Чи губернатор я? Експертиза покаже |
Коли минулої весни «ДТ» спрогнозувало прийдешню відставку херсонського губернатора, Олександр Вербицький був у нестямі від гніву. «Я знаю, за чиїм замовленням і за які гроші це написано», — заявив він на найближчій прес-конференції. Але навряд чи навіть така глибоко обізнана людина могла передбачити, хто саме прийде йому на зміну. З ким із херсонців за останній тиждень не доводилося б розмовляти, у відповідь на прохання поділитися враженнями про нового господаря області лунало незмінне: «Тут всі шоковані».
Напевно, припускаючи подібну реакцію, у Києві постаралися пом’якшити інформаційний удар по жителях Таврійської губернії, і вчинили таким чином, щоб указ про призначення випав на вихідні, під час яких сприйнятливість населення до політичних новин істотно знижена. До того ж, за дивним збігом обставин, майже всю минулу суботу телевізори херсонців не приймали жоден із вітчизняних національних каналів. Зате вже в неділю вони могли лицезріти свого нового главу обладміністрації, чиє не по сезону засмагле обличчя на рядових громадян навівало невиразні спогади про «касетний скандал» і міліцейський мундир, який чомусь був відсутній на ньому, а представників місцевого бомонду ввергало у згаданий вище стан.
Заради справедливості не можна не зазначити, що кадровою стабільністю цей край не відрізнявся ніколи: Юрій Федорович Кравченко — сьомий голова Херсонської облдержадміністрації. Проте серед його попередників «із варягів» було лише двоє. Свого часу область «пілотував» навіть космонавт Віталій Жолобов. І коли під Олександром Вербицьким захиталося крісло, а хиталося воно досить сильно й довго, на його місце почали ладити начальника обласної податкової адміністрації Юрія Ємченка, котрий пішов недавно в Київ на підвищення, голову облради Валерія Третьякова й навіть екс-прем’єр-міністра сусіднього Криму Сергія Куніцина. Але в столиці взяли гору невідомі простому жителю Херсонщини резони, які йому належить збагнути вже найближчим часом. Мало хто сумнівається в тім, що Юрій Кравченко прийшов у Херсон усерйоз, проте навряд чи надовго.
У схильних до стандартного мислення головах такі поняття, як, хоч і колишня, але ключова постать адміністративно-силового сектора та слаборозвинена, переважно аграрна губернія, поєднуються надто важко. І тому найпоширенішою версією розгадки такого неординарного кадрового рішення є версія «шлюзування». Аби знову піднятися на відповідний своєму політичному калібру кар’єрний рівень, Юрію Федоровичу необхідно пройти через шлюз проміжної посади, де б він зміг виступити в абсолютно іншій, ніж досі, іпостасі. Амплуа господарника, у чийому веденні нехай не найбільша, але область, із своїми промисловими об’єктами, які потрібно реанімувати, економічними показниками, які потрібно піднімати, і соціальними проблемами, які потрібно розв’язувати, допоможе істотно підкоригувати імідж генерала внутрішньої служби України, надавши йому більш пацифістського характеру. А це, у свою чергу, буде дуже доречно під час розгляду його кандидатури на вищу посаду у виконавчій структурі влади, скажімо, того самого прем’єр-міністра. Правда, навіть найсміливіші з найчастіше висловлюваних прогнозів щодо кар’єрного шляху пана Кравченка поки що зводяться або до посади глави Митного комітету, або до крісла керівника Державної податкової адміністрації. Але, попри все, він належить до тих «кадрів, котрими не розкидаються».
Можна припустити, що херсонське «заслання» стало якщо не шоком, то несподіванкою вже точно і для самого призначенця. Інакше в останні місяці він постарався б стати не ректором Інституту права Міжрегіональної академії управління персоналом, а студентом сільськогосподарського вузу. Зрошуване землеробство — основний вид діяльності населення Херсонської області й головне джерело бюджетних надходжень до обласної казни. За рівнем наповнення якої область давно пасе задніх. Правда, акцент можна спробувати змістити на промисловий потенціал регіону. Але тут також не особливо розгуляєшся. Серед «велетнів» місцевої індустрії — завантажений лише на 15 відсотків виробничих потужностей бавовняний комбінат, комбайновий завод, що практично стоїть на приколі, і суднобудівний комбінат, що задихається під тягарем боргів і єдина перевага якого — у можливості (на відміну від інших українських суднобудівних заводів, орієнтованих на оборонну промисловість) виробляти цивільні судна, вантажні й пасажирські. Проте ця можливість суто теоретична. Є ще ВАТ «Херсоннафтопереробка», але оскільки це підприємство (на 60 відсотків воно є власністю «Казахойл») використовує давальницьку сировину, бюджету від нього ані холодно, ані жарко. Не дуже давно навколо ВАТ спалахнув скандал, пов’язаний із порушенням кримінальних справ стосовно низки посадових осіб, звинувачуваних в ухилянні від податків. Здається, новий губернатор цілком може зайнятися безстороннім аналізом того, що відбувається на третьому за величиною НПЗ в Україні, як і пошуком відповіді на запитання, яке не дає спокою спостерігачам: хто ж є справжнім власником недавно приватизованого Східнословацькою енергокомпанією Херсонобленерго?
