Рівненщина - саме та область, у якій політичні симпатії виборців виявилися майже «середньозваженими» по Україні. Це вам не патріотична, з консервативним ухилом Галичина, де опозиційні партії - ВО «Батьківщина» і «Свобода» - сумарно набрали 70-73 відсотки голосів. Але не скидається Рівненщина й на центральну Україну з явно слабшими позиціями непровладних політичних сил, територію, в якій помітну підтримку здобула Партія регіонів (наприклад, на Хмельниччині, за попередніми даними, - 18,7 відсотка, на Житомирщині - аж 21,6), а здобуток Комуністичної партії (житомирці забезпечили їй 12,85 відсотка голосів!) наблизився до загальноукраїнського показника. День голосування довів: владу на Рівненщині не шанують. Але й не визнають принцип Калігули, проголошений в однойменній п’єсі Альбера Камю: «Хай ненавидять, аби тільки боялися». Владу тут якщо й бояться, то в окремих місцевостях і в певних випадках.
За рівнем використання брудних і агресивних методів політичної боротьби Рівненщина не дотягнулася до сходу й півдня України, але Галичину - за винятком Прикарпаття з активною діяльністю одного «клона» та кількох «тушок» - перевершила однозначно. Прокотилися по її теренях відкрита чи прихована агітація за провладних кандидатів із боку чиновників, керівників вишів, ієрарха УПЦ, оманливі заяви про доброчинність, підкуп виборців продуктовими наборами, канцтоварами, книжками, зрештою - 50-гривневими банкнотами... Не вщухала стрілянина чорним піаром по конкурентах як із боку близьких до влади, так і опозиційних кандидатів.
Отож вибори відбулися в усіх п’яти округах цієї поліської області. ВО «Батьківщина» здобула 36,6 відсотка голосів, «Свобода» - понад 16, «УДАР» - трохи більше 17 відсотків. Не останніми прийшли до фінішу політичні сили, пов’язані з чинною владою. За Партію регіонів проголосувало 15,8 відсотка виборців, за КПУ - понад 6 відсотків.
Але диференціація симпатій виборців на різних територіях області нерідко дивує. Коли, скажімо, підтримка «УДАРу» по округах Рівненщини різнилася в межах п’яти відсотків, «Батьківщини» - трохи більше восьми відсотків, то між іншими політсилами дистанція зросла до невпізнання. Вражаючим видався результат Партії регіонів у найбільш північному, 155-му окрузі (з центром у Дубровиці). На цій території провладні партії традиційно мають вищу підтримку, ніж деінде. Але й виконавча влада тепер витиснула все, що тільки могла, застосувавши адмінресурс у найрізноманітніших проявах - від агітації до легкого залякування бюджетників звільненням із роботи. За цю політичну силу в окрузі проголосувало понад 26 відсотків виборців, що втричі більше, ніж у місті Рівному (менше десяти відсотків). Зате в обласному центрі стали поважати «Свободу»: за неї віддали голоси 27,14 відсотка виборців. Чим ближче до півночі, тим підтримка «єдиної сили українців» спадала і у згаданому 155-му окрузі знизилася до
8,6 відсотка.
Партійні симпатії мешканців Полісся чітко перенеслися на кандидатів у депутати. Тут були зайвими яскраві виборчі технології, нетрадиційний політичний маркетинг. Виборці майже не голосували за особистості. Для них визначальним став партійний бренд, популярний на зазначеній території. Саме тому в Рівному (округ 152) переміг голова обласної організації «Свобода» Олег Осуховський. Екс-голова облдержадміністрації періоду Віктора Ющенка, народний депутат Віктор Матчук фінішував третім. Не допомогло навіть те, що на його користь зняв із виборів власну кандидатуру представник «УДАРу» Сергій Мініч. У сусідньому, 153-му окрузі (Рівне) перший заступник голови облдержадміністрації регіонал Анатолій Юхименко із великою різницею голосів програв молодому підприємцеві, висуванцеві «Батьківщини» Юрію Вознюку. Кандидат від опозиції, голова крайової організації Народного руху Валентин Королюк у 154-му окрузі (Дубно) помітно випередив колишнього власника ряду цукрозаводів у Західній Україні, а нині - голову Дубенської райдержадміністрації Данила Корилкевича. Не спрацювали застосовані проти пана Королюка кілька нещадних порцій чорного піару - то він б’є жінок і зловживає спиртним, то опозиція зняла його з виборів, то підписує зобов’язання після власної перемоги вступити у фракцію Партії регіонів у Верховній Раді...
