Застосувати це правило в історії з нападом на херсонську активістку Катерину Гандзюк непросто.
Влада метається в спробах приховати правду. Друзі й соратники фонтанують емоціями, намагаючись її знайти. Ми ж, котрі не знали Катерину особисто й не були свідками ні її боротьби, ні її муки, спробуємо, зберігаючи об'єктивність, розставити основні вказівники на шляху до покарання за злочин.
Перелік тих, хто мав на Гандзюк зуб, надзвичайно довгий. Коло осіб, зацікавлених у її можливій смерті, напевно було б значно вужчим. Але, швидше за все, невідомий поки що замовник злочину не ставив за мету фізичне усунення керуючої справами Херсонської міськради. Імовірно, поставлене найманцям завдання було іншим - залякати і (або) "провчити". Це підтвердив і очільник Нацполіції Сергій Князєв: "Організатор запропонував виконавцеві побити Гандзюк (…) Надалі плани злочинців змінилися, і вони вирішили застосувати щодо Гандзюк сірчану кислоту".
Замах на Катерину став причиною її трагічної загибелі, і ця обставина перетворила нападників на вбивць. Але таємничий "роботодавець" так і залишився замовником нападу. А тому вирахувати його складно. Гандзюк була безкомпромісною, жорсткою, гострою на язик, у висловлюваннях різкою до нещадності. Вона насолила надто багатьом, котрі теоретично мали привід, бажання й можливість завдати їй болю.
У її інтерв'ю, заявах і постах у соціальних мережах ви можете знайти уїдливі висловлювання, критику на адресу найрізноманітнішої публіки - чиновників/політиків місцевого й центрального рівня, прокурорів і суддів, херсонських бізнесменів і тамтешніх "рішал", правих і лівих, відкритих і латентних реваншистів, "ватників" і "вишиватників". Представників "Батьківщини" та "Опоблоку", "Українського вибору" і БПП, "Народного фронту" і "Нашого краю", "Укропу" і Соцпартії. Президента й "порохоботів". І, звісно, на адресу поліції та МВС - починаючи від херсонських "мусорів" (саме так покійна зазвичай величала співробітників цього правоохоронного органу) і закінчуючи керівниками відомства. "Усе реготали з приводу слова "хунта", але ми живемо реально в країні, де мусорська хунта править бал, і мені це капець як набридло… Юрію Луценко, Арсене Аваков, скільки лайків зібрати під цим постом, щоб хоч щось змінилося?" - написала Гандзюк трохи більше року тому. Це була далеко не єдина й аж ніяк не найрізкіша її оцінка діяльності охоронців порядку.У вересні 2017 року Гандзюк публічно звинуватила в корупції та здирництві начальника обласного Управління захисту економіки в Департаменті захисту економіки Національної поліції Артема Антощука. Скандал вартував Антощуку посади.
Незадовго до смерті Катерина заявила: "Майже упевнена, що у замовника в гардеробі висить форма з погонами… Саме з правоохоронцями був цей системний світоглядний конфлікт… Саме від них я отримувала погрози й попередження…". Примітно, що в будь-якій версії, пов'язаній зі злочином проти херсонки, обов'язково присутній "поліцейський слід", у чому ви зможете переконатися, коли ми перейдемо до їх переліку. Ми не знаємо, чи були люди в погонах замовниками. Але припускати, що вони щонайменше покривали злочинців, підстави є.
Примітно й те, що, за нашими даними, міністр внутрішніх справ виступав категорично проти передачі справи з НПУ в СБУ й створення парламентської тимчасової слідчої комісії. Бути доказом підозр Катерини ця інформація не може, але на увагу, безумовно, заслуговує.
Випереджаючи очікувану нервову реакцію деяких керівників правоохоронної системи, одразу обмовимося, що ніщо з описаного нижче не є сумнозвісним "зливом" з матеріалів розслідування. Усі дані, що наводяться в тексті, отримані з відкритих джерел - матеріалів ЗМІ й розмов з політиками, журналістами й громадськими діячами, чиїх імен, на їхнє прохання, ми не називаємо.
