Залишаючи на початку листопада Україну, глава Міністерства енергетики США Рік Перрі натхненно настрочив у Twitter: "Спасибі, президенте Порошенко, за вашу відданість диверсифікації енергетики".
Цікаво, чи підозрював він тоді, що в Києві цю диверсифікацію бачать інакше, ніж у Вашингтоні?
Про що думав усміхнений Перрі, коли український прем'єр Гройсман дякував у його особі США за підтримку та співпрацю, які дали нам "можливість вистояти в цей непростий час", "наростити можливості нашої енергетичної системи", коли "з перших днів російської агресії ми відчули на собі агресію не тільки військову, а й в енергетичній сфері"? Чи здогадувався американський міністр, що протягнена йому для потиску рука українського прем'єра за кілька тижнів до цього, фактично, перекреслила те, про що так пафосно віщав глава уряду України, зустрічаючи гостя з Вашингтона?
Як стало відомо DT.UA, цієї осені (до речі, коли Україна вже прийняла політичне рішення припинити дію рамкового Договору про дружбу з РФ!) в атмосфері таємності було укладено угоду з російською компанією "ТВЕЛ", яка продовжує контракт на поставку ядерного палива на більшість енергоблоків українських АЕС до 2025 р.
Підписання цього документа, а також деякі інші рухи української влади в атомній енергетиці за останнє півріччя, про які розкажемо нижче, можуть ще надовго закріпити (якщо не увічнити) домінування країни-агресора в стратегічній галузі, що дає Україні 55-60% електроенергії, і значно знизити енергетичну безпеку нашої держави. Ці дії поставили під загрозу 20-річну співпрацю зі США з диверсифікації поставок ядерного палива на українські АЕС та ускладнили відносини зі стратегічним партнером, який надає найбільш значну й ефективну допомогу Україні в її протистоянні російській агресії. І заради чого? Як завжди, заради коритця. Причому в його створенні Недашковському і навіть Гройсману відведено роль не їдців, а всього лише столярів...
За інформацією DT.UA, Вашингтон уже послав Києву однозначний і жорсткий сигнал: останні кроки української влади в атомній енергетиці серйозно підривають довіру у двосторонніх відносинах України і Сполучених Штатів. Які будуть наслідки? Залежить від рішень, що їх прийме або не прийме Київ.
Дізнавшись про підписання досить неоднозначного документа з росіянами, ми звернулися по роз'яснення до глави НАЕК "Енергоатом" Юрія Недашковського. В інтерв'ю редактору відділу економічної безпеки DT.UA Аллі Єрьоменко він підтвердив: у вересні 2018 р. "Енергоатом" підписав додаткову угоду з ВАТ "ТВЕЛ" до 2025 р. І тут-таки підкреслив, що раніше, у січні 2018 р., додугоду було підписано і з американською компанією Westinghouse.
Ось тільки чомусь про укладання угоди з американцями 29 січня 2018 р. на сайті НАЕК розміщено докладне повідомлення з цитатами учасників події та чотирма фотографіями радісних людей, задоволених собою, одне одним і підписаним документом.
А про підписання з росіянами - ні слова. Перед походом у НАЕК ми переглянули всі повідомлення "Енергоатома" за вересень-жовтень, дізналися багато пізнавального про візит молодих інженерів з Німеччини й ознайомлення учасників та гостей фестивалю юних винахідників з атомною енергетикою, а ось знаннями про укладення угоди з паливною компанією "Росатома" "ТВЕЛ", на жаль, не збагатилися.
Звідки ж така потаємність? І чому свій серпневий лист прем'єру Гройсману, до якого ми ще обов'язково повернемося, пан Недашковський завершив констатацією того, що "укладення такої додаткової угоди до діючого контракту з російською компанією може спричинити негативний резонанс", і висловив думку про необхідність розгляду цього питання на закритому міжвідомчому засіданні під головуванням прем'єр-міністра? Судячи з того, що документ, який подовжує домінування росіян на українському ринку ядерного палива, було підписано, прем'єр це дійство благословив. Цікаво, чиї ще підписи стоять на документах угоди?
Трохи історії
Перш ніж почати розбиратися, що й чому було підписано, згадаємо бодай основні моменти історії відносин України з російською "ТВЕЛ" та американською Westinghouse.
Від дня здобуття Україною незалежності і досі "ТВЕЛ" посідає домінуюче становище на вітчизняному ринку ядерного палива (ЯП) для чотирьох українських АЕС, на яких працюють 15 енергоблоків радянського типу (13 блоків ВВЕР-1000 й 2 - ВВЕР-440). Довгий час російська компанія була монопольним постачальником тепловидільних збірок (ТВЗ) для цих типів реакторів. Але ще далекого 1993 р. у рамках Міжнародної програми з ядерної безпеки, донором якої є уряд США, почалися програми співпраці з Україною. Завдяки їм, визнав в інтерв'ю DT.UA і Ю.Недашковський, "ми тепер маємо і тренажери на всіх АЕС, і системи підтримки операторів систем безпеки, і вдосконалений захист, і Проект кваліфікації палива". Цей проект, який почався 1998 р., передбачав розробку та постачання на АЕС України альтернативного ядерного палива, сумісного з російським, тобто диверсифікацію поставок ЯП і підвищення енергетичної безпеки України. На реалізацію цього проекту уряд США виділив понад 70 млн дол.
Для проектування, виготовлення та поставок альтернативного російському ЯП було обрано компанію Westinghouse. Інвестувавши солідні суми, Westinghouse з нуля розробила й запустила у виробництво ТВЗ, призначені тільки для України. Її пілотні збірки почали завантажувати в третій блок Південноукраїнської АЕС із 2005 р. А 30 березня 2008-го "Енергоатом" підписав з Westinghouse контракт на поставку ТВЗ ВВЕР-1000 для українських АЕС упродовж 2011-2015 р. Цим документом передбачалося планове перезавантаження не менше трьох енергоблоків щорічно, а якщо знадобиться, поставки могли збільшитися ще до трьох перезавантажувальних партій на рік. Westinghouse залишалася дуже міноритарним постачальником, однак його присутність на українському ринку дозволяла Києву лякати "ТВЕЛ" збільшенням частки американців і виторговувати для себе вигідніші умови поставок російських збірок.
Того ж 2008 р. Westinghouse була першою, хто запропонував Україні передати їй технологію виготовлення палива й побудувати на її території завод із виробництва ЯП. Уже за Януковича Україна в 2010 р. оголосила конкурс на будівництво заводу, однак виграла його "ТВЕЛ", що, втім, нікого не здивувало. Того ж року з російською компанією уклали довгостроковий контракт на поставку ядерного палива, одним із пунктів якого було зобов'язання російської сторони побудувати в нашій країні завод із фабрикації паливних збірок. Україна чекала його на 2014-й. Не склалося. Що, втім, теж нікого не здивувало.
