Відсутність чіткої державної позиції щодо конфлікту в Донбасі (інтегруємо/відтинаємо) і, як наслідок, статусу людей, котрі живуть на окупованих територіях (платимо/не платимо), а також провал Міністерством соцполітики створення Єдиного державного реєстру ВПО (внутрішньо переміщених осіб) створили ґрунт для масштабних маніпуляцій і зловживань у сфері надання переселенцям соціальної допомоги.
Ми давно звиклися з великим бізнесом, у якому високі відкоти й надприбутки: енергетика, землекористування, інфраструктурні та оборонно-експортні проекти… Але ми не звикли до тихого малопроцентного заробітку на багатомільярдних потоках соціальної сфери. Ми знаємо про потоки контрабанди, віджим кожною наступною владою часток у сильних підприємств, але навіть припустити не могли, які широкі можливості розкрадань на слабких і немічних. Ми впевнені, що на війні одна сторона - наші, друга - вороги, але, схоже, нам ще належить дізнатися багато подробиць про спільний бізнес давніх партнерів обабіч лінії протистояння. На пенсіях, регресах, дитячих, переселенських...
Чому таке стало можливим? Хто керує процесами, а хто заплющує очі на мільярдні схеми? Усе це запитання, вичерпні відповіді на які мають дати правоохоронні органи. Ми ж спробуємо правильно їх поставити, вказавши на ключові місця цієї ганебної історії.
Математика для чайників
Можна довго цитувати міністра соцполітики Павла Розенка, який виявив у власних списках 400-900 тис. (!) фальшивих переселенців саме перед передачею бази ВПО Мінфінові для верифікації соцвиплат. Можна погоджуватися або не погоджуватися з аргументами лідерів громадських організацій, що обстоюють сьогодні права 400 тис. переселенців, яким уже призупинили виплати в рамках презентованої Мінсоцполітики й СБУ перевірки. Однак не можна заперечувати, що всіх претендентів на державну допомогу все-таки треба було колись перелічити. Тільки реальні цифри мають лежати в основі стратегії держави, зокрема фінансової й економічної, якщо вона має намір вирішувати проблему - відновлення, інтеграції чи відтинання території, - а не лицемірити.
Не претендуючи на статус першовідкривача, перш ніж зануритися в надра державного управління проблемами переселенців, ще раз уважно почитала, по суті, перший державний документ, який стосувався регламентації допомоги ВПО. Мова про розпорядження уряду № 588-р від 11 червня 2014 р. про створення Міжвідомчого координаційного штабу з питань соціальної допомоги переселенцям.
До штабу ввійшли представники (на рівні перших заступників) 15 міністерств і центральних державних органів, включно з ключовими - МВС (Державна міграційна служба реєструє місце проживання ВПО), Мінсоцполітики (ставить на облік і нараховує виплати), СБУ (з липня 2015 р. в електронному режимі фіксує всі переміщення переселенців через лінію розмежування). Очолює штаб заступник голови Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) Олег Мельчуцький.
Але спочатку запитання: чи помічаєте ви різницю між трьома цифрами: 800 000, 1 000 000, 1 700 000? Доки ви думаєте, ми - починаємо рахувати.
Отже, Міжвідомчий штаб дає щоденні зведення про кількість переселенців на сайті ДСНС. Тому його можна вважати найменш ангажованим у цій історії, рскільки штаб не ставить печаток, не видає довідок і не проводить виплат. Таким чином, на 31 березня 2016 р., за даними Міжвідомчого штабу, з тимчасово-окупованої території, а також із районів проведення АТО на інші території України переселено 1 млн 27 тис. 728 осіб.
Тижнем раніше, 21 березня 2016 р., Мінсоцполітики на своєму сайті також уточнив оперативну цифру взятих на облік переселенців, зафіксувавши 1 млн 747 тис. 457 людей. Різниця - понад 700 тис. душ. Тут слід згадати, що, коли про майбутню верифікацію Мінфіном усіх соціальних платежів (зокрема й переселенцям) розповідав глава профільного департаменту Андрій Рязанцев, питання такої різниці було порушене. Чиновник Мінфіну в інтерв'ю DT.UA виявив стурбованість, але пояснити значну розбіжність у цифрах не зміг. Через зволікання Мінсоцолітики з передачею Мінфіну бази переселенців для верифікації. Ну тоді мають допомогти міністр соціальної політики Павло Розенко і керівник Міжвідомчого штабу Олег Мельчуцький?
