Можна констатувати, що вже сьогодні юридичну бездоганність майбутніх президентських виборів поставлено під сумнів. Як для наших реалій, факт, звичайно, не такий уже й унікальний. Сумно, що зроблено це зусиллями суддів адміністративної вертикалі, наділеної повноваженнями розглядати всі спори, пов’язані з процесом виборів. І що зовсім уже невесело: вища судова інстанція, яка визначатиме долю виборів — Вищий адміністративний суд України, — не тільки не сприяє дотриманню принципу законності в здійсненні правосуддя у виборчих справах, а й сам припускається грубих порушень.
Від початку виборчого процесу судді ВАСУ вже розглянули десятки виборчих спорів. Мимохідь, як свідчать документи і конкретні рішення, порушивши фундаментальні основи судочинства та виборчого права, а отже, знехтувавши конституційними правами конкретних громадян. І, очевидно, немає ніяких підстав вважати, що вони раптом принципово по-іншому почнуть розглядати всі подальші справи, пов’язані з виборчим процесом. Зокрема й «головну виборчу справу» — про встановлення результатів виборів, що матиме дуже важливе для суспільства значення. Втім, і нинішні судові справи про вибори є принципово важливими, оскільки від законності та правильності їх вирішення залежить характер виборів, перебіг виборчого процесу, забезпечення реального правового механізму права бути обраним і права обирати главу нашої держави.
Незаконна бездіяльність
Наділивши Київський апеляційний адміністративний суд повноваженнями розглядати найважливіші виборчі спори як перша інстанція, парламент не зазначив, у якому складі суд повинен це робити — колегіально чи одноособово. Тому його судді керувалися загальним правилом (ч. 1 ст. 23 КАСУ), відповідно до якого адміністративні справи в суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово. З правильністю такої позиції погодився і заступник голови ВАСУ М.Цуркан. Проте невдовзі судді апеляційного суду переконалися: не треба вірити всьому, що написано в офіційному листі ВАСУ. Оскільки ця інстанція почала скасовувати рішення в цих справах на підставі того, що суддя їх розглянув... одноособово. Причому в одних випадках ВАСУ скасовував рішення апеляційного суду, в інших — ні. За останніми даними, чотири таких рішення було скасовано, а чотирнадцять, також винесених одноособово... залишено в силі.
Отже, Київський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог громадянину, який просив визнати такою, що не відповідає Конституції та Закону «Про вибори президента», постанову Центральної виборчої комісії. Суть претензії товариша, який прагне в президенти, у даному випадку значення не має. Важливо те, що Вищий адмінсуд залишив апеляційну скаргу громадянина без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду без змін, зазначивши: «Позивач помилково вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 24 КАС України, внаслідок чого справа розглянута суддею одноособово, а не колегією в складі трьох суддів».
Одночасно той-таки Вищий адміністративний суд України постановив скасувати інше рішення Київського апеляційного адміністративного суду, констатувавши, що його винесено «з порушенням норм процесуального права, а саме ч.1 ст. 24 КАСУ, згідно з якою, якщо предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність президента України, Кабінету міністрів України… виборчої комісії (комісії з питань референдуму), члена цієї комісії, такі справи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією в складі трьох суддів». Слід зауважити, що ВАСУ, пославшись у даному випадку на зазначене положення закону, проігнорував той факт, що воно стосується окружного, а не апеляційного адміністративного суду. Але ж не треба бути вищим суддею, щоб побачити очевидну юридичну відмінність цих судів.
Ось така, з дозволу сказати, колізія! І кого вона турбує? Та нікого. За винятком, мабуть, голови Київського апеляційного адміністративного суду України А.Денисова, який іще 16 жовтня нинішнього року попросив голову ВАСУ О.Пасенюка «надати офіційне роз’яснення про склад суду (одноособового чи колегіального) щодо розгляду та вирішення Київським апеляційним адміністративним судом як судом першої інстанції адміністративних справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії та члена цієї комісії». Через півмісяця А.Денисов отримує відповідь від ВАСУ за підписом заступника голови М.Цуркана, в якому зазначено: «Адміністративні спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності ЦВК, члена цієї комісії, дій кандидатів на пост президента України, їхніх довірених осіб повинні розглядатися суддею Київського апеляційного адміністративного суду одноособово».