Із початком агресії РФ Київ різко занепокоївся подальшою диверсифікацією поставок ядерного палива. І у 2014 р. Державна інспекція ядерного регулювання України (ДІЯРУ) схвалила модифіковане ядерне паливо Westinghouse для використання на більшій кількості АЕС. А в грудні 2014-го "Енергоатом" підписав з американською компанією контракт, який передбачає поступове, але значне збільшення обсягів поставок палива: за свідченням Ю.Недашковського, до шести перезавантажень на рік, і цього показника вже досягнуто.
Нинішні розклади
На сьогодні розклад такий: "ТВЕЛ" постачає паливо на дев'ять українських реакторів (сім - ВВЕР-1000, два - ВВЕР-440), Westinghouse - на шість (усі ВВЕР-1000). При цьому Україна - єдина у світі країна, яка реально диверсифікувала поставки свіжого ядерного палива для своїх АЕС, отримуючи збірки не просто від двох різних постачальників, а ТВЗ різного дизайну, виготовлені за двома різними ліцензіями. Але при цьому мажоритарним постачальником стратегічної продукції, як і раніше, є держава-агресор - непередбачуваний і підступний.
Що бачиться логічним у цій ситуації? Зменшити частку постачальника, надійність якого викликає обґрунтовані побоювання, і збільшити присутність на ринку компанії країни - стратегічного партнера, який істотно допомагає Україні в боротьбі з агресією. Тим більше що, за свідченням експертів ринку, ціни на американське й російське паливо на кілограм важкого металу порівнянні, а зараз, за словами Ю.Недашковського, "ціна російських, та й американських збірок дуже різко падає внаслідок здешевлення компонентів ядерного палива на світовому ринку". Але, як стверджують експерти, за співвідношенням ціна-якість кращі збірки американські - вони більш енергетичні, в них більше урану, вони функціональніші (з них можна виймати й замінювати твели - паливні трубки), експлуатаційні характеристики впродовж чотирьох років в американських ТВЗ також кращі за російські (в них менше деформацій). Крім того, за свідченням Ю.Недашковського, у "ТВЕЛ" ми закуповуємо готове паливо й майже всі компоненти", а з Westinghouse трохи інша схема - "ми самі на відкритих тендерах закуповуємо урановий збагачений продукт на міжнародних ринках, і купуємо там, де пропонують кращі умови й ціни.
Одне слово, здавалося б, усе свідчить про те, що Україні варто ще більше переорієнтуватися на американське паливо, залишивши росіянам (з метою диверсифікації та збереження конкуренції) меншу частку ринку. На перший погляд, до цього все і йшло. Після візиту до США й такої довгоочікуваної першої зустрічі з президентом Трампом президент Порошенко у червні минулого року в телевізійному інтерв'ю повідомив, що Україна планує довести закупівлі в Westinghouse до 55%. "Енергетична безпека полягає також і в ядерній енергетиці. І тут ми значно збільшуємо частку американських постачальників ядерного палива - Westinghouse, я сподіваюся, що нам удасться це зробити до 55%", - зазначив він.
Американці словам президента повірили. "Під час свого візиту до Вашингтона президент Петро Порошенко заявив про намір забезпечити вищу безпеку цього життєво важливого джерела енергії (ядерного палива. - Т.С.), збільшивши поставки палива Westinghouse… Цей історичний крок - у межах досяжності, і ми з нетерпінням готуємося до реалізації намірів президента і зміцнення енергетичної незалежності країни", - цитувала прес-служба компанії в серпні 2017-го слова віце-президента Westinghouse у Європі, на Близькому Сході та в Африці Люка Ван Хулле.
Додаткова угода з Westinghouse від 29 січня 2018 р., за свідченням Ю.Недашковського, передусім стосується збільшення поставок палива - з 2021 р. це має бути не менше семи паливних закладок. Зауважимо, що "не менше" цілком очевидно означає, що може бути й більше.
Як зазначає глава "Енергоатома", відповідно до чинного документа, підписаного ще 30 грудня 2014 р., Westinghouse, довівши на сьогодні обсяг поставок уже до шести паливних перезавантажень на рік, у разі форс-мажору (тобто відсутності поставок із РФ. - Т.С.) має можливість "упродовж року збільшити обсяг виробництва палива для реакторів ВВЕР-1000 до 13 блоків". Інакше кажучи, забезпечити паливом усі 13 українських "тисячників".
"Зараз у нас створено річний запас свіжого ядерного палива для реакторів ВВЕР-1000 на випадок форсу-мажору, - поділився Ю.Недашковський. - А для реакторів ВВЕР-440 ми до кінця поточного року створимо дворічний запас палива. Бо Westinghouse за необхідності знадобиться певний час, за два роки вони можуть розробити технологію виробництва палива і для реакторів ВВЕР-440. У них є досвід виробництва палива для реакторів і цього типу". До речі, як випливає з уже згаданого послання Ю.Недашковьского прем'єр-міністрові, НАЕК "Енергоатом" бере участь у проекті розробки та впровадження альтернативного ЯП для реакторів ВВЕР-440, що реалізується Westinghouse з участю низки європейських країн, які експлуатують у себе енергоблоки цього типу.
Однак повернімося до "тисячників", яких в Україні 13 із 15 наявних енергоблоків. За інформацією джерел DT.UA в українському Міненерговуглепромі, Westinghouse готова істотно збільшити виробництво палива для українських АЕС на своєму заводі у Швеції та обсяги регулярних поставок у нашу країну, що дозволить значно зменшити форс-мажорний час для забезпечення теплозбірками всі 13 реакторів ВВЕР-1000. Так, якщо, з нинішньою часткою українського ринку шість енергоблоків, американській компанії потрібно 12 місяців для нарощування виробництва до 13 реакторів, то, як свідчать наші джерела, збільшення частки Westinghouse до дев'яти реакторів дозволить знизити форс-мажорні терміни поставки до шести місяців, а частка 11 реакторів зменшить цей час до двох місяців.
Але що робить НАЕК "Енергоатом"? Вона нишком підписує угоду з росіянами й закріплює за "ТВЕЛ" до
2025 р. домінуюче становище на українському ринку (вісім реакторів). Замість того, щоб дозволити Westinghouse наростити виробництво і значно знизити час форс-мажорної поставки у разі припинення поставок з Росії, "Енергоатом" продовжує активно закуповувати паливо в росіян, аби накопичити значний запас на випадок, якщо в Москві раптом вирішать створити Україні проблеми ще й у ядерній енергетиці. Тобто, замість того, щоб посилити тих, хто нам готовий і хоче допомогти, відомство Недашковського зміцнює позиції тих, від кого ми чекаємо віроломства.
Сам пан Недашковський в інтерв'ю DT.UA підтвердив, що американці порушували питання збільшення поставок. Але при цьому зазначив: "Ми всім пояснюємо нашу стратегію диверсифікації поставок палива для атомних реакторів - не більше 60% поставок від одного виробника", "це може бути 60х40, 40х60 або 50х50".