"Міжвідомчий координаційний штаб узагальнює і публікує оперативну інформацію про ВПО, які прибули на підконтрольну Україні територію і, на їхнє звернення, були тимчасово розміщені регіональними штабами в регіонах України, - пише у своїй відповіді на інформаційний запит DT.UA Олег Мельчуцький. - Тим часом Мінсоцполітики, відповідно до постанови Кабміну України №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" від 1 жовтня 2014 р,. веде Єдину інформаційну базу даних про ВПО, до якої зараховані всі ВПО, котрі звернулися по відповідну довідку, у тому числі й ті, хто відмовився від тимчасового розміщення, а також ті, хто тимчасово виїжджає з території, непідконтрольної Україні, для отримання пенсії та інших соціальних виплат".
Зі слів керівника штабу можна зробити важливий висновок: 700 тис. переселенців, що становлять різницю в даних, - це саме ті самі люди, які, живучи на окупованих територіях, зареєстровані органами соціального захисту населення як переселенці. І, відповідно, отримують державні соціальні виплати, включно з пенсіями. Тому не зовсім зрозуміло, чому ця цифра абсолютно чітко корелює із заявленими Мінсоцполітики 400-900 тис. "шахраїв, які потрапили до списків переселенців". При тому що, повторюся, з відповіді Мельчуцького очевидно - їх туди внесли самі працівники відомства, підпорядкованого міністрові соціальної політики.
Ну й, нарешті, уточнююча цифра з Плану гуманітарного реагування ООН на грудень-2015 - січень 2016 р. "Міністерство соціальної політики України зареєструвало 1,6 млн ВПО по всій країні. Усі ВПО потребують певного типу допомоги. Близько 800 тис -1 млн людей проживають постійно на підконтрольній Україні території, тоді як решта часто перетинають "лінію розмежування" і для цілей Плану гуманітарного реагування враховуються як ті, що проживають на непідконтрольній Україні території".
Цю тезу, до речі, за нашою інформацією, міністр соцполітики України Павло Розенко у спільному з ООН протоколі засвідчити своїм підписом відмовився. Теж, очевидно, помітивши різницю. Бо був уже, як мінімум, два роки ознайомлений із цікавою математикою "пенсійного туризму", стоячи біля самих його витоків. Де, втім, стояв і керівник Міжвідомчого штабу Мельчуцький, підлеглий глави МВС. А отже, і сам міністр Аваков, під началом якого - не тільки ДСНС, а й Міграційна служба, що тісно працюють із Мінсоцполітики.
То з чим чи з ким, дозвольте запитати, так відчайдушно бореться сьогодні п. Розенко? Із самим собою? І чому за цією дивною боротьбою мовчки спостерігає міністр внутрішніх справ Аваков, який у темі? Чи у схемі? І в чому все-таки підтримує главу Мінсоцполітики глава СБУ Грицак? Адже з моменту створення штабу СБУ має там свого представника і знає про причини розбіжностей у даних двох відомств. А з липня минулого року (із запровадженням електронних перепусток) СБУ може відстежувати пересування переселенців та фіксувати точний час перебування кожного на тій або іншій території. Тобто реально знати, хто й де насправді мешкає. Варто було тільки захотіти порівняти цифри й пошукати відповіді на очевидні запитання. Якщо ж проявити ініціативу СБУ не дає відсутність чіткої державної позиції щодо цього або, припустімо, Єдиного державного реєстру переселенців (до нього ми ще повернемося), то чому служба вже рік мовчить про такі "перешкоди"?
На жаль, міністр соцполітики Розенко, обвинувативши DT.UA в маніпуляціях, категорично відмовився відповісти на поставлені в офіційному листі запитання. (Листування DT.UA та міністра читайте тут). Але нам належить продовжити ставити запитання.
Отже, по-перше, перевірки Міністерством соцполітики та Службою безпеки розпочалися понад місяць тому, і, за заявою самого міністра, припинено виплати вже понад 400 тис. переселенців. Але цифра 1,7 млн переселенців на сайті міністерства залишається незмінною. Чому? Де "спільники терористів"? У чому ефективність перевірки і логіка офіційних заяв?
