Чи буде доведено провину екс-прем’єра Юлії Тимошенко в нецільовому використанні «зелених інвестицій» — невідомо. Але іміджу України в черговий раз завдано неабиякої шкоди.
Саме тому уряду Януковича—Азарова нагадуємо, що ціна цього питання — мінімум півмільярда євро, а ще втрата Україною статусу обов’язкового партнера, а також довіри потенційних кредиторів промисловості України, і в результаті — втрата можливості реалізовувати надалі надлишки своєї квоти на викиди СО2. Такі наслідки очікують Україну у разі подальшого мусирування (і зовсім не засобами масової інформації) теми нецільового використання коштів, отриманих Україною за контрактами, укладеними в рамках ст. 17 Кіотського протоколу.
Безперспективно перейматися питанням, коли ж в Україні вибиратимуть усе найкраще для забезпечення своїх інтересів, а не просто менше з лих. Як докладно описано в статті «Як нечиста сила на відьом полювала» («ДТ» №47 від 18 грудня 2010 року), нова влада, прагнучи «покарати» попередню (тобто звалити на неї і всі свої невдачі у 2010-му), очевидно, перестаралася. Тільки, мабуть, не відразу це зрозуміла. Точніше — не замислювалася про наслідки. Так, у випадку з підозрою екс-прем’єра Юлії Тимошенко в нецільовому використанні «екологічних грошей» — а 20 грудня 2010 року їй висунули обвинувачення за ч. 3 ст. 365 КК України — насправді виявилося, що обвинувачують її зовсім не в нецільовому використанні «зелених інвестицій». А в тому, що... Нацбанк заробив більш як 960 тис. грн. комісійних на конвертації 180 млн. євро, які перебували на спецрахунку Держказначейства. Втім, це ще не доведено. Чим закінчиться обвинувачення Ю.Тимошенко, невідомо. Хоча багато юристів кажуть, що «не бачать у цій справі судової перспективи».
Спеціальне застереження про конфіденційність і причинно-наслідковий зв’язок
Це застереження прописано у договорах продажу одиниць (частин) установленої кількості, укладених між Нацагентством екоінвестицій і японськими компаніями, зокрема з Організацією з розробки нових енергетичних і промислових технологій (NEDO), а також із приватними енергокомпаніями, наприклад із Tohoku Electric Power Company.
Не «Дзеркало тижня» та інші ЗМІ, образно кажучи, порушили права суб’єктів господарювання кількох країн на конфіденційність їхніх контрактів з Україною. Тим паче що журналісти не складали, не обумовлювали і не підписували цих контрактів. І навіть не були присутніми при цьому. Але закон України і професійний обов’язок просто зобов’язують нас інформувати суспільство про соціально і національно значущі договори і навіть про їхні можливі наслідки.
Задля справедливості зазначу, що сторони, пов’язані зобов’язаннями дотримуватися конфіденційності, її не порушували. Отже, статті на цю тему й навіть публікація копій документів у інтернет-виданнях не можуть служити додатковим приводом для розірвання контрактів чи інших превентивних заходів із боку інвесторів. А те, що журналісти «відрили» деякі документи, — то це наша робота, вибачте. Інакше ніхто так і не довідався б, що є «кіотські контракти», зобов’язання України та суворо обумовлена відповідальність сторін.
Отже, спочатку нова влада знайшла привід: «нецільове» використання коштів спецрахунку Держказначейства прем’єром Юлією Тимошенко (в основному, для виплати пенсій).
Причина — прагнення нової влади дискредитувати екс-прем’єра Ю.Тимошенко. 21 грудня надвечір Кабінет міністрів Януковича—Азарова заявив (на сайті КМУ), що «зробив усе можливе для поновлення на рахунках уряду коштів, отриманих від продажу квот на викиди парникових газів». І що «завдяки вжитим заходам станом на 20 травня 2010 року еквівалент коштів у Держказначействі України становив 5,2 млрд. грн., що підтверджено висновками авторитетної аудиторської компанії ВDО». (Про висновки аудиторської компанії ВDО — нижче.)
За великим рахунком, уряд не мав робити заяви з точним (хоча й вибірковим) зазначенням дат і сум використання «екологічних грошей» спецрахунку Держказначейства. Це до питання про конфіденційність. А тут іще 24 грудня генпрокурор Віктор Пшонка заявив, що Ю.Тимошенко обвинувачують у нецільовому використанні 180 і 200 млн. євро, явно плутаючи цифри: на момент прем’єрства Ю.Тимошенко в Україну надійшов перший платіж від японських компаній на 290 млн. євро і 30 млн. євро — від продажу квот Іспанії. Другий транш від японських компаній у розмірі 150 млн. євро отримав уже новий уряд…
Чомусь уряд Януковича—Азарова не враховує, що привід («нецільове використання «екологічних грошей») може швидко перетворитися на причину — але вже іншої, ще більш неприємної історії для України та її нинішньої влади.
