А тепер головне, щоб країна
не програла президентські вибори.
В.Семенов
Зазнавши серйозного репутаційного удару 2004 року, переживши хвилю різких обвинувачень у 2006—2007 рр., викликану приходом на ринок десятків лжекомпаній із «правильними» рейтингами «своїх» кандидатів, столична соціологічна спільнота, схоже, залікувала рани і взялася за свої безпосередні обов’язки. У рамках президентських перегонів, які стартували офіційно.
Днями аж шість компаній оприлюднили результати останніх електоральних досліджень. А одна з шанованих фірм навіть ледь не породила сенсацію, намірявши у столиці рейтинг Януковичу вищий, ніж Тимошенко. Проте, перш ніж повідати вам цю в усіх сенсах примітну історію, дозволимо собі кілька актуальних умовиводів.
Отож, якщо спробувати пробитися крізь щільний масив оприявлених народних симпатій і антипатій, то слід звернути увагу:
— по-перше, на стабільне зростання рейтингів основних кандидатів Тимошенко і Януковича на тлі непорушного лідерства останнього та обвалу «авторитету» Яценюка;
— по-друге, на не зовсім зрозумілу, але дуже помітну розбіжність у цифрах, зафіксованих соціологічними компаніями стосовно розстановки сил у першій трійці;
— по-третє, свіжі репліки в медіа та експертному середовищі з приводу «чергового підігравання соціологів своїм хазяям».
Чим насправді пояснюються такі тенденції? Що криється за розбіжностями в даних поважних метрів від науки і новоявлених авторитетних полстерів? Наскільки обгрунтовані обвинувачення в заангажованості, які лунають на їхню адресу?
Дивні тенденції
Перемога на виборах забезпечується переважно тим, що більшість людей голосують не «за», а «проти».
Ф.Адамс
Перш ніж говорити про гіпотетично можливу явку на виборчі дільниці 17 січня, зазначимо: соціологи вкотре наполягають на тому, що наука, граніт якої вони не перший рік гризуть у межах незалежної України, апріорі не дає жодних прогнозів. Тільки ставить діагноз сьогоденню. Тож, з урахуванням, вибачте за каламбур, дня вчорашнього, на виборчі дільниці, за результатами дослідження R&B Group, могло прийти 55% виборців. Зауважимо, що діагноз КМІС у цій жовтневій соціологічній історії більш оптимістичний: інститут наполягає на 66% потенційно охочих докласти руку до того, що відбувається в країні. Нагадаємо: п’ять років тому активістів-романтиків виявилося понад 80%. За версією ЦВК. І з ласки Віктора Ющенка, який обнадіяв кількамільйонний електорат.
До речі, про Віктора Андрійовича. Попри те, що на старті кандидатського дубля Ющенко відчув себе пророком і сам собі вивів переможний прогноз, нам усе-таки доведеться спиратися на діагноз. Соціологів. Рейтинг Ющенка хоча й підріс трохи за останніх півроку, проте продовжує коливатися на рівні статистичної похибки, у межах 2,6% (соціологічна група «Рейтинг») — 3,3% (R&B Group). Однак є й «хороша» для Віктора Андрійовича новина. Він зі своїми кровними 35% — явний лідер у номінації «антирейтинг» (R&B Group). Водночас доведеться нагадати ВАЮ, що непомічені ним під стінами ЦВК конкуренти — Янукович і Тимошенко — у душах електорату викликають трохи менше роздратування, ніж він сам, відкусивши, відповідно, 15 і 16% електорального негативу.
Але, перш ніж перейти до позитиву двох основних кандидатів, слід віддати належне Арсенію Яценюку, який свого часу збентежив політичних важкоатлетів. Його 14% у травні 2009-го примусили було букмекерів від великого бізнесу зробити великі ставки. Слава вперто рухала Арсенія Петровича в другий тур, а звідти — прямо на Банкову. Але вже восени екс-спікера довелося засунути назад. І все ж слід визнати, що громадська думка щадить Яценюка і не б’є отак відразу, навідліг. Правда, місцями.