Багато недругів Гандзюк навіть після трагічної смерті не соромляться називати активістку "чорноротою сварливою бабою", "місцевою міською божевільною". Намагаються подати її патологічною нонконформісткою, що воювала з усіма й з будь-якого приводу почасти заради схильності до самопіару, але, переважно, у силу особливостей сварливої вдачі. А ще люблять натякати, що її войовнича принциповість, що стала притчею во язицех, була аж ніяк небезкорисливою.
"Я досі живу у квартирі моїх батьків… Я не маю власного авто… При цьому я не скаржуся на життя й не вважаю, що чиновникові треба хизуватися бідністю… У нас занадто мале місто, щоб приховувати свої статки…", - написала Гандзюк у вересні минулого року. "Мені подобається політика в чистому вигляді. Мені 31 рік, і для того, щоб займатися великою політикою пізніше, десь від 40 років, я повинна мати чисті руки й чисту біографію зараз. Моя історія про це, а не про гроші", - це з інтерв'ю ресурсу "Любимый Херсон" у грудні 2016-го.
"Наскільки бурхливим було її життя, настільки ж невигадливим - масштаб її побутових потреб", - зауважив у розмові один з її друзів. Підтвердженням його слів є та обставина, що жоден з нечисленних публічних і численних анонімних натякачів не навів жодного факту її меркантильності/корумпованості уваги, який заслуговує на увагу. "Лексусів", катерів, "дачних будиночків" розміром з дитячий садок et cetera - нічого зі звичного набору "рагульського luxury" у Гандзюк не було.
Останні тижні Мережу наводнили посилання на численні епатажні висловлювання Катерини. Рідше згадували про те, що "міська божевільна" мала дві вищі освіти, в 21 рік стала депутатом обласної ради, була національним волонтером Програми розвитку ООН, помічником з питань правового захисту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців у Херсонській області, ініціатором та активістом значної кількості волонтерських проектів.
Не знаючи її особисто, але скрупульозно збираючи інформацію з численних джерел, вислухавши дуже різні (часом украй неприємні оцінки), насмілюся припустити, що 7 листопада віддали землі людину із загостреним почуттям справедливості, яка не боялася кидати виклик впливовим "чужим" і не соромилася звертатися до совісті скурвлених "своїх".
Таких не люблять. Але в кого були підстави сильно не любити Гандзюк?
Версія "Стремоусов/Кива". Одна з перших публічно засвічених у медіа версій. Кирило Стремоусов - місцевий епатажний персонаж, якого покійна величала "сепарюгою", і з яким у неї регулярно траплялися сутички. У біографії колишнього рибінспектора - організація "російських пробіжок" під триколорами, співробітництво з "Українським вибором" Медведчука. А ще - спроба відбити у конвою затриманого Сергія Осьмініна, одного з організаторів т.зв. " Кримської самооборони", євпаторійського "депутата" від "Єдиної Росії". Останнім часом місцевий епатажний провокатор - активіст Соцпартії Киви (цілком органічний вибір). Кива звинувачував Гандзюк в участі у розкраданні міського бюджету, а вона сама публічно називала його "твариною".
Те, що колишній головний борець з обігом наркотиків користується особливою прихильністю Арсена Авакова, зазначав багато хто. Але є деталь, про яку мало хто пам'ятає, - свого часу майбутній соціаліст трудився на посаді заступника начальника УМВС Херсонської області. У вересні 2015-го він прибув у Херсон одночасно з новим курівником управління - Артуром Меріковим, який очолює місцеву поліцію дотепер, і який вважається твердою "аваковською людиною". Якщо припустити, що Кива може бути причетний до того, що трапилося з Гандзюк, близьке знайомство з місцевими поліцейськими кадрами суттєво полегшувало б завдання.
У життєздатність даної версії вірить мало хто з опитаних мною. Їхні аргументи: сам Стремоусов на це навряд чи зважився, і з ним навряд чи хтось став би зв'язуватися. Що стосується Киви, то його як можливого замовника не розглядають з іншої причини: херсонці переконані, що Катерину замовив місцевий. Той, кому вона заважала (кого дратувала) постійно й предметно. "Якби Кива замовляв кожного, хто назвав його твариною, у країні кислоти не вистачило б", - похмуро пожартував один з моїх співрозмовників.
