Римляни говорили, що молодість зухвала, а зрілість — розумна.
Депутат парламенту від СДПУ(о) Нестор Шуфрич молодий. У парламенті минулого скликання він був майже непомітним, але після скандального обрання на довиборах у Черкасах у Верховну Раду четвертого скликання Нестор Іванович дуже змінився. Сьогодні він один з офіційних «коментаторів» позиції фракції та партії. Подейкують навіть, що батьки об’єднаної соціал-демократії бачать у цьому молодому чоловікові можливу заміну явно втомленому останнім часом Леоніду Кравчуку, котрий бездоганно виконував протягом останніх років роль агітатора СДПУ(о). Утім, сам пан Шуфрич, здається, мітить вище.
— Несторе Івановичу, останнім часом ви дуже активно пропагуєте свою позицію. З чим це пов’язано?
— Яку позицію ви маєте на увазі? Члена СДПУ(о)?
— Позицію фракції.
— Після обрання мене народним депутатом фракція довірила мені представляти її. Природно, що в періоди активної парламентської роботи, фракція повинна мати власну позицію, і її необхідно озвучувати. Представляв її передусім Леонід Макарович Кравчук як лідер фракції. Безумовно, питання ставили й мені.
— Нині говорять про те, що у фракції СДПУ(о) є два центри тяжіння. Один із них очолює Григорій Суркіс, інший — Ігор Плужников. До якої групи належите ви?
— Фракція монолітна. Плужников і Суркіс — заступники голови СДПУ(о). Обидва вони мої товариші за фракцією та партією. І в жодному разі не можу погодитися з тим, що у фракції існують якісь центри впливу.
— Ви можете охарактеризувати нинішні стосунки між Суркісом і Плужниковим?
— Стосунки нормальні. Серйозних політичних розбіжностей між ними немає.
— Тобто, ніяких суперечностей у фракції немає?
— Суперечності, ясна річ, є. Як таке можливо, щоб у демократичній структурі їх не було? Але в нас є надійні механізми вирішення цих питань без конфлікту.
— З чим тоді пов’язаний вихід із фракції Олександра Волкова й Олександра Біловола?
— Щось схоже ми пережили 2000 року, коли з фракції пішов Петро Порошенко. Але тоді Порошенко йшов із команди, адже він був одним з активних членів СДПУ(о), людиною, котра своїм зростанням була зобов’язана зокрема й партії. Але в Петра виникло бажання стати самостійним переговорником, він захотів самостійного політичного життя. І створив «Солідарність».
Волков прийшов у нашу фракцію, уже маючи за собою політичну силу. Зрозуміло, на певному етапі в нього виникло природне, здорове бажання створити свою фракцію. Він реалізує його. Ставлення до Волкова в членів нашої фракції нормальне, і тут, на мій погляд, не може бути ні претензій, ні якихось образ.
— Свого часу було підписано політичну угоду між «Демократичним союзом» і СДПУ(о). Можливо, фракція Волкова, якщо вона з’явиться, діятиме у фарватері вашої партії?
— Ми не можемо так говорити. На співробітництво, безумовно, ми будемо розраховувати і сподіватися. Але не тільки з парламентською групою Волкова, а й з іншими фракціями «дев’ятки».
— А фракція Богдана Губського є «клоном» СДПУ(о), чи ні?
— Ні. І окремі голосування підтверджують це. Два найпринциповіших питання, що голосувалися за останній час у парламенті, — це закон про пропорційну систему виборів і бюджет. Був би Губський «клоном», «Народовладдя» голосувало б так само, як і СДПУ(о).
Але Богдан (Губський. — Ред.) і Сергій (Осика. — Ред.) повинні визначитися, як їм діяти в перспективі. Адже в їхній групі сьогодні об’єдналися переважно депутати-мажоритарники. Перед Богданом нині стоїть дуже непросте завдання: він або повинний почати «облаштовувати» свою політичну структуру, або виступити союзником якоїсь політичної сили.
— Проте свого часу Богдан Губський входив у так звану чудову сімку. На вашу думку, бізнес Губського сьогодні не пов’язаний із бізнесом Медведчука, Суркіса й інших?
— Вважаю для себе некоректним давати оцінку фінансовим і бізнес-відносинам.
— Отже, вони компаньйони?