Так, УІСД ім. Яременка і «ФОМ-Україна» «підтримали» кандидата, відзначивши його успіхи оцінками 11,1 та 9,3%. Група «Рейтинг» і R&B Group виявилися менш лояльними, але, зрештою, теж не критично небезпечними, підтримавши хиткого молодого бійця на сходинках у 8 і 9% відповідно. А ось TNS і КМІС узяли й дружно опустили кандидата до 6,2 і 6,5%. Куди вже тут проти колективного «діагнозу» попреш... Навіть фронтом. Ну, а після того, як в армію «Арсенія» відмовилися вступати навіть у Західній Україні (за даними R&B Group, у травні 2009-го — 29%, у жовтні — 16, КМІС — 23 і 10,7% відповідно), йому навряд чи допоможе організований УІСД високовідсотковий люфт.
Тоді як Арсенію Петровичу з технічних причин довелося зачохлити зброю, двійка лідерів продовжує виснажливі бойові дії за головний трофей країни. Державу остаточно знесилили. А як ще пояснити непостійність останньої? Насправді результати досліджень шести соціологічних компаній не так вражають, як спантеличують (див. таблицю. — Авт.). Ось сиджу я і вже котрий день думаю: як так може бути, що рейтинг Януковича стрибає в діапазоні 23,2—35,6%?! Різниця — 12%! Відчули? А в Тимошенко вдвічі спокійніше — від 15,6 до 22,1% (різниця 6%)?
У другому турі (а туди вчора Яценюк не потрапляв) та ж сама картина. Опозиціонер Віктор Федорович гуляє з розмахом і... перемагає (TNS — 29%, КМІС — 36,3, R&B Group — 41,9%). А «вона — працює». Стабільно, але марно (TNS — 26,3 %, КМІС — 27,1, R&B Group — 29,8%). Це дані від усіх опитаних. Якщо ж упірнути в електоральне ядро і поцікавитися показником від тих, хто обов’язково прийде на вибори й неодмінно проголосує, — вони також підтверджують тенденцію. Янукович (46,6% — R&B Group, 55,5% — КМІС), Тимошенко (32,5% — R&B Group, 41,4% — КМІС). Щоправда, інститут соціології притримав у рукаві один козир. Дамі. Якщо порівняти дані другого туру в динаміці (червень—жовтень) з урахуванням тих, хто обов’язково проголосував би, то картина виглядає так: Тимошенко (червень — 40%, жовтень — 41%), Янукович (червень — 56,8 %, жовтень — 55,4%). Як бачите, Янукович втратив 1,4%. Про що це свідчить? Про те, що основна фішка, звісно, буде в другому турі. Доля виборів вирішуватиметься в другому турі. І Тимошенко працюватиме (уже працює!) на нього. І тут варто врахувати кілька нюансів.
По-перше, нинішній прем’єр — визнаний майстер проривів. Можливо, тому багато експертів продовжують інвестувати ідеї у версію про нібито прихований електорат прем’єра. Який, на їхню думку, тільки й чекає січня, щоб узяти і ось так екстравагантно реалізуватися. Наводять приклад 2006 року, коли протягом останнього тижня рейтинг Юлії Володимирівни стрибнув майже на 11%. Цей феномен пояснив «ДТ» один із керівників КМІС Валерій Хмелько, який послався на закриті дослідження інституту останнього тижня перед виборами 2006-го, де цей ривок справді було зафіксовано.
«Навряд чи в цій історії варто розмірковувати про якийсь прихований електорат Тимошенко, — вніс ясність Хмелько. — Ідеться, швидше, про приховані можливості харизматичного політика, яка може зосередитися і в останній момент повернути ситуацію на 180 градусів. Що стосується поширених версій, буцімто в Тимошенко є невикористаний резерв у графі «ті, що не визначилися», які прийдуть на вибори і в останній момент «проголосують серцем», — то мушу вас розчарувати. Ми вивчали цю проблему. На вибори прийде всього лише один відсоток тих, хто вагається. Решта просто проігнорують плебісцит».