Припустімо. Але чому під час російської агресії 60% - у російської "ТВЕЛ", а 40% задовольняється Westinghouse, в якої контрактні зобов'язання перед українською стороною - забезпечити наші АЕС паливом у разі припинення поставок із Росії? І сім реакторів із 2021 р. - це все ще навіть не 50%, а менше 47. І це якщо лічити частки в реакторах. А якщо глянути на статистику закупівель Україною ядерного палива в грошовому еквіваленті, то у 2017 р. частка "ТВЕЛ", згідно з даними українського Держстату, становила 69,17% (368 млн 964,1 тис. дол.), Westinghouse (Швеція) - 30,83% (164 млн 458,2 тис. дол.); за дев'ять місяців 2018 р. у "ТВЕЛ" - 66,7 % (243 млн 398,3 тис. дол.), у Westinghouse (Швеція) - 33,3% (121 млн 405,4 тис. дол.).
Ніхто не закликає віддати американській компанії 100% ринку, і мають рацію ті експерти, які резонно зауважують: "Навіщо нам міняти одного монополіста на іншого? Потрібна конкуренція, 100% не можна віддавати нікому". Ось, наприклад, Франція, маючи власну компанію Areva, передала Westinghouse 30% свого ринку, щоб вітчизняний виробник не сів на голову, пояснюють експерти. При цьому нам не слід забувати, що Westinghouse теж пальця в рот не клади: це дуже напориста компанія, в якій, як жартують знавці ринку, на одного інженера два юристи.
Однак проблема в тому, що тільки російська "ТВЕЛ" й американська Westinghouse можуть виробляти паливо для реакторів ВВЕР-1000. "І що робити, коли один із двох твоїх партнерів-конкурентів маніяк?" - запитує один із наших дуже обізнаних у проблемах вітчизняного ринку ядерного палива співрозмовників.
Прийнятні варіанти є. Наприклад, залишити росіянам два реактори ВВЕР-440, американське паливо для яких ще не кваліфіковане, два ВВЕР-1000 - на коротких, річних контрактах і два "споконвічно російських" реактори-"тисячники" (другий блок ХАЕС та четвертий РАЕС), поставка палива на які закріплена двома контрактами за "ТВЕЛ" до кінця терміну експлуатації блоків. Разом шість реакторів у росіян, дев'ять - в американців: 40 на 60%, - і ніякої суперечності з українськими національними концепціями та стратегіями.
Правда, в інтерв'ю DT.UA пан Недашковський заявив, що всі три контракти з "ТВЕЛ", включно з документом 2010 р., що стосується 13 "тисячників", "діють весь термін експлуатації блоків", але "методика ціноутворення на паливо "ТВЕЛ" передбачена тільки до 2020 р." Мовляв, це й послужило приводом до укладення додаткової угоди з російською компанією, плюс зниження поставок для ВВЕР-1000 внаслідок збільшення частки поставок американських: "Із росіянами у вересні відкоригували ціну, зменшили обсяги і обмежили термін дії до 2025-го, як і з Westinghouse". Ось тільки незрозуміло: якщо "обмежили до 2025-го", то чому тоді контракт діє "до кінця термінів експлуатації блоків"? Щось не сходиться. За інформацією DT.UA, отриманою з кількох джерел, термін довгострокового контракту з росіянами від 2010 р. на 13 реакторів-"тисячників" спливає у 2020 р. Отже, з 2021-го можна було вільно збільшувати поставки американців до обсягів, необхідних для забезпечення енергетичної безпеки в українській "ядерці" (про що ми писали вище). Що, власне, доводить той факт, що з 2021-го Westinghouse постачатиме паливо вже на сім реакторів.
То навіщо ж було укладати з "ТВЕЛ" довгостроковий контракт і знову фіксувати мажоритарне становище російської компанії на українському ринку?
Про що написав Недашковський Гройсману?
Формальні пояснення президента "Енергоатома" Ю.Недашковського (які, очевидно, цілком влаштовували прем'єра, якщо документ було підписано вже у вересні) містяться в його посланні В.Гройсману від 17 серпня.
Президент НАЕК повідомив очільнику уряду, що стосовно довгострокового контракту з "ТВЕЛ" від 2010 р. є низка проблемних питань, які потребують "якнайшвидшого врегулювання". Зокрема, "переузгодження з АТ "ТВЕЛ" обсягів постачання ядерного палива за діючим довгостроковим контрактом, укладеним у 2010 р., з урахуванням узгоджених обсягів постачання палива Westinghouse".
Але, як стверджують ознайомлені зі змістом контракту з "ТВЕЛ" люди, він містить положення, які дозволяють українській стороні переглянути (зменшити) поставки палива, якщо російська компанія не виконає найважливішого контрактного зобов'язання - побудувати в Україні завод з виробництва паливних збірок. Наскільки всім відомо, цього заводу в нас як не було, так і немає. А про те, що росіяни порушили свої зобов'язання, український уряд заявив ще 2015-го. Тому для "переузгодження" обсягів постачання не було необхідності укладати ще одну угоду, та до того ж терміново. Та ще й так надовго.
Друга проблема, яка турбує Ю.Недашковського, - "усунення штрафних санкцій та можливих судових позовів з боку АТ "ТВЕЛ" у зв'язку з недозамовленням обсягів постачання ядерного палива внаслідок збільшення обсягів постачання ядерного палива Westinghouse" - теж надумана, стверджують фахівці, які читали контракт. Із тієї ж причини: "ТВЕЛ" порушила зобов'язання, досі не побудувавши завод, тому українська сторона вільна знижувати закупівлі в несумлінного партнера.
Крім того, ще велике питання, а чи було воно, це "недозамовлення" у "ТВЕЛ"? Адже після грудня 2014 р., коли уряд Яценюка із закликом "Help!" звернувся до Westinghouse і підписав з ним документ, який дозволяє наростити поставки ядерного палива, американська компанія фактично збільшувала ці обсяги поступово й тільки у 2017 р. вийшла на рівень шести реакторів. Проте в "Енергоатома" за цей час звідкись з'явився річний запас палива, про який нам повідав його керівник Ю.Недашковський. Тож цілком може виявитися, що ті обсяги, які "Енергоатом" недобрав за контрактом із "ТВЕЛ" через збільшення поставок Westinghouse, він компенсував обсягами, які купував у росіян і складував у "засіках батьківщини", створюючи запас на випадок форс-мажору.
Яких ще печалей планував позбутися голова НАЕК, підписавши додаткову угоду з "ТВЕЛ"? У зверненні до прем'єра він згадує "пом'якшення штрафних санкцій за несвоєчасність оплати за постачання ядерного палива". Але зазначимо, що, по-перше, для уникнення таких проблем треба не нові зобов'язуючі документи підписувати, а вчасно платити. Тим більше що сам Ю.Недашковський в інтерв'ю DT.UA, відповідаючи на запитання, звідки візьмуться кошти на будівництво двох нових енергоблоків на ХАЕС, гордо повідомив: "атомна галузь конкурентоспроможна", і "гроші зараз не проблема знайти, було б бажання". А по-друге, нагадаємо, що взимку-навесні 2016-го "Енергоатом" затримував платежі й Westinghouse, але американці жодних штрафів не вимагали. То з ким варто більше дружити, питається?
