Коли нинішній перший заступник глави ДПАУ С.Медведчук у своєму резонансному інтерв’ю «Українській правді» сказав, що М.Сендака буде усунуто від керівництва Львівською обласною радою протягом «цього кварталу», він фактично назвав один засіб тиску на неугодного функціонера — зрив кворуму сесії. Важіль цей — дуже переконливий, однак, мабуть, не зовсім достатній, щоб Сендак злякався й утік у свій рідний Дрогобич. Швидше за все, було розроблено комплексний план заходів, спрямованих на зміну керівництва обласною радою. У всякому разі, ряд обставин, явних і неявних, можуть указувати на розгалужену плановість повалення Сендака.
Приміром, зусиллями депутатської групи «Соціальна справедливість», чия діяльність координується С.Медведчуком, саме в цей період було зібрано матеріали, у яких Сендак поданий як аморальний і протиправний тип. У «Заяві депутатів Львівської обласної ради 4-го демократичного скликання», текст якої підготовлено в середовищі депутатської групи «Соціальна справедливість», Сендаку серед іншого закидається «постійне порушення регламенту і фальсифікація результатів голосування, зокрема під час... (прийняття) рішень обласної ради щодо приватизації об’єктів комунальної власності, введення в оману громадськості регіону під час придбання особистого житла за кошти бюджету, суттєві недоліки, виявлені у витраті коштів на утримання апарата обласної ради...». У цьому ж тексті відзначається такий гріх Сендака, як «відсутність належної політичної культури та досвіду керівної державної роботи». Рисою політичної культури глави облради один із авторів даної заяви — член депутатської групи «СС» Андрій Чорновіл — вважає і «недостатні ораторські здібності». Автору цієї статті найсимпатичнішим звинуваченням на адресу Михайла Сендака здалося таке: «Він не здатний... подолати бідність, дати роботу і надію на краще майбутнє галичан»!
Заява, написана від імені «депутатів Львівської обласної ради 4-го демократичного скликання», вимагала, щоб під нею, окрім депутатської групи «СС», підписалися і депутати інших об’єднань, словом, — більшість. З цим «СС», запевняють її представники, начебто впоралася. До початкових антагоністів Сендака начебто пристали депутати з групи «Ділова Львівщина», хтось там із позафракційних і навіть «кілька «нашоукраїнців». Сьогодні, за різними заявами, зібрано «від 50 до 55 підписів» із 81. Точна цифра і якісний склад «підписантів» затято тримаються в найглибшій таємниці, що, погодьтеся, трохи дивно. Адже якщо йдеться про «народоугодну справу», усунення великого корупціонера, то ця сама «більшість депутатів» повинна була б прагнути якомога швидше постати перед народом області в ореолі безстрашних викривачів!
У чому причина засекречування підписантів? Можливо, у тому, що вони дійсно були включені в процес поза власною волею? До методів мобілізації депутатів на нинішню війну в стінах обласної ради за допомогою силових структур і обласної державної адміністрації, як каже сам Сендак, був доданий ще один (метод): «Багатьом депутатам обласної ради вони (есдеки) запропонували по 30 тисяч доларів одноразово і по 3 тисячі щомісяця».
До розряду впливу на депутатів «за допомогою силових структур» Сендак відносить і відкриття (за фактом) кримінальних справ, у яких проходять деякі члени фракції «НУ» в обласній раді. Об’єктами слідства стали глава комісії з питань агропромислового комплексу, торгівлі та побутового обслуговування Роман Гайдучок, глава комісії з питань приватизації та майна обласної ради Олег Канівець, керівник підприємства, що виробляє соки «Галичина», Іван Куп’як. Також було відновлено кримінальну справу проти заступника Сендака Андрія Парубія, котрий як член СНПУ 1997 року на жовтневі свята брав участь у вуличній бійці з нашими лівими.
