Винесена в заголовок порада людини — професійного спостерігача за розвитком ситуації в Севастополі стосується насамперед політиків та аналітиків, котрі таки поспішають радіти. Початок інформаційній хвилі «ЧФ пакує валізи» поклав усього лише коментар експерта — провідного спеціаліста Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Олександра Палія, котрий в інтерв’ю «Німецькій хвилі» висловив думку: Росія вже почала готуватися до виведення свого флоту з Криму. Уряд РФ виділив значні кошти і розпочав роботи з поглиблення дна Новоросійської бухти як місця нової дислокації військових кораблів. А тому, вважає експерт, не варто серйозно ставитися до заяв «політиків навіть не другого, а третього і четвертого ешелонів». Таким він вважає і спікера Ради Федерації Сергія Миронова, котрий днями заявив, що ЧФ має залишитися в Криму і після 2017 року, оскільки «Севастополь був, є і буде містом російської морської слави. Перебування там російського флоту є легітимним і нормальним».
До слів політиків, зауважу, слід уже навчитися ставитися спокійно завжди. Головне — дії та відповідність їхнім заявам. То готуватися ЧФ до виведення із Севастополя чи ні? Ствердно відповісти дозволили б дві обставини.
Перша. Початок переговорів щодо плану-графіка виведення. Нагадаємо, що ще у квітні минулого року МЗС України направив російській стороні проект меморандуму «Про етапи і порядок виведення до 28 травня 2017 року військових формувань ЧФ РФ з місць його тимчасової дислокації на території України». Пропонувалося до 1 липня 2008 року почати переговірний процес, результатом якого до кінця 2009-го мав стати міждержавний протокол, який визначає план-графік виведення формувань. Проте переговори з цієї теми не тільки не розпочалися, МЗС Росії навіть не відповів на ноту. Неофіційно або ж у формі політичних меседжів лунало: ще зарано про це говорити і взагалі не треба псувати атмосферу двосторонніх відносин. Після цього, власне, й видано указ президента України про підготовку законопроекту про виведення ЧФ у 2017 році. До речі, проект було підготовлено і до цього часу він припадає пилом у Кабміні. Здається, до закінчення президентської кампанії до нього черга не дійде. Що цілком відповідає сподіванням Кремля, який розраховує на «правильний» вибір українського народу.
Друга обставина, яка дозволила б говорити про підготовку Росії до 2017 року, — будівництво нової головної бази ЧФ у Новоросійську. І слово «головної» тут ключове. Як відомо, у Росії реалізується Федеральна цільова програма «Створення системи базування Чорноморського флоту на території РФ у 2005—2020 роках». Бюджет програми — 46,7 млрд. руб. Як повідомляла в березні заступник міністра оборони РФ з фінансово-економічної роботи Любов Куделіна, реалізація програми зараз «спрямована на створення берегової інфраструктури ЧФ». «Бюджетні кошти на реалізацію програми виділяються в повній відповідності із законом про федеральний бюджет, — сказала Куделіна. — Можливість коригування програми в майбутньому, як щодо термінів її реалізації, так і за обсягами виконуваних заходів, нами не планується» (цитується за ІТАР-ТАРС). Разом з тим точних сум на цей рік не названо, вони «сховані» в цифрі загального фінансування цільових федеральних програм. Торік їх було 15 із загальним обсягом фінансування 25 млрд. руб., цього року буде 18, і «передбачені до виділення на їхню реалізацію бюджетні асигнування більш як удвічі перевищують показник 2008 року», повідомляла заступник міністра оборони РФ. Але є й інші, теж офіційні показники, які дозволяють зрозуміти обсяги та завдання виконуваних у порту Новоросійська робіт. Також на початку березня директор Спецбуду Росії генерал армії Микола Аброськін повідомляв, що будівельно-монтажні роботи з обладнання Новоросійської військово-морської бази підійшли до завершення — закінчено берегоутворення та берегоукріплення під майбутній судноремонтний завод і виконано три секції пальового фундаменту глибоководної частини молу для портів Новоросійська. Бюджет робіт — 3 млрд. руб.
Відповідно до цільової програми на базі плануються будівництво причалів для стоянки кораблів, сухі доки і пірси для судноремонту, будівництво трубопроводів, залізничних колій, енерголіній. У Цемеській бухті також планується створення основного пункту базування кораблів ЧФ.
