Якби було засновано нагороду за особливу старанність у проведенні конституційної реформи, то представники Полтавщини мали б усі шанси її отримати.
Якщо в багатьох областях обмежилися проведенням традиційних заходів на підтримку конституційної реформи, то в Полтаві пішли по другому колу, на додачу провели ще один форум, прагнучи зібрати на ньому в основному молодіжну аудиторію. Про цю акцію можна було б і не згадувати, якби вона не виявила дещо нове в місцевому (а може, не лише в місцевому) політичному житті.
Організатори постаралися відмежуватися від несподіванок, ввівши чітку систему реєстрації, запровадивши зручну систему діалогу між президією і залом, коли запитання ставляться в письмовому вигляді й незручні з них можна відсіяти.
Кореспонденту «ДТ», який побував на цьому заході, впало в око, що учнівська молодь підходила до актового залу місцевого педуніверситету лише групами, серед юнаків і дівчат були викладачі, які їх привели. Перш ніж зайти до зали, кожен учасник отримував виготовлений друкарським способом на кольоровому папері, прикрашений символами та гаслами СДПУ(о) реєстраційний лист із повним набором пропагандистських матеріалів. На цьому листі навіть передбачили місце для запитань, орієнтуючи учасників на те, щоб ті ставили їх у письмовому вигляді. Містилося воно поруч із анкетою, в якій слід було вказати не лише прізвище, ім’я та по батькові, місце навчання, проживання тощо.
Проте запобіжні заходи не допомогли уникнути складнощів. Проблеми розпочалися вже з відвідуваності заходу. Аншлаг вийшов хіба що в президії, де на сцені, прикрашеній величезною червоною трояндою та партійним прапором, засідало все керівництво обласної й міської організацій СДПУ(о). Заповнити зал, розрахований більш як на півтисячі осіб, виявилося заскладним завданням, при тому, що в акції було задіяно п’ять найбільших полтавських вузів. спочатку «групи підтримки» були такі великі, що це викликало занепокоєння, чи вистачить місць у залі. Але дорогою на захід групи студентів і учнів «танули» й до кінцевого пункту прийшли далеко не всі. В ході форуму цей процес тривав. Юнаки й дівчата групами і поодинці залишали зал. Під час же доповіді «Політична реформа як чинник демократичного розвитку», яка багатьом здалася нудною, зал перетворився на місце масової втечі. Вузівські викладачі відверто заздрили своїм військовим колегам із місцевого військового навчального закладу, в яких усе було в ажурі. Курсанти-зв’язківці в супроводі офіцерів прийшли на форум строєм, зайняли за командою цілий сектор залу, де чинно й дисципліновано просиділи призначений час, не беручи участі в дискусіях, які, попри вжиті заходи, час від часу спалахували.
Річ у тім, що до зали, яка порожніла, проникли «чужі елементи», котрі й порушили чистоту процесу «одобрямс». Це вони ставили з місць (усно, а не письмово) гострі запитання, відпускали хльосткі репліки й навіть примудрилися поширювати серед тих, хто зібрався, листівки з промовистою назвою «Не дамо себе обманути». А оскільки ці юнаки та дівчата, які представляли опозицію владі, на відміну від тих, хто прийшов під наглядом, не «випаровувалися» за кожної зручної нагоди, то їхня присутність позначалася дедалі більше.
Родзинкою форуму мало стати підбиття підсумків опитування полтавчан щодо їхнього ставлення до політичної реформи. Учасники отримали діаграми, які мали засвідчити підтримку всіма категоріями населення політичної реформи. У деталях було розписано, що зміни в Конституцію на диво одностайно схвалює більшість учнів шкіл, студентів, науковців, службовців, військових, підприємців, безробітних. Ось лише яка наукова установа чи лабораторія проводила опитування і, отже, хто відповідає за наукову коректність поставлених запитань, а заодно й за об’єктивність висновків, — таких даних на барвистих діаграмах не було. Усно і мимохідь було сказано, що опитування тривалий час проводили спеціально створені групи з ініціативи місцевих організацій СДПУ(о).