Прецедент уже створено. Крім того, стверджують експерти, за умов кризи всі країни зіштовхнулися з проблемою використання «зелених інвестицій» як обігової касової готівки для держбюджету. У прямій формі це мало місце в Угорщині та частково в Україні, у непрямій (через банківське фінансування касових розривів бюджету під неявну заставу зазначених коштів) — можливо, у Чехії.
Угорщина продала частину одиниць установленої кількості (ОУК) викидів і одержала за них «екологічні гроші» саме в період серйозної кризи 2008—2009 років. Уряд Угорщини, не маючи і не знайшовши іншої можливості хоч якось підтримати бюджет, був змушений використовувати для цього «екологічні гроші». У результаті уряд Угорщини взяв на себе зобов’язання не тільки повернути «екологічні гроші», якими він скористався, а й реалізувати проекти, спрямовані на скорочення викидів СО2, — під гарантії уряду. Не отримавши при поверненні коштів проданої квоти на ОУК.
Довідка «ДТ»
Так звана торгівля викидами відповідно до ст. 17 Кіотського протоколу передбачає передачу одиниць установленої кількості між країнами (додаток «В» протоколу, до якого включено й Україну). За своєю суттю передача ОУК є передачею прав на викиди парникових газів від однієї країни до іншої. Кіотський протокол і рішення Наради сторін Кіотського протоколу не обумовлюють цільового використання коштів стороною, яка передає.
Цільове використання зазначених коштів, відповідно до сформованої міжнародної практики, регламентується двосторонніми міждержавними рамковими угодами, або договорами купівлі-продажу квот. Відомі домовленості про купівлю-продаж квот (Україна—Японія, Чехія—Японія, Україна—Іспанія, Польща—Іспанія та ін.) регламентують використання виручки від продажу квот для фінансування цільових екологічних інвестицій (ЦЕІ) у рамках обумовлених сторонами схем зелених інвестицій (СЗІ).
Схеми зелених інвестицій — це узгоджені з покупцем і затверджені країнами-продавцями механізми фінансування екологічних проектів ЦЕІ, спрямованих насамперед на подальше скорочення викидів парникових газів. Правові рамки СЗІ встановлюються або законом (Польща), або нормативними актами урядів (Україна, Чехія, Угорщина, Латвія).
Тепер повернемося до аудиторського звіту BDO. Ця компанія входить до шістки визнаних у світі компетентних аудиторів. Хіба що вартість її послуг дещо нижча, ніж у першої п’ятірки.
Аудитори у своєму звіті зазначили, що вони лише перевірили правильність оформлення та обліку наданих документів за «кіотськими» контрактами між Україною (уповноважена сторона — Нацагентство екологічних інвестицій, НАЕІ) і японськими інвесторами екологічних проектів.
Причому аудиторська перевірка була проведена напередодні перерахування Україні другого траншу в сумі 150 млн. євро. Японська сторона хотіла переконатися, що перераховані її корпораціями кошти (тобто перша трансакція в обсязі 290 млн. євро) якщо поки що й не використовуються в схемі реалізації «зелених інвестицій», то перебувають на обумовленому в контрактах валютному спецрахунку Держказначейства.
Саме тоді з’явилася явна загроза розриву контрактів японськими енергокорпораціями. І якби це сталося (а це називається оголошенням дефолту), то крім того, що Україні довелося б одразу ж повернути 150 млн. євро, також потрібно було б компенсувати японській стороні різницю при обміні єн на євро (валютою платежу є євро.) Це був би прямий збиток для України, не рахуючи серйозніших наслідків.
Отже, не дивно, що українська сторона звернулася до аудиторів BDO, щоб розвіяти сумніви японських інвесторів. Тим паче що на той час в Україні ще не приступили до реалізації екологічно ефективних проектів.
І тільки… у 2010 році НАЕІ на своєму сайті розмістило інформацію, призначену в основному для претендентів на здійснення так званих малих (короткострокових) проектів з енергозбереження.
Нацекоінвестагентство: Японія не має наміру забирати «екологічні гроші»
Оприлюднення заяви уряду України відбулося 21 грудня 2010 року, вже після переговорів НАЕІ з японськими екоінвесторами, про що «ДТ» повідомило на своєму сайті. На жаль, Нацекоінвестагенство, вочевидь, стало заручником ситуації. Тим більше що нині його знову перепідпорядковують Мінекоприроди.
