18 листопада 2011 року парламент України відмовився подовжувати роботу Тимчасової слідчої комісії з розслідування діяльності безподаткового імпортера - фірми «Лівела», яка проробила восени минулого року тримільярдну діру в держбюджеті. Винних, як і можна було сподіватися, не знайшли. Але дуже символічно, що за два дні до цього на засіданні Кабінету міністрів пролунала воістину сенсаційна пропозиція міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка створити на базі НАК «Нафтогаз України» легального безподаткового імпортера нафти та продавця нафтопродуктів. Неминучий розмір збитку для держскарбниці настільки великий - близько 30 млрд. грн. на рік, що цьому законопроекту нафтогазового міністерства багато хто… не надав особливого значення. Швидше за все, ніхто не повірив у саму можливість реалізації настільки вражаючої ініціативи за нинішніх умов, коли чорнобильці й афганці наступають з усіх боків. Тим часом деякі факти та обставини свідчать про те, що наміри легалізувати «Лівелу» в особі «Нафтогазу» є більш ніж серйозними.
«Бойко почав говорити відразу після того, як із залу вийшов Клюєв, якому принесли якусь записку», - так описує очевидець епізод засідання уряду 16 листопада 2011 року. «Питання потрібно розглянути безпосередньо зараз, тому що нам нафту потрібно ввозити», - ці слова традиційно небагатослівного Юрія Бойка встиг зафіксувати кореспондент агентства «Інтерфакс-Україна», також залишаючи зал засідань на вимогу протоколу. Як з’ясувалося пізніше, у такий спосіб «енергетичний» міністр презентував колегам законопроект про внесення змін до Податкового кодексу.
Суть пропозиції до геніальності проста. Пункт 1: дозволити НАК «Нафтогаз України» в 2012 році завозити імпортну нафту без ПДВ і в такому самому режимі перепродавати її нафтопереробним заводам. Пункт 2: перший продаж нафтопродуктів, вироблених із «пільгової» нафти, також звільнити від обкладання ПДВ. Уся законотворчість умістилася на половині сторінки.
Давайте відразу визначимося, про що йдеться. Одержавши досить відчутну 20-відсоткову пільгу, «Нафтогаз» перетвориться на безальтернативного постачальника нафти, який замкне на собі забезпечення всіх діючих нафтопереробних заводів - «Укртатнафти» (контролюється групою «Приват»), ЛИНИК (ТНК-ВР), Одеського НПЗ («Лукойл»). Їхня сумарна потужність становить близько 20 млн. тонн, які за середньої ціни 100 дол./бар. (саме такий прогноз сьогодні переважає в оцінках інвестбанкірів та економістів) підлягатимуть обкладанню 23 млрд. грн. ПДВ. Крім того, з нафти, що переробляється, вітчизняні НПЗ одержують близько 30% мазуту, який на внутрішньому ринку не затребуваний і тому повністю експортується. Не викликає сумнівів, що нафтопереробники поставлять на відшкодування експортний ПДВ, а це ще близько 6 млрд. грн.
Таким чином, ціна питання - мінімум 30 млрд. грн.
Боротися є за що, і боротьба розпочалася. Учасники засідання Кабміну 16 листопада досить скупо та off records розповідають про нього. Ініціативу відразу розкритикували, по-перше, за відсутність попереднього розгляду таких серйозних документів, по-друге, за пророблення очевидної пробоїни в бюджеті, який, як відомо, тріснув уже давно. Юрію Бойку опонували Сергій Тігіпко і Вадим Копилов, висловив зауваження Антимонопольний комітет, пролунало ще кілька критичних думок.
Яким же було здивування, коли з протоколу згаданого засідання, що з’явився ближче до кінця тижня, випливало, що законопроект Бойка було схвалено! Щоправда, цим протоколом Міненерговугільпрому доручається доопрацювати законопроект разом з Мінекономрозвитку і торгівлі, ДПА, АМКУ та Мінфіном і, довівши законопроект до регламентних вимог, подати Кабінету міністрів.
