На тлі постійних ракетних ударів військ Путіна та фронтових зведень часто на другий план відступає той сумний факт, що сотні тисяч українців прямо зараз проходять через принизливу і вкрай небезпечну систему «фільтрації». «Спецоперація» Росії почалася зі слів кремлівського вождя про «взяття українського народу в заручники шайкою наркоманів та нацистів». Але вона прогнозовано перетворилася на переслідування громадян України, які опинилися на захопленій окупантом території.
Коли перед вторгненням, 22 лютого, західні розвідки попереджали про плани росіян створити фільтраційні табори, багатьом ці сигнали здавалися згущуванням барв. Однак реальність виявилася страшнішою за попередження.
Як і де це відбувається?
Пройти прискіпливу перевірку російських силових органів та колаборантів були змушені фактично всі мешканці тимчасово окупованих територій. Попри відверте порушення міжнародного права, росіяни, анітрохи не приховуючи, розгорнули багаторівневу систему фільтрації громадян України на блокпостах, прикордонних пунктах, у фільтраційних таборах, в’язницях та за місцем проживання, на окупованих територіях і в самій Росії.
Процес «скринінгу» людей супроводжується допитами, побиттям, роздяганням, знущаннями, викраденнями та зникненням людей. І вбивствами. Колишні учасники АТО й пенсіонери, діти й активісти, патріоти й люди, які ще зберегли пієтет до Росії, — всі вони стали об’єктами перевірки. Ніхто на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) не міг уникнути прискіпливої уваги. Навіть ті громадяни, котрі не мають жодних зв’язків зі ЗСУ й теробороною, стають мішенню окупанта. На рівні міжнародних організацій уже офіційно визнано, що росіяни шукають не лише людей, пов’язаних із військовою сферою. «Виловлюють» усіх, хто у своїй країні вважав себе її громадянином і патріотом. Надягнув вишиванку дитині в школу — ласкаво просимо в пекло.
Невибірковій «денацифікації» з боку РФ підлягають зазвичай мешканці російськомовних міст. Останній факт для нас не має жодного значення, оскільки Україна давно знає реальні мотиви злочинів Росії. Але задурманеному російському суспільству ця обставина, теоретично, мала б багато сказати про політику Путіна. Поки що ж, як бачимо, воно продовжує задовольнятися отрутою про «українських нацистів».
Особливо жорстокій фільтрації підлягають громадяни, які намагаються вирватися на підконтрольну Україні територію. Для багатьох наших співвітчизників захоплені окупантами рідні міста стали справжньою пасткою. Як зазначає радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко, фільтрація в місті була найжорстокішою, коли ще залишалася можливість евакуації у бік вільної частини України.
Констатуючи у зверненні до Ради ООН з прав людини неможливість вільно в’їхати в Маріуполь та виїхати з нього, Верховний комісар ООН Мішель Бачелет назвала основні прояви «денацифікації» у процесі фільтрації. Вона супроводжується свавільними рішеннями, залякуванням та приниженнями, які можна прирівняти до жорстокого поводження. Фіксуються випадки розділення сімей і порушення недоторканності приватного життя. Верховний комісар стурбована ризиками затримання і жорстокого поводження з тими, хто не проходить фільтрації. «Чоловіки зникли після їх скерування до «фільтраційних» таборів» — за цими сухими фактами, згаданими в одному з коментарів ООН, стоять трагедії українських родин і непрощенні злочини.
У великому «пакеті» знущань над українцями правозахисники — від європейських до російських — зафіксували сексуальні домагання та погрози сексуальним насиллям. На жаль, путінський режим цілеспрямовано атакує українських дітей. Крім «паспортизації» та вивезення дітей у Росію, викрадення сиріт і примусового навчання російської мови в «освітніх» таборах, дітей забирали в затриманих батьків або селили спільно з дорослими в жахливих фільтраційних таборах.
Усіяні фільтраційними таборами донецькі та луганські землі перебувають у центрі публічної уваги, але такі самі практики окупант застосовує і в Запорізькій, Харківській та Херсонській областях. Усюди людей пропускають через фільтрацію, в них відбирають відбитки пальців. Забороняючи виїжджати на підконтрольну Україні територію, окупанти змушують громадян втікати із зони бойових дій у Росію. Фактично, людям загрожують фільтрація перед виїздом із небезпечної території, депортація до Росії та перспективи стати мішенню ФСБ вже на території держави-агресора. Депортація фільтрацією поганяє.
