Український парламент на всіх етапах сучасного державотворення відігравав ключову роль.
Саме в стінах Верховної Ради було проголошено незалежність нашої держави, ухвалювалися всі доленосні рішення новітньої історії України. Після Революції Гідності, коли більшість колишніх високопосадовців покинула межі країни, саме Верховна Рада України взяла на себе відповідальність за ситуацію в державі. За останні кілька років парламент ухвалив низку системних реформаторських законів, залишаючись при цьому і платформою для демократичного обговорення найболючіших проблем суспільства.
Для мене велика гордість і честь очолювати Верховну Раду - символ української демократії і державності. Але моя посада - це й серйозний виклик. З одного боку, перед парламентом стоїть масштабний порядок денний законодавчих змін у країні, який потребує консолідації депутатів різних фракцій. З іншого - якість роботи українського парламенту, його ефективність і зрозумілість для громадян мають бути ще вищими, щоби відповідати рівню сучасного демократичного представницького органу. З огляду на це треба визнати, що недостатній рівень довіри громадян до Верховної Ради, який нам показують соціологічні опитування, є небезпідставним. Саме тому нам потрібно реформувати український парламент. Час для цього настав давно, і вдосконалення робочих процесів усередині Верховної Ради, підвищення якості її законотворчої роботи та ефективності функціонування стало одним з найважливіших завдань для мене на посаді голови.
Реформа парламенту є багатоскладовим, багатовимірним і тривалим процесом. Під час підготовки модернізації Верховної Ради ми заручилися підтримкою міжнародних партнерів, які допомогли нам перейняти найкращий міжнародний досвід парламентаризму. У 2015 році було підписано Меморандум про взаєморозуміння між ВРУ і Європейським парламентом стосовно спільних рамок парламентської підтримки та підвищення інституційної спроможності.
Задля підтримки імплементації меморандуму Європейський парламент започаткував роботу Місії з оцінки потреб на чолі з Петом Коксом, президентом Європейського парламенту у 2002-2004 рр. Місія, спільно з експертною групою ВРУ, до якої ввійшли лідери парламентських фракцій, представники громадянського суспільства, визначила напрями посилення інституційної спроможності Верховної Ради України. Дорожня карта внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності ВРУ стала результатом копіткої роботи місії і відкрила для нас унікальну можливість реформувати парламент за найкращими зразками. Рекомендації дорожньої карти стосуються всіх його функцій та взаємодії парламенту з іншими гілками влади й громадянами. Ідеться і про законотворчий процес, і наближення українського законодавства до права ЄС, і про дотримання етичних норм та стандартів, відкритість інституції тощо.
Без сумніву, втілення амбітної програми реформування парламенту потребує чималих зусиль, політичної волі та консенсусу між політичними групами і фракціями. Саме через діалог і часто гарячі дискусії ми з колегами узгоджуємо напрацювання, які вимагатимуть законодавчих змін. Як результат такої роботи були зареєстровані два законопроекти про кількість комітетів та пропорційний розподіл місць у комітетах між фракціями і групами, що, сподіваюся, будуть розглянуті найближчим часом.
Слід зазначити, що низку пропозицій та рекомендацій дорожньої карти реформ нам вдалося реалізувати і без законопроектів. Наприклад, уже запроваджено електронний документообіг. Перебіг обговорення законопроекту відтепер можна відслідковувати навіть на телефоні. Вже відбулися перші засідання комітетів "без паперу". Ми запровадили тематичні засідання парламенту, як це було запропоновано в дорожній карті, і маємо позитивні відгуки депутатів.
Ще однією складовою підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України є апарат Верховної Ради, який забезпечує його життєдіяльність. Він також потребує модернізації. Ми розпочали дискусію про створення незалежної парламентської служби, адже така служба має певну специфіку і потребує особливого підходу та врегулювання.
Нам вдалося значно просунутися вперед у реалізації рекомендації посилити контрольну функцію парламенту над виконавчою владою, активізувати співпрацю між профільними міністерствами і відомствами та комітетами парламенту. Взаємодія з органами виконавчої влади особливо важлива для реалізації Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Сподіваюся, що спільна дорожня карта уряду і парламенту дасть можливість максимально швидко й ефективно втілювати наші зобов'язання на законодавчому рівні.
Реформа парламенту - це той процес, який має вплив далеко за стінами будівлі на Грушевського. Критично важливою є підтримка наших громадян, які надали нам великий кредит довіри, і ми повинні його виправдати конструктивними рішеннями. Верховна Рада зробила важливі кроки задля підвищення відкритості, більшого залучення українців до роботи законодавчого органу. Наприкінці 2017 року було ухвалено нову комунікаційну стратегію ВРУ. Тож сподіваємося, що наше спілкування з громадянами (чи то через журналістів, чи то через модернізацію та втілення сучасних комунікаційних технологій) і значно розширений безпосередній доступ у будівлю парламенту сприятимуть більшому розумінню завдань цієї інституції та довіри до Верховної Ради.
Хоча в кінцевому підсумку успіх реформи парламенту залежить від волі та відповідальності депутатів, апарату ВРУ, а також постійного контролю та залучення громадян до цього процесу, ми дуже цінуємо підтримку наших міжнародних партнерів, зокрема ЄС, ПРООН, США та інших друзів України.
Наш парламент потребує змін, і я закликаю всіх народних депутатів, незалежно від партійної належності, а також громадськість та експертну спільноту об'єднатись і спільно втілювати рішення для підвищення інституційної спроможності Верховної Ради. Ефективний український парламент - це основа стабільності нашої держави, запорука її сталого розвитку. Маємо чудовий шанс якісно змінити інституційну організацію Верховної Ради і значно поліпшити її роботу на основі впровадження найкращих світових стандартів функціонування парламенту. Критично важливо не втратити цього шансу і довести реформу Верховної Ради до успішного завершення - створити такі умови роботи вищого законодавчого органу, які дозволили б йому, незалежно від скликання та партійного наповнення, бути максимально ефективним і націленим на реалізацію національних інтересів українського суспільства.