Загід Краснов — відома фігура у Дніпропетровську. Родом із Дагестану, закінчив місцевий інженерно-будівельний інститут. Він контролює Дніпропетровський стрілочний завод (функціонує в основному за рахунок замовлень «Укрзалізниці»), значний сегмент ринку внутрішньоміських автоперевезень, мережу парковок і ресторанів. Про істинне походження його капіталу мало що відомо. За деякими даними, в 90-ті роки пан Краснов займався купівлею-продажем металу, а потім купував і продавав пакети акцій підприємств у різних кінцях країни. Опоненти пана Краснова стверджують, що на сьогодні найдохіднішою частиною його бізнесу є продаж земельних ділянок на території міста, процес розподілу яких він, як координатор депутатської більшості в міськраді, курирував.
Ще один претендент на звання міського голови — «кандидат №3» Ігор Циркін з дистанції зійшов. Свого часу він був виключений з Партії регіонів за вихід із фракції в міській раді та створення власної депутатської групи. Наприкінці серпня, після виснажливих переговорів із представниками ПР, він був прийнятий у партію і на сесії Дніпропетровської міської ради призначений першим заступником мера. Тому його заява про небажання брати участь у передвиборних перегонах нікого не здивувала.
А ще зовсім недавно Циркін і підконтрольні йому ЗМІ нещадно критикували Куліченка. Нинішня кооперація двох непримиренних противників пояснюється дуже просто. З одного боку, місцева Партія регіонів не проти отримати такого союзника. З іншого — Циркін і його «донор» Вадим Єрмолаєв (власник корпорації «Алеф» і один з лідерів Дніпропетровської єврейської громади) бажали залишитися на плаву. Річ у тім, що після затвердження нового закону про місцеві вибори і створена Циркіним і Єрмолаєвим громадська організація «Наш дім — Дніпропетровськ» втратила шанс узяти участь у виборчій кампанії — Мін’юст відмовив у перейменуванні їхньої партії «Єдина країна» на «Наш дім — Дніпропетровськ». А в Партії регіонів сподівалися, що рейтинг Ігоря Циркіна і «НДД» (близько 11%) перейде до Івана Куліченка.
Але, схоже, помилилися. За твердженнями соціологів, електорат Циркіна «перетікатиме» до тих кандидатів і політичних сил, які перебувають в опозиції до чинної влади. За їхньою версією, прибічники «Нашого дому» в переважній більшості готові голосувати тільки за політичну силу з місцевим корінням і втомилися від Івана Куліченка. Тобто голоси Циркіна, швидше за все, стануть голосами Загіда Краснова і партії «Громадська сила», оскільки інших «засвічених» політичних сил із місцевим корінням у Дніпропетровську немає. Рейтинг «Громади», яка тривалий час зберігала вагомі позиції в місті, у даний час коливається в рамках статистичної похибки.
«Політтехнологи» Партії регіонів, зрозумівши це, не змогли зробити нічого кращого, як увімкнути репресивну машину: за рішенням міської ради в ніч із 25 на 26 серпня почався демонтаж 30 білбордів із зображенням Загіда Краснова, розташованих у різних частинах Дніпропетровська. Кампанія з демонтажу завершилася цілком передбачувано — тієї ж ночі прибічники Краснова спробували завадити демонтажу одного з білбордів, але були блоковані прибулими за кілька хвилин працівниками ЗМОП. Тим часом конструкції демонтувати припинили. Щоб закріпити перемогу, вранці 26 серпня Загід Краснов вивів кілька сотень своїх прибічників до будівлі Палацу спорту «Метеор», де проводилася обласна партійна конференція Партії регіонів. Вони прорвали кордон працівників спецпідрозділу «Беркут» і ввірвалися до будівлі палацу. У цей момент Загіду Краснову зателефонував глава міської організації Партії регіонів Іван Ступак. Після їхніх переговорів акція припинилася. За інформацією «ДТ», пан Ступак пообіцяв Краснову призупинити демонтаж його білбордів. І обіцянку свою стримав.
