Попри те, що уряд схвалив проект ЗУ "Про Антикорупційну стратегію на 2018–2020 роки", розроблений НАЗК, профільний Комітет розглянув документ і повернув на доопрацювання.
Чим мотивована така позиція народних депутатів - політичними причинами, пов'язаними з наближенням "гарячого" політичного сезону, чи недосконалістю цього важливого антикорупційного документа?
Стратегія - дорожня карта антикорупційних реформ і їх впровадження. Цей документ має допомагати зрозуміти напрямки руху, цілі, завдання та заходи, завдяки яким буде досягнуто запланованих результативних показників. Деталізовані ці показників мають бути у відповідній державній програмі. Брак конкретних орієнтирів у рамках сформульованих цілей і відсутність чітких завдань у проекті Антикорупційної стратегії створюють високі ризики неналежного програмування результативних показників у відповідній державній антикорупційній програмі, яка має бути прийнята на виконання Антикорупційної стратегії.
Процедури, або Театр починається з вішалки
З жовтня 2017 року проект стратегії "блукав" урядовими коридорами і був затверджений урядом лише наприкінці квітня 2018 року. Оскільки, ймовірно, проект Антикорупційної стратегії буде доопрацьовуватися, то ми ще нескоро матимемо Державну програму реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні. Це скидається на своєрідну традицію: аналогічну стратегію на 2014–2017 роки було прийнято лише у жовтні 2014 року. Тож не дивно, що й нова стратегія може повторити попередній прецедент. Однак важливо, аби нова стратегія все ж таки була доопрацьована, адекватно відповідала корупційним викликам і врахувала пропозиції експертної спільноти.
Щоб мати на практиці результативну антикорупційну політику, важливо вдосконалити процедури розробки документів. Чіткіші вимоги до змісту цих документів та залучення незаангажованих експертів дали б змогу надалі уникати звинувачень у неякісній підготовці стратегічних документів, незалежно від мотивів можливої критики. Також важливо скоротити час погоджень проекту Антикорупційної стратегії в уряді.
Не менш важливо - налагодити тіснішу співпрацю з експертами, і не тільки тими, котрі входять до Громадської ради при НАЗК, чи міжнародними, чи експертами, які працюють у проектах технічної допомоги. Важливо було б надати експертам, незадіяними у проектах технічної допомоги чи в донорських проектах, можливість здійснювати незалежну експертизу проектів подібних документів.
Безперечно, вкрай багато важить вмотивованість уряду до боротьби з корупцією, що має виявлятися як у належному моніторингу стану виконання антикорупційного законодавств, так і в належному реагуванні на факти, які свідчать про нехтування з боку антикорупційних органів покладеними на них повноваженнями.
Цілі, які незрозуміло наскільки наблизять до успіху антикорупційної політики
Незрозуміло, яким чином запропонована стратегія у вимірюваних прогнозних показниках вплине на виконання однієї з ключових реформ, котра виписана у "Стратегії сталого розвитку "Україна–2020" і сформульована так: "Основною метою антикорупційної реформи є суттєве зменшення корупції в Україні, зменшення втрат державного бюджету та бізнесу через корупційну діяльність, а також підвищення позицій України у міжнародних рейтингах, що оцінюють рівень корупції". Наскільки і від якої суми, принаймні у прогнозі, будуть зменшені втрати державного бюджету та бізнесу через корупційну діяльність? Де саме ці втрати будуть найбільшими чи найменшими? З тексту проекту антикорупційної стратегії відповідь на ці питання не випливає. А саме зменшити втрати державного бюджету і бізнесу через корупційну діяльність має на меті антикорупційна реформа, як зазначено у "Стратегії сталого розвитку "Україна–2020". Так само незрозуміло, наскільки підвищаться позицій України у міжнародних рейтингах, що оцінюють рівень корупції.
Опису завдань у Антикорупційній стратегії немає взагалі. Сформульовані цілі в рамках кожного із розділів Стратегії не дають чіткого розуміння, чого ж буде досягнуто у вимірюваних термінах. Наприклад, невідомо, чи буде досягнуто показника "за індексом сприйняття корупції, який розраховує Тransparency International, Україна увійде до 50 кращих держав світу", зазначеного у схваленій Указом президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015 Стратегії сталого розвитку "Україна–2020" як один із 25 ключових показників, що оцінюють виконання реформ та програм.
Попри те, що окремо зазначені індикатори успішної реалізації Антикорупційної стратегії, вони чітко не пов'язані з метою та заходами, виписаними в рамках кожного з розділів Стратегії. Такий підхід створює можливості для довільної інтерпретації при програмуванні очікуваних результативних показників у антикорупційній програмі без відповідних орієнтирів, які б мали бути вказані в Антикорупційній стратегії.
Стратегія без завдань
Проект Стратегії не містить у чітко сформульованому вигляді жодного завдання, попри те, що конкретні пропозиції були надані Фундацією "Відкрите суспільство". Завдання, взагалі, в тексті Стратегії, як, зрештою, і в попередній Антикорупційній стратегії на 2014–2017 рр., не сформульовані. Маємо лише заходи (конкретні дії, спрямовані на досягнення цілей, а не виконання завдань). Для чого ці заходи, і чи адекватні вони поставленим завданням - незрозуміло. Тобто, фактично, відповіді на питання, як потрібно досягати мети, немає. Більше того, насправді частина зазначених заходів є завданнями, але позначені як заходи. Тож дивує, що розробники такого важливо документа не розрізняють цих різних понять. І це попри те, що в таких документах державної політики ці терміни розмежовуються. На жаль, у проекті Антикорупційної стратегії ці різні поняття не розмежовано.
Не секрет, що одна з причин низької дієвості антикорупційної політики - саме така нечіткість, яка веде до маніпулювання в частині відповідальності за виконання покладених повноважень та інтерпретації результативних показників. "Підвищити" чи "покращити" можна, але яким має бути критерій оцінки такого "підвищення" чи "покращення". А для цього потрібні чіткі цілі, завдання, заходи й результативні показники, які можна виміряти кількісних та якісних критеріях.
Фактично, проект Антикорупційної стратегії на 2018–2020 рр., крім назви, повторює вади попередньої Стратегії на 2014–2017 роки. Що ж, наступаємо на одні й ті самі граблі. Мабуть, ще не скоро в Україні буде нова й адекватна корупційним викликам Антикорупційна стратегія. В цьому контексті, політичні опоненти уряду мають добру нагоду для його критики, з огляду на зміст затвердженої урядом Антикорупційної стратегії та терміни її "блукання" в урядових коридорах.