Знана в Україні людина, народний депутат від Народної партії, колишній голова Держкомлісу Микола Шершун поступився місцем потужному бізнесменові, голові спостережної ради ПАТ «Родина», висуванцеві «Батьківщини» Миколі Кучеруку (округ 156, Сарни). І лише у 155-му окрузі (Дубровиця) вибори виграв близький до нинішньої влади чоловік, багатолітній голова облдержадміністрації часів Леоніда Кучми, член Партії регіонів, виконувач обов’язків ректора Національного університету водного господарства і природокористування Микола Сорока. Та й виграв він у нинішнього народного депутата від БЮТу Сергія Кошина з мізерним розривом - 1300 голосів, за найновішими даними ЦВК. Зважаючи на результат Партії регіонів у цьому окрузі, успіх її ставленика мав би вважатися логічним.
Однак срібний призер не визнає своєї поразки. Перемогу Миколи Сороки опонент пояснює результатами голосування на семи дільницях Рокитнівського району. А там кількість голосів, поданих за провладного кандидата, у десятки разів або майже вдесятеро перевищує голоси за кандидата-опозиціонера. За словами Сергія Кошина, «на цих дільницях зафіксовано вищу явку виборців. Перед закінченням дня голосування члени комісій вкидали в скриньки бюлетені з голосами за пана Сороку». На момент написання статті юристи опозиційного кандидата готують за цими фактами звернення до прокуратури і паралельно оскаржать результати голосування в суді.
Приймання та опрацювання протоколів дільничних комісій окружкомами Рівненщини стало зрізом загальноукраїнського театру нервів і спроб фальсифікації результатів виборів.
Чимало представників дільничних комісій привозили до окружкомів неналежним чином запечатані бюлетені та протоколи. Як стверджують спостерігачі громадянської мережі «Опора» у Рівненській області, «біля приміщення ОВК 154-го округу (Дубно) представники дільничних комісій виправляли помилки у протоколі, робили його «уточненим», ставили печатку, не проводячи засідання дільничної комісії, як велить закон. Члени ДВК на місці опломбовували скриньки з бюлетенями, уточнені протоколи запечатували в конверти та несли їх членам окружної комісії, котрі приймали документи». Особливо прискіпливо члени окружкому придивлялися до протоколів, у яких фігурували цифри голосів не на користь близького до влади кандидата. А в 155-му окрузі (Дубровиця) на пакетах, доставлених членами деяких дільничних комісій, не була зазначена кількість бюлетенів. Вони мали з собою печатку дільниці й незаповнені, але підписані всіма членами комісії та спостерігачами протоколи. У приміщенні окружкому ставили на пакетах позначку про кількість бюлетенів і одразу ж переписували протоколи. Коли спостерігач «Опори» зафіксував на фото незаповнені протоколи однієї з дільниць, голова окружної комісії скликав засідання з приводу перерахунку голосів по ній, благо в порожні протоколи ще не встигли внести дані. Але таке рішення було прийняте лише щодо однієї з виборчих дільниць. Тож дуже сумнівно, що ДВК в такий спосіб не спотворили результати волевиявлення виборців у масштабах всього округу.
Поза сумнівом, на Рівненщині політичні сили та кандидати в народні депутати захищатимуть результати виборів. І вони здатні це зробити. Але ще важливіше, щоб, прийшовши в парламент, новий депутатський корпус максимально вдосконалив виборче законодавство, аби воно надалі унеможливило спроби фальсифікацій результатів виборів. Тоді поліська фронда проти чинної влади, яка вибухнула восени 2012 року, увійде в історію як така, що мала незворотні наслідки.