Версія "Паламарчук/Павловський". Одна з найпопулярніших останнім часом. І знову "поліцейський слід". Микола Паламарчук майже два десятки років був пов'язаний з херсонською міліцією, пройшовши шлях від інспектора ДПС до начальника УВС. І не втрачав зв'язків з малою батьківщиною ні перебуваючи на посаді заступника міністра внутрішніх справ, ні роздобувши мандат депутата парламенту. Саме в силу тісних контактів з Херсонщиною відставний генерал виявився одним з кураторів області від влади.
Саме одним із, а не "головним смотрящим", як зараз стверджують деякі медіа. Як їдко зауважило одне з наших джерел, "Київ наглядає за Херсоном у три ока, оскільки жодне не є пильним". Пояснимо - формальним "государевим оком" в області є очільник місцевої ОДА Андрій Гордєєв, колишній депутат ВР від БПП. Однак у Києві його вважають слабким і ненадійним гравцем, його призначення стало за великим рахунком випадковістю, до якої призвів цілий ланцюг інтриг і подій, учасниками якого стали місцеві й київські "тимошенківці" та "опоблоківці", його попередник Андрій Путилов, заступник голови адміністрації президента Віталій Ковальчук, нинішній голова облради Владислав Мангер та ще багато хто. У Гордєєві не впевнені, але іншого кандидата на цю посаду не знайшли. За впливом він поступається і Мангеру, і мерові Херсона Володимиру Миколаєнку. До того ж в умовах запущеного процесу децентралізації вага губернатора вже не та, що раніше. Тож Гордєєв - формальний "смотрящий" по лінії президентської вертикалі.
По лінії адміністрації президента куратором області є заступник голови облради Віталій Булюк, лідер місцевого "Нашого краю". Колишній митник - креатура Віталія Ковальчука, за яким Херсонщина закріплена в АП. Микола Паламарчук - лише "третє око". Він уже "київський херсонець", його можливості й повноваження, як вважають місцеві, досить обмежені. Він авторитетний, зокрема, у поліцейських колах (причому й у Херсоні, і в Києві) у нього свої справи й свої гешефти в області. "Він, може, й смотрящий, але точно не керуючий", - влучно охарактеризував його один з моїх співрозмовників. Чи не єдиним, хто публічно намагався подати Паламарчука головним "рішалою" області, був Олександр Цегельник, ще один шумний місцевий персонаж, про якого згадаємо нижче.
Помічник депутата БПП Паламарчука Ігор Павловський, мабуть, набагато цікавіший персонаж. Саме його називають найімовірнішим посередником між замовником та організатором злочину, за версією слідства - колишнім бійцем Української добровольчої армії Сергієм Торбіним (позивний "Опер"). Саме він, як припускають, передавав "Оперу" гонорар за майбутній напад.
Знавці херсонського підпілля стверджують, що Павловський - фігура в регіоні, можливо, навіть більш впливова, ніж його формальний шеф: "Якщо вже хто вирішував, то це Павловський, а не Паламарчук. Цілком самостійна й дуже впливова фігура. При кожній владі. Не так Паламарчук потрібен був Павловському як дах, як Павловський - Паламарчуку як чоловік, котрий тут знає всіх і все і багато що може. Будівля, в якій розміщується громадська приймальня Паламарчука, належить Павловському. Паламарчуку як одному з кураторів області потрібен впливовий персонаж на місці, а за це генерал, на випадок чого, має прикривати його справи".
Уперше про зв'язку Паламарчука й Павловського широка спільнота дізналася 2016-го, після скандалу навколо херсонських фірм "Глобал-Інвест" і "Харістрон". Керівники підприємств у заяві на ім'я прокурора Херсонської області Ромася повідомили про рейдерське захоплення їхніх фірм і стверджували, що активну участь у цьому брали помічники депутата Паламарчука - Ігор Павловський та Ганна Калюжна, які діяли, за словами заявників, "від імені самого народного депутата". Історія потрапила в центральні ЗМІ. На одному з рейтингових каналів з'явився коментар Паламарчука, який свою роль у конфлікті роз'яснив досить плутано: "До мене на прийомі звернувся громадянин... Я звернувся у прокуратуру, щоб розібралися..."