Що Юрія Федоровича має надихати на трудові досягнення, так це те, що не треба тепер далеко їздити для того, аби позагоряти. У його володіннях є два моря (Азовське й Чорне) та море портів (Скадовський, Генічеський і Херсонський). Ось де панові Кравченку може придатися досвід керівництва українською митницею. Хоча фахівці запевняють, що цілковита занедбаність портів у правовому відношенні, звісно, суттєва, але не єдина причина малоефективної роботи перевалок. Тут є над чим попрацювати й у плані розвитку інфраструктури, й у плані створення умов для заходження суден із високою вантажністю. Але якщо поставити собі за мету, херсонські порти згодом зможуть скласти конкуренцію одеським, відтягнувши звідти значну частину вантажопотоків. Чи зберігатимуть одесити за такого повороту справ доброзичливий спокій — велике запитання. Проте позиція міністра транспорту й зацікавлених у тому, аби заощадити на залізничних і автоперевезеннях вантажів до Одеси, може взяти гору. Була б ініціатива й воля губернатора.
Але все це справи далекої перспективи. А завданням найближчих кількох місяців нового голови обладміністрації є успішне проведення парламентських виборів. Правда, на думку народного депутата Станіслава Ніколаєнка, котрий представляє в парламенті херсонський край, вибори — не головний спонукальний мотив цього екзотичного призначення. За його словами, попередній губернатор орав на ниві задоволення київського начальства, «не жаліючи живота свого». Але одна річ — процес і зовсім інше — його результат. На минулих парламентських виборах у Херсонській області вікторію святкували комуністи. На останніх президентських — їхній лідер Петро Симоненко. Врожай у п’ять відсотків голосів тут свого часу зібрала «Громада», понад чотири відсотки одержала ПСПУ Наталі Вітренко. Херсонщина — базова область Селянської партії Сергія Довганя, котрий, до речі, дуже намагався заслужити президентську довіру очолювати регіон. Як бачимо, безрезультатно. І нехай за рівнем населеності Таврійська губернія — не Донбас і не Одещина, трохи менше мільйона зареєстрованих у ній виборців — це майже чотири відсотки. Відібрати їх у лівих, сконцентрувавшись на забезпеченні дисципліни під час голосування за очолюваний товаришем губернатора виборчий блок «За ЄдУ!» — завдання екс-міністра внутрішніх справ.
Утім, надії на генерал-губернатора покладають не лише «заєдисти». Передвиборна гарячка, як любов, зла. Це саме той стан, перебуваючи в якому ти будь-якого власника більш-менш значного обсягу адміністративного ресурсу бачиш «принциповою й чесною людиною». «Людиною офіцерської честі» й «не кримінальним міністром» колишнього уряду. На думку Олександра Мороза, дати таку теплу та зворушливу характеристику екс-міністрові внутрішніх справ Віктора Ющенка зобов’язали. Ну, добре, Віктор Андрійович у блоці. Як на сьогодні, це все одно, що в блокаді. Він, як завжди, змушений жертвувати власним іміджем і ім’ям заради високої мети. Але який сенс «прогинатися» Іванові Плющу? Чи він жертвує заради Ющенка, не дозволяючи тому залишатися в гордій самотності зі своїм «давайте говорити один одному компліменти»? «Молода, енергійна й мобільна людина, котра має знання, досвід та енергію» (відізвався про нього Іван Степанович), а також, мабуть, певний вплив і авторитет у залишеному ним міністерстві, краще посприяла б у з’ясуванні обставин загибелі спікерських охоронця та водія. Але подібні факти Іван Степанович чомусь не вважає темою для коментарів.
Отож через першу порцію реабілітаційних процедур Юрій Кравченко вже пройшов. Його попередник, котрий заслужив, за одностайною думкою більшості поінформованих про його губернаторство людей, свою відставку всім терміном перебування на посаді, також опинився з категорії «нерозкидуваних» кадрів і призначений радником Президента. Він, звісно, не настільки молодий і енергійний. І через відсутність офіцерського звання не є носієм офіцерської честі. Але цілком ще в змозі послужити Вітчизні. А раптом, коли завершиться процес «шлюзування» й губернатор виведеної в передові Херсонської області рушить угору, на його місце не знайдеться іншого претендента, як колишній голова обладміністрації. Це цілком у дусі традицій вітчизняної кадрової політики. Ніякі гроші й нічиї замовлення не потрібні для того, щоб передбачити подібне. На жаль.