Думаю, припущення про те, що першою думкою Андрія Клюєва, який залишився сам на сам із собою в кабінеті секретаря РНБОУ, була: «Мамо, де я?» - не дуже далеке від істини. І не тому, що для першого віце-прем’єра необхідність залишити уряд стала несподіванкою. А тому, що націлювався він зовсім на іншу посаду. Причому націлювався так упевнено, що навіть у вузькому колі повідомив про досягнення з президентом відповідної домовленості. Однак Льовочкін встояв.
Про те, що Андрій Клюєв - один зі стовпів Партії регіонів і конфідентів президента, має високі шанси не зберегти за собою місця в змінюючому шкіру уряді Януковича, DT.UA писало з місяць тому. Схоже, екс-віце-прем’єр став живою ілюстрацією народної мудрості про те, як можна плисти-плисти та біля самого берега розбитися. Тривалий час, за наявності різних інших конкурентів, Андрій Клюєв видавався найімовірнішим змінником Миколи Азарова. Він ішов до цієї мети крізь тяготи, але не поневіряння. І в результаті почав робити помилку за помилкою. І карнавальні історії з «тушками» у ВР - справа десята. Від них виграли хворі діти, яким БЮТ передав 450 тис. дол., але не програв Клюєв.
По-перше, коли думка російського прем’єра все ще була значущою для Віктора Януковича, Андрій Клюєв примудрився посваритися з Путіним. Народжена антипатія корінням ішла в питання часток щодо Промінвестбанку, поглиненого «Внешэкономбанком» Росії. Згодом, у ході частих чартерних нальотів і приятельських стосунків із Ігорем Шуваловим - російським віце-прем’єром, Клюєв намагався відновити позиції в Москві, без яких претендувати на посаду прем’єра в Україні нібито безперспективно. Медведчук, напевно, навчив? Але тренд в Україні змінився. Ідіосинкразія, що запанувала у відносинах Путіна і Януковича, знівелювала значення російського чинника в цьому питанні. Проте Андрій Петрович усе старався та старався. То вніс до Верховної Ради законопроект, який дозволяє змінити форму власності української ГТС, що не порадувало Януковича. То віддав команду направити на ратифікацію підписаний Азаровим договір про зону вільної торгівлі з СНД, що також не входило в плани Банкової. Тобто загубився. Президент виразив своє недвозначне ставлення до цих кроків Клюєва: «Зі сторони могло здатися...»
По-друге, до Клюєва були претензії й іншого роду. Адже Віктор Янукович не відразу став інтенсивно рекламувати колосальний потенціал України в сфері виробництва електроенергії альтернативними джерелами. Інтересом до енергії клюєвських сонця та вітру він перейнявся після серйозної та докладної розмови з Андрієм Клюєвим, результати якої цілком задовольнили главу держави. А раніше - не задовольняли. Осад залишився, хоча ложечки знайшлися.
По-третє, перший віце-прем’єр примудрився оперативно ввійти в конфлікт із новопризначеним міністром фінансів. З’ясовуючи під час переговорів із МВФ у Вашингтоні, хто головний у делегації - Клюєв чи Хорошковський, обидва українські чиновники викликали роздратування стосовно себе та посилили його до України загалом. І знову - неприємна розмова із президентом. Адже не один Валерій Хорошковський, повернувшись із Вашингтона, дуже уважно досліджував аспекти діяльності міністра економіки. Ложечки знову шукають.
В основному саме ці причини звели нанівець перспективи Андрія Клюєва обійняти посаду прем’єра перед парламентськими виборами. Але Клюєв надто цінний для Віктора Януковича кадр, щоб його позбутися. Подумаєш: у кожного свої вади!
Місце Ради національної безпеки та оборони в системі української влади формально визначається законом, а по суті - потенціалом людини, яка обіймає посаду її секретаря. Відповідно формується й тип використання РНБОУ. Якою з напрацьованих моделей скористається вчорашній перший віце-прем’єр? Легендарним секретарем РНБОУ був не перший володар цього місця (прізвище Селіванов пам’ятають лише старожили епохи Леоніда Кравчука), а другий - Володимир Горбулін. Високий інтелект, талант масштабної інтриги та близькі, довірливі стосунки з главою держави. Ці три якості визначили дуже серйозний вплив Горбуліна на процеси, що відбувалися в країні в першу кучмінську п’ятирічку. Андрій Клюєв не бездарний в інтризі. І давно вже не потребує посередників у разі необхідності вирішити питання з Януковичем: у його кабінеті президентський телефон два роки стояв не для краси. Але на цьому подібність закінчується. А відмінність посилюється ще однією обставиною: Горбулін працював з відточеною командою, яка ніколи не перевищувала 100 чоловік. Не всіх людей до складу РНБО відбирав особисто Володимир Павлович. Однак «шо попало» на вулиці Каменєва не водилося. Андрій Клюєв не планує вдовольнятися секвестируваним (реформою Сергія Льовочкіна) складом апарату РНБО та, за даними DT.UA, запросив у президента збільшити штат до 350 чоловік. Що дає можливість припустити, що керувати структурою, котра являє собою «острів загиблих кораблів» (як це було за А. Кінаха та Р. Богатирьової), або влаштовувати з неї лобове місце, перетворюючи на департамент виконання політичних покарань (як це було за Є. Марчука), Клюєв не збирається.