По-друге, якщо в Тимошенко у прихованих резервах є харизма, то у Януковича... криза. Дослідження КМІС пояснює це буквально на пальцях. Так, за даними інституту, найбільше прибічників Януковича серед тих людей, кому бракує грошей навіть на їжу (30%); а також серед тих, кому вистачає на їжу, але бракує на одяг (29%), і набагато менше — серед тих, хто може дозволити собі і попоїсти, і одягтися, а також щось відкласти (15%). Водночас, за результатами опитування R&B Group, більше половини населення вважає, що уряд не впорюється з кризою. А за власними відчуттями — «все ще тільки починається!». Ну, що, ворожитимемо, у кого — в харизми чи в кризи, за якими спритно сховалися головні герої нашого політичного дійства, — в цій історії більше шансів?
До речі, про шанси. З легкої руки керівника R&B Group Євгена Копатька, українці оцінили шанси на перемогу основних кандидатів. Цікаві дані. Для тих, хто робить ставки. Так, 64,7% виборців вважають, що всі шанси у Януковича, а 52,2% — впевнені у перемозі Тимошенко. Показово, що, хоч на Заході на й продовжують косувати Януковича (рейтинг 11%), 54,6% все ж таки вважають його шанси великими. Тоді як на Сході — у вотчині Януковича (74,2%) позитивно оцінює шанси Тимошенко менше народу (44%). Проте Юлії Володимирівні вдалося відвоювати свої позиції на Заході. Правда, не листопадові 2008-го, коли її рейтинг красувався на позначці 35%. Але викарабкатися з літньої ями ПРиБЮТ і застовпити 30% — теж непоганий результат. З шансами на правому березі в неї теж усе гаразд — 62%.
Та все ж таки, повертаючись до початку нашої рейтингової історії, дозволю собі зазначити, що я так і не знайшла відповіді на запитання: чи випадково розходяться дані шести (!) соціологічних компаній стосовно головного претендента на трон на Банковій? Доки не вислухала одну з версій.
Маніпулятори і маніпуляції?
Соціологія — це наука з максимальною кількістю методів і мінімальними результатами.
Ж.А.Пуанкаре
Тепер доречна та ж таки історія про столицю і рейтинг Януковича. А починалося все банально. Минулого тижня одне з перевірених джерел «ДТ», прямо скажу, здивувало. Йшлося про нібито безпрецедентний зріз електоральних симпатій у столиці, відповідно до якого Віктор Федорович, що, за своїм постмайданним звичаєм, пас задніх, випередив зразково-показову Юлію Володимирівну аж на 2%. Більше того, ми були цілком і повністю збентежені, коли джерело озвучило назву компанії: R&B Group — структура з репутацією.
Її керівник Євген Копатько, який виріс на донецьких електоральних полях і колись як польовий бригадир (не плутати з польовим командиром) представляв у Донбасі КМІС. Потім успішно закінчив факультет соціології МДУ і зумів так поставити роботу вже столичної компанії R&B Group, що сьогодні без її керівника відбувається мало яке політичне ток-шоу. Екзит-пол Копатька 2006-го був точним, а репутація відтоді — відполірованою. Чого, до речі, не заперечують і в академічних колах соціологічної тусовки. Посівши свою нішу на ринку, полстер Копатько (на Заході так називають соціологів-прикладників, які спеціалізуються на вимірі градуса громадської думки) досить успішно обзавівся партнерами і клієнтами з різних політичних сил, при цьому залишаючись вірним об’єднавчим флюїдом своєї історичної батьківщини.
