Власне, великих новин від наради зі стратегічного розвитку Криму на чолі з президентом Віктором Януковичем не чекали. Хіба мало таких госппартактивів уже проводилося — з проектами і прожектами, жорсткими обіцянками навести лад із землею і покласти край корупції, реформувати й модернізувати, залучити інвестиції та наздогнати-перегнати сусідів по Чорноморському регіону. Проте в наради, яка відбулася в Сімферополі цього тижня, є цікава прикметна риса. Вона — погранична у визначенні, з одного боку, реалістичності посилення економічної самостійності автономії, з іншого — здатності всіх загонів президента Януковича працювати над виконанням його програми. Так складається, що Кримський проект прем’єра Василя Джарти буде лакмусовим папірцем здатності цих загонів — Кабміну, парламентської коаліції, адміністрації президента, різних груп впливу та бізнесу — працювати в одній команді. Причому не для перемоги на виборах, а для вирішення завдань економічних.
Перший іспит призначений на початок вересня — коли Кабмін, за словами віце-прем’єра А.Клюєва, подасть проект закону «Про розвиток АРК» у парламент із розрахунком, що на кінець жовтня — початок листопада його вже буде прийнято. Тобто наступний рік автономія має розпочати з абсолютно іншими повноваженнями та особливим інвестиційним режимом. Нарада дозволила окреслити горизонти апетитів автономії. Вони вражають, тому не дивно, що в Києві не всі в захопленні від улюбленої іграшки президента, який, схоже, вирішив брати особисту участь у вирощуванні «перлини України». Кажуть, досить категорично Кримський проект критикує куратор президентських економічних реформ
Ірина Акімова, а стикування суміжних питань із численними міністерствами та відомствами проходять не без скрипу. Отож…
Чого хоче Крим?
Оцінка нинішнього стану автономії, яку дав Василь Джарти, досить невтішна, особливо для самої Партії регіонів, зважаючи на те, в чиїх руках Крим перебуває вже десятиліття: відставання від сусідів із причорноморського басейну на 15 років, «критична точка», «крайня корумпованість», «деградація регіону». Завдання ставиться амбіційне: «Через п’ять років Крим повинен увійти до числа лідерів країни за обсягом і якістю вкладених інвестицій, а через 10 років — до трійки лідерів Чорноморського регіону за розвитком економіки та рівнем життя населення».
Особливий економічний режим, який надасть комплексний закон «Про розвиток АРК», передбачає «створення максимально сприятливих умов для інвесторів, лібералізацію і дерегуляцію ведення бізнесу». Тут, хоч як добирай слова, а мова має йти про пільги в оподаткуванні, — і це головний камінь спотикання, що випадає з нового Податкового кодексу. Тому вирішено було не ув’язувати Кримський проект із відомим творінням Кабміну М.Азарова, а готувати окремий закон щодо Криму. Але податкові пільги та преференції для інвесторів у кримську економіку — ще не все. Кримський прем’єр просить президента залишати у бюджеті Криму автономії весь податок на прибуток і плату за землю. Крім того, Джарти зазіхає на кримські активи українських міністерств і відомств: «Законом необхідно визначити механізми контролю за раціональним використанням і розвитком санаторно-курортного комплексу, який сьогодні перебуває в управлінні різних відомств. Таку систему контролю пропонується поширити й на інші державні підприємства на території автономії». При цьому уряд автономії просить у центру фінансування «як мінімум, трьох ключових держпрограм — Вода, Транспортна інфраструктура та Екологічна безпека Криму», без реалізації яких неможливі масштабні інвестпроекти. Додаткове випадання «золотого дощу» над Кримом пропонують і віце-прем’єри Андрій Клюєв та Борис Колесніков — участь НАК «Нафтогаз України» у газифікації півострова, фінансування «Чорноморнафтогазу» для збільшення видобутку вуглеводнів на шельфі, звільнення готелів від сплати податку на прибуток до 2022 року і компенсація по банківських кредитах їх будівництва, створення в Криму сучасних спортивних баз.
