Описуючи сесію Львівської обласної ради від 25 вересня, у ході роботи якої більшістю голосів було виражено неприйняття ЄЕП і політичних реформ зразка 2003 року й підтверджено недовіру голові ДПА у Львівській області Сергію Медведчуку, «ДТ» припустила, що в зв’язку з усім цим в області слід очікувати нових кадрових змін. На жаль, прогноз виправдався. Ні, голову Львівської облдержадміністрації Олександра Сендегу перо Президента, що працює в режимі гільйотини, не зачепило. Не повезло «курінним» Сендеги. Як стверджує голова Львівської обласної ради (ЛОР) Михайло Сендак, після закінчення згаданої сесії Президент України підписав указ на звільнення голів чотирьох районних державних адміністрацій у Львівській області. Безробітними стали Петро Комар (Жовквівський р-н), Василь Романів (Сколівський р-н), Володимир Шмигельський (Дрогобицький р-н) і Ярослав Янишин (Каменсько-Бузький р-н).
Справді, відставка губернатора Львівщини, який відпрацював лише пару місяців, виглядала б гранично істерично. Тим паче, що формального приводу для усунення з роботи зовсім свіжого голови ОДА начебто б і немає — людина нормально тягне господарську лямку, депутатом облради не є й у тому «вікопомному» голосуванні не брала участі. А ось із голів згаданих РДА спитати начебто б і можна. Вони, мовляв, є провідниками волі Президента, тому в усьому мають слідувати у фарватері його політики. Попри те, що ці голови РДА є депутатами обласної ради й що їхні виборці мають не таку, як у Президента, точку зору на внутрішню і зовнішню політику України.
За відомостями того самого М.Сендака, під звільнення за неугодне адміністрації Президента голосування потрапляли й інші депутати ЛОР. Мали на увазі групу директорів районних лісгоспів (п’ять чоловік) на чолі з генеральним директором ДЛГО «Львівліс» Анатолієм Дейнекою та начальника адміністрації автомобільних доріг у Львівській області Степана Маїку. (Майже всі вони — члени Аграрної партії України та учасники фракції «Ділова Львівщина».)
Голова обласної ради побачив у такій кадровій політиці столиці переслідування державних службовців за інакомислення й у понеділок терміново скликав призупинену в четвер позачергову сесію. Метою термінового поновлення сесії став намір «захистити людей». Виступаючі зазначали, що юридичних підстав для звільнення четвірки голів райдержадміністрацій не було жодних: ті райони, чиї голови РДА були «відсічені» Президентом, мають найкращі економічні показники в області. Жодний із них не писав заяви за власним бажанням. А голова Львівської ОДА подання на цих чиновників не писав.
Позиція ж губернатора була обумовлена тим, що, як то кажуть, він «має совість» і «не тримається за крісло». Хоч як дивно, а й цей момент (небажання писати погані характеристики на своїх підлеглих) не послужив причиною для звільнення голови ОДА Президентом. Цілком можливо, що О.Сендегу врятувала рішучість обласної ради, яка сама загрожувала посприяти його звільненню, якщо він підпише подання про зняття з посади чотирьох райадміністраторів. Вважається, що у випадку, коли депутати обласної ради двома третинами проголосують за недовіру голові облдержадміністрації, Президент, з огляду на Конституцію, зобов’язаний звільнити свого ставленика. А через таку процедуру М.Сендак на своєму брифінгу пообіцяв провести й наступного намісника Кучми, який, із погляду голови ЛОР, обов’язково буде «есдепеушником».
Відповідно до наявних даних, Сендега був прийнятий Кучмою в понеділок увечері. Жодних натяків щодо звільнення з вуст Президента голова ОДА не чув.