Інсайдер у Мінекономрозвитку розповів, що сама поява законопроекту Міненерговугільпрому стала цілковитою несподіванкою. «Офіційно документи з Мінпалива зайшли до нас близько 11 години ранку 16 листопада, коли засідання Кабміну вже розпочалося», - каже представник відомства. Але ще більшим здивуванням, за його словами, стало те, що в п’ятницю, 18 листопада, надійшло протокольне доручення прем’єра Миколи Азарова за підсумками так званого «малого» Кабміну від 14 листопада. Папір свідчить, що там цей законопроект було розглянуто! Тим часом ніхто з опитаних учасників «малого» Кабміну згадати розгляд цього питання не зміг.
Детективна історія зі схваленням законопроекту Бойка та думки очевидців засідання 16 листопада дозволяють із великою часткою впевненості вважати, що цю ініціативу досить прихильно сприйняв Микола Азаров. У кабмінівських спостерігачів це викликає здивування, бо останнім часом усі помічають особливу увагу прем’єра до питань бюджету. Тому спокійне ставлення до перспективи втратити колосальну суму в 30 млрд. грн. багатьох, м’яко кажучи, здивувало.
Неявне та нетаємне
Не виключено, що прем’єр сприйняв аргументацію галузевого міністра, який цього року не на жарт переймається проблемами нафтогазовидобувної та нафтопереробної галузей. Залишивши осторонь перспективи освоєння Чорноморського шельфу (про них і так багато пишуть останні кілька місяців, і вже не тільки в Україні), зупинимося на нафтопереробці. Розглянемо уважно пояснювальну записку до законопроекту про наділення «Нафтогазу» воістину царськими пільгами.
Розпочнемо з очевидного: «Реалізація проекту не потребує додаткових видатків держбюджету». Це правда, тому що на бюджет очікують не видатки, а втрати в розмірі близько 30 млрд. грн.
Відвертою неправдою є ще одне пояснення: запропоновані зміни не скасовують сплати ПДВ на імпортну сировину, а тільки надають відстрочку його сплати на час, необхідний для доставки нафти до НПЗ і виробництва готових нафтопродуктів. Якщо ви реально хочете дати відстрочку зі сплати ПДВ і допомогти заводам з обіговими коштами, то дайте їм право видавати вексель на суму ПДВ! А поки що з тексту законопроекту випливає, що ніщо не заважає нафтопереробній компанії, яка одержала згідно із законом від «Нафтогазу» нафту без ПДВ, продавати надалі отримане з неї паливо на своїх АЗС знову ж без ПДВ. Адже це й буде першим продажем нафтопродуктів, який також пропонують звільнити від ПДВ!
Чи інший варіант: «Нафтогаз» орендує або почне скуповувати АЗС і знову-таки отримує на НПЗ із безподаткової нафти безподаткові нафтопродукти, і здійснює їхній перший продаж на АЗС кінцевому споживачу. І вже зовсім не викликає сумнівів те, що, продаючи в такий спосіб паливо на своїх станціях, нафтопереробні компанії будуть цей «перший продаж» стороннім компаніям-конкурентам здійснювати за такими самими цінами - без ПДВ. Відповідно, тим доведеться нараховувати 20-відсотковий податок, тобто конкурувати з НПЗ і НАКом ніхто не зможе. Як писали незабутні Ільф і Петров, залишалося одне - загинути.
До речі, про конкуренцію. У цій самій пояснювальній записці йдеться, що метою закону, серед іншого, є «створення умов для функціонування стабільного, прогнозованого та конкурентного внутрішнього ринку нафти та нафтопродуктів і його розвитку... та посилення енергетичної безпеки країни». Що буде з конкуренцією в роздробі, ми вже з’ясували. В опті буде не гірше (чи не краще).