Безвідносно до засобів впливу на Сендака відзначимо ось що. Представники «Соцсправедливості» декларують, що, прагнучи змінити керівника Львівської обласної ради, вони зовсім не бажають перекроювати політичну конфігурацію сил на Львівщині. Ініціатори усунення Сендака навіть запевняють, що їх цілком влаштував би інший представник «НУ». І таким «нашоукраїнцем» у кріслі глави Львівської облради «Соцсправедливість» згодна бачити Ігоря Держка, нинішнього заступника глави Сендака (не на громадських засадах). За характеристикою того ж Андрія Чорновола, Держко — людина грамотна, із двома вищими освітами. Дійсно, Ігор Держко — різнобічно освічений державний муж, котрий володіє винятковим даром слова. Він і медик, і кандидат філософських наук. Ця людина серед іншого, не тільки знайома з діагнозом галицької політики, а й інформована про те, що мораль — категорія умовна. Наприклад, відданому оточенню Сендака дуже не сподобалося, що Держко після урочистих зборів, присвячених останньому святкуванню у Львівській опері «Дня Злуки», поїхав разом із лідером обласної організації СДПУ(о) Ігорем Шурмою. Цей епізод — тільки мала дещиця в тій купі фактів, які не дозволяють противникам СДПУ(о) вважати Держка щирим прибічником ідеалів «НУ». Звісно, «Соцсправедливість» лукавить, коли каже, що вона не хотіла б бачити главою облради безпосередньо свою людину. Проте її представник керівником Львівської обласної ради бути не може фізично — громадськість просто цього не зрозуміє.
У відповідь на виниклу ситуацію сендаківці організували комплекс оборонних і наступальних заходів. Оскільки доступ до ЗМІ в обласних «нашоукраїнців» дуже обмежений, вони упор роблять на роботу з вулицею і залами. У самому Львові ВО «Свобода» (колишня СНПУ) пікетувала облдержадміністрацію, а НРУ — окремих обласних депутатів-«запроданців» «на їхніх робочих місцях». На «народних зборах» за участю Сендака і депутатів-«нашоукраїнців», як повідомляє прес-служба облради, приймаються резолюції «на підтримку депутатів Львівської обласної ради і глави обласної ради Михайла Сендака».
Певне, на цих масових заходах було остаточно відшліфовано ідеологію обласної «НУ» щодо подій, пов’язаних із тиском на Сендака. Нинішнього тижня було написано і в міру скромних можливостей оприлюднено «Заяву фракції «Наша Україна» у Львівській обласній раді». Даний документ пропонує розцінювати поведінку недругів Сендака як «диктат, тоталітарний тиск, переслідування за політичні погляди та переконання». Причиною цього, відповідно до згаданої заяви, стали спроби «олігархічно-кланового угруповання СДПУ(о) здійснити переворот у Львівській обласній раді». А от мету «цього перевороту» заява вбачає у бажанні «забезпечити відповідний сфальсифікований результат на президентських виборах у жовтні 2004 року». Назвавши обласну раду «острівцем» демократії, котру повністю підтримують жителі області, рада обласної фракції «НУ» заявила: «Ми не допустимо, щоб на Львівщині відбулося те, що у Верховній Раді України при формуванні Центральної виборчої комісії».