— Наскільки я знаю, так. Якби я знав, що мене про це запитають, я уточнив би й відповів би вам точніше. Але загалом можу сказати, що є дуже багато прикладів того, що колишні бізнесмени, а сьогоднішні народні депутати перебувають у різних політичних фракціях, а їхні фінанси тим часом злиті в якомусь бізнесі. Не можна ймовірне партнерство Губського й Суркіса ставити в залежність від політичних відносин.
— Те саме стосується й Порошенка? «Укрпромінвест» співпрацює з фірмами, які курирує СДПУ(о)?
— Ні. Я свого часу працював із Порошенком. Точніше, структури, до яких я раніше мав стосунок, мали бізнес-проекти з його компаніями. Після виходу Петра Олексійовича з нашої фракції, наскільки мені відомо, таких проектів більше немає.
— Деякі депутати з фракції «Наша Україна» стверджують, що на бізнес, до якого Петро Порошенко мав стосунок, тепер тиснуть. І що нібито важелі цього тиску вводяться в дію в адміністрації Президента. Що ви про це знаєте?
— По-моєму, ніхто не зазіхає ні на шоколадний бізнес, ні на виробництво акумуляторів і машин. Я не знаю, щоб структури Порошенка в чомусь зазнавали утисків. Судячи з бюджету, з рішень уряду, їх, навпаки, усіляко підтримують. Політика не повинна впливати на становлення бізнесу, я в цьому переконаний.
— Вашу заяву слід розуміти так, що апетити «донецьких» абсолютно вам байдужі?
— Що означає апетити «донецьких»? Повинні бути конкретні факти, які підтверджували б, що та чи інша політична група, використовуючи політичні можливості, розширює свій бізнес. Сьогодні донецькі підприємці самодостатні, щоб, використовуючи тільки фінансові важелі, розширюватися й активізуватися. Вони зберігають свої інтереси, розвиваються, але це, наскільки я знаю, робиться не за рахунок обмеження інтересів інших бізнесменів.
— Часопис EuroBusiness серед найбагатших людей України назвав Рината Ахметова й Віктора Медведчука. Взаємини між цими постатями є стабільними чи вони суперничають?
— Я думаю, що суперництво є, але тільки на футбольному полі. І має воно чисто спортивний характер.
— А як же поняття «спортивна злість»?
— Спортивна злість шляхетна. Я сам майстер спорту, і немає більш чоловічого почуття, ніж повага до суперника. Переконаний, що ці безумовно непрості особистості не можуть без поваги ставитися один до одного.
— Після переформатування парламентської більшості Леонід Кравчук заявив, що СДПУ(о) «кинули». Хто зіграв у цьому процесі вирішальну роль?
— Я уважно спостерігав за тими подіями. Леонід Макарович не сказав, що «кинули» СДПУ(о). Він сказав, що «кинули» більшість. Як перший президент України він мав право на емоцію. Оскільки події 24 грудня інакше, ніж «зрадою» окремих депутатів, назвати не можу.
— Яких саме депутатів?
— Передусім із фракції «Європейський вибір». Вони хвилювалися, що зірветься бюджетний процес. А що вийшло з бюджетом? Головний аргумент був таким: бюджет треба голосувати постаттєво, бюлетенями не вийде, а інакше більшості голосувати не дадуть...У результаті ми голосували бюджет у третьому читанні, і в цілому одним голосуванням. При цьому бюджетний комітет довільно враховував певні пропозиції, що пролунали в залі, а окремі ні. У результаті є серйозні порушення. На жаль, вони документально підтверджуються.
— Проте Петро Порошенко стверджує, що ніяких фальсифікацій не було...
— Якщо ви порівняєте текст бюджету, розданий народним депутатам, з ухваленим текстом, почитаєте стенограму, ви багато чого зрозумієте. Але сьогодні цим питанням займається спеціальна робоча група, створена Верховною Радою. Але це тема окремої розмови.
— Останнім часом СДПУ(о) зміцнює позиції на місцях. Валерій Пустовойтенко заявив, що не виключає, що на декотрих представників місцевої влади відбувається тиск із боку вашої партії. Ви можете це спростувати?
— Ми, навпаки, намагаємося уникнути кон’юнктурного підходу при вступі в партію, оскільки дуже дорожимо чистотою лав...
— Вас не бентежить формулювання «чистота рядів», з огляду на неоднозначне ставлення до лідерів вашої партії?
