UA / RU
Підтримати ZN.ua

Почервонiла Одеса

Внесок Одеси у формування нового парламенту країни був доволі прогнозованим. І все-таки результати виборів принесли свої сюрпризи.

Автор: Ніна Перстньова

Внесок Одеси у формування нового парламенту країни був доволі прогнозованим. Зважаючи на тотальне використання адмінресурсу, не було сумніву, що в мажоритарних округах переможуть провладні кандидати. До того ж у них не було серйозних супротивників від опозиції. Інтрига зберігалася лише там, де за один мандат боролися два регіонали. Або два ставленики влади. І все-таки результати виборів принесли свої сюрпризи. Але вони в основному стосуються нових політичних уподобань одеситів.

Попри те що Одеса, як і весь Південний Схід країни, як і раніше, пофарбована в біло-блакитний колір, електоральна скарбничка Партії регіонів дала серйозну тріщину. З неї за час правління команди Януковича витекло чимало голосів виборців.

Партія регіонів з моменту останніх парламентських і президентських виборів втратила в Одесі приблизно 17,6%. У 2007 році за неї проголосувало понад 52,6% виборців. У 2010-му в першому турі президентських виборів за Віктора Януковича виступили 43,95%, у другому - 72,78%. За підсумками нинішніх виборів ПР набрала приблизно 35%. Загалом по Одеській області - 41,9%, що теж нижче, ніж у 2007-му, коли за Партію регіонів віддали голоси 52,2% виборців, а за кандидата в президенти Януковича (у першому турі) - 51,1%.

Місцеві регіонали свій нинішній результат назвали великим успіхом. Одещина серед областей, що підтримали ПР, посіла четверте місце. Якщо дивитися на відсотки, то - так. Але якщо порахувати кількість голосів, відданих у Південній Пальмірі за партію влади, то стане зрозуміло: її внесок доволі скромний. Показники трохи зіпсувала низька явка виборців. Тому за ПР проголосувало трохи більше ніж 100 тис. одеситів. Тоді як на минулих парламентських виборах - майже 200 тис.

Політична арифметика - річ маніпулятивна. І все-таки цифри вказують на дві речі, яких не можна не помітити. По-перше, явне розчарування владою Януковича і втеча частини електорату під інші прапори. Комуністи в Одесі набрали 18,2%. І посіли друге місце. На парламентських виборах 2007 року - всього лише 7%. А в 2010-му кандидат у президенти Симоненко взяв іще менше - 2,3%. Але нині саме КПУ виявилася тією політсилою, яка поплутала карти багатьом гравцям, і владі - передусім.

По-друге, сумарний результат усіх трьох опозиційних сил, хоча й не набагато, але все-таки вищий за процентну планку, взяту ПР в Одесі. Партія «УДАР» набрала 17,5%, ВО «Батьківщина» - майже 16,3, ВО «Свобода» - 4,8%. Разом - 38,6%. Тобто на 3,6% більше.

Цього результату регіонали ніяк не прокоментували. Але місцевий політикум одна із цих цифр змусила іскрити. Результат, який отримала «Свобода» (а в окрузі, що включає центр Одеси, вона взяла майже 6%), став не тільки предметом для оцінок, а й підставою для пошуку винних. Шишки, поки що поодинокі, полетіли не в губернатора, який відповідає за результати виборів у регіоні, а в мера. Мовляв, погане соціальне самопочуття городян і стало причиною успіху націоналістів, які набрали голоси за повної відсутності в місті реклами. У цих оцінок є своє підґрунтя.

Парламентська кампанія в Одесі мала свою інтригу. Якщо в Україні її результати розглядаються в контексті майбутніх президентських виборів, то в Одесі - під кутом майбутніх мерських перегонів. Деякі кандидати у Верховну Раду відкрито заявляли, що їхня кінцева мета - це крісло міського голови. Головний двигун ідеї позачергових виборів - екс-мер Одеси Едуард Гурвіц, який проходить у парламент за списком партії «УДАР». Протягом усієї парламентської кампанії одеський виборчий штаб Кличка, яким керували прихильники Гурвіца, та й сам колишній мер, давали зрозуміти одеситам, що, голосуючи за УДАР як нову, третю, силу, вони голосують і за дострокову відставку міського голови Костусєва. Бо президент країни не терпітиме в місті-мільйоннику мера, який опускає рейтинг партії влади. Тим більше що за чотири дні до виборів Віктор Янукович заявив в Одесі, що результати виборів стануть індикатором ефективності роботи влади.