Але коли після цього ВАСУ почав скасовувати рішення Київського апеляційного суду на тій підставі, що виборчі справи судді розглядали одноособово, голова КААС знову забив на сполох. Ніяково якось писати у вищу інстанцію щось на кшталт: «Що ви там, з глузду з’їхали, чим ви взагалі зайняті?». Тому наполегливий Денисов 18 листопада знову складає послання голові ВАСУ, чемно й делікатно описуючи загадково суперечливу позицію вищого суду, тонко натякаючи на очевидний цейтнот, повторює своє прохання «надати офіційне роз’яснення щодо судової практики ВАСУ в даній категорії справ»: «З огляду на швидкоплинність розгляду справ, пов’язаних із виборчим процесом, а також на щоденне зростання їхньої кількості, прошу надати роз’яснення в найкоротші строки. Водночас повідомляємо, що 20.11.2009 р. о 14.00 відбудеться оперативна нарада судів Київського ААС з обговорення згаданих вище питань судової практики. Вважаю, що доцільно взяти участь у зазначеній нараді керівництву ВАСУ». Ось зараз усе кинуть, і побіжать виробляти єдині підходи. А Пасенюк через цей незначний привід терміново повернеться з якоїсь там Хорватії... Зрозуміло, що на цю нараду ніхто з керівництва не з’явився і навіть для пристойності про причини відсутності не повідомив. Що називається, пишіть листи.
Денисов і пише. Цього разу голові Ради суддів адмінсудів С.Матоличу...
Як відомо, після 20 листопада було скасовано ще два судових рішення на підставі того, що судді розглянули справи одноособово.
Чи то у ВАСУ плутають одиницю з трійкою, чи то ще в чомусь причина, але важко, напевно, уніфікувати судову практику в умовах такого суворого плюралізму в самому Вищому адміністративному суді. Усе це витворяє вищий суд, на який законом покладено обов’язок надавати методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування Конституції і законів. Суд, який дає спеціалізованим судам рекомендаційні роз’яснення з питань законодавства, застосування його норм при вирішенні певних справ, у цьому випадку — пов’язаних із виборчим процесом. Що він може іншим роз’яснити, якщо сам досі мало що зрозумів?
«Вважаю, що замовчування проблеми, пов’язаної з відсутністю єдиної судової практики ВАСУ щодо конкретних справ, пов’язаних із виборами президента України, невирішення її у якомога більш стислий термін негативно позначиться на стані адміністративного судочинства й авторитеті адміністративної юстиції». І, власне, це єдине, у чому суддя Денисов помилився. Щодо стану й авторитету. Про стан «ДТ» вже, здається, все написало, а про авторитет навіть не говоритимемо...
За наявною інформацією, буквально останніми днями ВАСУ таки дав уже інше роз’яснення з приводу складу суду, який має розглядати виборчі справи. Цього разу він вирішив, що це має бути колегія суддів. Тож тепер є дві офіційні позиції ВАСУ із зазначеного питання, які категорично суперечать одна одній. Як, утім, і його рішення щодо конкретних справ цієї категорії.
Незаконна діяльність
Зрозуміло, що вищезазначені «непорозуміння» не виникають несподівано, на рівному місці. Це лише ланки довгого ланцюга послідовних порушень і беззаконь. Наскільки зухвалих, настільки ж і безкарних.
Сьогодні організація діяльності ВАСУ не відповідає фундаментальним засадам закону. Це автоматично ставить під удар законність здійснення ним правосуддя, під час розгляду виборчих спорів у тому числі. А отже, вважають фахівці, і легітимність виборчого процесу та його результатів.