Бажання центру оперативно забезпечити законодавчу підтримку всім новаціям мала продемонструвати ідея, озвучена спікером ВР України Володимиром Литвином, який уже обговорив її з президентом. Ідеться про створення спеціального комітету парламенту: «Умовно і попередньо можна назвати так: комітет у справах Криму, який би зосередив розробку та доведення до логічного завершення всіх тих пропозицій і напрацювань, які вже зроблено на сьогодні за розпорядженням Президента України та з ініціативи керівництва Криму».
Хто і як облаштовуватиме Крим?
Навіть якщо половина з того, що заявлено сьогодні, буде виконана, — саме час запитати: це сон чи фантастика? Реальне пробудження центру до вирішення проблем у найскладнішому регіоні країни, причому важелями політики економічної, — чи просто ми спостерігаємо спробу створення кримської офшорки для своїх людей, чого остерігаються деякі місцеві бізнесмени, котрі вже встигли відчути важку руку нової влади? Про реалістичність проекту, звісно ж, можна було судити, знаючи ціну питання. Але розрахунки поки що не оголошуються. Зокрема й у яку суму недоїмки для держбюджету виллються податкові пільги та скільки доведеться вишукати, щоб задовольнити всі ідеї, прохання та побажання кримського уряду. Зауважу також, що на самій нараді не було жодного критичного виступу, як не було на ній і тих, хто з ними міг би виступити. Так, легке коригування деяких «мрій» прем’єра Джарти. Міністр транспорту і зв’язку України Єфименко, наприклад, досить чітко заявив, що реалізація проекту будівництва мосту через Керченську протоку можлива тільки у тому разі, якщо він увійде в міжнародний проект кільцевої дороги навколо Чорного моря, ідея якого належить Росії і вже третій рік не може одержати підтримки сусідів.
Окрім проекту комплексного закону, закріпленого за А.Клюєвим, спеціально створена Радою міністрів Криму координаційна рада, до складу якої ввійшли найвидатніші вчені-економісти України, Росії, а також представники програм ООН і ЄС у Криму, розробляє Стратегію розвитку автономії до 2020 року. До речі, ЗМІ абсолютно незаслужено наділили російського академіка і політика Сергія Глазьєва керівною роллю в цьому процесі. Він «один із» — і не більше, а той, хто чув його виступ на нараді, взагалі дивується. Основні пропозиції — не що інше як просування розробок російських вчених у різноманітних галузях — медицині, освіті, водному господарстві тощо. Кажуть, що в Крим С.Глазьєв «зайшов» через одного з кримських віце-прем’єрів, і буде цікаво спостерігати, хто і з чим зайде вслід за ним. А Стратегію розвитку, за словами Василя Джарти, уряд доопрацьовуватиме спільно з Національним інститутом стратегічних досліджень (який, як відомо, з травня очолює політолог А.Єрмолаєв).
Андрій Клименко, заслужений економіст АРК і член Координаційної ради зі стратегічного розвитку Криму, погодився поділитися з «ДТ» своїм критичним баченням реалістичності Кримського проекту.
Перше, на що звертає увагу експерт, — це неоднаковість процесів у Криму та Україні загалом. «З логіки кримського прем’єра випливає, що Криму потрібні масштабна лібералізація і прозорість економіки в цілому та інвестиційних механізмах, зокрема. І не тільки в тому, що стосується великих інвестиційних проектів, а й усього кримського бізнес-середовища, включно з малим бізнесом. Інакше не буде жодних ривків, — каже Андрій Клименко. — Проте це заходить у суперечність з ідеологією проекту нового Податкового кодексу, яка, коли залишиться без змін, більше схожа на тотальний адміністративний «затискач».
Інакше кажучи, якщо буде одночасно прийнято Податковий кодекс у версії команди М.Азарова й закон про розвиток АРК, вийде, що підприємці в Криму будуть поділені на «білих» і «чорних». Перші, отримавши статус суб’єкта спеціального режиму, зможуть користуватися значними пільгами, другі — а це малий і середній місцевий бізнес — болісно виживатимуть у нових жорстких умовах. При цьому слід розуміти, що всі ці роки Крим курортний і рекреаційний розвивався переважно за рахунок власного інвестора — середнього бізнесу. Це він, приватник, сьогодні приймає чотири з п’яти мільйонів курортників на рік. Але до планки, встановленої обсягом інвестицій для входу в «клуб інвесторів», у масі своїй він не дотягне.