Зізнаюся, Копатько був дуже здивований поінформованістю автора, повідомивши, що йдеться про закрите дослідження, якого він узагалі не має наміру оприлюднювати. Копатько також звернувся з проханням до «ДТ» не публікувати результатів дослідження, оскільки дані перевірені не до кінця. Безумовно, коли співрозмовники з самого початку налаштовані на діалог, то їм нічого не залишається, як... домовитися. Загалом, дізнавшись, що це був другий замір електорального поля столиці (перший відбувся у середині вересня), після кого мав відбутися третій, контрольний постріл, ми вдарили по руках. У результаті Копатько отримав можливість уникнути розголосу неперевірених даних, а «ДТ» — можливість отримати ексклюзивний офіційний рейтинг і коментар. Після третього, контрольного заміру. У вівторок під диктофон ми обговорили подробиці сенсації. Можна сказати, з видатними для Януковича відсотками — 30,8% від усіх опитаних. Відрив «лідера» від Тимошенко становив 5%. Але Копатько все ще сумнівався й повідомив про четвертий замір, який він, підстраховуючись, проводить за власні кошти. Проте уже в четвер, за результатами таки останнього, за словами Євгена Едуардовича, заміру, Янукович перемістився на позначку 20% (див. таблицю. — Авт.). Що хоча й вище за його попередні 14—15%, проте на сенсацію точно не тягне.
До речі, у процесі нашого майже двотижневого столичного пильнування за рейтингом Януковича компанія R&B Group, як ви вже здогадалися, встигла презентувати і результати загальнонаціонального дослідження.
В якому, уточню, рейтинг Януковича разом із результатами УІСД (33,5%) та групи «Рейтинг» (35%) сягнув рекордної позначки — 31%.
— Євгене Едуардовичу, абсолютно безглузда ситуація. Але вона відбулася, розкривши деякі важливі точки формату взаємин у трикутнику: соціолог-політик-журналіст. Давайте по черзі. Ви в цій виборчій кампанії співпрацюєте з Партією регіонів?
— Так. Я цього ніколи не приховував.
— Ви вважаєте, що, співпрацюючи з політичною силою під час таких жнив, можна залишитися незалежним і зберегти обличчя?
— Ну, якщо я його зберіг до цього часу, — отже, можна. Насправді немає нічого дивного в тому, що соціолог працює з якимись політиком, партією або комерційною компанією. Схема така: ти отримуєш замовлення — якісно виконуєш роботу — отримуєш за це гроші. Зверніть увагу: гроші за роботу, а не за результат. Як у платній клініці. Здаєш аналіз і платиш лаборантові за роботу, а не за хорошу відповідь. Ось тут одна з головних точок формату взаємин, про які ви сказали. Тобто якщо ти дорожиш своїм ім’ям, дорожиш професією, ти ніколи й нікому не дозволиш замовляти результат. Так працюють в Україні всі компанії з ім’ям. Тому не важливо, з ким ти працюєш, важливо те, що після тебе завжди залишається слід. Досить конкретний. У цифрах і фактах. Стерти потім неможливо.
— Міряючи пульс Києва чотири рази, у тому числі й за гроші з власної кишені, ви турбувалися про те, щоб не зіпсувати свій слід? Що вас збентежило в першому дослідженні, яке ви, на замовлення ПР, виконали ще у вересні й отримали результати, ідентичні четвертому заміру?
— Збентежив рейтинг Януковича 20%. Як соціолог я боюся різких ривків. До того ж Київ ніколи не був електоральною вотчиною ПР. Це високий відсоток. Більше того, таких замірів практично ніхто не робить. У національних омнібусах столиця йде прохідним рядком, на який припадає вибірка 150—300 осіб. А це дуже велика похибка. Відстежувати тенденцію практично неможливо. Я теж не робив регулярних замірів. Динаміки на руках не було. Тому засумнівався в якихось нюансах. Можливо, десь дали збій інтерв’юери. Замовник зі мною погодився, і я зробив другий замір.
Другий замір справді приголомшив. Я поділився інформацією. Об’єктивно напрошувалося третє дослідження. Київ — дуже важке поле. Досяжність респондентів низька. Кодові замки, консьєржі... Відтак дотриматися усіх квотних залежностей, адресної вибірки та іншого досить складно. Маса деталей. Я не планував публікувати дані. Я ніколи не хотів, щоб соціологія моєї кампанії була предметом політичної боротьби. Щоб неперевірені рейтинги стали предметом обговорення.