Тому команда Гурвіца розраховувала, що партія «УДАР» стане політсилою, яка істотно підкосить рейтинг партії влади й перетягне його електорат на свій бік. Гурвіц давав ПР не більше ніж 25%. Але УДАР не зміг узяти планку, встановлену 2010 року лідером «Сильної України», яка позиціонувала себе як третя сила. Тоді кандидат у президенти Сергій Тігіпко набрав в Одесі понад 31% голосів.

Партія «УДАР» отримала третій результат після комуністів, з різницею менше ніж 1%. І не змогла взяти жоден мажоритарний округ. Та й не хотіла, судячи з кандидатів, виставлених проти регіоналів-важковаговиків.

Тим часом попит на опозиціонерів в Одесі був. Це показали результати голосування. Кандидати з невеликим відсотком упізнаваності все-таки продемонстрували непоганий
результат. Це висуванці від «Батьківщини». Вони набрали більше, ніж сама політсила. Хоча відрив від регіоналів дуже великий.

Приміром, у 135-му окрузі (Приморський район Одеси) нардеп Сергій Ківалов, у якого в довірених особах ходили ректор Одеського медіну Валерій Запорожан і митрополит Агафангел, здобув 56,7% голосів. Його основний опонент, молодий політик-початківець, кандидат від «Батьківщини» Володимир Усов - 25%. Кандидат від УДАРу ще менше - 13,4%. Хоча саме в цьому ківаловському окрузі опозиційні партії набрали найбільше голосів.

У найскандальнішому 133-му окрузі (Київський район Одеси), де було виявлено ручки зі зникаючим чорнилом, кандидат від «Батьківщини» Олександр Остапенко вийшов на третє місце (14,3%). Але його шанси були невеликі з самого початку. Тут боролися до останнього патрона заступник голови облради регіонал Олексій Гончаренко і самовисуванець - лідер партії «Родина» Ігор Марков. Переміг останній з різницею в 6%. Влада не заважала кувати Маркову перемогу. Скоріше, навпаки. Мер і провладні ЗМІ були на його боці. Обласна влада бачила його в парламенті серед нових багнетів Партії регіонів. А тому нічого не робила, щоб підтримати офіційного висуванця від ПР Гончаренка. Ба більше, дозволила зареєструватися в цьому окрузі ще одному регіоналові - депутату Одеської міськради Юрію Прєснову, який активно вів боротьбу за голоси виборців із використанням адмінресурсу. Саме Прєснов був куратором губернаторського «Народного бюджету» в цьому районі.

Після закінчення підрахунку голосів, який у цьому окрузі був найбільш затяжним в Одесі, у своєму зверненні до виборців Гончаренко скаже буквально таке: «Вибори не були чесними. Не було рівного доступу кандидатів до ЗМІ. На мою команду чинився тиск з ознаками відвертого криміналу - підпали, побиття… Але вибір зроблено. І я приймаю результат. Мені шкода, що Одесу в парламенті представлятимуть такі люди».

Від двох інших одеських округів у парламент пройшли лідер фракції ПР в Одеській міськраді - місцевий бізнесмен Геннадій Труханов. Він отримав найвищий результат - аж 61% голосів. І зберіг свій мандат Сергій Гриневецький, отримавши 32%.

Загалом Одеська область дала країні ще сім провладних нардепів. Серед нових осіб скандально відомий бізнесмен Олександр Пресман (53%), якому програли кандидат від УДАРу журналіст Ольга Герасим’юк (26%) і комуніст Євген Царьков (17%). Парламент поповниться й новим олігархом. Голова правління МістоБанку Іван Фурсін із 57% переміг у глухих сільських районах кандидата від «Батьківщини» Василя Задорожнюка (19%). Удруге зайде в парламент депутат облради від фракції ПР - президент Асоціації болгар України Антон Кіссе (39%), який вирвав перемогу в нардепа-регіонала Ігоря Плохого (26%). Обновили свої мандати й деякі нардепи. Юрій Крук (23,7%), який обіграв свого однопартійця - керівника обласного управління МНС, сина екс-мера Одеси Володимира Боделана (16,6%). Віталій Барвіненко (41,7%), котрий вирвав перемогу в опозиціонера-самовисуванця Олександра Дубового (34,7%). Давид Жванія (32%), який випередив кандидата від УДАРу Сергія Білюка (17%). І, нарешті, Леонід Климов (48%), якому протистояв кандидат від «Свободи» Віктор Сорока (15,8%).

Вибори на Одещині, як і в усій Україні, не були чесними. Це зазначають спостерігачі, Комітет виборців України, громадянська мережа ОПОРА. Тому запитання, чи цих людей хотіли бачити виборці Одещини своїми представниками в парламенті, так і залишиться риторичним.