Ми почали домовлятися про інтерв'ю з генералом Олександром Кіхтенком ще о 19:00 четверга, коли він, очікуючи на ключову розмову, сидів у приймальні президента. Однак додзвонилися тільки на початку дванадцятої. Розгублений втомлений голос у слухавці натякнув на те, що пропозиція надійшла, однак остаточного рішення не ухвалено. "Давайте почекаємо до завтра".
На завтра в Краматорську під час візиту верховного головнокомандувача по глянсових окопах зони АТО було заявлено про відставку з поста губернатора Донецької області олігарха Сергія Тарути і призначення генерала Олександра Кіхтенка.
Лист першого Путіну став останньою краплею в масі критики, яку Тарута, котрий не прийняв закону про спеціальний статус окупованих територій, виливав усі останні місяці на адресу прем'єра і президента. Сам, як кажуть, нарвався. У що ж виллється для області й країни призначення Кіхтенка - довідаємося найближчим часом. Він же сьогодні довго нікого не тестує.
Слід зазначити, що Кіхтенко до нашого телефонного спілкування вже встиг зробити низку промовистих заяв. Не уточнивши при цьому головного: як так сталося, що перші тези нового губернатора щодо розвитку ситуації в області різко резонують з позицією президента й несподівано близькі за змістом до тез, які озвучував відставлений Тарута.
"Пороблено" там, чи що, в цьому Донецьку?
- Олександре Тимофійовичу, пропозицію стати губернатором вам зробив сам президент чи були якісь попередні консультації з наближеними?
- Ні, пропозицію очолити область зробив сам президент, мотивуючи її тим, що тут дуже складне становище, пов'язане насамперед із взаємодією місцевих органів влади й військового командування. Також вимагають оперативного вирішення питання, пов'язані з територіальною обороною. Пропозиція була для мене несподіваною, але в сьогоднішніх умовах я не знайшов аргументів, щоб відмовитися.
- А яка ваша мотивація? На якій підставі ви взагалі вважаєте, що компетентні? Ви хоча й генерал, але ж ідеться про дуже й дуже зруйнований промисловий регіон країни.
- Розуміючи питання безпеки, армії, силових структур, я вирішив, що на цьому етапі можу бути корисним. Так, я не економіст, про це президенту відразу сказав і попросив, щоб мені дали людину, яка змогла б мене професійно консультувати в питаннях економіки. Сьогодні я провів першу нараду з представниками адміністрації. Зрозумів, що такі фахівці є й на місці. І був би гріх їх не використати. Є ті люди, які розуміють ситуацію, бачать складнощі і готові працювати.
- Ви маєте на увазі заступників Тарути?
- Маю на увазі працівників обласної адміністрації, які розосереджені в Маріуполі, Слов'янську і на нелегальному становищі на окупованій території. Першочергове завдання сьогодні - з'єднати адміністрацію в одному місці й організувати її роботу.
- У Маріуполі чи все-таки в Краматорську?
- Я вивчаю це питання. Краматорськ територіально розташований більш вдало. Проте Маріуполь у жодному разі ніхто не збирається кидати. Тим більше що це пов'язано з питаннями оборони міста.
- З ким у команді ви писатимете план, який презентував президент і який ви повинні йому надати через десять днів? Назвіть людей, які вам допомагатимуть.
- Цей план мені допомагатимуть писати у тому числі й штатні заступники мого попередника Тарути, яких ви згадали.
- Які були основні тези президента протягом вашої багатогодинної зустрічі напередодні призначення?
- Найголовніше завдання - організувати системну роботу Донецької обласної адміністрації. Щоб тривав ефективний процес управління областю, відновлення економіки, наведення порядку в усіх сферах життєдіяльності. Зокрема й у частині підготовки регіону до зими. Безумовно, серед першочергових завдань - і проведення конституційних демократичних виборів у парламент.
- Ви півтори години спілкувалися і з колишнім губернатором Тарутою. Які основні зони ризиків, які чекають на вас і область, вдалося позначити після розмови?
- Сергій Олексійович обрисував мені реальну картину, яка склалася в регіоні. Головна проблема - фінансування. У тому числі й працівників обласної адміністрації. Це люди з сім'ями, проблемами, їх треба десь розміщувати й допомагати їм, щоб апарат адміністрації працював. Тільки так можна організувати умови для ефективного управління областю. Що ж до самого управління, то тут я не новачок. Тут ніякої допомоги й підказок мені не потрібно. Проходили.