Друга проблема, каже Андрій Клименко, — це сам кримський «політичний клас», розбещений роками легкої наживи на тіньовому ринку землі та будівництва «житла біля моря», який є головним противником реформ. «Більша його частина — однопартійці кримського прем’єра, які почуваються надійно захищеними через «ділові зв’язки» із впливовими «товаришами по партії». Будь-який голова селищної ради Південного берега легко назве два-три десятки прізвищ із українського істеблішменту, яким він «вирішував питання». Земельні, природно. Таким чином, якщо нове кримське керівництво справді захоче модернізувати Крим, воно зіштовхнеться з необхідністю поламати звички й рефлекси своєї ж організації, багато представників якої всі ці роки діяли в Криму як мародери на окупованій території», — вважає А.Клименко.
Так, перш ніж кликати інвестора, треба зачистити корупцію. Ось і президент закликає тих, хто незаконно отримав землю, добровільно повернути її назад, обіцяючи не називати прізвищ. Ми ризикнемо, назвемо тільки декого з тих, хто згадувався в протестах і позовах прокуратури та в журналістських розслідуваннях. Дуже цікаво, хто першим відкриє «місячник» добровільної здачі ділянок біля моря: брати Бондики, на апетити яких В.Януковичу публічно скаржилися лівадійські однопартійці; Антон Пригодський, який запам’ятався ідеєю побудувати елітний гольф-клуб на лавандовому полі з прирізкою села; чи кримський спікер — власник будівельної компанії Володимир Константинов, який зізнався, що давав хабарі за виділення землі, що її в «Консолі» тепер вистачить на 15 років роботи?
З іншого боку, який інвестор потягнеться в Крим, бачачи, як жорстко придушується сьогодні бізнес політичних конкурентів регіоналів, передусім бютівців. Єдина у Криму яхтова марина такого класу «Золотий символ» у Балаклаві відключена від енергопостачання на лист місцевого начальника СБУ «у зв’язку з оперативною необхідністю». Якою?!
Одне слово, якщо в Криму не буде життя за принципом «закон для всіх один», народонаселення (тобто цільова група проекту) у нього не повірить і не підтримає.
На думку Андрія Клименка, для масштабної модернізації Криму «потрібне відповідне налаштування самих «півостровитян». Потрібне креативне середовище, свобода слова і дискусій».
Додам: союзниками уряду повинні стати всі етнічні групи, а в цьому плані, якщо говорити про найбільш особливу — кримських татарах в особі меджлісу, — то тут поки що майже тупикова ситуація, що вкотре підтвердив скандал під час наради. Суть його коротко така. Президент обіцяв зустріч із Радою представників кримськотатарського народу (вона складається із 33 членів меджлісу), а напередодні наради формат змінили — крім шести висуванців меджлісу, запросили стільки ж їхніх опонентів із різних організацій, імена й назви яких мало кому за межами Криму відомі. Лідери меджлісу образилися і не прийшли. Президент засмутився — бо вважав, що це небажання брати участь у нараді про розвиток Криму, і щось там про маргіналів згадав. При цьому, всупереч очікуванням деяких своїх товаришів у Криму і Києві, взяв та й підписав розпорядження про призначення головою Бахчисарайської РМДА члена меджлісу Ільми Умерова. Тепер лідери меджлісу публічно жалкують, що зустріч не відбулася, і просять президента призначити нову.
Автор зумисне не цитує тут героїв історії — слова вже не мають значення. Як і те, хто в яку гру в АП грав. Важить, як тепер розвиватимуться стосунки меджліс—влада і як довго ображатиметься президент, а його соратники — стверджуватимуть, що з ними — з кримськими татарами — домовлятися марно. І як усім, хто живе в Криму, зберегти все, що було напрацьоване в попередні роки. До Кримського проекту, життєздатність якого ще доведеться довести.