Проведення періодичних виборів до представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування є гарантією прав громадян на участь в управлінні справами держави й місцевих громад. Періодичне переобрання представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування дозволяє оновлювати їхній склад відповідно до волі виборців. При цьому виборці дають оцінку політичним партіям, рухам, окремим політикам, котрим на попередніх виборах виявили довір’я співгромадяни. У цьому полягає політична та правова залежність депутатів від виборців.
Вибори проводяться в установлені Конституцією та спеціальними законами України терміни через певний проміжок часу. Конституцією України (ст.77) передбачено проведення чергових виборів Верховної Ради України в останню неділю березня четвертого року повноважень парламенту. Чергові вибори президента України проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень президента. Вибори органів влади Автономної Республіки Крим (АРК) і до органів місцевого самоврядування синхронізовано за термінами з виборами в парламент України.
У контексті заявленої політичної реформи Президент України запропонував «розвести» вибори парламенту, Верховної Ради АРК, органів місцевого самоврядування та президента України в межах одного календарного року. Чергові вибори народних депутатів України запропоновано проводити в останню неділю березня; чергові вибори депутатів сільських, селищних і міських рад, депутатів Верховної Ради АРК — у другу неділю вересня; чергові вибори президента України — у першу неділю грудня. Виходячи з цього, запропоновано збільшити термін повноважень Верховної Ради України, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування до п’яти років. Концептуальна ідея — провівши «свято демократії» протягом одного року, звільнити «народ-електорат» на наступних чотири роки від політичного ажіотажу.
Ця пропозиція заслуговує розгляду з кількох боків. Справді, є серйозна проблема, пов’язана з одночасним проведенням виборів до Верховної Ради України, в органи влади АРК й органи місцевого самоврядування, що практикується сьогодні. Так, політичні сили, які беруть участь у виборах, не в змозі якісно організувати і провести, по суті, кілька виборчих кампаній одночасно. Саме тому ми могли спостерігати провали на місцевих виборах низки серйозних політичних сил. До речі, і Центральна виборча комісія пропонувала парламентові ще до березневих виборів 2002 року внести зміни в чинне виборче законодавство з метою проведення парламентських та місцевих виборів у різний час. У ЦВК безліч власних резонів: десятки тисяч кандидатів, до двохсот мільйонів бюлетенів, організаційне й матеріальне забезпечення виборчого процесу тощо. Чого вартий лише один завершальний день виборчої компанії з десятками мільйонів виборців, котрі голосують за шістьома різними бюлетенями. У кінцевому підсумку, потерпала від цього не тільки ЦВК. Є чимало й інших аргументів на користь пропозиції про «розведення» виборів у парламент, органи влади АРК й місцевих виборів.
На тлі сказаного може видатися цілком прийнятною пропозиція про проведення виборів у різні періоди, але протягом одного року. Проте при системній, а не буквальній оцінці цієї пропозиції стає очевидною її, м’яко кажучи, абсолютна непродуктивність.
Ідея парламентсько-президентської республіки передбачає підвищену політичну та правову відповідальність парламенту за стабільність «парламентської більшості», за формування ефективного уряду, якісну законодавчу діяльність. У діючому парламенті практично всі серйозні політичні сили не заперечують проти внесення до Конституції України положень про можливість дострокового припинення повноважень Верховної Ради України Президентом України у випадку:
— якщо протягом 30 днів чергової сесії пленарні засідання Верховної Ради України не можуть початися (що може свідчити лише про відсутність «парламентської більшості»);
— якщо протягом 60 днів після складання повноважень (відставки) Кабінету міністрів України Верховна Рада України не затвердить нового складу Кабінету міністрів України.
Президент пропонує доповнити підстави для дострокового припинення повноважень парламенту (у нього — нижньої палати — Державних зборів) ще одним: якщо до 1 грудня не затверджено Державний бюджет України на наступний календарний рік. Цю пропозицію ще обговорюватимуть, але принцип ясний — можливість дострокового припинення повноважень парламенту абсолютно реальна за наявності названих підстав.
Що відбуватиметься в разі дострокового припинення повноважень парламенту? Позачергові вибори нового складу парламенту, причому на повний чотири- чи п’ятирічний термін. А наступні чергові вибори парламенту братимуть відлік від моменту закінчення терміну повноважень парламенту, обраного на позачергових виборах. Якщо уявити, що в парламенті дві палати, ситуація стає ще цікавішою: після розпуску нижньої палати й позачергових виборів у Державні збори верхня палата, що не підлягає розпуску разом із нижньою палатою (за проектом Президента), продовжить виконання своїх повноважень до закінчення п’ятирічного терміну і обиратиметься на чергових виборах у терміни, що не збігаються з термінами виборів у нижню палату. Не виключено, що в Конституції буде передбачено реальні механізми імпічменту президента. Це викличе «зрушення» в термінах обрання наступного президента. Реальна можливість розбалансування термінів виборів — очевидна.
Сьогодні не передбачається зміна або скасування п.28 ст.85 Конституції України, що відносить до повноважень Верховної Ради України право дострокового припинення повноважень Верховної Ради АРК за наявності висновку Конституційного суду України або законів України, а також призначення позачергових виборів у Верховну Раду АРК.
Для повноти картини нагадаю, що, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.ст. 78, 79), можливе дострокове припинення повноважень місцевих рад і повноважень сільського, селищного, міського голови. Відповідно, проводяться позачергові вибори. Таким чином, «виборчий вінегрет» стане можливим не тільки у рамках одного року, а й упродовж кількох років. Збій у запропонованому порядку організації та проведення виборів може статися в будь-який момент, і тоді всі добрі побажання синхронізації виборів до органів державної влади, в органи влади АРК й органи місцевого самоврядування підуть прахом. І в цьому немає нічого страшного: ці збої у виборчому процесі є свідченням реальної демократії. Якщо позбавити народ права «підправляти» своїх обранців, причому в будь-який час, коли вони на те заслуговують, ми швидко скотимося до того, від чого прагнемо відійти рішуче й безповоротно.
На тлі сказаного абсолютно недоречною грою уяви будуть міркування про можливий механізм та цілі запровадження одночасних (протягом одного календарного року) виборів: шляхом відповідного продовження терміну повноважень президента до терміну закінчення повноважень діючого парламенту або шляхом скорочення терміну повноважень парламенту до настання терміну виборів нового президента.
Очевидно, що вибори президента повинні відбутися (і відбудуться!) в терміни, визначені чинною Конституцією України, і змінювати їх немає рації. Стосовно можливого продовження термінів повноважень парламенту, органів влади АРК й органів місцевого самоврядування до п’яти років, це положення поширюватиметься вже на майбутні склади цих органів.