Зі скрипом, із нервами, з міжпартійними образами, а подеколи й гучними заявами, але на Кіровоградщині відбулися практично всі сесії районних, міських та обласної рад. Влада у радах помінялася майже скрізь: за винятком чотирьох районів керівниками стали нові люди. Подекуди це досвідчені чиновники, які не один рік просиділи в керівних кріслах, але по волі випадку, долі чи власних переконань були відкинуті минулою владою, і все ж зуміли більш чи менш зручно, та, головне, вчасно, прилаштуватися у поїзді колишньої опозиції, а нині переможної у краї політичної сили. Варто зазначити, що керівниками рад у області не скрізь, де перемогли, стали бютівці: у кількох районах неможливістю знайти спільну мову між БЮТ і НУ скористався блок Литвина, запропонувавши свої, можливо, професіональніші кандидатури.
Оранжева коаліція трьох, створена на початку квітня, на Кіровоградщині фактично не діяла. Красива декларація переривалась то амбітною заявою соціалістів, які набрали трохи більше п’яти відсотків голосів, але з виглядом ображеної дитини вимагали, аби їхня паперова акція грала роль золотої. І подекуди небезуспішно. Наприклад, у Ленінській районній раді з двох(!) депутатів-соціалістів один став заступником голови ради. Представники СПУ заявляли про вихід із коаліції, але на всі такі випади і запитання журналістів з цього приводу, голова обласного штабу БЮТ Валерій Кальченко відповідав безсторонньо: є, мовляв, документ, підписаний усіма трьома учасниками, а відповідного документа про скасування цих відносин немає, решта — просто балачки. Крім того, соціалісти з найменшого приводу безпосередньо зверталися до голови партії Олександра Мороза. А той уже знав, як це піднести вкрай зацікавленій у союзі з ним Тимошенко. Часом не позаздрити було Валерію Кальченку… Доходило й до оргвисновків щодо деяких голів районних організацій.
Не раз заявляла про неможливість знайти спільну мову з БЮТ і «Наша Україна». Більше того, рада її обласної організації звернулася до політради партії з настійною пропозицією не створювати такої коаліції і на всеукраїнському рівні. Слід зазначити: всередині обласної «НУ» існує велика зацікавленість (пов’язана зі службовою кар’єрою деяких чільних осіб) не допустити прем’єрства Тимошенко. Показовою стала поведінка фракції «НУ» на першій сесії обласної ради. На посаду голови ради БЮТ запропонував Миколу Сухомлина. Але депутат обласної ради від «НУ» Вадим Черниш (за сумісництвом заступник голови облдержадміністрації) заявив, що його фракція участі в голосуванні не братиме. Натомість на обрання голови ради це не вплинуло: його обрали 69 голосами зі ста.
На цьому фоні не може не дивувати позиція міського голови Валерія Кальченка, який згодився на пропозицію «НУ» і взяв своїм заступником (керівником департаменту) з гуманітарних питань представника згаданої політичної сили лікаря Валерія Скорохода. Яких успіхів досягла «НУ» у справі керівництва областю, добре показали результати минулих виборів. Чи Валерій Кальченко, йдучи на такі безпідставні кадрові компроміси, хоче повторити цей безславний шлях?
Оскільки влада помінялася, цікаві деякі показові моменти її передачі новим обранцям народу. Колишній міський голова Микола Чигрин, як уже згадувалося, пішов у довгострокову відпустку, не з’явився ні на першу, ні на другу сесію, отож його ставлення до нового керівництва міста загубилося у загальному мовчанні. Але, крім слів, є ще й справи. Виявилось, як повідомив нещодавно Кальченко, що колишнє керівництво міста в останній момент устигло продати автопарк, який багато років обслуговував міськвиконком, отож у нового голови немає навіть службового авто. Доцільність та ефективність таких і багатьох інших оборудок, як і передачу в оренду сотень земельних ділянок, перевірятимуть тимчасові депутатські комісії, створені другою сесією міської ради. Отримав Валерій Кальченко від Миколи Чигрина, чи то пак, від його заступниці Вікторії Касьянової, і ще один «подарунок» — заблокований рахунок і судову претензію до міської влади у сумі 800 тисяч гривень. Це історія більш ніж десятирічної давності, коли тодішня влада передала комерційній структурі «Барва» у довгострокову оренду готель у центрі міста на певних умовах, які не виконані й досі. Ще за часів попередника Чигрина було винесене це судове рішення, але тоді прийшла «своя» влада, тепер же вона знову «чужа», і вердикт виявився надзвичайно доречним…
Шляхетною і достойною у цьому плані видається поведінка голови обласної ради Василя Сибірцева: церемонія передачі влади була обставлена теплими словами, часом жартами та великими букетами червоних троянд. Напередодні у залі засідань обласної ради зробили ремонт, встановили нові крісла, пульти для голосування, і тепер це приміщення нагадує зал засідань Верховної Ради в менших масштабах.
Якщо говорити про владу, то не можуть не дивувати і ще деякі парадокси: керуючим справами Кіровоградського міськвиконкому став одіозний Анатолій Перевозник. Очевидно, це найменша посада, з тих, на які він усерйоз розраховував. Знавець апаратних ігор та «великий магістр» підкилимної боротьби, можливо, уперше в житті зазнав локальної поразки. Чи боротиметься за реванш? Врешті, за роботу команди нової міської влади, де, всупереч очікуванням, не видно яскравих особистостей, відповідати новому міському голові.
І нарешті: в області вакантна найвища владна посада — голови облдержадміністрації. Едуард Зейналов, який кілька останніх місяців уже фактично областю не керував, ставши народним депутатом, усвідомлено вибрав роботу в парламенті, що й підтвердив своїм указом президент. Попередній керівник дуже хотів би бачити своїм наступником Вадима Черниша. Днями пройшла чутка, що указ про його призначення вже підписаний. Якщо це буде зроблено до обрання нового прем’єра, то Вадимові Чернишу (враховуючи заяву на першій сесії обласної ради) майже гарантоване висловлення недовіри його колегами по раді.