— Але вашого бажання замовники не врахували, і вигідна для партії й кандидата інформація все-таки потрапила в пресу?
— Проте ви самі бачили, що проблему все-таки було вирішено. Насправді інформація, яку оплачує замовник, — це його власність. І його право — розголошувати її чи ні. У цій ситуації всі вчинили порядно. Щонайменше, на етапі, коли про неї стало відомо вашій газеті. В результаті, ПР, на моє прохання, відмовилася від публікації зі свого боку, ваше видання — зі свого. Хоча можна було вже прогриміти на всю країну. Але я в такі ігри не граю. А якби грав, то не зашкодив би вам публікувати дослідження минулого тижня.
— Як ви взагалі ставитеся до практики оприлюднення рейтингів у період президентської кампанії? В інформаційній спільноті давно точиться суперечка з цього приводу. Закриті дані — погано. Відкриті — маніпуляція. Де, по-вашому, межа між маніпуляцією та суспільним інтересом?
— Межа — у правдивості. Нема чого на дзеркало нарікати, коли... Дослідження — свого роду діагноз. Хочеш вилікуватися — працюй над собою. Не хочеш... Ось ми в березні, наприклад, дали рейтинг, де Яценюк гіпотетично випереджав Януковича у другому турі. Всі образилися. А ЗМІ почали писати, що Копатько продався Яценюку. Багатьом, та й мені, саме тому комфортніше і легше працювати в закритому режимі і не публікуватися.
— Тому останніми роками нас накрила хвиля лжекомпаній, котрим комфортніше публікувати свої «дослідження»?
— Такі «компанії» зникають так само непомітно, як і з’являються. Чому з’являються — та тому, що фірми, які поважають себе, фальсифікацій не роблять. Якби робили — одноденки не знадобилися б.
— Що ж усе-таки сталося з київським полем? У чому причина такої осічки?
— Моя інтуїція мене не підвела. Погано спрацювали інтерв’юери. Ми провели контроль, знайшли проколи. Ми відмовилися від співпраці з цими бригадами. Так буває.
— Чому так різняться дані соціологів у нещодавно презентованих національних дослідженнях? До речі, «ваш» Янукович знову на висоті — 31%.
— Чинників безліч. Одні рахують, беручи до уваги всіх опитаних, інші — тільки тих, хто проголосує. Різна величина вибірки. У компаній, котрі опублікували свої дані, вона в діапазоні 1200 — 400 респондентів. Це означає — різні похибка і можливість помилки. Плюс час — усі дослідження проводилися протягом місяця, тож можуть бути певні зрушення в динаміці оцінок. Доки я не перегляну як експерт масив інформації, я ніколи не скажу про колегу погане слово.
До того ж ви не дивіться на цифри. Візьміть і порахуйте різницю між першим і другим місцем у кожної компанії. У всіх перелічених вами вона в межах 11—13%. TNS — 5,3%.
— Скільки коштує одне таке дослідження?
— Ну, я ж не запитую, який гонорар ви отримаєте за розмову зі мною. Якщо ви звернетеся до мене як замовник, я про це говоритиму.
— У чому все-таки різниця між власним дослідженням і замовленим?
— Різниця в тому, що, виконуючи замовлення, ти заробляєш не тільки на зарплату співробітникам, а й на ті дослідження, які цікаві тобі і корисні суспільству. Воно ж не лише політикою живе, правда?
…Насправді розмову не закінчено. Тому що всі ми — політики, соціологи, політологи, журналісти — йдемо в одному інформаційному фарватері. Проблем у відносинах — не злічити. І, власне, всі запитання, на які відповідав Копатько, можна поставити й самим собі. Може, з цього і треба почати очищення нашої залитої брудом та скандалами країни?