UA / RU
Підтримати ZN.ua

«Орли» із «решкою» на спині

Є прикмета: не треба готувати новорічні подарунки заздалегідь. Великий ризик помилитися з вибором...

Є прикмета: не треба готувати новорічні подарунки заздалегідь. Великий ризик помилитися з вибором. І настроєм. Отож, якщо ще влітку Верховна Рада була на 230 голосів упевнена, що дати бій корупції в Україні вже першого січня 2010 року — справа її честі, то сьогодні в парламенті зареєстровано законопроект народного депутата Новікова (НУ—НС), який пропонує з наступом почекати. І все б гаразд, якби цей маловідомий депутат не висловлював думку чималої кількості народних обранців, а також не останніх чинів у державі, за нашою інформацією — вже готових зачохлити зброю й на весь рік відтермінувати введення в дію антикорупційного законодавчого пакета. Нагадаємо, адекватно сприйнятого в Європі, чий досвід і ліг в основу радикальних антикорупційних заходів. А як усе гарно починалося…

1999 року, коли Україна ще не посідала 146-го місця зі 180-ти країн світу за рівнем корупції, наша держава, яка продовжувала «чесно» ділити заводи і пароплави, у ногу з Леонідом Даниловичем Кучмою приєдналася до Європейської кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. 2003-го, попри стрімке зміцнення позицій у світовому корупційному чарті, Україна підписала додатковий протокол до Конвенції ООН проти корупції. А 2006 р. готова переобратися Верховна Рада красиво ратифікувала найважливіші конвенції Організації з питань протидії корупції, погодившись із обов’язковим прийняттям загальновизнаних у цивілізованому світі антикорупційних стандартів.

Далі — більше. Того ж 2006 року президент Ющенко вніс у парламент пакет обіцяних Європі законодавчих ініціатив. Робота над якими в новій Раді, м’яко кажучи, затяглася. До 2009 року. Однак 11 червня 2009-го парламент ухвалив закони «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення» і «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень».

Тим самим країна, політична ситуація в якій — украй нестабільна, влада — розбалансована, а декларації відомих лідерів про безперервну боротьбу з корупцією скидаються на глузування з 46 мільйонів громадян, які терплять тотальну непорядність еліт: а) виконала зобов’язання перед європейськими антикорупційними структурами; б) імплементувала необхідні норми європейського антикорупційного права; в) стала володаркою європейського пакета законів; г) була шокована.

Насправді влада, яка перевершила саму себе напередодні чергових президентських виборів, силами БЮТу, «НУ—НС», Блоку Литвина та комуністів («Регіони» — єдині, хто не дав голосу), нагадує сьогодні не зовсім чистого на руку замурзаного хлопчака з підворіття, який поцупив глянсове видання кримінального кодексу. Що робити з цим божим даром — для нашого героя велике запитання. Втім, як і для української влади, яка зобов’язалася вже через два тижні наступити на горло власній пісні.

Не дивно, що на тлі цієї цілком зрозумілої розгубленості розгорнулася масштабна антикампанія на адресу ухвалених законопроектів. Основним результатом якої і став проект закону вищезгаданого депутата Новікова. Однак було б не зовсім, а точніше — зовсім не чесно ось так просто відкинути творчий порив законодавця. Річ у тому, що під час, як ми встигли з’ясувати, багатолітньої праці над європейським досвідом український парламентарій примудрився так підкоректувати деякі норми власних законопроектів, що, на погляд тепер уже ряду експертів, боротьба з корупцією в Україні може мати абсолютно протилежний ефект.

Так, від імені постраждалих уже зробили публічні заяви голова Верховного суду України, кілька державних мужів, а також представників бізнесу, який, відповідно до нового законодавства, вперше офіційно потрапив до числа суб’єктів корупційних діянь. Мова про безліч правових неузгодженостей і нестиковок, які, на думку особливо обережних учасників розгорнутої дискусії, загрожують не тільки зупинкою правосуддя, безпідставними чистками чиновників і обмеженням прав бізнесу, а й імовірними маніпуляціями з необкатаним законом у розпал виборчої кампанії.

Екс-голова профільного парламентського комітету регіонал Микола Джига, який ще 2006-го доповідав парламенту про необхідність радикального антикорупційного кроку, сьогодні особливого захоплення на адресу ухваленого антикорупційного законодавства не відчуває: «Хіба ми можемо бути впевнені в тому, що численні, на жаль — недошліфовані для наших реалій, норми не будуть корисливо використані? Візьміть хоча б момент із включенням у коло можливих корупціонерів членів виборчих комісій. Жорстке, з одного боку, попередження громадян про відповідальність за фальсифікації, з іншого — може стати вагомим аргументом на користь вигідного поводження із законом уповноважених осіб. МВС, наприклад. Особливо в умовах відсутності судової практики», — заявив Джига.

Однак прибічники негайної боротьби з корупцією (а серед них, відповідно до бліцопитування «ДТ», вже значаться БЮТ, Блок Литвина і ряд депутатів «НУ—НС», котрі мають намір проігнорувати «законопроект, який розтягує задоволення корупціонерам») упевнені, що річ тут аж ніяк не в недосконалості правових норм, а в «банальному страху зацікавлених у корупційних діяннях сторін». У цій історії боротьби головне, як вважають інші противники марнування часу, по-наполеонівськи вв’язатися у стратегічний бій, а там уже по ходу приймати потрібні тактичні рішення.

Насправді Україна, яка прийняла європейське антикорупційне законодавство, але не забезпечила досконалого шліфування всіх його норм, а також не розробила чітких механізмів впровадження цих законів у повсякденну практику, опинилася перед складною дилемою: стартувати з уже закріпленого правового майданчика і завдати надзвичайно потужного удару по корупції — чи старт відкласти. Почати діяти, ризикуючи дати шанс політичним і юридичним маніпуляціям, — чи пригальмувати, поставивши під сумнів як свою репутацію в Європі, так і можливість узагалі будь-коли наважитися на цей радикальний крок?

«ДТ» дало можливість викласти свої багато в чому протилежні аргументи відомим експертам і представникам влади.