Привабливою для Клюєва може бути модель Петра Порошенка, згідно з якою РНБО намагалися зробити альтернативним Кабінетом міністрів. Спробувати Андрій Петрович, звичайно, може. Але навряд чи це входить у плани президента. Всім зрозуміло, що президентська команда вступила в активний період палацових інтриг і без персня з отрутою по Банковій уже ніхто не ходить. Сім’я наступає на владне та, відповідно, бізнес-поле зі швидкістю й апетитами татаро-монгольської кінноти. Тому Януковичу як ніколи потрібне не розбалансування, а збалансування інтересів на не зайнятому ним особисто просторі. Створювати альтернативний Кабмін, посилюючи складність внутрішньокомандних процесів, Янукович не дозволить. Та й не тягне Клюєв на роль консильєрі. А от відповідати за бойовиків і польових командирів - цілком зможе.
Багато хто вважає призначення Андрія Клюєва секретарем РНБО списанням на берег. Глухий шум пробіг фракціями та коридорами Кабміну: «Ну якщо з ним так можна...» Ряд регіоналів засумнівалися в тому, що за Клюєвим залишиться посада голови виборчого штабу Партії регіонів. Де, мовляв, важелі? У нього їх немає. Тримаючи під пальцями виконавчу владу, він міг вирішити питання будь-якого мажоритарника, будь-якого списочника, будь-якого депутата. А що тепер? Тепер він безправний посередник між людиною, якій потрібно вирішити питання, і прем’єром, міністром фінансів, «Укравтодором», Міненерго і т.ін. А, враховуючи стосунки Клюєва з усіма цими людьми, очікувати, що вони кинуться виконувати його команди, навряд чи варто - їх почнуть перепровіряти, уточнювати, зволікати. Хто тепер Клюєв для міністрів? Хто він такий для губернаторів? Достатньо впливові люди в ПР навіть гадають, хто займе клюєвське місце начальника штабу: Борис Колесніков чи Сергій Льовочкін? Відносно ж силовиків, яких нібито буде передано в управління новопризначеному секретарю РНБО, багато хто також висловлюється скептично. Тому що силовики перебувають у безальтернативній власності президента. Може, Андрію Петровичу ще ключ від Межигір’я?
Резон у таких міркуваннях, безумовно, є. Та є й інші резони. Клюєва прибрали з уряду подалі від спокус, з якими Андрію Петровичу складно боротися. Але це не означає, що він абсолютно втратив довіру президента; що йому знайдено заміну з погляду ефективної комунікації по горизонталі та вертикалі; і що бізнес Андрія Клюєва став для його боса чужим.
Випускати з рук силовиків Януковичі не збираються. Та одна справа - підбирати і контролювати керівників, і зовсім інша - здійснювати цілісну політику з реформування та зміни умов забезпечення силового блоку. У цьому плані для Клюєва існує ніша, адже з моменту приходу чинного президента на Банкову цим питанням комплексно взагалі ніхто не займався. Ні колишній начальник відповідного підрозділу АП Геннадій Васильєв; ні за часів відсутності куратора силовиків; ні сьогодні, коли цю посаду намагається посісти екс-міністр оборони Михайло Єжель. Але ж за нинішніх умов лояльність і ефективність особового складу не менш важливі, ніж відданість відповідних міністрів...
Щодо фінансових важелів Клюєва як глави штабу виборчої кампанії, то з приходом Хорошковського в уряд він втратив вільний доступ до багатьох із них. Валерій Іванович свою частину роботи на вибори виконає - акумулює кошти для підняття мінімальних пенсій до прожиткового мінімуму, збільшення на 700-800 грн. виплат бюджетникам і навіть спробує знайти кошти для людей у погонах (тієї їх частини, що залишиться після обговорюваного нині радикального скорочення). А якщо ж казати про «живі», робочі гроші, чиє практичне значення для виборів є не меншим, якщо не більшим, то вони акумулювалися для цієї мети з першого дня приходу Януковича до влади. Усіма. І розпоряджатися їхньою долею з-за стін закритого офісу РНБОУ навіть зручніше, ніж приймаючи натовпи кур’єрів, кандидатів, опозиціонерів і польових командирів у «прохідному дворі», яким є будівля на Грушевського.
Андрій Клюєв поранений, але живий. От тільки є в мене підозра, що його бажання показати, що він «живее всех живых» сильно позначиться на стилі виборчої кампанії, яка й без того обіцяє бути надзвичайно жорсткою. На це і розраховував президент?..