По-друге, якщо копнути структуру переселенців, зареєстрованих міністерством Розенка, то сюжет цієї історії подарує новий несподіваний поворот. Так, за словами того ж таки Рязанцева, з 1,7 млн переселенців, зареєстрованих Мінсоцполітики, - 1 млн 200 тис. пенсіонерів. На липень 2014 р. кількість пенсіонерів на території Донецької та Луганської областей становила 2 млн 90 тис. людей. У тому числі 1 млн 278 тис. людей, котрі живуть на окупованих територіях. Якщо відняти померлих (Мінсоцполітики на старті зачищення заявило про 60 тис. "мертвих душ", тоді як Мінфін ще влітку говорив про 52 тис., а тепер прогнозує у списках понад 80 тис. покійників), то залишається саме 1 млн 200 тис. пенсіонерів, що зареєстровані як переселенці й отримують пенсії. Тобто виходить, що практично всі пенсіонери, які живуть сьогодні на окупованих територіях, отримують українські пенсії, маючи в кишені довідку ВПО.
Тоді запитання: а що має на увазі міністр соціальної політики, який неодноразово уточнював, що ми не платимо пенсії на окупованих територіях, заявляючи у ЗМІ буквально таке: "Всі пенсійні виплати депонуються. І, як тільки буде можливість виплатити пенсії тим людям, котрі з якихось причин не змогли виїхати з тих районів Донецької й Луганської областей, які тимчасово не контролюються українськими владою, ми їх виплатимо в повному обсязі".
Які суми й на яких рахунках депонуються, якщо ми всім пенсіонерам платимо? І якщо платимо всім пенсіонерам, то чому не говоримо про це відкрито? А якщо не пенсіонерам, то кому?
І, нарешті, по-третє. Павло Розенко, підраховуючи мільярдні втрати на виплатах "псевдопереселенцям" (9-12 млрд грн), неодноразово говорив, що суми всіх соціальних платежів ВПО, включно з пенсіями, становлять 30 млрд грн на рік (27 млрд - пенсії, 3 млрд - допомога ВПО). Тоді як учасник Мінської переговірної групи Роман Безсмертний в ефірі Радіо "Свобода" недавно заявив: "2015 р. Україна у вигляді пенсій та інших соцвиплат перерахувала на окуповані території Донбасу 34 млрд грн". Та що ж таке? Знову математичний казус?
На прохання DT.UA прояснити ситуацію Безсмертний, з огляду на "участь у переговорах та неможливість розкривати їх деталі", все-таки кивнув у бік тієї ж таки різниці в даних Мінсоцполітики й МНС у кількості переселенців, але порадив пошукати додаткові джерела інформації. Пошукали. І, схоже, ця табличка, що виринула з надр Мінфіну, внесе ще більше інтриги: розбіжність 10 млрд (у 2015 р. виплачено з бюджету 40,02 (!) млрд грн) із даними Розенка - це, погодьтеся… велика різниця.
Якщо ми реально платимо на соціальне забезпечення ВПО не 30 млрд грн, а всі 40 млрд на рік, то сума значно розбігається з інформацією Мінсоцполітики. І в уряді про це чудово знають. Тоді знову постає запитання: з яких причин влада дезінформує платників податків? Тому, що органи державної влади самі не знають, кому, зрештою, платять? Чи знають, але хочуть приховати?
І тут саме час знову процитувати Розенка в тому ж таки інтерв'ю "ЛIГАБiзнесIнформ": "Я б не виділяв якийсь окремий держорган, пов'язаний із такими зловживаннями. Поодинці реалізувати такі схеми неможливо: у них беруть участь і співробітники ДМС, і місцевих органів влади, і Пенсійного фонду. Навколо виплат переселенцям працюють добре організовані злочинні групи. Крутяться мільярди гривень. Не виключаю, що найближчим часом почнеться війна компроматів, замовна кампанія в пресі й соціальних мережах проти керівництва СБУ та Мінсоцполітики. Впевнений, що проводитимуться проплачені акції протесту. Люди, які контролюють такі колосальні потоки, не захочуть мовчки їх втрачати. І під маркою "захисту прав переселенців" робитимуть усе, щоб продовжувати грабувати Україну, грабувати переселенців. Для нас це очевидно".
Зізнаюся, я досі так і не зрозуміла, які саме схеми має на увазі міністр соціальної політики. Навколо кого, на його думку, конкретно крутяться страшні злочинні угруповання та мільярди? Навколо керівника ДМС, підпорядкованої Авакову? Навколо мерів? Навколо голів обладміністрацій Туки і Жебрівського? Навколо верхівки Пенсійного фонду, який підзвітний особисто Розенку? Чи виключно навколо тьоті Зої з УСЗН (Управління соціального захисту населення)?
