У листопаді 2010 року «Дзеркало тижня» опублікувало статтю Дмитра Менделєєва «Для чого Міноборони потрібні гроші дітей-інвалідів?» (№42, 13 листопада 2010 р.) з приводу передачі урядом військовим чиновникам бюджетних коштів, призначених на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам дитинства та дітям-інвалідам.
Не минуло й трьох місяців, але вже можна підбити підсумки того, як сирітськими грошима розпорядилися дядечки з військового відомства.
Запропонований читачам матеріал дає змогу розібратися у схемах «раціонального» використання бюджетних коштів, що практикуються в системі Міноборони.
Потьомкінські будинки для військових
У жовтні минулого року уряд на чолі з М.Азаровим «у ручному режимі» ухвалив рішення про скорочення бюджетних асигнувань на програми допомоги дітям і сиротам трьох областей України і Києва та перерозподілу їх на реалізацію деяких програм Міноборони.
У цілому на будівництво та придбання житла для військових Кабмін виділив з сирітських грошей 80 млн. гривень, які військові чиновники настільки «успішно» витратили, що Генеральна прокуратура за даним фактом порушила кримінальну справу за частиною 2 ст. 364 КК України.
Практично 90 квартир із закуплених у комерсантів за 33,2 млн. гривень у грудні 2010 року в Керчі виявилися непридатними для проживання. При цьому останній термін означає, що в цих квартирах немає ні стін, ні дахів, а існують вони лише у віртуальному просторі та в уяві чиновників, які підписали акти приймання-передачі нібито вже побудованого житла.
Аналогічну за своїм цинізмом операцію провернули посадові особи військового відомства, які витратили ще 54 млн. гривень бюджетних коштів на закупівлю у Феодосії та Щебетовці 190 так само непридатних для проживання квартир. Реакція прокуратури була цілком адекватною - порушення кримінальної справи.
Запевнити читачів, що злодіїв нарешті буде покарано, не випадає. Як кажуть у Міноборони, відповідальний за придбання віртуальних квартир профільний чиновник уже «заніс своє шанування» до високих кабінетів, і кримінальна справа, порушена за фактом, так і залишиться справою за фактом, без називання конкретних персоналій.
Не думаю, що М.Єжелю треба було забирати сирітські гроші на купівлю недобудованого житла для військових, якби він з такою витонченою легкістю не роздавав безплатно військову нерухомість, кошти від реалізацій якої якраз і могли піти на забезпечення житлом бездомних військових.
Блюзнірським у даній ситуації видається розпорядження уряду №109 від 26 січня поточного року, яке передбачає підтримку ініціативи Міноборони на вилучення з переліку на реалізацію майнового комплексу військового містечка №15 у Мукачевому та безоплатну передачу його в комунальну власність. Військове містечко №15 - будівля колишнього Будинку офіцерів - розташоване в самому центрі міста на вулиці Недецеї і навіть за мірками сьогоднішнього кризового стану у сфері нерухомості коштує чималих грошей. Але найголовніше - розташована ця будівля саме перед вікнами будинку одного високопоставленого урядового чиновника і, мабуть, уже давно мозолить йому очі. Якого? Вгадайте з першого разу!
Про якість документів, ухвалених нинішнім урядом, та їх корупціогенність я писав уже неодноразово. Вивчаючи хронологію ухвалення Кабміном згаданого вище розпорядження, хотілося б зазначити, що складається враження, ніби в міністерських кабінетах і на засіданнях уряду знаходяться різні люди. А інакше - як можна пояснити, що 13 січня цього року М.Єжель пише до Кабміну лист за №220/144, де вказує, що в армії понад 45 тисяч безквартирних військових, у тому числі 426 - у Закарпатській області, а в самому Мукачевому - 233, а тому, вказує міністр, погодитися на безоплатну передачу військового містечка №15 у комунальну власність Міноборони не може. Усе правильно. Але на засіданні Кабміну той-таки міністр оборони з легкістю відмовляється від військового містечка, погоджує та підписує відповідний документ (копії додаються).