Пізніше в місцевій пресі писали, що жорсткий "віджим" фірм відбувся з активною участю поліції та прокуратури. Уже згаданий нами Олександр Цегельник називав начальника обласної поліції Артура Мєрікова та першого заступника обласного прокурора Сергія Циганка (що брав активну участь у справі фірми "Глобал-Інвест") ледь не "шістками" Павловського. Опитані мною херсонці назвали таке формулювання перебільшенням, але одностайно відзначили тісний зв'язок між Павловським, Мєріковим і Циганком. Цікаво й те, що пізніше "віджата" в "Глобала" сільгосптехніка, за словами моїх інформаторів, використовувалася в інтересах Павловського: "Павловський "віджимає" фірми не для Паламарчука".
Хай там як, і Павловський, і Паламарчук вхожі в найвищі поліцейські та прокурорські кабінети Херсонської області. І припустити, що, на випадок чого, місцеві правоохоронці готові були прикрити обох, неважко.
Біографія Павловського строката, але в ній багато білих плям. За твердженням цілого ряду людей, свого часу він був причетний до правоохоронних органів, пізніше подався в кримінал і був судимий. Однак офіційних даних про це немає. З тих самих джерел відомо, що 2015 року Павловський балотувався в обласну раду за списками БПП, але вибори програв.
Не піддаються сумніву й тісні контакти Павловського з можливим організатором нападу на Гандзюк - Сергієм Торбіним. Заяву Павловського про те, що з "Опером" (до речі, теж колишнім працівником міліції, звідки й позивний) він контактував виключно з питань волонтерської допомоги ветеранам АТО, практично всі херсонці беруть на сміх. У мережі є відео, де знята бійка ветеранів АТО, очолюваних Торбіним, із активістами, які вимагали відставки керівника одного з районів. На тому ж запису присутній і Павловський, що спостерігає за інцидентом з боку. За твердженнями херсонців, помічник Паламарчука активно використовував ветеранів війни на Сході для рейдерських захоплень, організації пікетів та розгону мітингів опонентів.
Більшість опитаних мною сумніваються, що за замовленням нападу на Гандзюк може стояти Паламарчук, наполягаючи, що, швидше за все, "це зробив хтось глибоко місцевий". В участь у злочині Павловського вірять набагато охочіше. Але припускають, що він, найімовірніше, був посередником, а не замовником. "Павловський міг організувати таке самостійно, але навряд чи це йому самому було потрібно. Швидше за все, він діяв у чиїхось інтересах".
Версія "Владислав Мангер". Ставленик "Батьківщини", голова обласної ради, Мангер був одним із постійних об'єктів критики Катерини Гандзюк. Особливий резонанс викликала історія, пов'язана з незаконною вирубкою лісу в Олешківському районі. За твердженням місцевих активістів, на цій "темі" сидів згадуваний нами раніше Олександр Цегельник, керівник громадського об'єднання "Кордон", сформованого з колишніх учасників бойових дій.
Однак пізніше, за словами самої Гандзюк, "тему" перетягнув голова облради Мангер. Зіткнення інтересів призвело до сутички в центрі Херсона "кордонівців" і представників ще однієї ветеранської організації, "Чорний туман", до якої безпосередньо був причетний Ігор Павловський. У звичній для неї прямій манері Гандзюк віддала належне обом сторонам конфлікту, що викликало різку критику з боку ветеранів та хвилю "наїздів" підконтрольних обласній владі ЗМІ на Катерину.
Примітна деталь: ветеранів, які виступали на боці Цегельника, очолював учасник АТО й активіст Віталій Олешко на позивний "Сармат". За дивним збігом обставин, убитий у день нападу на Катерину Гандзюк. На цей факт практично зразу звернули увагу місцеві ЗМІ, а кілька тижнів тому про це написав сайт "ОРД". У Херсоні є прибічники версії, згідно з якою вбивство "Сармата" і замах на Гандзюк взаємопов'язані, і за ними стоїть одна й та сама людина, імовірно, причетна до розпилу лісу в Олешківському районі.
