UA / RU
Підтримати ZN.ua

ПІРРОВА ПЕРЕМОГА «НАШОЇ УКРАЇНИ»

Початок роботи Тернопільської обласної ради нового скликання дуже скидається на фарс, який у трагедію не переріс, але приніс мало втішного...

Автор: Роман Якель

Початок роботи Тернопільської обласної ради нового скликання дуже скидається на фарс, який у трагедію не переріс, але приніс мало втішного. Перша сесія мала відбутися ще 30 квітня. Проте напередодні голова обласної виборчої комісії Петро Пашник на підставі заяв 61 новообраного депутата підписує звернення про перенесення сесії на 14 травня — день, коли починає роботу Верховна Рада і народні депутати від області змушені їхати в Київ. Обласні депутати, які представляють владу або залежні від неї (серед них виявилося 8 представників блоку «Наша Україна), дали зрозуміти, чому потрібне перенесення першого сесійного засідання: «для вироблення узгодженого підходу до визначення кандидатури на посаду голови обласної ради». А було вже ясно як білий день — на посаду голови обласної ради від блоку «Наша Україна» претендує її лідер в області Ярослав Джоджик, який одночасно став народним депутатом за списком блоку Віктора Ющенка. І йому до 5 травня потрібно було визначитися, в якій раді працювати. А бути народному депутатові у двох місцях неможливо. Тому пізнішу дату початку роботи сесії облради, зазначену в розпорядженні, не варто вважати випадковістю.

30 квітня до «білого дому» в Тернополі обласні депутати від «Нашої України», кілька незалежників та три народних депутати від Тернопілля таки прибули. Проте зал засідань облради був для них закритим. Ярослав Джоджик на терміново скликаній прес-конференції перенесення сесії обґрунтовував так: «Новопризначений голова облдержадміністрації Іван Курницький отримав у Києві чітке завдання: не допустити перемоги «Нашої України» в обласній раді. І тому голови райдержадміністрацій забезпечили більш ніж 60 підписів депутатів про «щире» бажання перенести сесію...» Швидше за все, на той день новий губернатор і виконавча влада ще не були впевнені у контрольному пакеті голосів, щоби провести на посаду голови облради свою людину.

Проте голова облдержадміністрації невдовзі розсекретив свою зацікавленість у такому розвитку «навколосесійних» подій, вступивши в переговори з народними депутатами від Тернопільщини, і в результаті домовленостей-торгів голова обласної виборчої комісії призначив сесію на 3 травня. Як з’ясувалося, тайм-аут для влади був достатнім. А для обласного лідера «Нашої України» він став безнадійно програшним.

Блок Віктора Ющенка в обласній раді представлений лише 44 обранцями. І місцевому лідеру «Нашої України» для того, щоб стати головою облради, не залишалося нічого іншого, як домовлятися про надійну підтримку з представниками «Блоку Юлії Тимошенко» (6 осіб) та окремими незалежними депутатами. Однак достатнього тилу забезпечено не було. Ініціативу перехопили новий губернатор і облдержадміністрація, які за 4 дні зуміли опрацювати кожного депутата, більш-менш залежного від влади. Ставку було зроблено на члена Ліберальної партії України Анатолія Жукінського, який теж балотувався у депутати облради від блоку «Наша Україна».

Програмні акценти кандидатів на першу посаду у представницькій владі області суттєво відрізнялися, і навіть дивним здавалося, що змагаються дві особи від єдиної «Нашої України». Ярослав Джоджик наголошував на тому, що головою облради має бути людина, яка доклала великих зусиль до перемоги «Нашої України» в області. Анатолій Жукінський запевняв у необхідності тісної співпраці і злагоди між облрадою та адміністрацією і, відповідно, керівниками обох гілок влади. Та переміг представник «Нашої України» від влади і владою підтриманий. У результаті таємного голосування колишній директор «Облпалива», донедавна перший заступник відставленого голови облдержадміністрації В.Коломийчука — набрав 57 із 108 голосів депутатів. Ярослав Джоджик явно відстав — за нього проголосувало 42 депутати. А 16 травня першим заступником голови обласної ради став уже «чистий» представник влади — голова Кременецької райдержадміністрації Василь Кравець.

Обласна виконавча влада, можна сказати, відібрала перемогу в «Нашої України». Блок доволі розгублений. Представники «Нашої України» поки що очолюють лише 4 із 12 постійних комісій облради. І «наші українці», схоже, ще тривалий час визначатимуться — співпрацювати їм з новим керівництвом облради чи переходити в конструктивну опозицію до нього.

Та чому керівництво блоку Віктора Ющенка в області так легко віддало перемогу?

Орест Зварич, відомий у Тернополі адвокат, депутат облради від блоку «Наша Україна»:

— Блок на рівні області не виконував свого основного призначення, для якого, по суті, був створений. Будь-яке питання розглядалося у відповідності не до програмних завдань «Нашої України», а особистої вигоди для місцевого керівника блоку. А партії, блоки, об’єднання, рухи, які працюють здебільшого або виключно на лідера, як на мене, не мають майбутнього.

Дарія Чубата, лікар, голова міської організації Товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка:

— Вибори-2002 мають стати серйозним уроком для керівників блоку «Наша Україна» всіх рівнів. Багато з них мали б нарешті зрозуміти, що лідер і організація — речі не ідентичні. Саме авторитаризм, надмірні амбіції, зверхність, самовпевненість місцевого керівництва блоку призвели до втрати позицій «Нашої України» в обласній раді. Треба знаходити в собі мужність давати дорогу людині, яка зробила більше конкретних справ, є більш дипломатичною, компромісною і прохідною фігурою.

Лідер «Нашої України» Ярослав Джоджик, очевидячки, не зумів стати справді виборним політиком. Він мав далеко не бездоганну репутацію, що пов’язано з приватизацією готельного господарства в місті, заводу штучних шкір «Вінітекс», інших підприємств. Дуже промовистий факт — на виборах депутатів облради від Тернополя Ярослав Джоджик фінішував лише шостим, програвши фаворитові виборчих перегонів майже 20 тисяч голосів. Але поставити під сумнів свою першість народний депутат усе-таки не захотів. Адже коли на засіданнях депутатів облради від блоку «Наша Україна» дехто вимагав відповіді: «Кого висуватиме блок, якщо ви не пройдете?», — він усіляко вдавав, що таких запитань не було. І ось — прикра поразка.

Національно-демократичні сили уже вдруге з 1998 року не змогли закріпити успіх у представницькій владі області. І перемога для «Нашої України» вийшла справді пірровою.