Однак абсолютно очевидно, що навряд чи весь цей хаос був спровокований державою тільки для того, аби за буцім жорсткою офіційною позицією - "платимо тільки тим, хто переїхав" - прикрити факт "пенсійного туризму". Задля порятунку, так би мовити, цих-таки "туристів". Два роки жаль було, а тепер - ні? Чи виявилася чітка державна позиція, і тепер ми візьмемо і всіх їх хутенько почистимо? Не складається. Бо з'явився Мінфін, що якимось дивом випав із загальної "державної стратегії" в питанні переселенців і затіяв глобальну перевірку. При цьому він, як публічною заявив той-таки Рязанцев, абсолютно не зазіхає на частку пенсіонерів. Бо, "за законом, Україна зобов'язана виплачувати пенсії всім громадянам країни, у тому числі й тим, котрі живуть на окупованих територіях". Що, звісно, не передбачає соціальної допомоги цій категорії як переселенцям. Статуси просто треба розвести.
І, зазначимо, ніхто з вищих державних чинів, окрім міністра соцполітики Павла Розенка, цю тезу не намагався спростувати. Тобто думки різних міністерств одного уряду - є, а позиції уряду в цілому - немає. Як немає й відповідей на такі запитання: а скільки, взагалі, мільярдів іде ділкам, що ховаються за чужими прізвищами в довідках ВПО? Який їх відсоток у списках тих 400-900 тис. "шахраїв", котрих міністр соціальної політики спільно з главою СБУ і Ко спочатку породили, а тепер дружно вирішили "вбити" облавами мобільних бригад?
Інтриги єдиного реєстру
Слід визнати, що навряд чи влітку 2014-го, у розпал бойових дій та дев'ятого валу людей із горем і болем, коли допомоги потребували сотні тисяч переселенців, можна було зразу очікувати від держави стовідсотково правильних та оперативних рішень. Україна ніколи не перебувала в такій ситуації й отримувала гіркі уроки. Що, однак, не пояснює причин, чому й через два роки війни ми не дочекалися від влади чіткого управління ситуацією, виконання прийнятих законів та своїх же рішень.
Адже вже на жовтень 2014 р. виконавча влада мала три основних документи (розпорядження Кабміну №588 про створення Міжвідомчого штабу від 11.06.14 р., постанову Кабміну №509 про облік ВПО від 01.10.14 р. і Закон про забезпечення прав і свобод ВПО від 20.10.14 р.), які вводили її у певні рамки і ставили завдання. Ключове - створення Єдиної інформаційної бази переселенців - було доручене Мінсоцполітики. І якби воно було виконане, то, як мінімум, ще рік тому котра-завгодно людина (за принципом Єдиного відкритого реєстру того ж таки Мін'юсту) могла натиснути кнопку й тут-таки отримати вичерпну інформацію про ВПО. Включно із загальними й персональними даними, а також оперативні дані СБУ про частоту перетинання лінії розмежування та реальний час проживання на окупованій або контрольованій території. Ну і які б зараз були проблеми в переселенців або пенсіонерів, що залишилися за лінією розмежування? Та ніяких! А в держави? Ну хіба що чітко визначити свою позицію стосовно конфлікту і жителів, які залишилися за цією лінією. Або поступово інтегруємо і платимо, або відтинаємо й кінчаємо розмови.
Але, даруйте загальне місце в нашій історії, віз і нині там. Разом із 20 млн євро гранту Світового банку на створення соціальної платформи, включно з Єдиним реєстром переселенців. Та ще цілим рядом мільйонних вкладень турботливих європейських партнерів у таку собі Базу майбутнього від Мінсоцполітики. Та, яка використовується тепер, створювалася з набігу в регіонах, коли був великий наплив людей, але чомусь так і лишилася не централізованою. Розчленованою на регіональні сервери, куди вносять дані місцеві УСЗН, з періодичними звіряннями інформації, а отже з потенційними двійниками, "мертвими душами" та іншими лазівками для чиновників, які мають доступ до цього секрету Полішинеля. Саме цю чарівну палітру інформації Мінсоцполітики ніяк і не передасть Мінфіну на верифікацію. Очевидно, продовжуючи вважати, що вони з СБУ "ща все хутенько порішають і підчистять".
