У кіровоградців уже, мабуть, алергія на вибори. У лютому їм треба було обирати голову міста — втретє (!) після минулорічної весняної кампанії. Надія на те, що в обласному центрі нарешті запрацює орган місцевого самоврядування, зникла після того, як дружно обраний кіровоградцями міський голова, лідер місцевого осередку БЮТ Валерій Кальченко, махнувши рукою на місто, пішов працювати до парламенту.
Формальна перемога, чи, точніше, наближення до неї під час минулорічних листопадових перевиборів лідера обласної організації Комуністичної партії України, екснардепа Володимира Пузакова помітно активізувала місцеві осередки лівих. Центральна площа обласного центру одяглася в червоне й зелене (наметами таких кольорів протестували проти незаконного зняття з перегонів їхнього кандидата прихильники Олександра Нікуліна) та радувала перехожих ліричними піснями радянської доби. Кілька разів комуністи збирали скромні малолюдні мітинги, що свідчить про слабкість їхньої електоральної підтримки у місті. Ті кілька тисяч голосів, які вдалося добути, пояснюються надзвичайною дисциплінованістю червоного електорату та ще тим, що у листопаді участь у голосуванні взяла менш ніж чверть городянвиборців. Ця підтримка, очевидно, ще зменшилася після публічно продемонстрованого братання з місцевими регіоналами, котрі залишаються для кіровоградців досить одіозною політичною силою.
І ось несподіване рішення ТВК: міський голова Володимир Пузаков. Що воно означає для Кіровограда — кінець виборчих терзань чи те, що місто нарешті матиме справжнього господаря?
Не хочете стати центром комуністичного руху?
Але попри невелику кількість учасників мітингів, гасла звучали там (як і належить комуністам) всеохопні і навіть глобальні. Від констатації потреби наведення нарешті ладу у місті (як би цього хотіла, без сумніву, абсолютна більшість кіровоградців!) до заклику перетворити Кіровоград ледь не на центр комуністичного руху. Принаймні головний комуніст країни Петро Симоненко, який, зрозуміло ж, не міг пропустити такої нагоди навідатися до обласного центру, висловив ідею, що саме з наших степів, із серця України має початися мало не світове відродження комуністичних ідеалів.
Усі ці «переконливі» розмови не впливали ні на територіально-виборчу комісію, ні на районні суди, які відмовили Володимиру Пузакову у його позові щодо відміни рішення ТВК, яке визнавало листопадові перевибори недійсними. Але перед самим Новим роком місто отримало сюрприз у вигляді вердикту Кіровоградського апеляційного суду про відміну цього рішення. Виходило, що Кіровоград вступатиме у новий рік з новим головою — Пузаковим! Та виявилось, що означало воно тільки одне: аж на кілька днів із виборів міського голови у Кіровограді було знято вивіску «недійсні», яку терком відразу ж благополучно поновив. Тим більше, що попереднім своїм рішенням він призначив і дату наступних перевиборів — 11 лютого. Звичайно, найголовніший кіровоградський комуніст відразу ж заявив, що оскаржуватиме цей вердикт у суді.
Паралельно у Кіровограді працювала комісія Верховної Ради, створена не без ініціативи комуністів, яка вивчала ситуацію навколо перевиборів міського голови. Підсумки її роботи вже заслухано в парламенті, у її звіті сказано, що за скаргами суб’єктів виборчого процесу прокуратура області порушила кримінальну справу, яку контролюватимуть і у Генеральній прокуратурі.
«ТВК — торгово-виборча комісія»?
Саме таке, дещо епатажне, гасло висіло на одному з наметів під час минулорічних протестів. Про роль цього складу територіально-виборчої комісії (як і попереднього, дії членів якого стали предметом розгляду кримінальної справи, що вже третій рік не може дійти до суду) можна писати багато. Представник Комітету виборців України Олександр Черненко у тому, що в Кіровограді не було обрано міського голову, звинуватив саме ТВК, зазначивши, що її дії мають розслідуватись та дістати належну оцінку. Як наголосив під час прес-конференції прокурор області Олександр Гардецький, слідчі дії відбуваються щодня і прокуратура повідомить кіровоградцям про попередні результати розгляду справи. Правда, схожі обіцянки звучали і щодо розслідування справи 100-го округу, та віз, як відомо, досі там.
А тим часом у комісії доходило мало не до публічних розбірок: неправильно проголосував, то повертай, мовляв, двадцятку (на нинішньому кіровоградському виборчому сленгу так звуться двадцять тисяч доларів). Роздавав хто ті двадцятки чи ні, нікому достеменно не відомо, але розмов і припущень ходить ой як багато. Та й поведінка деяких членів ТВК наштовхує на серйозні сумніви. Не так давно новинний штиль місцевих ЗМІ сколихнуло повідомлення про побиття секретарем комісії Геннадієм Ушаковим її члена Володимира Туровця тільки за те, що той намагався взяти в комісії копію одного з її рішень. І хоча представник БЮТ Геннадій Ушаков заперечує факт інциденту, все ж Володимир Туровець потрапив спочатку до реанімаційного (у зв’язку з гіпертонічним кризом), а потім до кардіологічного відділення лікарні «швидкої допомоги». Взагалі, для багатьох членів ТВК звичною стала поведінка за формулою: роблю, як хочу, і всі ваші закони, постанови, рішення, логіка чи здоровий глузд мене не обходять.