І останнє "проблемне питання", яке було викладене Ю.Недашковським прем'єрові й вирішити яке, на його думку, допоможе додаткова угода з "ТВЕЛ", - те саме, що було назване і в інтерв'ю DT.UA: корекція методики ціноутворення. Але про дещо голова НАЕК у розмові з журналістом змовчав. Тому що в листі В.Гройсману йдеться про "внесення змін до методики ціноутворення на ядерне паливо, що є невід'ємною частиною контракту з АТ "ТВЕЛ", з метою покращення її умов для ДП "НАЕК "Енергоатом" та продовження терміну дії, який закінчується у 2020 році". То, виходить, контракт із росіянами закінчується все-таки у 2020-му? Чому ж тоді додатковою угодою просто не змінили формулу ціни на час, який лишився до 2020 р.? Навіщо було фіксувати значну залежність у постачанні ядерного палива від Росії аж до 2025-го?
Один з аргументів керівника "Енергоатома" - "з огляду на питання економічної доцільності, підтримання конкуренції, а також необхідності гарантованого забезпечення АЕС ядерним паливом, важливим є збереження на період до 2025 р. досягнутого рівня диверсифікації та, відповідно, продовження співробітництва з двома постачальниками ядерного палива для АЕС України".
А ось тут хочеться окремо зупинитися на словах глави "Енергоатома" з приводу "необхідності гарантованого забезпечення АЕС ядерним паливом". Навіть якщо не брати до уваги агресію Росії проти України (що досить важко) й міркувати теоретично на підставі лише чинних контрактів і наявних обсягів виробництва ядерного палива, то значно більше загрожує забезпеченню українських АЕС паливом "ТВЕЛ", а не Westinghouse. І нинішній розподіл обсягів поставок, яке п. Недашковський вважає важливим зберегти, цементує цю загрозу, як мінімум, до 2025 р.
Судіть самі: як було зазначено вище, маючи виробництво для забезпечення паливом лише шести українських (і тільки українських!) енергоблоків, Westinghouse у разі припинення поставок російської "ТВЕЛ" може наростити виробництво для поставок ЯП на всі 13 українських "стотисячників" усього за 12 місяців. Росіянам же, якщо уявити, що Westinghouse раптом із якоїсь фантастичної причини зірве поставки, знадобиться всього кілька тижнів для заміщення американських поставок, оскільки їхнє виробництво палива для ВВЕР-1000 приблизно в п'ять разів потужніше, вони забезпечують своїми збірками 32 реактори в різних країнах світу.
Стосовно деяких інших аргументів п. Недашковського, викладених у листі прем'єрові, зазначимо: навряд чи таким можна вважати згадування факту, що паливо Westinghouse "продовжує використовуватися у режимі дослідної експлуатації". По-перше, коли у 2014 р., на початку російської агресії, Києву стало дуже страшно від перспективи припинення російських поставок, дослідний режим аж ніяк не зашкодив розширенню постачання палива американського і підписанню відповідної угоди з Westinghouse. Держінспекція ядерного регулювання України благословила завантаження американських касет у два енергоблоки на Південно-Українській АЕС і в чотири - на Запорізькій. Більше того, як уже згадувалося, поточного року "Енергоатом" домовився з американцями з 2021 р. розширити поставки до семи реакторів. Отже, жодних сумнівів у тому, що вітчизняний регулятор остаточно схвалить паливо Westinghouse, ні в кого немає.
А по-друге, влітку 2019 р. уже буде виконана вимога про "експлуатацію протягом не менше одного року активної зони, що повністю складається з палива Westinghouse". Тож до 2020 р., коли спливе термін дії контракту з "ТВЕЛ", американське паливо вже навіть формально задовольнятиме вимоги для переведення в промислову експлуатацію. Отже, нинішній "дослідний режим" експлуатації палива Westinghouse жодним чином не може слугувати аргументом для закріплення ще, як мінімум, на кілька років домінуючого становища "ТВЕЛ" на українському ринку.
Що ж стосується необхідності "накопичення та підтримання 1,5-2-річного запасу ядерного палива для забезпечення безперебійної роботи АЕС", то, як вважають експерти ринку, такий запас надлишковий і є, швидше, невиправданим марнотратством, ніж необхідною гарантією "безперебійної роботи АЕС". За їхнім свідченням, жодна країна у світі не має такого великого запасу ЯП. Наприклад, Чехія, другий за обсягом ринок для "ТВЕЛ", накопичила палива приблизно на рік. А, як повідомив DT.UA Ю.Недашковський, річний запас для ВВЕР-1000 в Україні вже створено. Нам можуть заперечити, що, мовляв, жодна інша країна не зазнає російської агресії. Відповімо: але в жодної іншої країни немає й контракту з Westinghouse, що гарантує у разі форс-мажору впродовж 12 місяців поставку на всі реактори-"тисячники". Тож навіщо тоді, питається, купувати стільки запасного палива в агресора?
Ще один аргумент керівника "Енергоатома" потребує особливої уваги - "потрібне створення умов, за яких у подальшому можливим буде забезпечення АЕС України ядерним паливом власного виробництва, у разі, якщо рішення про будівництво в Україні такого заводу буде прийнято та реалізовано".
Оскільки цей аргумент наводиться на користь підписання додаткової угоди, яка закріплює для "ТВЕЛ" домінуюче становище на українському ринку, можна припустити, що створення в Україні заводу з виготовлення ЯП бачать в "Енергоатомі" насправді з участю саме російської компанії або, як мінімум, за російською технологією.
Підготовка умов для будівництва заводу - саме в цьому, схоже, і криється основна причина фіксації за "ТВЕЛ" мажоритарної частки українського ринку, та, як підозрюють деякі спостерігачі, старанних спроб обмежити присутність Westinghouse, спрямованих на створення умов, за яких американська компанія може взагалі піти з України.
"Свічковий заводик"
Ще в далекому 2001 р. будувати завод з виробництва ЯП для українських АЕС вирішили "на трьох". Для цього було створено ПАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" ("УКРТВС"), рівні частки в якому (33,33%) отримали Фонд держмайна України, ВАТ "ТВЕЛ" і ЗАТ Національна атомна компанія "Казатомпром". "На трьох" із різних причин не вийшло, і донедавна про це "спляче" СП нічого не було чути.
Після того, як у 2008-2009 рр. Westinghouse запропонувала будівництво заводу, а конкурс у 2010 р. виграла "ТВЕЛ", у 2011 р. було створено ПАТ "Завод з виробництва ядерного палива", 50%+1 акція в якому досі належить українському Держконцерну "Ядерне паливо", а 50%-1 акція - ВАТ "ТВЕЛ". Але заводу не побудували.
Як пояснив в інтерв'ю DT.UA Ю.Недашковський, "російська сторона не виконала взятих на себе зобов'язань із конкурсу (зокрема питання ліцензії, передачі технологій), потім ще війна почалася, і стало зрозуміло, що це СП втратило шанси на життя".
У 2015 р. тодішній міністр енергетики В.Демчишин заявив, що Україна відмовляється створювати завод з виробництва ЯП з Росією, "бо договір поганий", і повідомив, що цей документ, швидше за все, буде денонсований.