Явні політичні успіхи та значні фінансові можливості Краснова привернули до нього погляди представників опозиційних партій — «Батьківщини», НРУ, КУН, «Нашої України», а також комуністів. Сьомого вересня представники цих партій спільно з прибічниками Краснова провели біля будинку Театру опери та балету мітинг протесту проти тиску влади, в якому взяли участь близько 10 тисяч осіб — такого місто не пам’ятало з часів Помаранчевої революції. До речі, мітинг планувалося провести біля будинку міськради, і опозиціонери отримали на це дозвіл. Але вранці 7 вересня доступ на майданчик перед будинком міськради був перекритий працівниками «Беркута» та міліції громадської безпеки. Як з’ясувалося, вони забезпечували можливість проведення представниками Партії регіонів мітингу на підтримку влади. Майбутні вибори можуть стати розчаруванням не лише для кандидата в мери від Партії регіонів, а й для самої партії.
За даними соціологів, якби вибори до Дніпропетровської міськради відбулися найближчої неділі, перше місце посіла б «Громадська сила» із 26% голосів. У чому причини такої популярності Краснова та його політичного проекту? По-перше, справила ефект щедро оплачена і досить грамотно побудована пропагандистська кампанія. По-друге, пан Краснов з успіхом використовує методику, апробовану Леонідом Черновецьким у столиці. Він орієнтується на не дуже багатих і дуже дисциплінованих виборців, завойовуючи їхні симпатії добре відомими способами. Активно використовується також політика дрібних, але помітних для обивательського ока справ. Відремонтовані лавки, вкручені лампочки, пофарбовані двері в парадних конвертувалися в голоси виборців.
Друге місце, за даними соціологів, дістається Партії регіонів із 22% голосів. Рейтинг «Сильної України» коливається в межах 10%, а КПУ — 5—6%. Вибори можуть закінчитися найбільшою з 2002 року політичною катастрофою для прибічників Юлії Тимошенко. Рейтинг «Батьківщини» у місті становить менш як 5%, і партійна організація нічого не робить для його порятунку. Проблема в тому, що виборці Тимошенко перекочували в основному в «Громадську силу», а партійна організація не має у своїх лавах яскравих лідерів, які могли б мобілізувати електорат. Більше того, як видно, у місцевій «Батьківщині» визріває розкол — депутати від БЮТ, розуміючи проблематичність потрапляння в міськраду наступного скликання за списками «Батьківщини», ведуть переговори з прибічниками Краснова, Партії регіонів і «Сильної України». Минулого тижня з партії зі скандалом вийшов депутат міськради Сергій Пасхалов. Вийшов, щоб балотуватися в міськраду за списками «Сильної України». За словами джерела «ДТ» в обласній організації Партії регіонів, «працювати з виборцями стає дедалі складніше».
Протягом останнього тижня Партія регіонів у кілька разів збільшила кількість інформаційних наметів, білбордів із зображенням лідера обласної організації — губернатора області Олександра Вілкула і мера Дніпропетровська Івана Куліченка, телесюжетів про «добрі справи» тих-таки Вілкула і Куліченка. Розмах піар-акцій дійшов до того, що партійці спробували нав’язати школам області тему першого в новому навчальному році уроку «Україна для людей». Чим викликали на себе гнів батьків і вчителів. Деякі школи зі скандалом відмовилися від цієї теми. Як видно, сумбур та помилки у веденні Партією регіонів виборчої кампанії пов’язані з присутністю кількох ворогуючих груп впливу в обласній організації ПР. Ці групи, котрі умовно можна розділити на «дніпропетровських» і «криворізьких», чекають політичної смерті одна одної. Поки що в рахунку ведуть «дніпропетровські» — Олександр Вілкул пообіцяв в адміністрації президента, що Партія регіонів здобуде більшість мандатів у Дніпропетровській міськраді, мером міста стане її представник. А тим часом шанси на це невеликі.