На сесії пролунала думка, що звільненнями голів РДА, «лісників» і «шляховика» голова адміністрації Президента й голова ДПА у Львівській області прагнуть залякати всіх інших депутатів і зробити їх абсолютно керованими. Якщо такий план у Медведчуків і був, то він спровокував зовсім протилежний ефект. Схоже, представники місцевої бюрократії (вони ж — депутати облради), не залучені в стан СДПУ(о), дійшли висновку, що якщо вони не відреагують на звільнення своїх колег, то незабаром самі змушені будуть реєструватися в центрах зайнятості. Воістину галичани здатні об’єднатися лише перед розстрілом. Представники фракцій «Ділова Львівщина» й «Наша Україна» офіційно об’єдналися з депутатським об’єднанням «Наша Львівщина». Під відповідною заявою підписалися 55 депутатів (із восьми десятків). Хоча за заяву на сесії проголосував 51 депутат. Спікер цю різницю пояснює тим, що деяких депутатів викликали в Київ спеціально, щоб зірвати кворум. Через цю саму причину, як стверджували оратори, багатьох депутатів за допомогою шантажу відговорювали ходити на цю сесію. М.Сендак навіть офіційно заявив, що йому загрожували по телефону: «Якщо ти проведеш сьогоднішню сесію, то онука не побачиш!» Бажання «супротивників обласної демократії» зірвати кворум можна було б проілюструвати тим, що фракція «Соціальна справедливість», що складається із С.Медведчука та його однодумців, на сесії була повністю відсутня.
У такій ось атмосфері більшість, що вистояла у випробуваннях, проголосувала прийняття звернення депутатів Львівської обласної ради до Президента, прем’єр-міністра, голови ВР України. У цьому документі висловлювалося обурення «ситуацією, що склалася в регіоні». Підставою для виникнення такого обурення послужило те, що вище керівництво держави «знову демонструє повне ігнорування Львівської обласної ради при вирішенні кадрових питань у регіоні». Мало того, «звільнення голів районних адміністрацій, керівників держлісгоспів», які є депутатами облради, в зверненні було розцінено як «початок безпрецедентної кампанії політичних репресій, переслідування за політичні погляди й переконання». А щоб у Києві не втрачали часу на ознайомлення зі статтями Конституції України, які були порушені при звільненні зазначених державних службовців, депутати облради ці самі статті перелічили: «3, 21, 22, 23, 24, 34, 55». Кучма тим зверненням фактично був звинувачений у провокуванні політичної дестабілізації в регіоні. Переслідуючи тверде бажання змусити із собою рахуватися, обласна рада нагадала «керівництву держави», що саме Львівщина «свого часу розпочала процеси національного відродження, демократії і становлення української державності». Своїм зверненням обласні депутати застерегли «керівництво країни»: «Львівщина має глибокі демократичні традиції і тому прагнення за допомогою адміністративних заходів впливати на ситуацію в області не матиме жодного успіху»! Депутати зажадали «припинити будь-які форми тиску на депутатів Львівської обласної ради». Інакше облрада «залишає за собою право самостійно впливати на кадрову політику в регіоні відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Не чекаючи реакції Кучми, Януковича й Литвина на своє звернення, депутатська більшість обласної ради відразу прийнялася користуватися своїм правом «самостійно впливати на кадрову політику в регіоні». Депутати, що зібралися, взялися вносити зміни в структуру комісій обласної ради. У принципі, структура ця давно «просилася», щоб її реформували. 18 голів комісій і 4 депутати в президії — це загалом забагато на 81 депутатський мандат. Майже кожний четвертий — керівник. Така «розвинена» структура виникла як наслідок компромісу між політичними силами й забезпечила незграбність у роботі. Тому рішення облради від 29 вересня нинішнього року, спрямоване на скорочення комісій, десь якось вписувалося в «бажану оптимізацію». Однак скорочення це виявилося не настільки рішучим — із 18 до 16, і за мету воно мало, будемо об’єктивними, усунення від керівництва цими структурними одиницями обласної ради «позапартійних» депутатів, які «були помічені в співробітництві зі СДПУ (о)». Постійна комісія з питань охорони здоров’я та санаторно-курортної діяльності була об’єднана з постійною комісією з питань праці та соціальної політики, у результаті чого з’явилася постійна комісія з питань охорони здоров’я і соціальної політики. А з постійної комісії з питань туризму та рекреації і постійної комісії з питань інвестиційної діяльності та прикордонного співробітництва зробили постійну комісію з питань туризму, рекреації, інвестиційної діяльності та прикордонного співробітництва. Головами «знову створених» комісій залишили «неесдеків»: відповідно представника НРУ Лемішка й звільненого голову Жовквівської РДА Комара. Двох інших «агентів соціал-демократів об’єднаних» без будь-яких перебудовувань «за погану роботу» усунули від обов’язків голів постійної комісії з питань депутатської діяльності, етики, регламенту, законності та військових проблем і постійної комісії з питань бюджету. Звільнені портфелі були віддані «затятому антагоністу есдеків» Ваврину і звільненому голові Сколівської РДА Романіву. Таким чином, у результаті операції «Око — за око», у ході якої за чотирьох звільнених Президентом голів РДА обласна рада «звільнила» чотирьох голів постійних комісій ЛОР, з-під контролю СДПУ(о) були виведені важливі важелі впливу на ресурси області.