«Найстрашніша проблема — зникнення людей під час проходження кордону» — ця фраза місцевої правозахисниці Світлани Ганнушкіної викликала резонанс навіть у російських ЗМІ. «Це все обґрунтовано, знадобиться роздягати — будуть», — так відреагував на повідомлення про знущання над українцями представник ФСБ. У них завжди все обґрунтовано. «Захищають» Донбас шляхом його повного знищення, «звільняють» українців у таборах і тюрмах, «денацифікують» Україну практиками рашизму.
Як і належить окупанту, він видає жертвам «фільтрації» аусвайси для пересування таборами, окупованими територіями або для виїзду за межі захоплених громад. Для тих, хто не зміг пройти перевірку ФСБ і окупаційних адміністрацій, підготовлені спеціальні тюрми. За оцінками генеральної прокурорки України Ірини Венедіктової, лише на території Донецької та Луганської областей функціонує 200 постійних і тимчасових місць незаконного утримання полонених військовослужбовців та цивільних осіб, включно з журналістами й і волонтерами. У цих в’язницях, до яких може потрапити будь-який «відфільтрований», більшість громадян зазнавали катувань і нелюдського поводження. Офіс Верховного комісара ООН з прав людини має дані про утримання людей, які не пройшли фільтрацію, в Оленівці та Донецьку, зокрема в моторошній тюрмі «Ізоляція». Кількість громадян, які не пережили російської перевірки, достеменно невідома і, на жаль, навряд чи буде колись встановлена.
Навіщо потрібна фільтрація?
Побудова розгалуженої, багаторівневої та масової системи «фільтрації» цивільного населення примушує замислитись: а навіщо вона потрібна Росії? До повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року практики фільтрації окупант застосовував в окремих районах Донецької та Луганської областей, але вони не були такими масштабними. Тоді у громадян залишалася можливість відносно безпечно пересуватися між ТОТ і вільними територіями України. Тепер такої можливості вже немає.
Чому окупант посилив репресивну практику? З одного боку, відповідь очевидна. За рахунок цивільних осіб Росія планувала і планує збільшувати «обмінний фонд», видаючи активістів, посадовців місцевого самоврядування та звичайних громадян за диверсантів, агентів українських спецслужб і партизанів. Практика «роздування» списку на обмін за рахунок цивільних уже стала візитівкою росіян, яку вони використовують дедалі активніше. Станіслав Мірошниченко, журналіст «Медійної ініціативи за права людини» і дослідник російської фільтрації, зазначає, що для росіян неважливо — цивільна особа перед ними чи військова. Вони називають усіх військовими саме для включення їх до обмінного фонду. Траплялися випадки, коли вони хапали цивільних, перевдягали у військову форму й імітували їхню належність до військових формувань.
Вторгнення на території областей, які Росія з 2014 року планувала «захищати», засвідчило, що окупант сам боїться необхідності захищатися від «звільненого» населення. Щойно окупанти зайшли, наприклад, до Харківської області, як відразу повідомили про запровадження фільтраційних заходів і прямо оголосили їх мету: не допустити, щоб місцеві допомагали ЗСУ.
Окупаційні режими на новозахоплених українських територіях стоять на глиняних ногах, підпертих варварським просіюванням усіх потенційних загроз. Для того, щоб стати викликом для маргінальних окупаційних режимів, не треба бути партизаном чи передавати дані українським органам. Як засвідчують періодичні істерики місцевих колаборантів, режим починає нервувати, коли люди просто відмовляються вчити своїх дітей за російськими програмами або продовжують працювати на законних, а не вигаданих окупантом комунальних підприємствах. Відсутність підтримки вторгнення з боку місцевого населення та катастрофічний дефіцит кадрів для окупаційних адміністрацій компенсується репресивною системою фільтрації і створенням атмосфери тотального страху. Крім виявлення «буйних» і потенційних «революціонерів», Росія боїться виникнення в майбутньому справжнього партизанського руху і намагається бити на випередження.
Із допомогою «фільтрації» та заборони вільно виїхати на підконтрольні Україні території росіяни намагаються одномоментно розірвати всі зв’язки між українськими співгромадянами. Те, до чого окупанти в ОРДЛО дійшли за роки, російський агресор реалізував за лічені тижні. Таргетування цивільних і поспіх у зведенні стін між вільними й окупованими територіями засвідчують слабкість позицій Росії. Втім, на жаль, від констатації невпевненості й комплексів агресора людям легше не стає. Саме по них проходить каток репресій, залякування та принизливої перевірки з усіма найгіршими наслідками.