«ДТ» звернулося до НАЕІ з проханням надати розгорнуте пояснення. Виконувач обов’язків голови Нацекоінвестагентства Іван Варга відповів: «Дійсно, як писало «Дзеркало тижня», ще навесні японською стороною були висунуті претензії щодо невиконання українською стороною деяких умов угоди з НАЕІ, зокрема, щодо звіту про виконання угоди за 2009 рік. З метою усунення висунутих претензій за узгодженням з японською стороною та урядом України компанією BDO було проведено аудит, підготовлено звіт, узгоджено та підписано доповнення до чинного контракту. А також — продовжена робота над розробкою нормативних документів щодо порядку відбору проектів та використання коштів на їхнє фінансування.
Лише за останні кілька місяців були розглянуті та затверджені проекти з коротким терміном реалізації, які впроваджуються у соціальній сфері, — теплова санація бюджетних закладів. Таких як дитячі будинки, школи, лікарні, дитсадки та інтернати, а також проект з очистки шахтної води до рівня питної на шахті ім. Войкова на Луганщині. Після проведення усіх передбачених законодавством процедур, зокрема, проведення відкритих тендерних торгів, розпочато фінансування проектів з теплової санації для АР Крим та Сумщини. Всього схвалених Міжвідомчою робочою групою — 504 проекти. По 108 проектах тендер відбувся. За рештою чекаємо затвердження Кабміном та відкриваємо тендер.
Щодо зустрічі з представниками японських компаній, які беруть участь у проектах, співробітниками японської амбасади та сторін укладених контрактів, то вони відбуваються досить часто у разі виникнення робочих питань, що мають бути вирішені в двосторонньому порядку. Останні ж півроку такі зустрічі мають суто робочий характер. На жодній з них питання щодо можливості розірвання контрактів не порушувалося.
Вважаю, що на сьогодні ми вийшли на нормальні партнерські відносини з японською стороною, що дає підстави стверджувати про обнадійливі перспективи на майбутнє як у рамках чинних контрактів, так і укладання майбутніх угод».
«Уряд Японії уважно спостерігає за розвитком подій»
22 грудня «ДТ» звернулося по коментар до посольства Японії в Україні. На наші запитання відповів перший секретар, керівник економічного відділу посольства Японії в Україні пан Сато.
— Як ви можете прокоментувати ситуацію, що склалася у зв’язку із обвинуваченням Юлії Тимошенко у нецільовому використанні коштів, отриманих за умовами ст. 17 Кіотського протоколу?
— Нам відомо, що проти колишнього прем’єра України розпочато кримінальну справу, і уряд Японії буде уважно стежити за розвитком подій. Ми також упевнені, що співпраця у цій галузі (реалізації проектів «зелених інвестицій») є надзвичайно важливою для обох країн. Японська сторона отримала підтвердження від НАЕІ України щодо того, що ці кошти убезпечені від нецільового використання. Уряд Японії сподівається, що відносини між нашими країнами будуть поглиблюватися.
— Якщо обвинувачення у нецільовому використанні знайдуть підтвердження, чи буде японська сторона вимагати повернення коштів?
— На жаль, я не можу відповісти на ваше запитання, бо воно тісно пов’язане з умовами контракту, які я не маю права розголошувати.
— Наскільки нам відомо, було проведено аудит витрати цільових «зелених інвестицій» урядом Тимошенко. Чи отримала японська сторона результати аудиту і чи задоволена вона ними?
— На жаль, і це запитання надто тісно пов’язане з умовами контракту, і я не можу на нього відповісти.
— Чи були якісь контакти між українськими і японськими урядовими структурами з приводу ситуації, що склалася з коштами, отриманими за умовами Кіотського протоколу?
— Так, безумовно, після останніх повідомлень ЗМІ ми спілкувалися з українськими урядовими структурами, зокрема, в Нацагенством екологічних інвестицій, і отримали підтвердження того, що кошти, спрямовані на екологічні проекти, убезпечені в повному обсязі.
Дипломатичність висловлювань представника посольства Японії в Україні викликає повагу. Хоча зрозуміло, що японська сторона не тільки дотримується застереження про конфіденційність, а й намагається жодною мірою не допустити навіть згадування Японії в контексті внутрішньоукраїнських політичних подій.
Контракти з корпораціями Японії та Іспанії
У березні-квітні 2009 року НАЕІ підписало чотири договори про продаж 290 млн. ОУК викидів парникових газів із держкорпорацією Японії (NEDO) і трьома енергокомпаніями. Загальна сума контрактів першого траншу — 290 млн. євро. Другий транш від японської організації NEDO було отримано у липні 2010 року на суму 150 млн. євро.