Сесія ухвалила, що «голова постійної комісії з питань бюджету працює на постійній основі», тому, можна вважати, що рада оперативно працевлаштувала одного зі звільнених голів РДА. «Не відходячи від каси», більшість намітила заділ і щодо працевлаштування інших звільнених. У контексті даних зусиль був змінений штатний розклад обласної ради. А саме: збільшено кількість апарату ради з 50 чоловік до 70. Облрада знайшла в себе зекономлені фінанси, тому вважала за можливе взяти на ставки інших звільнених цінних працівників. Власне, додаткові 20 робочих місць у розширеному апараті ради, так би мовити, дають маячок іншим обласним сановникам, мовляв, не бійтеся, пропасти з голоду нікому не дамо.
«Сміття з хати» Львівської області було винесене на рівень Києва. Михайло Сендак визвався особисто ознайомити адресатів звернення депутатів Львівської облради з його (зверненням) змістом. Особливо голова ЛОР хотів зустрітися з Кучмою, «тому що центральні ЗМІ і голова АП доносять до Президента спотворену інформацію про події у Львівській обласній раді». Голова ЛОР, певне, не хотів заздалегідь конфліктувати з гарантом і робив вигляд, що «цар-панотець нічого не знає, а от якщо він про все довідається, тоді справедливість восторжествує». За наявними відомостями, Кучму вберегли від зустрічі із Сендаком. Зате після другої спроби (у сенсі «голосування») у вівторок Сендак за квотою «НУ» отримав можливість виступити у Верховній Раді. У виділених трьох хвилинах голова ЛОР устиг донести до відома парламенту основні моменти з «істинної історії» львівського протистояння. А на довершення передав Литвину відповідні папери та відеозапис двох останніх засідань позачергової сесії. Щоправда, народні депутати того самого дня мали можливість почути від свого колеги й соціал-демократа об’єднаного Ігоря Шурми зовсім діаметральну оцінку обговорюваних подій.
Протиборчим сторонам цього здалося мало. Тому Київ мав можливість ознайомитися з взаємовиключними коментарями й у середу. Цього дня Сендак, Тягнибок і Олійник давали прес-конференцію в «УНІАН», а Сергій Медведчук — у «Укрінформ». Ввечері голова ДПА у Львівській області легко став героєм телепередачі «Саме той». З того, що автор даної статті встиг побачити в «Саме тому» та з телесюжетів новин, він (автор) зрозумів, що С.Медведчук обвинувачення з боку «НУ» у перетворенні львівської податкової служби на інструмент політичного терору й фінансової підтримки СДПУ(о) називав неправдою й наклепом. На жаль, автор не чув, чи буде С.Медведчук на «наклепників» подавати в суд і там відстоювати свою бездоганну репутацію. Якщо «брат голови АП, на якого звели наклеп» не звернеться в суд, то його виправдання можна буде сприймати як помилкові.
Чому, запитаєте ви, вся Україна має вникати в усі ці «містечкові розбірки»? На жаль, протистояння, що намітилося на Львівщині, за численними зауваженнями політологів, є загальноукраїнською боротьбою між таборами «НУ» і СДПУ(о). Львівщину просто обрано, як нині стало модно говорити, полігоном чи місцем поєдинку для цих двох сил. «Нашеукраїнці» вперлися по-дорослому. Вони переконані, що якщо під тиском «об’єднаних» впаде «П’ємонт українського патріотизму», то інших «ворогів України» нагнути буде не важко.