2016-го міністр енергетики І.Насалик анонсував: роботу з будівництва в Україні заводу для виробництва ЯП готовий почати Westinghouse. Однак американська компанія невдовзі спростувала слова міністра. У відповіді на запит Delo.UA віце-президент і керуючий директор Westinghouse у країнах Північної та Східної Європи Азіз Даг повідомив: "На цей час існує надлишок виробничих потужностей ядерного палива у світі, тому будівництво нового паливного заводу в Україні не дасть економічної вигоди країні. Проте якщо Україна вирішить зробити такого роду інвестицію, Westinghouse розгляне питання участі". Крім того, віце-президент компанії порадив Україні "зосередитися на наявних українських виробничих потужностях" і використовувати їх "для виготовлення деталей паливних збірок; ця діяльність може бути переміщена в Україну без необхідності побудови нового заводу".
Крім того, як пояснюють експерти, оскільки, згідно з домовленістю 2014 р., Westinghouse взяла на себе зобов'язання не тільки збільшити поставки в Україну, а й забезпечити паливом усі її 13 реакторів-"тисячників" на випадок припинення російських поставок, то чекати роки, доки буде побудований завод в Україні, було нерозумно, тому американці розширили своє виробництво у Швеції спеціально для виробництва ЯП для нашої країни.
Тема заводу трохи вщухла, але влітку 2017-го раптом почалася активність навколо вже майже забутого СП "УКРТВС": частку ФДМУ за 47,8 млн грн на аукціоні викупило мало кому відоме ТОВ "Вайс Трейд" зі статутним капіталом на грудень ц.р.229,6 тис. грн. Ім'я його власника й керівника Андрія Карімова навряд чи відоме не тільки широкій спільноті, а й вузькопрофільній атомній спільноті.
Влітку 2018 р. спливли імена й реальних власників української частки в "УКРТВС". Як повідомив "Цензор.нет", ними виявилися "бізнесмени зі специфічною репутацією" Леонід Крючков, Нуруліслам Аркаллаєв і Сергій Тронь, які увійшли до наглядової ради компанії від української сторони.
Нуруліслам Аркаллаєв - колишній нардеп від "Партії регіонів" і президент федерації дзюдо Донецької області, в чиїй бурхливій донецькій молодості було місце не тільки спорту, більше відомий у своєму природному середовищі проживання як "Нурик". С.Тронь - партнер по бізнесу й колишній помічник нардепа Аркаллаєва.
Однак найцікавіша в контексті атомної тематики фігура Леоніда Крючкова, чий старший брат - колишній нардеп від БЮТ Дмитро Крючков, розшукуваний НАБУ, - минулої весни був затриманий німецьким Інтерполом, а потім випущений під заставу з в'язниці Мюнхена. Молодший Крючков, зважаючи на все, особистість теж неординарна й різнобічна. Як повідомляли ЗМІ, коло його інтересів аж ніяк не обмежується портовим бізнесом та компанією ТОВ "Портосервіс-Миколаїв", благодушне ставлення до проектів якої (і не тільки) забезпечив І.Кононенко. Л.Крючков устиг і попрацювати в збройовому бізнесі з Пшонкою-молодшим; і разом з братом подружитися й попрацювати з Андрієм Деркачем (одним з головних лобістів "Росатома" й "ТВЕЛ" в Україні), коли той був головою "Енергоатома"; і засвітитися в оборонці на посаді заступника голови "Укрінмашу", куди його пролобіював бізнес-партнер П.Порошенка О.Гладковський. Нинішні ж візити на Банкову, зафіксовані програмою "Схеми Радіо Свобода", ЗМІ пояснюють його спільними інтересами з Ігорем Кононенком. Як писали "Наші гроші", брати Крючкови "стали відомі як бізнесмени, яких у державні енергопідприємства лобіював перший заступник голови парламентської фракції БПП Ігор Кононенко - бізнес-партнер президента Петра Порошенка". Голова НКРЕКП Д.Вовк в інтерв'ю "Економічній правді" повідав: І.Кононенко йому казав, що, мовляв, "Крючкови з "Енергомережі" - непогані хлопці".
Очолює "УКРТВС" із серпня минулого року Юрій Неретін, який в атомній галузі зовсім не неофіт. І хоча в червні 2018-го він не пройшов за конкурсом на посаду директора департаменту ядерної енергетики й атомно-промислового комплексу Міненерговуглепрому, послужний список у "ядерці" в нього досить солідний. Після закінчення Московського вищого технічного училища ім. Баумана він 25 років пропрацював на Чорнобильській АЕС, дослужившись до посади гендиректора. Потім трудився в Міненерго й НАЕК "Енергоатом", був головним інженером на будівництві Білоруської АЕС. В українській атомній галузі знає всіх і все.
Офіс "УКРТВС" міститься за тією ж адресою, що й офіс представництва АТ "ТВЕЛ" в Україні, - м. Київ, вул. Костянтинівська, 31. До наглядової ради "УКРТВС" від російської компанії входять М.Тимошенко, Олег Григор'єв та Олександр Іванов. Прізвища цих людей можна виявити і в наглядраді ПАТ "Завод з виробництва ядерного палива". О.Григор'єва (старшого віце-президента з комерції та міжнародного співробітництва АТ "ТВЕЛ") і О.Іванова (незмінного генерального представника АТ "ТВЕЛ" в Україні) експерти ринку називають одними з найбільш агресивних і ефективних промоутерів інтересів російської компанії в нашій країні.
Як повідомляла Gazeta.UA, 30 травня ц.р. український власник третини "УКРТВС" - ТОВ "Вайс Трейд" - звернувся до КМУ з листом, у якому засвідчив "наявність у товариства та його партнерів необхідних фінансових ресурсів, досвіду і ділових зв'язків" для реалізації "амбіційної мети" - будівництва в Україні заводу з виробництва ядерного палива. У зв'язку з чим компанія запропонувала провести переговори з нею як "потенційним інвестором" реалізації цього проекту.
Після завершення будівництва заводу, писав "Бізнес-Цензор", "УКРТВС" планує передати його СП "Завод з виробництва ядерного палива" (половина якого належить "ТВЕЛ") і отримувати відсоток або фіксовану суму з кожної проданої одиниці продукції. Від Кабміну ж "УКРТВС" хоче отримати гарантію того, що вироблене на українському заводі паливо повністю викуповуватиме НАЕК "Енергоатом".
Зустріч у Міненерговуглепромі з "Вайс Трейд" відбулася 5 липня. У відповідь на запит "Цензор.нет" прес-служба відомства підтвердила, що на цьому робочому заході компанія озвучила свою зацікавленість як потенційного інвестора в реалізації будівництва заводу з виробництва ЯП. Також була підтверджена й інформація про те, що "як керівник проектів" АТ "СП "УКРТВС" на зустрічі був присутній відсутній у попередньо заявленому списку учасників заходу від "Вайс Трейд" громадянин Джомарт Алієв.
