Зазвичай у розпал літа барометр політичної активності застигає на позначці «повний штиль». Липневий інформаційний вакуум порушує хіба що поява з завидною сталістю повідомлень на офіційному сайті Верховної Ради про триваючу роботу в комітетах, ніби діагностується: стан пацієнта стабільний, тиск у нормі, дихання рівне. До активної життєдіяльності законотворчий організм повернеться лише у вересні, а зараз народні обранці набираються сил для прийдешніх міжфракційних баталій, підготовка до чергової сесії йде повним ходом.
Висловлена недавно спікером українського парламенту думка про те, що журналістський корпус і депутати Верховної Ради можуть і повинні діяти в одному напрямі, схоже, починає поступово втілюватися в життя.
Уже зроблено нові призначення в інформаційному управлінні апарату Верховної Ради, на чиї плечі відтепер ляже основний тягар реформування й поліпшення роботи всієї інформаційної парламентської машини. Безумовно, від організації й роботи цього органу багато в чому залежить робота пишучої та знімаючої братії. Новий керівник управління, Віктор Резванюк, котрий замінив Сергія Куцого, не вельми відомий громадськості. Проте багаторічний досвід роботи в структурах, напряму пов’язаних із збиранням і аналізом інформації, дає підстави вважати: діяльності управління буде надано чіткішого й системнішого характеру. У планах і реорганізація самого управління в інформаційно-аналітичне, що пов’язано, за словами В.Резванюка, «з випадками відсутності об’єктивної інформації з багатьох питань парламентського життя раніше чи перекручуваннями в її подачі». Як запевняє той самий Резванюк: «Головна мета, поставлена перед «оновленим» управлінням — повніше й об’єктивніше інформування громадськості про роботу народних депутатів, аналіз повідомлень мас-медіа, а також інтегрований аналіз моніторингу ЗМІ з подальшим наданням всієї аналітики керівництву Верховної Ради, комітетам і фракціям». Тобто, передбачається трансформація управління в фаховий центр зі збирання й аналізу інформації.
Недавнє призначення на посаду керівника прес-служби Вікторії Шведової, досвідченого журналіста, багаторічного парламентського кореспондента інформагентства «Інтерфакс-Україна» також обнадіює. Чітке уявлення про специфіку роботи «радкора» має полегшити втілення в життя ще одного починання — дасть змогу якщо й не привести умови журналістської праці в стінах Верховної Ради у відповідність із європейськими стандартами, то бодай забезпечити їхню наявність. І хоча робота в даному напрямі багато в чому ще на рівні планів, самі ці плани досить цікаві, і, за інформацією керівника інформаційного управління Віктора Резванюка, їх підтримує керівництво ВР.
Зокрема, передбачається обладнання в кулуарах ложі преси прес-центру. Принаймні ця ідея вже принципово схвалена першими особами парламенту. Але чи вистачить часу, сил і коштів на втілення плану в життя, а також мрій про парламентський мас-медіа-термінал з 10—12 комп’ютерів, підключених до мережі Інтернет, плазмову панель для трансляції пленарних засідань і різноманітних мультимедіа-пристроїв? Побоюючись, як видно, завчасно обнадіювати журналістів, відповідні особи конкретні терміни не розголошують. І їх можна зрозуміти. Словосполучення «найближчим часом» може означати період від початку другої сесії й до переможного кінця. Принаймні щире бажання полегшити нелегку працю парламентських кореспондентів наявне.
Питання про забезпечення доступу акредитованих журналістів до деяких інформаційних ресурсів Верховної Ради (переліки й тексти законопроектів, які розглядають у комітетах і сесійному залі, результати поіменного голосування) все ще залишається відкритим. Хоча деякі рішення вже запропонують у вересні. Своєчасне отримання необхідної інформації для журналістів є не лише неодмінною умовою їхньої роботи, а й правом. Існуючим, як і багато інших, переважно в теорії. Підпільно-манівцеві методи добування інформації давно набили оскому. А тому, оскільки забезпечити всіх бажаючих паперовими версіями документів поки що неможливо, відповідні парламентські служби мають намір розміщувати якнайбільше необхідних інформаційних матеріалів (підготовлених з конкретних питань) на парламентському сайті. Це якщо й не зніме проблему, то вже принаймні її мінімізує.
Особливу увагу, за словами Віктора Резванюка, буде приділено організації акредитації журналістів. У новому, поки що лише розроблюваному положенні про акредитацію представників ЗМІ заплановано деякі нововведення. Передбачається надання незначних пріоритетів у висвітленні діяльності парламенту журналістам державних ЗМІ: Укрінформу, українського телебачення, радіо й парламентського «Голосу України». Як стверджують автори, у деяких аспектах майбутнє положення ліберальніше, ніж попереднє. Подробиці будуть відомі пізніше. Не виключено, що вже нинішнього року запровадять картки парламентських кореспондентів, які дають право входити в усі приміщення Верховної Ради терміном на один рік. Або навіть на весь термін каденції. Це неминуче спричинить скорочення кількості акредитованих журналістів. Приміром, на сьогодні таких понад 800 (для порівняння: у Російській Федерації лише 300), причому кількість постійно працюючих або таких, котрі просто з’являються на прес-конференціях, як показує практика, не перевищує й півсотні.
До появи розмов про розподіл на «чорних» і «білих» в інформаційному управлінні парламенту вже готові. Проте там переконані, що картки акредитації мають видаватися передусім тим представникам мас-медіа (зокрема незалежним журналістам і співробітникам інтернет-видань), котрі здатні активно й ефективно працювати в парламенті. І в цій логіці є безумовне здорове зерно. Тим більше, що політичні пристрасті при цьому своєрідному природному доборі (за твердженням відповідальних осіб) до уваги не братимуться. Як вважають представники управління, головним критерієм буде професіоналізм.