Мангера Гандзюк критикувала давно й послідовно, обвинувачуючи його, зокрема, в потуранні місцевим сепаратистським силам. Стверджують, що голова облради вкрай болісно реагував на випади соратниці херсонського мера. Особливо він обурювався після появи документального фільму Сергія Нікітенка (Катерининого друга, з яким вона свого часу створила популярний ресурс "Мост") "Кто вы, мистер Мангер?" У цій стрічці автор говорив про напівкримінальне минуле Мангера, обвинувачував його в рейдерстві, шахрайстві, прямих зв'язках із соратниками Януковича (зокрема з колишнім нардепом Олексієм Журавко та Олексієм Азаровим). Фільм став приводом до судового розгляду, а його автора побили невідомі. Знайомі херсонці стверджують, що Мангер вважав замовником створення документальної стрічки саме Гандзюк.
Версія "Ігор Пастух". Першим гіпотетичну причетність Пастуха до замаху на Гандзюк озвучив її кум, місцевий депутат Олександр Власов. За його словами, главу Чорноморського регіонального управління "Укртрансбезпеки" міг нервувати підвищений інтерес активістки до роботи його структури.
Місцеві медіа Ігоря Пастуха підозрювали у спробах "дахувати" тіньові перевезення в Крим. Офіційний представник президента в Криму Борис Бабін неодноразово обурювався, що тамтешня "Укртрансбезпека" заплющує очі на цей незаконний бізнес. Пов'язаний із Гандзюк "Мост" стверджував, що керована Пастухом структура регулярно збирає данину з хур за понаднормовий вантаж. Сам Пастух обвинувачення відкинув просто: "Одна дамочка з міськвиконкому замовила". Під "дамочкою" легко вгадувалася Гандзюк.
Важлива деталь: за численними твердженнями, свого часу Катерину і Пастуха пов'язували приятельські стосунки. Проте саме вона, як вважає цілий ряд херсонців, посприяла звільненню Пастуха з посади заступника голови міської ради. "Вона вважала його просто непристойним "схематозником". І навіть казала йому: "Ігоре, не можна так жадібно "стригти" гроші". Наведемо примітну цитату з уже згадуваного інтерв'ю Гандзюк ресурсу "Любимый Херсон": "У мене є такий друг, Ігор Олександрович, який колись у Чернівцях торгував килимами і якого мама привела за ручку й посадила в податковій Херсона. Він зміг зробити феноменальну кар'єру на побудові "схем". І це вина херсонського майдану й моя особиста, що ця людина взагалі опинилася в приміщенні міської ради". Вгадати, хто ховається під ім'ям "друга Ігоря Олександровича", неважко. Тим більше в тому самому інтерв'ю Гандзюк відзначала: чимала частина критики на її адресу - робота "ботів, яких завів собі Ігор Олександрович Пастух".
Примітна обставина: Пастух - керівник місцевого "Народного фронту", який за першої-ліпшої оказії підкреслює свої особливі стосунки із земляком Арсенієм Яценюком. Пастух дружить із місцевим губернатором, чудово ладить із херсонськими силовиками. Те, що міністр внутрішніх справ представляє все той самий "Народний фронт", таким контактам, слід гадати, лишень сприяє.
Багато хто переконаний, що своє вигнання з міськради Пастух вважає прямим наслідком дій Гандзюк і дії ці розцінює як зраду. Чи може це вважатися достатньою підставою для заподіяння шкоди - судити не нам.
Версія "Андрій Гордєєв/Євген Рищук". Херсонський губернатор Гордєєв Гандзюк теж не жалував. Йому від неї діставалося не рідше, ніж Мангеру чи Пастуху. Але при цьому вона підкреслювала слабкість цієї фігури, регулярно називаючи його "підручним", "посіпакою" голови облради. Останнім часом у стосунках між головою ОДА й керівником обласної ради справді все було тихо й любо. На світанку своєї губернаторської кар'єри Гордєєв намагався протистояти Мангеру, навіть подавав до суду на облраду, але пізніше пішов на мирову. Дві перші особи області регулярно то спільно стрічечку перерізують, то з одного окопу по мішенях на навчаннях тероборони стріляють, то в спільне закордонне відрядження їдуть. Як стверджують обізнані з херсонським життям, Гордєєву дошкуляла критика з боку Гандзюк, але ще більше його зачіпало те, що вона вважала його якимсь придатком Мангера.