Хто ця людина? Раніше він кілька років пропрацював генеральним директором маркетингової "дочки" ДК "Росатом" на глобальному ринку - ЗАТ "Русатом Оверсиз".
Ще одна цікава деталь: за свідченням прес-служби Міненерго, на зустрічі 5 липня представники відомства підкреслили наявність в "УКРТВС" чималих боргів (148,6 млн грн) перед "Енергоатомом", підтверджених судовими рішеннями. "У зв'язку з цим, враховуючи неможливість виконавчої служби виконати судові рішення примусово (коштів на рахунках АТ "СП "УКРТВС" і майна в необхідній кількості немає), ДП "НАЕК "Енергоатом" прийме рішення про ініціювання процедури банкрутства АТ "СП "УКРТВС".
Підіб'ємо підсумок. Що ж отримає Україна, якщо раптом інвестором для будівництва заводу буде вибрано ТОВ "Вайс Трейд"? Повний контроль Росії над українською атомною енергетикою. Адже "ТВЕЛ" належить третина СП "УКРТВС" і половина СП "Завод з виробництва ядерного палива".
Росіяни уже двічі не побудували завод в Україні. Можливо, тому, що він їм абсолютно не потрібен? Бо в Росії вистачає і своїх підприємств, які виробляють ядерне паливо і які недозавантажені. А якщо росіяни й сподобляться все ж таки взяти участь у створенні виробництва ядерного палива в Україні, то, як упевнені досвідчені експерти, це буде "викруткове складання" з досить невеликою кількістю робочих місць, а Україна знову критично залежатиме від РФ - у постачанні комплектуючих, у постачанні збагаченого урану, який формує основну частину ціни на ЯП, оскільки навряд чи росіяни дозволять купувати уран десь ще, крім Росії (а Україна ж із 2016 р. вже диверсифікувала свої угоди на постачання урану!). Щойно почавшись, інтеграція України у світові ланцюжки виробництва ЯП буде перервана, а вітчизняна "атомка" лишиться законсервованою в затхлому радянсько-російському заповіднику. Більше того, оскільки російські технології передбачається передати Україні на умовах оренди, то загроза припинення в будь-який момент цієї оренди країною-агресором висітиме над нашою країною постійно. При цьому навряд чи Україна зможе зберегти хоча б нинішній рівень диверсифікації постачання палива на свої АЕС. Бо з такими розкладами Westinghouse навряд чи залишиться в Україні.
Кому вигідний такий варіант? Безумовно, Росії. І, зважаючи на все, тим в Україні, хто після умертвіння ще в колисці ринку в українській атомній галузі планує отримати свій відсоток по-старому, тобто по поняттях.
Російське "шило" на китайське "мило"
Приблизно тоді ж, влітку 2018-го, у Києві навколо теми будівництва заводу з виробництва ядерного палива став активно розкручуватися й "китайський" трек. 10 липня прес-служба Міненерговуглепрому повідомила: "У червні 2018 р. від керівництва компанії China Nuclear Energy Industry Corporation надійшла пропозиція про проведення тристоронніх переговорів про участь китайської сторони в реалізації проекту будівництва заводу з виробництва ядерного палива на території України. Під час переговорів планується обговорити умови участі китайської сторони в реалізації проекту, викупу частки акцій АТ "ТВЕЛ" і визначення першочергових кроків співробітництва".
Тоді ж спалахнув скандал навколо листа міністра І.Насалика першому заступникові директора "Росатома" Кирилу Комарову з запрошенням на переговори, в якому міністр чи то пропонував російській стороні відновити низку спільних проектів із "ТВЕЛ", чи то, за твердженням самого Насалика, говорив лише про необхідність "обговорити стан реалізації спільних проектів". Як пояснював міністр, запевняючи, що його підставили "фейковим" листом, "основний меседж - не продовження роботи з "Росатомом", а завершення роботи з "Росатомом", і тристороння зустріч української, китайської та російської сторін стосуватиметься умов викупу російської частини китайцями.
Як розповів міністр на брифінгу, є два варіанти подальших відносин із росіянами в питанні будівництва заводу: або частку "ТВЕЛ" (50%-1 акція) у СП "Завод з виробництва ядерного палива" викуповує китайська компанія й інвестує у створення виробництва ЯП на території України, або угоду з росіянами буде розірвано. Якщо тристороння зустріч не відбудеться, заявив міністр Насалик, то Україна вперше за вісім років ініціюватиме розірвання угоди про будівництво заводу з виробництва ЯП. Пригадується, міністр Демчишин це вже обіцяв...
Отже, що ж нам можуть запропонувати китайці, крім грошей на будівництво? Все ту ж саму російську технологію. У китайців є ліцензія "ТВЕЛ" на виробництво палива, але... тільки на території Китаю. Однак, думається, особливих проблем із її розширенням на Україну не буде. Бо "Росатом" дуже зацікавлений у збереженні, бажано навічно, технологічної прив'язки української атомної галузі до Росії. І він наполегливо й методично продовжуватиме протискатися в Україну: з Чехії через Škoda JS, яка належить Газпромбанку, - на будівництво третього та четвертого блоків ХАЕС; через Китай - на будівництво заводу з фабрикації ядерного палива.
Отримавши на своїй території "русо-китайський" завод із вторинними технологіями ("буде дешевше, але частіше ламатися", як прокоментував цей ерзац один із наших експертів), усі подальші вдосконалення палива, питання можливого експорту та інше Україна муситиме узгоджувати, знову-таки, з російською стороною. Хоча, швидше за все, ні вдосконалення, ні, тим паче, експорту не буде. Навіщо це Росії? Далі - див. вище. Тільки, можливо, свій відсоток в Україні отримуватимуть інші люди.
Чи будуватиме завод Westinghouse?
У Києві про Westinghouse в цій літній метушні навколо заводу якось призабули. Або ж вирішили, що американці з їхньою орієнтацією на прозорість та ринок в атомній енергетиці у цій грі будуть зайвими...
Однак коли через океан стали надходити перші тривожні сигнали, Міненерговуглепром 9 листопада, акурат до візиту міністра Перрі, який прилетів 10 листопада, своїм листом запросило представників Westinghouse до Києва на зустріч "для обговорення можливості участі Westinghouse Electric Company у виробництві ядерного палива для реакторів ВВЕР-1000 в Україні та наступних кроків цього проекту".
"Для того, щоб перенести виробництво в Україну, необхідно створювати завод. А для цього треба, щоб Westinghouse сама цього захотіла. Я знаю їхню позицію: для того, щоб перенести їхнє виробництво в Україну, необхідно один із їхніх трьох заводів у Європі закрити взагалі, - прокоментував в інтерв'ю DT.UA можливість участі Westinghouse у будівництві заводу на території нашої країни Ю. Недашковський. - Чи вигідно це американській компанії? Можливо. Але спочатку треба зробити техніко-економічне обґрунтування. На останній зустрічі з міністром, наскільки я чув, представники Westinghouse сказали, що компанія готова розглянути цю пропозицію, але треба "прорахувати економіку", треба розпочати з ТЕО. Як довго його робитимуть? Хороше запитання, але не до "Енергоатому". НАЕК, згідно зі своїм статутом, зобов'язана закуповувати паливо та забезпечувати ним українські станції. А в нас є Держконцерн "Ядерне паливо", основне статутне зобов'язання якого - створити в Україні виробництво цього палива. Тому запитання - до нього.