Ще 30 млн. євро Україна отримала від Іспанії 31 грудня 2009 року.
Призначення цих «зелених інвестицій» — реалізація проектів, спрямованих на скорочення або обмеження викидів парникових газів або забруднення навколишнього середовища.
«Джентльменські» угоди
Сформована міжнародна практика, хоча й у непрямій формі, передбачає, що країна — продавець квот за кошти централізованих екоінвестицій купуватиме високотехнологічне та екологічно дружнє обладнання країни — покупця квот. Зрозуміло, що такі домовленості не фіксуються на папері, оскільки можуть суперечити правилам СОТ й OЕCР. «Джентльменські» домовленості, проте, мають виконуватися, якщо країна-продавець і надалі збирається продавати квоти країні-покупцю.
НАЕІ має намір розпочати реалізацію наприкінці 2010-го й у 2011 році 550 «зелених проектів». Однак серед них поки що немає справді великих проектів. Хіба що проект очищення шахтної води до рівня питної. Інакше кажучи, навряд чи для утеплення шкіл і лікарень знадобиться закуповувати високоточне обладнання, а тим паче японські технології. До того ж коштують вони дуже недешево. Хіба що, як висловився якийсь «експерт», «закупимо в інвесторів вимикачі».
З таким підходом ми далеко не поїдемо. Тим паче що японській стороні, як і іспанській, швидше за все, достеменно відомий стан справ із їх «зеленими інвестиціями» в Україні. Можливо, й тому вони дуже стримано реагують на скандально-кримінальну справу про нецільове використання коштів від продажу їм Україною квот на викиди парникових газів...
Buy back та інші можливі наслідки для України
Наполягаючи на «нецільовому використанні» коштів, отриманих за продаж квот на викиди, українська сторона забуває, чим це може для неї закінчитися. Відповідно до підписаних контрактів, для початку компанії-покупцю можуть оголосити дефолт. І тоді в силу вступає принцип зворотного викупу (вuy back). Тобто Україні доведеться повернути японській стороні в цілому 440 млн. євро — із бюджету та у терміновому порядку. Причому, якщо у випадку з держкорпорацією Японії передбачено, що та, у свою чергу, повертає Україні раніше куплену частину квоти на викиди, то недержавні компанії куплену частину квоти не повертають, і вона буде списана з України.
Такий само принцип закладений і в контрактах з Іспанією. І якщо Японія оголосить дефолт, то Іспанія відразу може оголосити Україні крос-дефолт. І тоді доведеться вийняти з держбюджету України ще 30 млн. євро. От вам і ціна питання — 470 млн. євро.
Та, крім можливих фінансових, Україну можуть очікувати й більш масштабні втрати. Так, якщо дефолт буде оголошено, Україна автоматично і з тріскотом вилітає зі складу гравців на міжнародному ринку торгівлі квотами на викиди парникових газів. Якщо врахувати, що вже другий рік на цьому специфічному ринку пропозиція ОУК перевищує попит, то навряд чи хтось стане мати справу з країною з такою заплямованою репутацією.
Як свідчать дані дослідження «Європейський ринок СО2» за 2009 рік відомої компанії Societe Generale, пропозиція квот на викиди на ринку становить 1,6 млрд. тонн ОУК, а попит — тільки 735 млн. Річна квота України, відповідно до базових даних Кіотського протоколу, — 892 млн. тонн., при тому, що використовує вона тільки 480 млн. тонн. Найбільшими покупцями квот на викиди є Канада, Іспанія та Японія. До речі, Японія проводить переговори про купівлю квот не тільки з країнами з економікою, що розвивається, як то Україна, Польща, Чехія, Литва, Естонія, а й навіть із Францією. Досвід купівлі квоти в України, очевидно, став для Японії дуже повчальним...
Чи стане він хорошим уроком для уряду України, питання. Адже заявляючи про те, що уряд Януковича—Азарова станом на 20 травня 2010 року повернув Держказначейству еквівалент 5,2 млрд. грн., він не каже безпосередньо про відновлення валютного рахунку. А саме факт відновлення є підтвердженням того, що «зелені інвестиції» не використовуються вже новим урядом нецільовим чином (для латання тих самих бюджетних дір). Переконатися в цьому екологічні інвестори зможуть тільки за результатами річного аудиту.
Кажуть, В.Янукович на початку 2011 року збирається з візитом до Японії. Щоб цей візит не став провальним, його потрібно дуже старанно підготувати. І для початку — офіційно запевнити прем’єра Японії в обов’язковості та послідовності України стосовно японських компаній, які мали необережність купити в України частину квоти на викиди парникових газів. В іншому разі нічого ганьбитися ще й у Країні Вранішнього Сонця.