Ціни на продовольство стрімко зростають, як і загроза голоду та недоїдання. Небезпека загрожує мільйонам найуразливіших людей у світі. Потрібні ефективні й термінові заходи.
Перша ціль у сфері розвитку, із визначених керівниками держав світу на зустрічі на вищому рівні Організації Об’єднаних Націй у 2000 році, передбачає до 2015 року зменшення наполовину кількості людей, котрі потерпають від голоду. Це непросте завдання, особливо в Африці, де боротьба з голодом перебуває на низькому рівні. Внаслідок виникнення нових проблем сьогодні ми зіштовхнулися з надзвичайно несприятливою ситуацією.
Ціни на основні продукти харчування — пшеницю, кукурудзу, рис — рекордно високі й за останні шість місяців зросли на 50 та більше відсотків. Глобальні запаси продовольства безпрецедентно низькі. Це викликано низкою причин — від зростання попиту в таких великих країнах, як Індія і Китай, до кліматичних та метеорологічних явищ (урагани, повені й посухи), які знищили врожай у багатьох районах світу. Високі ціни на нафту призвели до зростання витрат на транспортування продовольства та на придбання добрив. Деякі експерти вважають, що ширше застосування біопалива призвело до зменшення кількості продовольства для людей.
Наслідки цього спостерігаються повсюди. У різних країнах — від Західної Африки до Південної Азії — спалахнули продовольчі бунти. У тих із них, куди доводиться ввозити продовольство, голодне населення протестує проти високої вартості життя. Ще не зміцнілі демократії відчувають негативний вплив відсутності продовольчої безпеки. Багато урядів запровадили заборону на експорт і встановили контроль за цінами на продовольство, що деформувало ринок і створило нові проблеми у сфері торгівлі.
Наприклад, у січні президент Афганістану Хамід Карзай був змушений просити допомогу в розмірі 77 млн. дол. для забезпечення продовольством понад 2,5 мільйона людина, котрі опинилися у вкрай складному становищі внаслідок зростання цін. При цьому він звернув увагу на одну тривожну обставину: сьогодні середня афганська сім’я витрачає на продовольство близько 45 відсотків свого доходу, порівняно з 11 відсотками у 2006 році.
Це — нове обличчя голоду, який дедалі більше зачіпає раніше захищені від нього громади. І, як завжди, найбільше постраждав так званий найменш забезпечений мільярд — люди, які живуть на менш ніж один долар у день.
Коли люди такі бідні й інфляція зводить нанівець їхній дуже скромний заробіток, вони, як правило, купують або менше продовольства, або дешевші й менш поживні продукти. Результат один і той самий — посилення голоду та зменшення шансів на здорове майбутнє. За даними Всесвітньої продовольчої програми Організації Об’єднаних Націй, сім’ї, які раніше могли дозволити собі різноманітне калорійне харчування, сьогодні змушені задовольнятися якимось одним продуктом, а також зменшити кількість прийомів їжі з трьох до двох або навіть одного разу на день.
Експерти вважають, що високі ціни на продовольство зберігатимуться. І все ж ми маємо засоби й технології для подолання голоду та досягнення цілей у сфері розвитку, сформульованих у Декларації тисячоліття. Ми знаємо, що треба робити, — потрібна політична воля й дійове, ефективне використання ресурсів.
Насамперед ми повинні задовольнити нагальні гуманітарні потреби. Нинішнього року ВПП планує забезпечити продовольством 73 мільйони людей в усьому світі, включно зі щоденним забезпеченням харчуванням близько
трьох мільйонів голодуючих у Дарфурі. Але для цього ВПП знадобиться додатково 500 млн. дол. тільки для покриття витрат, пов’язаних зі зростанням цін на продовольство. (80 відсотків закупок ВПП здійснюється у країнах, що розвиваються.)
По-друге, ми повинні зміцнити програми Організації Об’єднаних Націй для подання допомоги країнам, що розвиваються, у боротьбі з голодом: підтримка програм негайного забезпечення соціальної захищеності населення поряд із пошуком далекосяжних рішень. Ми повинні також створювати системи раннього попередження для зменшення пагубних наслідків різноманітних лих. Особливо ефективним засобом може бути організація шкільного харчування, витрати на яку становлять менше 25 центів на день.
По-третє, ми повинні вживати заходів у зв’язку з посиленням негативних наслідків природних катаклізмів для місцевого сільського господарства, а також у зв’язку з далекосяжними наслідками зміни клімату, наприклад створювати системи захисту від посух та повеней, які допомогли б громадам із низьким рівнем продовольчої безпеки подолати негативні наслідки та пристосовуватися до них.
Нарешті, ми повинні різко збільшити сільськогосподарське виробництво і підвищити ринкову ефективність. Приблизно одну третину нестачі продовольства можна було б істотно скоротити шляхом удосконалювання місцевих сільськогосподарських розподільних мереж і розширення доступу малих фермерів до ринків. Установи системи Організації Об’єднаних Націй, такі як Продовольча і сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй та Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку, співпрацюють із Африканським союзом та іншими структурами, впроваджуючи сучасні технології й результати наукових досягнень, які дозволяють раз і назавжди вирішити проблему голоду..
Але це завдання на майбутнє. Сьогодні ми повинні подати допомогу населенню світу, яке голодує, страждає від зростання цін на продовольство. Для цього необхідно насамперед визнати терміновим подолання цієї кризи — і розпочати діяти.