Далі відбуваються події, водночас смішні й сумні. 17 лютого М.Єжель відкликає (?!) з Кабміну свій попередній лист. Чим аргументує? Тим, що уряд рішення про безоплатну передачу військового майна вже ухвалив, а тому його лист, мовляв, втратив актуальність (копія додається). Але ж сам М.Єжель - теж член уряду, він виступає, голосує, підтримує рішення, а потім... немовби осторонь? Ніяково? Страшно?
Нагадаю М.Азарову, що нинішній Верховний головнокомандувач В.Янукович, бувши прем’єром, практикував передачу військового майна не на безоплатній, а на компенсаційній основі. Наприклад, розпорядження Кабміну Януковича від 17 жовтня 2007 року №890 передбачало не просто передачу місцевій владі Мукачевого військових містечок, а одночасно в пакеті - отримання військовими квартир у Мукачевому (за рахунок місцевої влади) і передачу на баланс місцевої влади житлового фонду, на утримання якого Міноборони витрачало чималі гроші. Оцінка вартості переданого військового майна, за законом, погоджувалася з Фондом держмайна, проект розпорядження візували Мінфін і Мінекономіки. Кабмін Тимошенко дійшов висновку, що компенсація за військове майно є недостатньою, і скасував це розпорядження. Тепер же, при Януковичі-президенті, маятник хитнувся у зворотний бік і зашкалив: Міноборони віддало своє майно взагалі без компенсації, безоплатно.
Днями М.Азаров інформував президента про те, що М.Єжель перевиконав поставлене Верховним головнокомандувачем завдання з надання військовим квартир у 2010 році. Указом президента було спущено план - 2000 квартир, а Міноборони збилося з ніг і видало військовим аж на 20 квартир більше - 2020. Проте навряд чи знає Віктор Федорович, що реально придбано торік усього 866 квартир. Інші цифри «надулися» шляхом перетворення службової житлоплощі на квартири для постійного проживання і шляхом переселення черговиків у вивільнені квартири. Злегка «підсобила» і Державна іпотечна установа. А тепер відніміть від цієї кількості квартири, не придатні для житла. Ось так виконуються укази президента!
Навряд чи російський колега М.Єжеля під час недавньої екскурсії останнього до Росії ділився з нашим міністром подібним досвідом вирішення житлової проблеми для військових, гідним історії сіл князя Потьомкіна. Не думаю також, що Михайло Броніславович, мандруючи з Москви на Камчатку російським літаком, що вже само по собі факт безпрецедентний, поділився з міністром оборони РФ своїм багатим досвідом роздачі направо і наліво військового майна.
Куди поділися літаки?
Колишнє ГоловКРУ (тепер - Державна фінансова інспекція) зафіксувала пропажу літальних апаратів на держпідприємстві «Українська авіаційна транспортна компанія», що входить у сферу управління Міноборони.
За даними контролерів, незаконно відчужено і списано 12 вертольотів Мі-6, два літаки Іл-62М і 23 літаки Іл-76 загальною обліковою вартістю 18,8 млн. грн. Під час ревізії контролери не знайшли головного сервера компанії, а з ним зник і весь бухгалтерський облік...
Про роль М.Єжеля в цій ситуації промовисто свідчить лист глави президентської адміністрації С.Льовочкіна від 26 січня поточного року №02-01/259 прем’єр-міністру М.Азарову. Вказується на відсутність будь-якого реагування з боку керівника військового відомства та необхідність притягнення до відповідальності винних (копії документів додаються). Цікаво, а глава держави, від якого залежить перебування міністра на посаді, читає подібні документи?