За даними радника міністра оборони України контр-адмірала Сергія Близнюкова, федеральна програма «фінансується за мізером»: цього року — на рівні 4 млрд. руб., минулого було 1,3 млрд. руб., а 2007-го — 1,1 млрд. «Тому такими темпами і з такими обсягами фінансування ні до 2017-го, ні до 2020 року програму не буде виконано, — сказав С.Близнюков в інтерв’ю «ДТ». — Вони намагаються щось робити, але обсяги робіт там величезні. Крім того, треба мати на увазі, що програма не передбачає створення соціальної інфраструктури — житла для військових, об’єктів життєзабезпечення. А на це, за даними російських експертів, необхідно ще 25 млрд. руб. Далі, якщо там збираються робити головну базу ЧФ, потрібно будувати склади. Величезна кількість складів для зберігання боєприпасів, зброї та техніки на десятки тисяч вагонів. І вивозити з Криму доведеться роками. Сьогодні ці роботи не ведуться».
Крім того, на думку контр-адмірала, ні місцевій владі, ні російському бізнесу військові в Новоросійську не потрібні: «Це найбільший торговий порт Росії на кавказькому узбережжі. Там перевалюється третина всієї російської експортної нафти».
Додамо до цього майже вирішене питання з базуванням російських військових моряків в Очамчирі (Абхазія), а також свіжі заяви заступника міністра оборони РФ з озброєння Володимира Поповкіна про плани МО до кінця 2011 року повністю переоснастити Чорноморський флот і війська Північно-Кавказького військового округу. Останнє, щоправда, російські експерти сприйняли з величезною недовірою. Все-таки ЧФ — найстаріший флот, де наймолодшому кораблю — 17 років, і з 34 боєготові тільки 20. Проте плани озвучено, а їхнє фінансове забезпечення є сумнівним.
Тепер спрямуємо погляд на Севастополь. Найбільший боржник у Пенсійний фонд міста — ЧФ Росії. Глава Севастопольської міської держадміністрації Сергій Куніцин уже мало не волає до прем’єра Юлії Тимошенко з пропозицією звернутися з питання боргів до уряду та МО Росії, оскільки «сума вже непристойна».
«Заборгованість ЧФ у Пенсійний фонд України зросла до 3,6 млн. грн. І це з 10 млн. грн. загальної пенсійної недоїмки по місту», — повідомив Куніцин на засіданні міської антикризової групи. Крім того, є «1,4 млн. грн. — заборгованість з виплати зарплати на ЧФ РФ, і про це теж треба порушувати питання», вважає голова адміністрації.
За інформацією директора Севастопольського міського центру зайнятості А.Климова, командування ЧФ у лютому надало дані щодо майбутнього скорочення 1116 осіб. Левова частка кандидатів на звільнення — 732 людини — це будівельне управління флоту, що у свою чергу має борги перед Фондом соціального страхування на випадок безробіття.
І це не всі борги військових будівельників. Нечувана справа — штаб ЧФ пікетує не Студентське братство, а цілком благонадійні севастопольці, котрі вклали кошти у будівництво житла за договорами із тим самим будівельним управлінням. «Особливість нашого становища в тому, що прецеденту «кидалова», вибачте на слові, в особі Міністерства оборони РФ, на слуху громадської думки ще не було. А тепер ця ситуація формується», — каже «Новому Севастополю» учасник пікету Валерій Кузнєцов, котрий уже третій рік чекає введення в експлуатацію житлового будинку, виплативши вартість квартири.
Що все це означає? Що соціальні проблеми, з якими Севастополь і Україна загалом мали зіткнутися десь напередодні 2017 року, уже навіть не стоять на порозі, а переступили його. У Росії відбувається істотне скорочення армії, і дорогий у фінансовому плані Севастополь (військовослужбовці тут отримують у півтора разу більше за колег на батьківщині) тут не виняток. Відбувається «демілітаризація» багатьох управлінь і служб ЧФ, наростає хвиля обурення. При цьому, за даними севастопольських експертів, тільки 40 відсотків звільнених у запас чорноморців їдуть у Росію. Всі інші залишаються в Севастополі і Криму. Звільнені при скороченні військовослужбовці, які не дослужили до пенсії, стануть українськими пенсіонерами. За даними керівників міськадміністрації, кількість звільнених з ЧФ найближчим часом може сягнути дев’яти тисяч осіб. І, якщо це був єдиний годувальник у сім’ї (що характерно для сімей військових), множимо як мінімум ще на три.
Тому результат невеселий: ЧФ валіз не пакує, а кількість проблем, пов’язаних з його базуванням, зростає.