— Не бентежить. Я не хотів би, щоб сьогодні партію, що є однією з найбільш структурованих в Україні, хтось використовував у кар’єрних цілях. Стосовно зміцнення в регіонах, то ви, певне, маєте на увазі призначення трьох губернаторів, членів нашої партії?
— Не тільки губернаторів, а й глав міських і районних адміністрацій...
— Давайте персонально. Іван Михайлович Різак. До обрання в народні депутати він багато років працював першим заступником глави адміністрації Закарпаття. Тобто, сьогодні повернули в регіон людину, котра цю область дуже добре знає. І призначення це правильне хоча б тому, що бюджет Закарпатська область виконує на 107 відсотків.
У Черкаській області, куди призначено нашого партійця Вадима Лешенка, вдалося приблизно на 108 відсотків виконати зведений бюджет. Загальний показник по країні, на жаль, значно менший.
Якщо ми говоримо про призначення Валентина Мельничука, то давайте пригадаємо, що він кілька років був представником Президента в Чернігівській області. Це повний кавалер ордена «За заслуги», має авторитет і в державі, і в регіоні. Я дуже радий, що в об’єднаних соціал-демократів є такі кадри.
— Вас не бентежить той факт, що призначення губернаторів відбулися після того, як Медведчук очолив АП?
— Зміна губернаторів відбулася після виборів. Але ж змінили керівників не тільки в цих областях, а й у багатьох інших. Тож не можна говорити, що це пов’язано з Медведчуком. Крім того, губернаторів призначає Президент України і погоджує ці призначення з прем’єр-міністром.
— А хіба до думки глави своєї адміністрації Леонід Кучма не прислухається?
— Я цього не говорив. Але вважаю некоректним коментувати відносини Президента з главою його адміністрації.
— Наскільки сильні позиції Григорія Кірпи у відносинах із есдеками?
— У Кірпи не тільки у відносинах із есдеками, а й з усім парламентом дуже сильні позиції. Оскільки це видатний менеджер. І я хотів би, щоб в Україні таких було більше.
— Чи означає це, що ви не виключаєте того, що СДПУ(о) може підтримати на президентських виборах кандидатуру Кірпи?
— Запитання, ясна річ, цікаве. Але, думаю, передчасне. До початку президентської кампанії ще більше року й потрібно зосередитися над роботою в парламенті. Ми не збираємося брати фальстарт і демонструвати президентські амбіції, як це дехто вже робить. А через рік стосовно президентських виборів ми зможемо відповісти на будь-які запитання. Але можу сказати, що ми неодмінно братимемо участь у цих виборах.
— Зі своїм кандидатом?
— З своїм чи узгодженим, це визначить з’їзд і міжпартійні домовленості.
— Тобто ви вірите, що від пропрезидентських сил буде єдиний кандидат?
— Так, я в це вірю.
— Чи правда, що члени СДПУ(о) ініціюють третій термін Президента Кучми, оскільки їм це вигідно для збереження власних позицій.
— Будь-яка думка повинна грунтуватися на фактах. А ніяких заяв партії чи її рішення з цього приводу немає.
— Що відбувається між СДПУ(о) і генпрокурором? Ви хочете його відставки чи ні?
— СДПУ(о) — послідовна політична сила, і якщо ми підтримали Піскуна при обранні, то будемо його підтримувати.
— Невже? Навіщо ви тоді збирали підписи за його відставку?
— Ми не збирали підписи! Сталося непорозуміння. Народні депутати, зокрема й від СДПУ(о), готували запит до генпрокурора. Відбулася технічна помилка, і цей запит прозвучав як прагнення провести розслідування діяльності генпрокурора. Коли з’ясували помилку, ми відкликали цей документ.
— Ви відкликали його після того, як відбулася зустріч між представниками СДПУ(о) і генпрокурором?
— Та ні, до зустрічі це не має стосунку. Звернення було відкликано раніше.
— Генпрокурор заявив, що його відомство має низку претензій до декотрих парламентаріїв. Ви виключаєте, що серед них є і члени СДПУ(о)?
— Мені про це невідомо. Але буде дуже неприємно, якщо це торкнеться моїх однопартійців. Генпрокурор, відповідно до Конституції, має право висувати претензії народним депутатам. Сподіваюся, есдеків серед них немає.
— А до вас?
— Як мені здається, я підстав не давав.