Популярна на південному сході гра влади "Ви бандерівців бачили? А вони є!" набула в Криму гіпертрофованих форм. І не тільки тому, що істерія страху затопила кримську владу раніше за інших, що проявилося в незліченній кількості надісланих ВР Криму президентові відозв "навести порядок", аж до запровадження НС. У Криму не закладають бетонними блоками вхід в адмінбудівлі, як це зробив екс-міністр фінансів Криму, повернувшись недавно в рідну Одесу главою ОДА, не обплутують колючим дротом коридори влади, як у Дніпропетровську. Тут пориваються задрапувати умовним дротом кордон усього півострова, встановивши блокпости на в'їзді в Крим. Достеменно новий Острів Крим. Тільки не білий, як в Аксьонова, а біло-блакитний. Для початку.
Втім, Крим неодноразово бував заповідником. Довгі роки після здобуття Україною незалежності він був заповідником комуністичним, тобто тут зберігалася влада комуністів на чолі з Леонідом Грачом (до якого частенько навідувався Геннадій Зюганов - поговорити про геополітику). Але річ навіть не в ньому. А в тому, що Крим був і є не так проросійським, як "радянським" регіоном - ментально й цивілізаційно. І у фразах на кшталт "порушення основоположних прав людини" багатьом ще вчувається антирадянська пропаганда, а у відгуках відпочивальників на кримських курортах найчастіше звучить слово "совок". Кримський експерт Андрій Клименко називає це явище "ефектом защемленої грижі": вузький перешийок, що з'єднує півострів із материком, звужує всі потоки - від вантажів до інформації, а все, що сюди потрапляє, застоюється надовго.
Однак іронія долі нинішнього керівництва Криму, яке оголосило зовнішнім ворогом жителів західних областей (потенційних курортників, до речі), полягає в тому, що головна загроза стабільності в Криму міститься всередині нього, у тому числі - і в самій владі автономії. І для тих, хто здатний бачити, картинки дня 28 січня було достатньо, аби перелічити всі потенційні вогнища загоряння, полум'я від якого обов'язково буде видно з бунтівного Києва.
Минулого тижня у Криму відбулися своєрідні навчання, які показали рівень боєздатності основних політсил, адекватності (не тільки ситуації - а взагалі) їх командного складу та керівництва автономії, огляд резервів "таємного фронту" і наявності держави Україна (не плутати з режимом Януковича) на цій спецтериторії.
Мобілізацію (так сталося) оголосив меджліс кримських татар, який апріорі вважається прибічником Євромайдану, зокрема, і демократичного розвитку країни в цілому. Однак, підтримуючи Майдан у заявах та людьми в Києві, меджліс до цього тижня не провів у Криму жодного заходу. Притому що жменьки активістів руху "Євромайдан-Крим" щовечора збираються на площі Леніна в Сімферополі та ще кількох містах; що кілька десятків громадських активістів і партійців-опозиціонерів щоразу піддаються тролінгу та провокаціям із боку провладних "молодіжок" і "тітушок"; що єдиними захисниками сімферопольського "Євромайдану" виявилися футбольні фанати "Таврії", за що їх тепер "пресує" міліція, - меджліс свій перший протестний захід призначив лише на 28 січня.
Повідомляючи про рішення меджлісу, Рефат Чубаров заспокоїв кримську владу, що ніякі захоплення адмінбудівель не плануються, а інформаторів прем'єра і головного регіонала Криму Анатолія Могильова, котрі повідомляли протилежне, публічно послав "на відому народну адресу".
Але чи то страх переважив розум, чи то установка з Києва була - не допустити й задушити, чи це був вимушений крок кримської влади, зобов'язаної "відреагувати", - вже не суть важливо. Увесь арсенал кримських регіоналів та їхніх сателітів був задіяний, і серйозних наслідків у вигляді сутичок та провокацій вдалося уникнути лише в останній момент. Влада вибрала вже відпрацьований сценарій. Услід за повідомленням меджлісу про мітинг 28 січня на площі Леніна, заявку на проведення акції тоді ж і там само подала партія "Русское единство". Вслід за ними заяви про вихід на альтернативну, в піку кримським татарам, акцію зробили ще кілька проросійських організацій, які заодно сповістили, що до них приєднається "Український вибір" Медведчука. Хоча з джерел уже було відомо, що до мітингу готуються і в Партії регіонів, а прем'єр Могильов через посередників веде напружений, скажемо так, діалог із лідером меджлісу Чубаровим, - спікери регіоналів віднікувалися до останнього. Чубаров скликав екстрену прес-конференцію і обвинуватив владу в підготовці провокацій.