Однак на даному етапі, скажу чесно, я за те, щоб це завдання передали "Енергоатому". Ще у 2008-2009 рр. Westinghouse висловлювала небажання створювати СП. Вона була готова продати технології, а потім їх підтримувати. Зараз Westinghouse на переговорах, які ми з нею вели, не чекаючи, з власної ініціативи, хоча це повноваження держконцерну, знову підтвердила, що вона не бажає брати участі в капіталі, створювати СП. Але якщо уряд України або урядові структури заявлять про наміри й вирішать створювати власне виробництво ядерного палива, то Westinghouse готова передати на певних умовах свою технологію сюди. Зрозуміло, вона розгляне ступінь локалізації, що саме передаватиметься - повне виробництво ЯП (зворотна конверсія, виробництво паливної таблетки, паливної трубки, ТВЕЛів, складання з них касет) чи сюди перенесуть якісь частини виробництва. Ці питання ще треба вивчити.
Отож, коли в нас є бажаючі передати технології без участі в капіталі, то завдання побудови заводу могла б узяти на себе НАЕК. Уряду слід розглянути передачу цього завдання від Держконцерну "Ядерне паливо" - "Енергоатому". Тоді "Енергоатом" зможе купити технологію, створити окремий підрозділ і почати створення в Україні виробництва ядерного палива.
В нас уже існують із Westinghouse спільні плани виробництва на потужностях нашого "Атоменергомашу" окремих деталей (голівок і хвостовиків - частин касети з нержавіючої сталі, інших деталей). Проведено аудит, над майбутнім виробництвом працюємо спільно з Westinghouse.
Якщо техніко-економічним обґрунтуванням буде визначено необхідність і доцільність розширення спільного з Westinghouse проекту, зможемо розширити програму, зокрема виготовляти цирконієві трубки, складати касети, випікати паливні таблетки.
Тому я й кажу, що коли відповідальним за створення виробництва ядерного палива в Україні буде призначено "Енергоатом", ми готові до такої роботи. Але це має вирішити уряд".
А ще - уряду варто перевірити, як плани голови НАЕК узгоджуються з Третім енергопакетом ЄС і чи не виникнуть в нас у майбутньому проблеми з Євросоюзом із цього приводу. Оскільки деякі експерти побоюються, що виробництво "Енергоатомом" ще й палива для АЕС може суперечити європейському законодавству.
Благодушна картина співпраці з Westinghouse, намальована Ю.Недашковським, якось зовсім не в'яжеться з багатьма речами. Ні з його серпневим листом В.Гройсману. Ні з таємно підписаною додатковою угодою з "ТВЕЛ", яка закріплює російські позиції в Україні й перекреслює можливість американців розширитися до рівня, який би дозволив їм перенести в Україну своє виробництво. Ні з заграванням Міненерговуглепрому з китайцями з приводу будівництва заводу "на двох", з росіянами "в кущах". Ні зі схемою "на трьох", яка увіковічує російське домінування в української "ядерці" і дозволяє непогано заробити людям, близьким до Банкової. Ні, зрештою, з жорсткою реакцією Вашингтона на останні українські ігрища в атомній енергетиці.
Які ж плани самої Westinghouse щодо будівництва заводу з виробництва ядерного палива в Україні?
На жаль, у самій компанії відмовилися відповідати на це запитання й коментувати ситуацію, що склалася. Але, як стало відомо DT.UA з джерел у Міненерго, Westinghouse серйозно розглядає таку можливість і в перспективі (орієнтовно років через п'ять) могла б перенести виробництво ЯП для ВВЕР-1000 в Україну, використавши свій досить успішний досвід в Іспанії, де Westinghouse і тамтешня ENUSA реалізували аналогічний проект і тепер випускають паливо для Франції, Бельгії та Іспанії.
Якщо наша країна збільшить частку Westinghouse на своєму ринку, якщо в Україні випускатиметься ЯП ще й для держав Східної та Центральної Європи, такий проект для американської компанії може бути цілком привабливий, бо наші сусіди, наприклад Чехія й Болгарія, нині серйозно задумалися про співпрацю з Westinghouse у забезпеченні паливом своїх атомних реакторів радянського дизайну, оскільки Стратегією енергетичної безпеки ЄС 2014 р. усім країнам Євросоюзу прописано мати другого постачальника ЯП. До речі, коли американці нарешті будуть готовими запустити виробництво палива і для реакторів ВВЕР-440, чому б не зробити це в Україні, на тому ж таки заводі? Крім того, не можна виключати, кажуть наші джерела, що в Україні Westinghouse захоче відкрити лінію для виробництва палива "західного" зразка (чотиригранного, на відміну від шестигранного, що використовується в радянських ВВЕР).
Чи доведеться для цього закривати завод у Швеції? Зовсім не обов'язково. Оскільки нинішнє виробництво збірок для України становить усього 10-15% обсягу продукції шведського заводу. Але, доки не буде зроблено ТЕО й американці не визначаться зі своїми планами, все це лише розмірковування та припущення.
Та для прийняття рішень будь-якою компанією на будь-якому ринку їй украй важливо розуміти, що буде далі, які плани тієї чи іншої країни у сфері ядерної енергетики. Чи стане Україна розвивати свою "атомку" після завершення терміну експлуатації всіх її радянсько-російських енергоблоків? А якщо стане, то якими бачить майбутні замісні потужності через 10-15 років, на які й чиї реактори орієнтуватиметься? Саме це - головне питання.
Недарма ж, як стверджують деякі наші співрозмовники, росіяни дуже хочуть законтрактувати будівництво українських потужностей, які заміщуватимуть усі нинішні 15 реакторів. Готові будувати навіть за власні гроші. Але контракти хочуть зараз...
Усі експерти, з якими довелося спілкуватися на цю тему, твердо переконані, що Україна має зробити інший вибір - на користь нових і перспективних західних технологій. Зокрема, більш компактних і безпечних малих модульних реакторів (ММР), передові позиції у виробництві яких займають американці - не тільки Westinghouse, а й General Electric, і Holtec, що розглядає можливість будівництва свого заводу з випуску ММР в Україні. Ось це вже справжній ринок, конкуренція, отже й ширший вибір, прозорі умови бізнесу та передові, а не постсовкові технології.
А ще було б здорово, зазирають за горизонт деякі експерти, якби в Україну прийшла канадська технологія CANDU. Бо, по-перше, побудовані на її основі реактори можуть працювати на, практично, незбагаченому природному урані, запасами якого володіє Україна; а по-друге, в цих реакторах можна було б використовувати відпрацьоване ядерне паливо з вітчизняних АЕС (з 2020 р. воно більше не вивозитиметься в Росію, а буде зберігатися в Центральному сховищі, його зараз добудовує Holtec у Чорнобильській зоні). Ще десять років тому, у 2008-му, спеціально створена міжвідомча робоча група дійшла висновку, що технологію CANDU доцільно використовувати в ядерній енергетиці України. Лобісти російського атому чимало потрудилися, аби нейтралізувати тоді ці плани...