Сьогодні Україна одержує нафтопродукти з півтора десятків внутрішніх і зовнішніх джерел, у тому числі з Литви, Польщі, Румунії, Білорусі, Угорщини, Болгарії та навіть Туркменистану! Максимум упродовж півроку від дня ухвалення закону залишаться три постачальники нафтопродуктів - «Приват», ТНК-ВР і «Лукойл». При цьому дві останні, як відомо, є російськими компаніями. Що ви там казали про енергетичну безпеку? Чи комусь мало газових переговорів із росіянами? За бажання в нинішніх умовах названі вище компанії можуть зайняти до 40% українського ринку нафтопродуктів. Навіщо ж віддавати 70%? Тим паче, як показує досвід останнього року, український ринок може обходитися без палива ТНК-ВР (із травня Лисичанський НПЗ відправляє 80% бензину та ДП у Росію, де зберігається дефіцит) і «Лукойла» (Одеський НПЗ уже рік простоює через фактичну блокаду «Приватом» трубопровідних поставок нафти). Якщо ж залишаться три виробники, навіть без одного із них може стати дуже важко. А буває всяке… От у 2006 році продірявилася російська труба, яка веде на литовський НПЗ у Мажейкяє, так і не може російська «Транснефть» полагодити її дотепер… Благо, литовці встигли спорудити морський термінал, через нього ту саму російську нафту й завозять уже п’ять років…
Напевно, не потребує коментарів і такий пункт у записці: «Законопроект не вимагає проведення консультацій із громадськістю». У нашому випадку бачимо, що не тільки з громадськістю, а і з колегами по уряду Бойко не сильно хоче консультуватися. Водночас обізнані люди кажуть, що, враховуючи розмір видимого бонусу, з урядом справді немає що обговорювати, тут треба брати вище.
Важко стримати посмішку і під час читання таких рядків пояснювальної записки: «Законопроект не містить правил і процедур, які можуть містити ризики корупційних правопорушень, і не потребує проведення громадянської антикорупційної експертизи». Справді, яка тут корупція, при ручному розподілі всієї нафти та нафтопродуктів? Подумаєш, один раз у квітні цього року «Нафтогаз» прогнав російську нафту в Лисичанськ через дві «прокладки» - фірму «Інтергал» і панамську Solid Corporation S.A. Ну, подумаєш, паливо з цієї нафти НАК не може продати дотепер - собівартість після таких заокеанських проведень розбухла, у ринок уже півроку не поміщається… Про вишки, знову ж таки, не говоритимемо.
До речі, ТОВ «Фірма Інтергал» входить до пулу сумновідомих компаній фірми «Тайстра», звідки родом і «Лівела», що наробила галасу. За рішенням судів, фірмуля з трьох осіб обставила бюджет України за три місяці на три «ярди» (містика якась!). Сьогодні ці «незручності» пропонується ліквідувати та по суті сам «Нафтогаз» зробити «Лівелою» - безподатковим імпортером. Тільки не за рішенням районних судів, а красиво - руками парламенту з подачі уряду.
Доводиться чути думки, що з допомогою запропонованої пільги «Нафтогаз» буде врятовано від банкрутства, ціни на бензин перед виборами знизять і таке інше. Досвід «Лівели» показує, що набагато більші пільги (та, крім ПДВ, ще й акцизу не платила) не подарували українцям дармового бензину (при «оптимізації» близько 30% вартості споживач одержав «знижку» 10-20 коп./л). Або свіжий приклад - контрабандний «феодосійський» бензин і дизпаливо, завезені сьогодні цими відчайдухами по 5,5 і 6,6 грн./л, відповідно. Хтось бачив такі ціни на заправках чи хоча б лише на кілька гривень вищі? Ні, тому що несплачені податки - це хабарі чиновникам і заробіток постачальника. Тому маю розчарувати деяких парламентських і урядових романтиків: обсяг податків, від яких відмовиться держава, - 30 млрд. грн. - у разі прийняття безподаткової ідеї Міненерговугільпрому перетвориться на прибуток власників НПЗ і чиновників, причетних до розподілу пільгової нафти і нафтопродуктів. Надалі цей прибуток буде спрямований на скуповування незалежних конкуруючих мереж АЗС від малої до великої власниками нафтопереробних заводів і майбутніми власниками «Нафтогазу», який готується до приватизації…
Закінчуємо читати пояснювальну записку: «Прийняття зазначеного законопроекту не викличе негативних соціально-економічних та інших наслідків»… Завіса.