Фільтраційні табори й заходи мають і комерційний вимір. Запровадження тотальної перевірки громадян України стало для окупаційних адміністрацій і військових підрозділів агресора стабільним джерелом заробітку та наживи. Відома на весь світ зацікавленість агресора у пральних машинах виявилася й під час фільтраційних заходів. Вибивання грошей із громадян за проходження перевірки стало такою самою буденністю, як і побиття чи роздягання. У Рубіжному Луганської області, наприклад, можна було відкупитися від садистів за 100 доларів США. Але, як зазначають місцеві, можливість домовитися на грошовій основі для багатьох була рятівною соломинкою. Вже згаданий Петро Андрющенко вважає, що людям варто шукати виходи на контакти, які допомагають безболісно пройти фільтрацію. «Зараз уже є шляхи, як можна її досить безпечно пройти, що не становить великої таємниці в містах, де це робиться. Тому треба шукати це джерело і йти саме таким шляхом», — рекомендує цивільним громадянам радник маріупольського міського голови.
Путінці не були би путінцями, якби не скористалися своїми ж злочинами для пропаганди. Пропустивши мільйони громадян України через жахливу фільтрацію, вони закликають їх не їхати на вільні території, посилаючись на… загрози фільтрації. Експеримент зі створення нової нормальності у свідомості людей спрямовано на те, щоб вони опустили руки і не мріяли про повернення до безпечного життя. Росіяни активно моніторять заяви українських чиновників про безпекові заходи і брехливо подають населенню їх як доказ того, що Україна вдається до аналогічних дій. Цинічна російська дезінформація заляканих громадян потребує інформаційної протидії з боку Української держави.
Які першочергові очікування росіян від «фільтрації цивільних»?
«Багатопрофільність» російської системи «фільтрації» цивільних громадян не має затьмарювати першочергову мету росіян. Принизливою перевіркою громадян вони запроваджують свою ідеологію. Ідеологію знищення права на існування всього українського. Про україноненависницький підхід найкраще свідчать слова тих, хто пройшов саму «фільтрацію».
«...Питали про ставлення до української мови, наскільки нею спілкуєтесь, чи задоволена, що людей на Донбасі заставляли говорити українською… Вони нас звільняють від України», — розповідає мешканка Рубіжного Юлія Пустовіт. Так, за задумом російських нацистів, успішно пройти фільтрацію може той, хто відмовиться від країни свого народження, своєї мови, патріотичних почуттів і, по суті, від усього свого життя.
У поєднанні з гуманітарною політикою на ТОТ Росія неприховано демонструє позицію: українці не мають права на існування. «Садистські звірства і цілеспрямований процес «фільтрації» цілком можуть мати мету. Особливо якщо цією метою є заперечення самої концепції української державності в районах, які РФ зараз контролює, аби легше поглинути ці частини України», — ще в травні влучно охарактеризував політику Росії посол США в ОБСЄ Майкл Карпентер. Про цю обставину російської «спецоперації» слід завжди пам’ятати тим, хто хоче миру з Росією за рахунок територіальних поступок України.
Чи помітив світ трагедію «фільтрації» українців?
І так, і ні. Світові медіа й політики говорять про злочинну практику росіян, але більшість констатує неможливість вплинути на ситуацію. Злочини вже стали буденністю. Є загроза, що їх сприйматимуть як неминучі наслідки війни. Важливо продовжувати шукати способів порятунку людей. Міжнародним організаціям — наполегливіше вимагати доступу до окупованих територій і вигнати державу-окупанта з солідних міжнародних інституцій, у яких після всіх злочинів вона не має права бути.
«ОБСЄ має зробити вибір: дозволити РФ руйнувати організацію або знайти спосіб призупинити її повноваження», — з такими словами звернувся недавно міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба до щорічної конференції ОБСЄ з питань безпеки. Правоохоронні органи України мають продемонструвати високі стандарти документування і розслідування злочинів проти громадян, скоєних під час окупаційної «фільтрації». З цією метою слід створити реальну систему збору свідчень громадян, як усередині країни, так і серед українських біженців. Чиновникам варто чимшвидше зняти бюрократичні перепони перед поверненням українців із Росії. Головне — не сприймати злочини як буденність.
Більше статей Олександра Неберикута та Олександра Клюжева читайте за посиланнями.