"Необхідність контрмітингу аргументувалася владою побоюваннями, що, мовляв, у Крим, на підмогу кримським татарам (я практично цитую чиновників), поспішають представники західних областей України. І разом вони готують погроми та захоплення адміністративних будівель у столиці Криму", - сказав Чубаров, повідомивши пресі навіть призначені для інсценованих "захоплень" будівлі. - "Нам уже сьогодні відомі сили, які залучатимуться для різних провокацій, у тому числі місцеві "тітушки" й "себатушки" (ГО "Себат" - близька до влади і опозиційна меджлісові організація. - Ред.). Як один із об'єктів, у яких проводитимуться провокаційні дії, називається будівля Міністерства соціальної політики Криму. Якщо мітингувальники проходитимуть мимо цієї будівлі, то там буде організовано певні безпорядки".
"Тітушки" вийшли на площу Леніна ввечері напередодні мітингу - на інструктаж. Понад 50 "осіб спортивної національності" і малотренованої публіки слухали Сергія Коренченкова - лідера осередку Народно-визвольного руху України (НВР), який нещодавно з'явився у кримських ефірах. Політінформація була змістовна: молоді розповіли не тільки про кошмари Євросоюзу та переваги МС, а й про підступні плани кримських татар створити у Криму національну автономію. По периметру зборів постову службу несли працівники міліції.
Мабуть, за весь час політичної кризи в країні це було перше і - поки що - єдине справжнє напруження ситуації в Криму, у регіоні, в якому ніколи не знаєш - рвоне чи пронесе. Цього разу переміг розум: Чубаров і Могильов домовилися розвести мітинги. Меджліс переніс акцію до постійного представництва президента, де на маленькому п'ятачку зібралося кілька тисяч людей. Біля пам'ятника Леніну і на сходах Радміну мітингували одягнені в блакитні дощовики прибічники Партії регіонів, комуністи й різношерста публіка, на якій ми зупинимося окремо. "Русское единство" повело свою колону до Верховної Ради Криму, де кордоном уже стояли козачки. Таким чином, єдиним ексцесом цього дня був тільки напад "спортсменів" на кореспондента Центру журналістських розслідувань Сергія Мокрушина у присутності "глухих і сліпих" міліціонерів. На щастя, постраждав лише фотоапарат…
Одне слово, маневри та огляд сил показали: кримські татари, що прийшли на заклик меджлісу, вкотре виявилися єдиною серйозною організованою опозиційною силою, здатною привести владу в Криму у підвищений тонус і примусити до діалогу. Тому що спокій Могильову в Криму тепер потрібен навіть більше, ніж меджлісові. Опозиція в особі місцевих бютівців змогла провітрити партійні прапори (чим викликала обурення, - адже була угода не використовувати символіку), але слова на мітингу кримських татар не отримала. Про існування ж УДАРу у Криму вже взагалі давно не чути. Але головний месидж - не тільки для влади, а й, очевидно, для "реєстрової" опозиції, - містився в резолюції мітингу. Крім вимог скасувати всі "диктаторські закони", припинити силові дії до учасників протестів та звільнити політв'язнів, меджліс традиційно закликав ВР України прийняти закон про відновлення прав депортованих за національною ознакою і несподівано заявив нові вимоги - зміни до закону про вибори ВР Криму. Меджліс вимагає квотного представництва кримських татар у кримському парламенті - пропорційно до чисельності населення, а конкретно - 15 мандатів зі ста. Вкупі з вимогою виділити у 2014 р. на програму облаштованості репатріантів із державного та кримського бюджетів 250 млн грн, ці заяви, звісно, як ніколи консолідують протестний рух у Криму. Але, погодьтеся, все по-чесному: у меджлісу і кримських татар є свої інтереси, і вони їх озвучили, зокрема - і для переговорів із владою.