При цьому ставленик БПП, попри свою не надто значну за місцевими мірками вагу, виношує амбіційні плани. Подейкують, він усерйоз намірився стати наступним мером Херсона. Його головним опонентом у цьому випадку, природно, став би шеф Гандзюк, чинний мер Володимир Миколенко. Один з моїх співрозмовників казав, що Гордєєв зіщулювався від самої думки, яку критику з боку Катерини йому доведеться вислухати, якщо захоче боротися за крісло мера. "Він її просто боявся". Не нам судити, чи міг кар'єрний мотив стати приводом для залякування Катерини. Можемо лише послатися на думку деяких херсонців, котрі вважають, що Гордєєв на відміну від Мангера чи Пастуха не став би тією фігурою, яку кинулися б захищати (прикривати) поліція і прокуратура. Але поруч із головою ОДА є людина, яка має в очах правоохоронців більшу вагу - його заступник Євген Рищук.
Це прізвище мені жодного разу не зустрічалися в численних оприлюднених версіях, пов'язаних із замахом. Хоча Рищук регулярно був героєм публікацій "Моста" і мішенню для критики з боку Гандзюк. Ось лише кілька заголовків із сайту "Міст": "Дружина Рищука купила пансіонат на Арабатській стрілці", "Гордєєв дозволив сестрі Рищука розробляти документацію на ділянку в Херсоні", "Заступник губернатора Херсонщини тримає вдома 1,5 мільйона доларів готівкою".
Рищук, котрий сам визнавав, що його називали сміттєвим бароном, а до цього пісковим і лісовим, - фігура досить впливова в області, але при цьому маловідома за її межами. Широкому читачеві й глядачеві він був відомий хіба що з сюжету на одному з центральних каналів, де розповідав про своє величезне конегосподарство, та завдяки місцевому "плівковому" скандалу, пов'язаному з його ім'ям. Оприлюднені розмови Рищука залишили багато запитань із приводу сумлінності й законослухняності цього персонажа, але скандал зам'яли. Гандзюк називала Рищука "конярем" і "цим колгоспником", що, як кажуть, його надзвичайно ображало.
Стосунки Рищука з його патроном Гордєєвим складалися непросто. Зо два рази він пробував змінити партійне забарвлення, помінявши БПП на "Радикальну партію", що аж ніяк не сприяло зміцненню стосунків голови ОДА і його заступника. Однак останнім часом їхні стосунки налагодилися. Рищука називають "сірим кардиналом" обласної адміністрації, стверджуючи, що він має сильний вплив на Гордєєва і готовий посприяти реалізації його кар'єрних планів. А ще - користується більшим, чим його шеф, авторитетом у місцевих силовиків.
Текст, опублікований Рищуком на ресурсі "Улюблений Херсон" наступного дня після похорону Катерини, викликає багато запитань. "У мене після аналізу всього, що сталося, за останні кілька днів спливає одне запитання - хто використав Катю Гандзюк?.. Я з нею наживо ніколи не спілкувався. Спілкування було все в коментах ФБ і то недовго, я забанив її сторінку". Але при цьому у своєму зверненні Рищук стверджує, що його допитував слідчий і запитував, чи був у нього з Гандзюк конфлікт. Виглядає трохи дивно, погодьтеся, що слідчий допитував як свідка людину, котра, як вона сама стверджує, не була з нею особисто знайома. І ще більш дивно, що людина поспішила всім повідомити, що вона особисто не знала загиблої, і про жодні конфлікти з нею не могло бути й мови.
Переконливість чи непереконливість кожної з перерахованих вище версій може оцінити сам читач. Пошук замовника - компетенція СБУ, винесення вироку - прерогатива суду. Додамо лише одне: затятість, з якою провладні сили перешкоджали створенню тимчасової слідчої комісії парламенту, нездатної вплинути на перебіг слідства, але здатної привернути увагу до ефективності розслідування, наводить на невеселі думки. За нашими відомостями, Банкова давала згоду на створення ТСК тільки за умови, що її діяльність завершиться до кінця року. Очевидно побоюючись, щоб підвищена увага до справи Гандзюк не зашкодила планам влади на 2019-й - рік подвійних виборів.
На жаль, про винуватість влади можна говорити вже сьогодні, незалежно від того, чи були її представники безпосередніми замовниками злочину, покривали його чи винні в створенні системи безкарності.