Хто ж зацікавлений у такій, м’яко кажучи, своєрідній поведінці членів комісії? Під час листопадових перевиборів таким зацікавленим називали одного з кандидатів, міцного бізнесмена Олександра Табалова, людей якого (нібито працівників корпоративної газетки «Формула смаку») звинувачували у спробі підкупу виборців ще під час минулорічних весняних виборів. У листопаді ж йому було вкрай вигідно зняти з перегонів лідера Олександра Нікуліна, але тоді несподівано дорогу перейшли комуністи. Подейкують, характер у Олександра Миколайовича такий, що він не звик упускати «свого»…
Деякі партії, представники яких, будучи членами комісії, відзначились згаданою поведінкою, направили до міської ради подання про їхню заміну. Так, зокрема, зробила, очевидно, дбаючи про свій імідж серед виборців, міська організація УНП, ставленик якої Леонід Багно нині очолює ТВК. У БЮТ теж стурбовані неадекватною поведінкою їхнього представника Геннадія Ушакова. Але склад комісії затверджує сесія, і ніхто інший у цей процес втрутитися не може.
Аж ось буквально в останню ніч перед сесією міської ради, яка цілком могла після доволі категоричних рекомендацій ЦВК, на засідання якої викликали Леоніда Багна та секретаря міської ради Руслана Мишериченка, розпустити горезвісну ТВК, сталося диво. Комісія, яка довго не могла зібрати кворуму, раптом дружно ухвалила сенсаційне рішення: листопадові перевибори вважати дійсними, а міським головою оголосити Володимира Пузакова.
БЮТ поза грою?
Не дочекаєтесь!
Можна з певністю сказати, що невизначеність з міським головою не влаштовує більшість рядових членів партії «Батьківщина», які щиро агітували за Кальченка і яким тепер соромно людям у вічі дивитись, але чудово підходить тій так званій команді, яку привів до випадкової для них влади самим фактом своєї відмови від посади міського голови нинішній нардеп Валерій Кальченко. Ці люди на чолі з першим заступником міського голови Анатолієм Перевозником ніколи б не потрапили на вершину міського владного олімпу шляхом чесних виборів, не мають вони такого шансу і в майбутньому, тому колотнеча, невизначеність, затягування для них — чудовий момент аби задовольнити усі свої можливі амбіції.
Тим часом на несподіване рішення ТВК треба було якось реагувати. Депутати від БЮТ — найбільшої фракції у Кіровоградській міській раді — за годину до початку сесії зібралися на робочу нараду. І більшість із них були щиро здивовані і обурені, коли довідались, що вийти із кімнати вони не можуть — двері зачинені зсередини. Як стверджує у своєму відкритому листі з цього приводу депутат міської ради, голова постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та енергозбереження Віктор Дончевський, керівник фракції Юрій Давидов оголосив, що «…ми повинні тут пересидіти, аби зірвати початок сесії. …Депутати ж фактично залишалися затриманими протягом усього дня». А саме в цей час Леонід Багно мав представити нового міського голову.
Намічене на початок наступного тижня засідання теж не відбулося: цього разу кудись викликали Руслана Мишериченка. Тим часом тривали гарячкові переговори. Пузаков, очевидно, мав необережність щось пообіцяти бютівцям, на якийсь момент відчувши себе самостійною політичною фігурою (з вісьмома тисячами голосів підтримки!). Реакція не примусила себе довго чекати: під час наступного депутатського зібрання Леонід Багно, біля якого спостережливі люди впритул помічали Олександра Табалова, просто відмовився зачитати постанову ТВК про обрання. А ще через день, коли Володимир Тихонович таки прокричав присягу (йому активно заважали його запеклі «друзі» — регіонали), то було вже пізно: ТВК відмінив свої попередні рішення і призначив ще одні перевибори. Цього разу на 15 квітня.
Від усього цього у кіровоградців — аж голова обертом. Що ж насправді трапилось? Очевидно, це команда регіоналів, за якою стоять інтереси Шарових і група Олександра Табалова, що досі жорстко ворогували, порозумілися: витрачатись на ще одну ТВК — втратно. До них якимось боком пробувала притулитись і НСНУ, недарма, на одному із зібрань спливло питання про переобрання секретарем міськради їхнього ставленика Олександра Дануцу. Та ось об’єкт домовленостей виявився якийсь неслухняний: ще не став повноправним мером, а вже почав несанкціоновані рухи робити. Що ж буде далі? «Господарі» не ризикнули.
* * *
А що ж Пузаков? Збирається перетворити Кіровоград на центр комуністичного руху? За кілька днів перебування в кабінеті голови міста йому це, зрозуміло ж, не вдалося. Тож ніяких ні іскор, ні полум’я, лише дим: за ним так зручно вирішувати свої справи… Спроби Володимира Тихоновича скликати сесію і винести на неї хоч якісь питання життєдіяльності міста закінчуються гучними провалами.
Гірше — виборцям. Впливові люди, очевидно, зроблять усе, аби склад ТВК не змінювати. Її, як відомо, може розпустити тільки сесія. Бо ж навіть заступник голови ЦВК Марина Ставнійчук, яка днями побувала в Кіровограді і буквально метала громи й блискавки на адресу комісії, нічого не змогла зробити, її не захотіли навіть як належить вислухати. Коли врахувати, що кожне рішення ТВК може бути оскаржене в суді, а коштів на майбутні перевибори немає, і хто та як їх виділятиме, ще велике питання, то стає ясно: міський голова у Кіровограді буде нескоро. Тим більше такий, щоб з усього цього диму з’явилося хай не полум’я — хоч одна іскра.