- Проте, Олександре Тимофійовичу, давайте не будемо лукавити. Адже вам відомо, що ваш попередник розкритикував закон про спеціальний статус, який вам доведеться реалізовувати. Ніякого ж перемир'я немає. В області, як і раніше, продовжують стріляти. Більше того, у "ДНР" відкрито, можна навіть сказати зухвало, будують свою державу. Заявили про створення власного національного банку, валюти, вибори до власної Верховної ради, бажання розширити кордони "республіки" до меж області...
Ви взагалі реально оцінюєте ситуацію, в епіцентр якої вас поставили керувати?
- Мало про щось заявити - треба зробити. Я сьогодні довго спілкувався з працівниками обласної адміністрації, які в курсі того, що відбувається в області, і знають про нагальні питання економіки, енергетики, медицини, освіти... Отже, вони в один голос заявляють, що в так званій ДНР немає фахівців, які потягнуть цю махину. Насправді ці озброєні люди навіть іще не уявляють, які в них будуть проблеми й труднощі. У цього утворення банально грошей немає. Немає жодних економічних перспектив.
- Олександре Тимофійовичу, у Луганськ уже потягнули лінію електропередачі з Росії. І там, у Росії, знаєте, є ще фахівці і з питання тепла, і світла, і освіти. Ви розумієте, про що я? Водночас для вас уже не секрет, що Україна не фінансує Донбасу. Чотири місяці немає ні пенсій, ні зарплат. Цього місяця "ДНР" роздала всім по три тисячі. Російський бензин, російські продукти, ніякої конкретики щодо реалізації, до речі, ще не підписаного президентом закону про спецстатус... Враження такого м'якого зливу регіону.
-Розумію, про що ви кажете. Сьогодні, поспілкувавшись з людьми, я ці всі настрої і відчуття, звісно, відчув. Для мене зараз головне - це виникле розуміння, що так не має бути. Що це неправильно. Це не державний підхід. Такий підхід треба змінювати. І це моє розуміння, безперечно, буде покладено в основу плану, який я готую для президента.
Сьогодні на нараді я дав розпорядження, щоб мені підготували глибоку аналітичну довідку про стан справ. Щоб можна було аргументувати свою позицію президенту. Люди, які перебувають на окупованій території, опинилися в стані заручників. Ми не можемо не платити їм пенсій, зарплат... Вони живуть там. Куди їм подітися?!. Виїхати нікуди не можуть, бо не мають грошей.
- Мені важко зрозуміти, як ви будете переконувати президента, який має протилежну позицію. І чому ви не зробили цього до вашого призначення? Адже Петро Олексійович неодноразово заявляв, що фінансування буде тільки тоді, коли над виконкомом міста чи районної адміністрації з'явиться український прапор. На сьогодні це фантастичні заяви. Популістські. Тому що будь-кому зрозуміло, що прапор з'явиться тільки тоді, коли його там поставить українська армія. Хоча б тому, що там бойовики з "градами", і активна частина населення їх підтримує.
- Насамперед потрібно виходити з того, що в регіоні потрібно встановити мир. Із цієї точки - всі інші похідні. І це справді непросте завдання, вичерпної відповіді на яке ми просто об'єктивно знати не можемо. Поки що.
Сьогодні на нараді я поставив запитання про рівень підтримки "ДНР" в окупованих містах. Близько 30 відсотків. Тобто 70 відсотків - за Україну. І я готовий говорити президенту, що кинути 70 відсотків людей просто неможливо. Що їм потрібно платити пенсії, заробітну плату, соціальну допомогу... Тому що влада та, яка годує. І якщо зараз Україна відвернеться, то нам справді доведеться просто забути про цей регіон.
Ми повинні інформувати людей. Розмовляти з ними. Якщо не з допомогою телесигналу - над цим теж потрібно працювати, - то просто по-людськи спілкуючись. Адже вони іноді виїжджають із зони АТО, спілкуються з родичами. "ДНР" організовує достатню кількість провокацій, перекладаючи провину за обстріли мирних кварталів того ж таки Донецька на нашу армію. Я вчора мав розмову з армійським керівництвом, і вони мене категорично запевнили, що не ведуть вогню. Я вірю, але все це, звичайно, перевірю. Тобто я зацікавлений донести до президента об'єктивну інформацію.