Замість очікуваної деталізації підсумків соцопитування із заздалегідь відомим результатом ініціаторам зборів довелося відповідати зовсім на інші запитання: від глобально теоретичних — «Чому громадянам України вкорочують конституційні права, позбавляють можливості обирати президента?», «Чому представники СДПУ(о) — партії, яка під час парламентських виборів на Полтавщині не подолала навіть чотиривідсоткового бар’єру, так широко представлені в центральних і місцевих органах влади?» — до практичних: «Як випускнику вузу отримати роботу, якщо скрізь потрібні фахівці зі стажем?»
Відчуваючи, як змінюється настрій залу, організатори форуму нервували. Доходило до закликів видалити «чужі елементи». Але навіть молодь зі значками партійної символіки на піджаках особливо не старалася виконувати вказівки. Попри особистий приклад глави обласної організації СДПУ(о) В.Бугрія, який зробив спробу вивести з залу особливо активного опонента. Але вивести неугодного під руку не вийшло, а на жорсткіші заходи лідер есдеків не наважився. Захід виявився зібганим. Заздалегідь підготовлену резолюцію, яка схвалює конституційну реформу, на голосування так і не винесли.
Втім, протистояння між СДПУ(о) і членами громадських організацій — опозиційними силами, що «просочилися» до зали, — річ звична, навіть рутинна. Та проглядалося у перебігу форуму і щось нове. Якщо попередні масові заходи на кшталт цього місцеві есдеки об’єднані проводили спільно з іншими партіями-союзниками з президентського блоку, іноді навіть запрошували комуністів та соціалістів, то останній форум пройшов у зовсім іншому ключі.
Лицарі червоної троянди готували й проводили форум самостійно. І це всіляко підкреслювалося. Робочі групи з проведення згадуваних соцопитувань були сформовані виключно з представників СДПУ(о). Старанно підготовлена зала була прикрашена атрибутикою однієї партії. Під час проведення форуму жодного разу не згадувалися партії-союзники, їхня позиція з того чи іншого питання, ніби їх не існувало взагалі. Можна було подумати, що про своїх політичних партнерів з урядово-парламентської коаліції есдеки окремо взятої області взагалі забули. Та виявилося, що це не зовсім так. У кожному разі, в тій самій, непроголосованій резолюції накреслено цілу програму дій з проштовхування конституційної реформи (організація «круглих столів», зборів тощо), і здійснювати її мали, виявляється, не лише есдеки, а, судячи з оголошених рекомендацій, і інші політичні партії, які підтримують політичну реформу. Отже, одна з партій, як і годиться керівній і спрямовуючій силі, вирішує, що та як робити, а решта учасників коаліції повинні виконувати накреслене.
Наміри, які проглядалися на молодіжному форумі, знаходять підтвердження й у інших сферах місцевого політичного життя. Підготовка до заходу, про який ішлося, майже збіглася в часі з демаршем есдеків в обласній раді. Тут ця політична сила, діючи за аналогічним сценарієм, теж вирішила виділитися із середовища провладних партій, показати себе окремою самодостатньою політичною силою. Від рішення місцевих лідерів СДПУ(о) створити окрему фракцію в обласній раді далеко не весь владний бомонд Полтавщини (де, як і раніше, сильні позиції аграрників та регіоналів, а «Трудова Україна» останнім часом одержала значне кадрове підживлення) був у захопленні. Понад те, помічені спроби перешкодити надмірному (не за рейтингом) виділенню однієї з провладних політичних партій, звеличанню її за рахунок інших. Есдеки розраховували сформувати фракцію з кількох десятків депутатів, але в силу запобіжних заходів їм довелося обмежитися трохи більш ніж десятком осіб. Об’єднана фракція решти провладних сил, що налічує понад шістдесят депутатів, виявилася набагато міцнішою. Хоча... Після всього, що сталося, назва найбільшої фракції — «Єднання» — звучить уже не так переконливо, як колись, коли місцеві соціал-демократи об’єднані йшли у спільній упряжці. І ще не приміряли з такою наполегливістю та послідовністю атрибутів єдиної керівної і спрямовуючої...