Влада Криму до останнього часу - це скривджені донецькими товаришами по партії кримські політики на чолі зі спікером ВР автономії Константиновим і поставлений президентом Януковичем над ними та Кримом прем'єр Могильов. Хоча, за Конституцією, автономія - парламентська республіка, з 2010 р., із заходом у Крим нині покійного Василя Джарти з макіївською командою, головним став прем'єр. Однак події останніх місяців винесли ВР АРК на нову роль. Валом актуальних політичних заяв (інколи - по три на день), забороною "Свободи" та формуванням "добровільних дружин" при органах місцевої влади парламент Криму не обмежився. Володимир Константинов розвинув активну діяльність і в Москві, де такі чутливі нині на заяви, що викривають загрозу фашизму в Україні та прагнення у Митний союз. Причому якщо в грудні з порядком денним перебування кримського спікера все було більш-менш зрозуміло, то з ким він зустрічався і з якою метою в січні - суцільна загадка. У звіті на сайті ВР АРК немає жодного прізвища його російських співрозмовників. "...Було дуже багато зустрічей з керівниками представницьких органів влади, політиками, депутатами Держдуми, журналістами, під час яких обговорювалася як політична ситуація в Україні, так і перспективи співпраці автономії з регіонами Російської Федерації", - обтічно пише прес-служба спікера, повідомляючи, що на найближчі місяці вже заплановано низку зустрічей із керівництвом Держдуми РФ та Законодавчих зборів Санкт-Петербурга.
Тепер повернімося до різношерстої публіки, що зібралася на мітинг влади біля будинку Радміну. Крім, власне, партійців - регіоналів, комуністів та їхніх "молодіжок", тут був присутній повний спектр людей із минулого. На мітинг мобілізували всіх проросійських маргіналів, про існування яких у Криму, особливо після "зачистки" Джарти, вже почали забувати. Дивлячись на їхні прапори й оксамитовий, пам'ятний ще з початку 1990-х штандарт "Союзу радянських офіцерів", здавалося, ніхто не здивується, коли ось зараз до Леніна зійде перший і останній президент Криму Юрій Мєшков і крикне: "Громадяни республіки Крим!"
І він з'явився! Правда, віртуально - із заявою з приводу необхідності реалізувати волю всекримського референдуму про перетворення Криму в незалежну державу й повернення Конституції 1992 р. На цю тему тут-таки організували круглий стіл, що зібрав ветеранів "блоку "Россия". Нагадаю: у часи Джарти за спробу поактивничати в Криму Юрія Олександровича неввічливо вислали за Керченську протоку, оголосивши небажаною персоною. Але справедливий український суд повернув йому право на в'їзд - і, так вдало склалося, тема в Криму пішла. У Севстополі, правда, і без якихось круглих столів узяли вночі та й підняли біля держадміністрації прапор Російської Федерації...
Тепер про НВРівців, про яких уже йшлося. Звідки з'явилися в Криму ці треновані хлопці з характерними обличчями - поки що не відомо. Група мобільна - з'являється на кожній акції євромайданівців або громадських працівників, тролить журналістів незалежних ЗМІ. У штабі регіоналів божаться, що це не їхні "бійці": мовляв, казна-звідки з'явилися й просто "присусідилися". Тоді чиї? Чи кримська влада не контролює, хто приходить на її заходи?
НВР "Наши" в Росії, нагадаємо, веде свою історію з 1991 р., - його творцем був одіозний журналіст і політик Олександр Невзоров. Потім рух розпався, але тему "наших" реанімували кремлівські технологи, і проект служить вірою й правдою. Головна ідея "НОД Украина" на сьогодні - боротьба з іноземними (британськими та американськими) окупантами і їхніми агентами. Пункт другий: на території України Захід веде війну проти Росії.
Заходимо на сайт партії "Русское единство" - дружньої регіоналам партії, що оголосила "повну мобілізацію для створення загонів народних дружин проти державного перевороту". Заклик: "Сьогодні на території України ведеться боротьба західних держав проти Росії. І тільки рішуче приєднання України до Митного союзу врятує нашу державу!".
Запитання логічне: що буде, коли всі ці співзвучні організації об'єднати? Відповідь: буде Слов'янський антифашистський фронт. Хто сказав? Створення фронту анонсував Олексій Журавльов, керівник партії "Родина" і депутат Держдуми РФ. "Завтра (у п'ятницю. - Ред.) у Криму відбудеться установчий з'їзд Слов'янського антифашистського фронту, що створюється з участю російських громад України. Вилітаю в Сімферополь", - написав він у соціальних мережах, повідомляє "Інтерфакс" і нагадує: біля витоків партії "Родина" Конгресу російських громад стояв Дмитро Рогозін, який нині обіймає посаду віце-прем'єра РФ. Держдуми РФ. Ну ми ці вояжі ще пам'ятаємо...
Відкриття російського фронту в Криму поки що відклали - Сімферополь не приймає, і Журавльов не вилетів. Але скільки там тієї зими в Криму, скоро злітна розмерзнеться...