Сьогодні ж, якщо Київ знову вибере російський варіант - чи то буде "свічний заводик" "на трьох", чи русо-китайський ерзац ніби "на двох", - це, ймовірно, призведе до одного результату: вимушеного виходу Westinghouse з України. Чого, очевидно, й домагається Москва.
Коли жадібність може коштувати дорого
Росія відчайдушно бореться за свої позиції в українській "атомці". Їй дуже потрібні український уран і українські кадри. Вона боїться втратити ринок "Росатома" і "ТВЕЛ", причому не тільки український, а й у світовому масштабі. Бо витіснення або навіть значне ослаблення "ТВЕЛ" в Україні, на найбільшому й історичному ринку російської компанії, подасть дуже небажаний сигнал іншим партнерам "Росатома". Дивлячись на Україну, вже набагато сміливіше до Westinghouse побіжать країни колишнього радянського блоку. За ними - інші. Ланцюгова ж реакція буває не тільки в ядерному реакторі, а й у бізнесі.
Однак битва за ринки - не головний резон, який примушує РФ чіплятися за українську ядерну енергетику. Не з цієї причини росіяни через деяких своїх впливових агентів в Україні кілька років тому вже майже вмовили Олександра Януковича (помилки немає) продати Росії всю "атомку".
Свого часу Сергій Кирієнко, нині перший заступник керівника адміністрації Путіна, а перед тим - 11 років голова "Росатома", пояснив президентові РФ, що атомна енергетика - це не тільки гроші, це потужний чинник геополітичного впливу, здатний суперничати на цій ниві з самим "Газпромом".
Кирієнко був прем'єром РФ і на "ти" з Путіним, коли той посідав його нинішнє крісло першого заступника голови президентської адміністрації. Саме Кирієнко привіз майбутньому властителю Росії новину про призначення на посаду директора ФСБ. Кирієнко для Путіна - не просто глава "Росатома" або чиновник його адміністрації. До думки цієї людини господар Кремля дослухається. А коли Путіну пропонують нову геополітичну зброю, у нього спалахують очі.
"Росатом" - не такий грубий таран, як "Газпром", що суне напролом і розбиває своїми "стрімами" навіть горезвісну європейську єдність. "Росатом" працює тонше, а Кирієнко, як і раніше, намагається зберігати його репутацію на міжнародному рівні, тому що атомний ринок набагато чутливіший, ніж газовий, адже тут набагато легше втратити свою частку, порушивши зобов'язання або навіть просто зробивши незграбний рух. Але "Росатом" - це однак потужна зброя, інструмент російської експансії, хай і більш витончений. Як стверджують люди обізнані, в кожній країні, де працюють АЕС чи їх планують будувати, в посольстві РФ є людина, відповідальна за просування інтересів "Росатома". Російська держкорпорація створила широку мережу своїх агентів по всьому світу. В "Росатома" в багатьох країнах, як і в "Газпрому", є підгодовані журналісти, експерти, політики. І, відпрацьовуючи щедрі російські чайові, вони наввипередки беруть участь у гібридній війні проти України.
Україна ж тим часом підписує з паливною "дочкою" "Росатома" новий документ і ще на довгі роки закріплює в себе його позиції...
Кілька місяців американці дивилися на всю цю "біляатомну" метушню в Києві крізь пальці. Думали - "а раптом там опам'ятаються? Ну не може ж такого бути, щоб ми їм так допомагали, а вони в нас так плювали".
Виявляється, може. Підписання додаткової угоди з "ТВЕЛ", схоже, стало останньою краплею для Вашингтона. За інформацією DT.UА, впродовж останніх кількох тижнів різними каналами й на різних рівнях офіційному Києву, у тому числі й на Банкову, було передано чіткий і жорсткий сигнал, причому вже не обмежений лише дипломатичною "стурбованістю". Навіть не читаючи дипломатичних депеш і не буваючи у високих кабінетах на зустрічах із заокеанськими партнерами, вдумливий читач цілком може припустити, що озвучила американська сторона приблизно таке: ви в себе в Україні, звісно, вільні робити що завгодно - і документи підписувати різні, і заводи з виробництва ядерного палива з китайцями чи приватними "лавочками" створювати, але якщо ви приймете саме такі рішення, то в наших із вами відносинах довіру буде серйозно підірвано. У перекладі загальнодоступною це означає обіцянку значно охолодити й знизити рівень відносин між офіційними Вашингтоном і Києвом, з усіма наслідками, які звідси випливають.
Скандал ще не вихлюпнувся в публічну площину, але шлюзи вже відкриваються. Минулого тижня на засіданні у Вашингтоні Української бізнес-ради представники Держдепу та Міністерства енергетики США вже публічно говорили про перепони, зведені в Україні перед американською компанією після витрачених нею двадцяти років зусиль та чималих інвестицій у диверсифікацію постачання ядерного палива для українських АЕС.
В американських умах нині напевно відбувається когнітивний дисонанс: як це Київ, не втомлюючись повторювати, що ворог біля воріт, і закликаючи західних партнерів збільшити допомогу Україні в боротьбі з цим ворогом та посилити санкції проти агресора, зі свого боку приймає рішення про фінансування тривалої залежності від агресора в стратегічній галузі і відкидає запропоновану його основним союзником у боротьбі з агресором підтримку в цій сфері?
На диверсифікацію постачання ядерного палива в нашу країну американськими платниками податків витрачено десятки мільйонів доларів. США - наш головний форпост на шляху "Північного потоку-2". На військову допомогу Україні Сполучені Штати виділяють у своєму оборонному бюджеті на наступний рік 250 млн дол. (не набагато менше, ніж Україна платить Росії за паливні збірки для своїх АЕС) і при цьому продовжують усі заборони та обмеження на військову співпрацю з Росією. Американці споруджують в Очакові три об'єкти для ВМС України, по суті заново створюючи берегову інфраструктуру нашого флоту, втрачену після російської анексії Криму. Цей список можна продовжувати й продовжувати. Цього тижня спецпредставник Держдепу в Україні Курт Волкер переконував європейських партнерів прийняти додаткові санкції проти Росії за агресію в районі Керченської протоки й анонсував нові американські військові поставки в Україну.
Але чи буде продовжено цей список, якщо Київ не схаменеться?
На прес-конференції минулої неділі президент Порошенко заявив, що на сьогодні "в нас продовжує існувати загроза вторгнення збройних сил РФ на суверенну територію України".
Тому, поки в країні де-юре діють умови форс-мажору - воєнний стан, до кінця якого залишився всього тиждень, влада має прийняти єдино правильне рішення: услід за припиненням Договору про дружбу, співробітництво і партнерство з Російською Федерацією, негайно денонсувати безрозсудну таємну вересневу додаткову угоду з "ТВЕЛ", яка суперечить національним інтересам України.