Далі. Захисники «острівця» демократії мають намір приструнювати «олігархічно-кланове угруповання СДПУ(о)» за допомогою наявної правової і нормативної бази. Скажімо, про те, як керівництво облради боротиметься з блокуванням пленарних засідань, Михайло Ваврин, глава постійної комісії з питань депутатської діяльності, етики, регламенту, дотримання законності та військових проблем «Дзеркалу тижня» повідомив: «У Законі «Про місцеве самоврядування» записано, що депутат зобов’язаний брати участь у пленарних засіданнях сесії, роботі постійних комісій та інших комісій, у які він включений. Більше того, у регламенті роботи Львівської обласної ради записано норму, що кожен депутат повинен реєструватися і бути присутній на пленарному засіданні сесії. Сергій Медведчук, наприклад, із 13 пленарних засідань сесії не був на дев’яти. Це більше половини. І таких депутатів у «Соціальної справедливості» дуже багато. Відповідно до чинного законодавства, якщо депутат не відвідав більше половини пленарних засідань сесії, то сесія може звернутися до виборців цього виборчого округу про його відкликання. Наша комісія вивчає такі матеріали, ми робимо перевірку, і буквально на наступній сесії я змушений буду оприлюднити отримані дані і просити підтримки депутатів, щоб ми звернулися до виборців, котрі обрали тих депутатів, які пропускають пленарні засідання сесії чи роботи в комісіях».
У принципі, оточенню Сендака, якщо вірити відповідним заявам, не страшно, що сесія буде повністю заблокована «передовим загоном СДПУ(о) — групою «Соцсправедливість». «Якщо послідує саме такий варіант розвитку подій, — сказав якось уже відомий нам Андрій Парубій, — ми звернемося до ВР із проханням розпустити обласну раду, і підемо на вибори. Упевнені, що після проведення цих виборів мінімум 2/3 складу депутатського корпуса становитимуть представники «Нашої України».
Така впевненість пана Парубія грунтується на тому, що на останніх виборах «НУ» зосередила всі зусилля своїх спостерігачів на проходженні кандидатів у Верховну Раду, а на кандидатів у місцеві законодавчі органи належної уваги у прибічників Ющенка не вистачило. Згідно одного джерела, при підрахунку голосів в обласну, районні та сільські ради адміністративний ресурс маніпулював, як хотів. Зокрема, як повідомила «ДТ» одна інформована особа, якби не втручання Гладія, то тому ж Сергію Медведчуку і близько не світило стати депутатом Львівської обласної ради.
Як зрозумів автор даних рядків із останнього спілкування з А.Чорноволом, розпуск облради не зовсім влаштовує «Соцсправедливість». Зовсім не на руку такий сценарій розвитку і депутатській групі «Ділова Львівщина». Її представники значною мірою укомплектовані з аграріїв. А без губернатора-аграрія їм ще раз пройти в «вушко голки» виборчих урн буде проблематично. Очевидно, тому «ділові», чимало з яких підписалися за недовіру Сендаку, паралельно хочуть пограти в «переговори за формулою «2 + 3». Один із «ділових» обгрунтував ініціативу своєї депутатської групи приблизно так: усі — справа і зліва — не без гріха, тому потрібно домовлятися, інакше в усіх страждають бізнеси. Цим «усі не без гріха» джерело, котре не бажало особливо засвітитися на шпальтах «ДТ», натякало, що представники «Соцсправедливості» дуже навіть причетні до порушень в галузі відчужування державного майна.
До речі, автор даних рядків поставив Андрію Чорноволу запитання про те, чи не займеться він у викривальному пориві процесами приватизації, до яких, за даними «НУ», С.Медведчук причетний ненайкращим чином. На що було отримано таку відповідь: «Я вам чесно скажу: я абстрагувався від цієї теми... Просто Сергій Медведчук не б’є себе в груди і не кричить, що він демократ, що він представник демократичних сил, що бореться з корупцією». (Без коментарів.)
Чим усе це закінчиться, на сто відсотків відповісти ніхто не може. Водночас розвиток подій більше схиляє до того висновку, що політично знищити нинішнього главу облради навряд чи вдасться. Сміємо обгрунтувати це припущення хоча б такою деталлю: навіть попри те що «Соцсправедливість» (СДПУ(о) вдалося зібрати необхідну кількість підписів під відповідною заявою, ця сама заява на момент підготування даного матеріалу в секретаріат облради подана не була. Певне, Сендак має рацію, коли каже, що підписи — це одне, а таємне голосування — це зовсім інше.