Заклик почуто, почуйте тепер і ви
Реагуючи на заклик Ганни Герман допомогти президенту, допомагаю. Наступним після військових містечок і причалів, літаків і вертольотів гостро постає запитання: а що сталося з військовими лісгоспами? Нічого більш оригінального, як піти шляхом банкрутства Івано-Франківського військового ліспромкомбінату, який має колосальні матеріальні активи, чиновники не вигадали. Спочатку арбітражний управляючий, далі розпродаж майна з молотка…
Ось так просто втратить держава 170 тисяч гектарів лісових угідь. Нагадаю Віктору Федоровичу, що він власноручно підписав іще один указ №801 від 6 серпня 2010 року, який наказував М.Єжелю військові лісгоспи передати у сферу управління іншого відомства - Держкомлісгоспу. І це ще один указ глави держави в скарбничці оборонного міністра, ним не виконаний.
Подібних прикладів у практиці управління державним майном військовими чиновниками хоч греблю гати, але відповідальності поки що не поніс ніхто.
І ще хотілося б допомогти В.Януковичу: нехай придивиться, недовго залишилося чекати банкрутства держпідприємства «Білоцерківський військторг», якому Міноборони через службове недбальство чиновників заборгувало майже 40 млн. грн. за харчування солдатів строкової служби (DT.UA, №6, 18.02.2011). Ситуація унікальна: Міноборони не бажає платити гроші за надані послуги... своєму власному підприємству?! Результат: державне підприємство не платить зарплати своїм працівникам, не розраховується з постачальниками за поставлені продукти. Хто за це відповість? Міністр М.Єжель не збирається, він спровадив держпідприємство… у суд.
«Кушать продано…»
Про проблеми харчування військових та крадіжки з солдатського казана написано чимало. Але ось з’явилася і нова схема, яка дозволяє ділкам контролювати цю програму бюджетного фінансування Міноборони.
Відповідно до нового законодавства у сфері держзакупівель Антимонопольний комітет України отримав право розглядати скарги суб’єктів господарської діяльності на порушення законодавства в цій самій сфері. Будь-який суб’єкт господарювання може поскаржитися в АМКУ, а той має право зупинити процедуру проведення закупівель.
Як приклад розглянемо три скарги ТОВ «Метсобстар-ХК» на закупівлю Міноборони послуг з харчування солдатів (рішення постійної адміністративної колегії АМКУ від 22.02.2011 №№75-р/пк-ск, 76-р/пк-ск, 77-р/пк-ск) і дві скарги ТОВ «Візит» (рішення постійної адміністративної колегії АМКУ від 28.02.2011 №№88-р/пк-ск, 89-р/пк-ск). Терміни розгляду скарг - п’ятого і восьмого квітня відповідно, тобто більш ніж на місяць закупівлі продовольства зависають. А як бути з харчуванням солдатів, не подумали?
Йдеться про життєво важливу для армії програму, майже 700 млн. грн. бюджетних коштів! У чому винні солдати, яким фактично пропонують більш як місяць голодувати, поки АМКУ зволить лише почати розгляд скарг?
Не хвилюйтеся, солдати не голодуватимуть. Їх урятують від мук. А шлях порятунку відомий і вже давно успішно «освоєний» чиновниками - закупівля послуг в одного учасника, без будь-яких торгів і тендерів. Одна лише загадка: хто і за яку ціну отримає ексклюзивне право стати цим «одним» учасником? Це головне насправді, а все інше, у тому числі й крики про можливий зрив харчування солдат, - вторинне. Дивіться в корінь!
Мої спроби розшукати представників компаній «Метсобстар-ХК» і «Візит», які подали згадані скарги, не увінчалися успіхом. Але синхронність їхніх дій наводить на думку, що мозковий центр проведення даної операції все-таки один. Переконаний, за наявності «найвищого повеління» правоохоронні органи швидко розкрили б цей продовольчий задум і назвали прізвища учасників.
І ще як допомога президенту - подібний задум, скоріш за все, ляже в основу наступних закупівель і палива для армії, і речового забезпечення, і медичних препаратів для Міноборони...
Один сумнів залишається: а раптом на дачу в Межигір’ї листонош із газетами не пускають?