- Ви насправді думаєте, що він нею досі не володіє? Тарута в усіх інтерв'ю тільки й казав про зарплати, про пенсії, про те, що просто здаємо регіон, звертаючись і до президента, і до прем'єра Яценюка, який "п'ять місяців ігнорував Донбас".
- Рано чи пізно всім доведеться зрозуміти, що відмовлятися від такого регіону не те що несерйозно, а все одно, що зарізати курку, яка несе золоті яйця. От мені сьогодні казали, що, мовляв, я не донецький, як керуватиму таким регіоном. Однак у цій ситуації, може, це й добре, що не донецький. Бо я бачу ситуацію з боку і мені, можливо, легше бути об'єктивним. Можливо, мене й краще почують, тому що я незалежний від Донецька.
- Але ви залежні від Києва. Від президента. Причому сторонньому генерал-губернатору легше взяти під козирок, ніж місцевому, котрий знає всі тонкощі і в якого за рідне душа болить...
- Я можу бути залежним тільки в тому розумінні, що повинен давати президенту і уряду об'єктивну інформацію, щоб вони могли ухвалювати правильні рішення. Щоб зрештою повернути державність на донецьку землю. Крапка. І ще - я з тих воєначальників, які беруть під козирок тільки в разі крайньої необхідності.
- Ну, припустимо, ваші слова вселяють певний оптимізм, виходячи з проявленої вами 2008 року позиції. Однак поживемо - побачимо. Кордон зони зі спеціальним статусом. Це правда, що активно ведуться переговори? Правда, що підписано угоду про розмежувальну лінію? Правда, що донецький аеропорт українські війська залишать в обмін на Авдіївку?
- За наявною у мене інформацією, у п'ятницю ввечері справді була підписана угода про припинення вогню.
- Ким підписана?
- Від військового керівництва підписав заступник начальника Генштабу генерал Думанський. Від "ДНР" - Захарченко. Її сьогодні дотримуються. Справді є спірні райони по лінії, яку встановлено в результаті мінських угод. Є території, які перебувають під контролем "ДНР". Тому, якщо постане питання обміну цих населених пунктів на аеропорт, то рішення прийматимуть на високому рівні.
Адже, з одного боку, аеропорт Донецька став символом героїзму наших солдатів. Але з іншого - це щоденні обстріли, вбиті й поранені українські солдати. Більше того, аеропорт як інфраструктурний і стратегічний об'єкт знищено. І тут потрібні правильні, обґрунтовані, своєчасні рішення.
- Навіщо тоді за нього загинуло стільки наших солдатів?.. Чому не ухвалювали своєчасних рішень раніше?
- Ну, по телефону нам навряд чи варто про це говорити...
- Відновлення визволених міст. Держава ще ні копійки не виділила. Вам про це Тарута розповів? Усе силами місцевих волонтерів, бізнесменів, міської та обласної влади. Як ви тут збираєтеся себе поставити й позначити позицію?
- Щойно мені поклали на стіл довідку про виконання областю бюджету за дев'ять місяців поточного року. Отже, навіть воюючий і зруйнований Донецький регіон виконав бюджет на 91 відсоток. І це не просто хороший показник для воєнного часу, а другий після Києва показник. І це пряма відповідь на ваше запитання. Донбас дає гроші в державну скарбницю. І держава зобов'язана йому відповісти так само.
- Вибори в "ДНР". Як тут будете реагувати? І як ви збираєтеся забезпечити вибори до парламенту на цих територіях?
- Давайте спочатку проведемо вибори в парламент на наших територіях. А потім будемо говорити про якісь інші вибори. Будемо виконувати зобов'язання, зафіксовані в мінських угодах. Думаю, що всім сторонам доведеться домовлятися.
- З приводу кордону з Росією з ким домовлятися? Тарута казав про спеціально обладнані вишки.
- Не думаю, що вишки вирішать питання безпеки кордону. Найближчим часом я зустрічатимусь із прикордонниками і буду обговорювати ці питання. Там багато проблем, але їх усі можна вирішити. Є дуже багато способів охорони кордону.
- І, схоже, переговори з Путіним, які презентував Порошенко на 16 жовтня, - головний з них?
- Безперечно. Це будуть дуже важливі переговори, які вплинуть на подальший розвиток ситуації в цілому. І, можливо, дадуть більш чіткі відповіді на всі ваші непрості запитання. Принаймні я на це дуже сподіваюся.
Розмовляла Інна Ведернікова