Закон передбачає, що у вищому спеціалізованому суді можуть створюватися палати з розгляду окремих категорій справ за певною спеціалізацією. Проте наказом голови ВАСУ О.Пасенюка створені номерні судові палати ВАСУ — перша, друга, третя, четверта. До палати №6 ще, здається, не дійшли. Тобто замість створення судових палат з урахуванням категорій справ за певною спеціалізацією О.Пасенюк створив палати в порядку черговості, наче піонерські загони. І це не формальні причіпки, тому що суд не можна формувати, як дворову команду.
У недавній постанові спільного засідання президії Верховного суду і Ради суддів України зазначено, що відсутність чіткої спеціалізації має негативні наслідки для здійснення судочинства. У тому числі розгляду спорів, що стосуються виборів.
Невиконання закону в частині створення судових палат викликало порушення закону вже безпосередньо у здійсненні ВАСУ адміністративного судочинства. Ще 16 жовтня 2009 р. О.Пасенюк видав розпорядження, в якому визначено перелік суддів ВАСУ (всього 20), які розглядатимуть заяви і скарги, пов’язані з найближчим виборчим процесом; порядок розподілу таких заяв і скарг; порядок формування складу колегій із розгляду виборчих спорів.
Іншим своїм наказом голова ВАСУ встановив, що розподіл скарг у справах, пов’язаних із виборчим процесом або референдумом, здійснюється в порядку черговості кожному із суддів судових складів, створених окремим розпорядженням голови ВАСУ.
У зв’язку з цим у постанові згаданого спільного засідання президій спеціально відзначено, що закон не наділяє голову ВАСУ повноваженнями для створення так званих судових складів для розгляду скарг у справах, пов’язаних з виборчим процесом або процесом референдуму. Тобто прямо зазначили: голова вийшов за межі своїх повноважень, вчинив незаконно, створив організаційні передумови для незаконного функціонування ВАСУ з розгляду виборчих спорів. Таке рішення — не лише незаконне у принципі. Всі його положення самі собою суперечать закону. Сильний документ!
Визначення переліку суддів для створення судових складів із розгляду виборчих спорів не відповідає положенням закону про функціонування ВАСУ в складі судових палат, не належить до повноважень голови ВАСУ.
Очевидним перевищенням посадових повноважень є положення про те, що «у разі потреби склад судової колегії для розгляду заяв і скарг, пов’язаних із виборчим процесом чергових виборів президента України, формується головою ВАСУ». На практиці це означає, що склад суду для розгляду спорів у виборчих справах, у тому числі й у справі про результати виборів, формуватиметься, а якщо треба — то й переформується, у ручному режимі особисто Пасенюком. Але закон не наділяє його таким правом. Отже, формування ним судових складів для розгляду виборчих спорів — незаконне.
Положення цього ж розпорядження про розподіл заяв і скарг між конкретними суддями виявилося фікцією. Станом на 23 листопада, скарги і заяви у виборчих спорах передавалися для розгляду переважно вісьмом-дев’ятьом суддям. П’ятьом суддям не дісталося жодної, ще чотирьом — усього по кілька. Цьому дам, тому — не дам...
Таким чином, істотно порушуються правові засади організаційної діяльності ВАСУ. Створено передумови для порушення принципу законності під час здійснення правосуддя цим судом. Адже суд, сформований у не передбачений законом спосіб, — суд неповноважний. А рішення, винесені таким судом, не можуть визнаватися законними. Водночас рішення у виборчих спорах, які розглядає ВАСУ, стосуються надзвичайно важливих питань виборчого процесу. Реєстрації кандидатів на посаду президента, законності діяльності ЦВК, реалізації виборчих прав громадян, нарешті. Ці питання важливі для перебігу виборчого процесу та його суті, і вони можуть виявитися визначальними для встановлення результатів виборів. А суд, який діє незаконно, виводить із законного русла виборчий процес з усіма наслідками, які звідси випливають.