Споконвічне питання, що робити з ЧМП? Знову воно стрясає одеське повітря. Про нього згадують уголос кожного разу, коли змінюється новий начальник пароплавства чи міністр транспорту. При цьому звучать нові обіцянки вивести підприємство з кризи, розібратися з боргами й навести елементарний порядок. Тим часом Чорноморського морського пароплавства як судноплавної компанії більше немає. Є борги й берегове майно. Розроблено чимало схем, прийнято безліч рішень, як врятувати останки й розрахуватися з кредиторами. Та, схоже, ця робота перетворюється на сізіфову працю. Через це уламки колись могутнього пароплавства впевнено йдуть на дно. Сумно, але питання «хто винний?» не звучало по-справжньому ніколи.
Так, звільняли начальників ЧМП. Одного з них, як відомо, навіть до в’язниці засадили. Змінювали керівників морського відомства й міністрів транспорту. Та при цьому нічого кардинального в самому ЧМП не змінювалося — судна потихеньку спливали до чужих рук. Тепер чиновники не намагаються приховувати цифри, які раніше тримали в таємниці. За даними Департаменту морського й річкового транспорту України, із 1995 до 1999 роки 165 суден продано (12 із них без дозволу Фонду держмайна), 17 — з аукціону, а 72 пароплави передані офшорним компаніям. Тепер у ЧМП практично не залишилося жодного. Скільки в офшорах — невідомо.
Призначений півроку тому новий начальник пароплавства запевняв, що він прийшов не вбивати останній цвях у труну ЧМП, а врятувати майно, яке залишилося, і в такий спосіб рідне пароплавство. Тепер Борис Щербак, котрий займається, за його висловом, розгрібанням боргів, просить у рідного міністерства гроші на зарплату працівникам. На нараді в Одесі, яку проводив новий міністр транспорту, він заявив буквально таке: «Зараз наш місячний прибуток становить 23 тис. гривень. А на утримання штату, який колупається з боргами, шукає документи, украдені, сховані чи спеціально знищені, необхідно 400 тис. гривень... Мені набридло бігати до начальників портів і просити довгострокову позичку. Що ми, жебраки? Якщо галузь не хоче займатися цим питанням, то давайте заявимо, що ЧМП більше немає, і забудемо про нього раз і назавжди. А якщо прийняте рішення, що ми повинні займатися боргами, то необхідно передбачити для цієї роботи джерела фінансування».
Мабуть, грошей для цієї мети потрібно буде чимало. Оскільки з боргами колупатися доведеться довго. Отут, як кажуть, що далі в ліс, то більше дров. На нараді начальник Департаменту морського й річкового транспорту України Василь Зубков оприлюднив дуже цікаві дані. Виявляється, в останні роки ЧМП жило подвійним життям. Звідси й всі біди. Та що цікаво, чиновники про цю кухню навіть не здогадувалися. Контроль за всіма фінансовими потоками в пароплавстві був втрачений із 1997 року. І не відновлений дотепер. «Коли ми почали розбиратися, — казав Зубков, — то з’ясувалося, що бухгалтерія в ЧМП існувала сама по собі, а валютно-фінансовий відділ — сам по собі. Вони ніяк не перетиналися».
Можете собі уявити, що являв собою бухгалтерський звіт і баланс. Отже з боргами не так просто розібратися. Міркуйте самі: за даними бухгалтерії, дебіторська заборгованість дорівнювала 41,8 млн. доларів, а за даними аудита — 19 млн. З кредиторською все навпаки: за даними бухгалтерії — 19 млн. доларів, а згідно з аудитом — 93 млн. Страшенна різниця. Сьогодні начальник ЧМП Борис Щербак зовнішні борги ділить на три категорії: підтверджені — 81 млн. доларів, можливі до стягнення — 25 млн. і сумнівні 82 млн. доларів. Тішить чиновників те, що всіх кредиторів (а їх сьогодні налічується 271) вони майже знають поіменно. І це, із їхньої точки зору, великий успіх.
Та коли і яким чином пароплавство зможе з ними розрахуватися?
Колишній міністр транспорту Леонід Костюченко казав, що існує один реальний вихід — продати частину флоту ЧМП, переданого державному холдингу «Сі Трайдент». З погляду нового міністра Валерія Пустовойтенка, погасити борги за рахунок цієї компанії немає змоги. Судна працюють стабільно, і частину боргів за рахунок їх прибутку було погашено. Та вони старіють, отже, на його думку, зовнішні борги має взяти на себе держава. Оголосити про це кредиторам привселюдно, через МЗС і посольства, а потім провести з ними переговори з реструктуризації.
Однак є ще й внутрішні борги: 207 млн. гривень — кредиторська заборгованість і 381 млн. гривень — дебіторська. Як бути з ними? Пароплавству винні більше, ніж винне саме пароплавство. І один із найбільших боржників — «Укрзалізниця». ЧМП намагається боротися зі своїми колишніми суміжниками, та сили нерівні.
З погляду Пустовойтенка, борги перед бюджетом і Пенсійним фондом можна списати, як це було зроблено по селу та інших галузях. Однак що робити з величезною заборгованістю по зарплаті — понад 20 млн. гривень? Її не спишеш. Сьогодні розпочався продаж майна ЧМП, яке залишилося, — найпривабливіших берегових об’єктів. І робиться це з метою погасити заборгованість по зарплаті. Нещодавно з дозволу «Укрспец’юсту» був проданий один із корпусів міжрейсової бази моряків. Проте без відома керівництва Мінтрансу, яке вважає, що це продаж за безцінь.
Загалом, як і раніше, немає жодної прозорості навіть у продажі залишків пароплавського добра. Результат сумний: майно йде, а борги — залишаються. Що робити? Запитання залишається незмінним. Біда в тому, що немає відповіді на головне — що робити з ЧМП? Новий міністр поки що не знає. Він велів фахівцям висловити свою думку. На нараді в Одесі керівники морських наукових установ і президенти судноплавних компаній ( які свого часу відокремилися від пароплавства) були єдині в одному — ЧМП реанімувати практично неможливо: сама назва Чорноморське морське пароплавство діє на весь світ як червона ганчірка на бика. Однак в Одесі пароплавство має бути, казали вони. Його необхідно створювати заново.