"Переваги" т.зв. Єдиної інформаційної бази, яку "створило" і так уперто охороняє Мінсоцполітики, описані в листі для голови профільного комітету ВР Людмили Денісової. Робочим документом поділилися наші джерела в Національному агентстві з відновлення Донбасу зовсім не випадково. Діяльність цього держоргану завдяки "державній" позиції Мінсоцполітики заблокована. А як, де і яке можна планувати відновлення, коли реальна кількість переселенців у кожному місті тих-таки Донецької, Луганської областей - де зареєстрована основна кількість ВПО - у рази менша від заявленої офіційно? Про що закордонні донори, м'яко кажучи, давно здогадуються. І що місцеві високі чиновники ігнорують.
Але це тема окремої серйозної розмови. А фінальне завдання цієї - хоча б пунктиром пройтися по налагодженій схемі допомоги переселенцям, на кістяку якої утворилися мільярдні діри, куди стікає бюджет.
"Живі і мертві"
Повертаючись до свідчень самого міністра соцполітики, нагадаємо, що, крім таких собі "злочинних угруповань", які працюють навколо соціальних виплат переселенцям, до переліку підозрюваних у зловживаннях потрапили працівники трьох державних структур: Державної міграційної служби, управлінь соціального захисту населення (УСЗН), а також Пенсійного фонду. Щоб усвідомити міру участі в цій історії кожного із зазначених державних органів, слід разом із можливим переселенцем буквально кількома кроками пройти по діючому бюрократичному ланцюжку.
Отже, крок перший. УСЗН, де громадянин заповнює стандартний бланк заяви з персональними даними. Плюс - статус (працюючий, непрацюючий, пенсіонер), а також відомості про обставини переміщення, сім'ю, роботу, соціальні потреби та адресу фактичного місця проживання. Дані вносяться в уже описану базу даних, громадянин отримує статус ВПО і довідку. Яка дійсна, коли в ній є позначка про те, що громадянин реально живе за зазначеною адресою.
Крок другий. Державна міграційна служба. Але, доки наш віртуальний переселенець сидить у черзі під кабінетом, уточнимо, що, власне, тут і стартувала історія зловживань, яку розглядають сьогодні в Мінсоцполітики та СБУ. І яку намагаємося простежити ми. Генерал Грицак на спільному з міністром соцполітики брифінгу зробив "сенсаційну" заяву про те, що "в місті Сєверодонецьк Луганської області за адресою: вул. Новікова, будинок 15-Б зареєстровано 7500 переселенців". При цьому не уточнивши, що це адреса УСЗН Сєверодонецька. За Грицака уточнили правозахисники і голова комітету ВР з питань прав людини Немиря: "До внесення змін до закону було передбачено, що переселенці можуть реєструватися за адресою УСЗН, управління міграційної служби або за фактичною адресою проживання, включно з окупованою територією".
Однак навряд чи така двояка позиція голови СБУ мала нас дивувати. Втім, як і обмежувати в запитанні: чому управління міграційної служби не перевіряли й не викривали скупчення переселенців уже після того, як закон змінився? Чому чекали Грицака й Розенка? Відповіді дві. Усе та ж відсутність державної позиції з цього приводу і можливі відсотки за "липову" реєстрацію. Чого виключити ми, безумовно, не можемо. Ну, коли різниця в даних у Мінсоцполітики й Міжрегіонального штабу - 700 тис. душ і Мінсоцполітики офіційно шукає 400-900 тис. "шахраїв".
Крок третій. Пенсійний фонд. Зрозуміло, що нашому переселенцеві туди пряма дорога, якщо він - пенсіонер. У ПФ своя електронна база, й довідка про нарахування пенсії дійсна тільки за наявності в переселенця довідки ВПО. Тож тут одразу збагнемо, що ПФ без зв'язку з УСЗН жодної схеми "замутити" не може. А наш пенсіонер? Правильно - іде зі своїми "папірцями" в банк.
Крок четвертий. Банк. Насправді без цієї "творчої" складової жодна схема зловживань у нашій історії не працює. Чому до банків не апелюють Розенко й Грицак? Запитання до Розенка й Грицака. Тут варто попередити, що саме перед тим, як нашого переселенця чемно запросить усістися в крісло менеджер банку, йому доведеться буквально розділитися на частини. А нам піти слідами вже цілих трьох громадян, які претендують на соціальну допомогу української держави. Причина цього проста.
Щоб відкрити рахунок у банку для отримання будь-якої соцвиплати переселенця, крім довідки ВПО і документа з Пенсійного фонду, банку необхідні паспорт громадянина України та його ідентифікаційний код. Тепер уважно: буквально донедавна закон не забороняв також наявність доручення, у разі відсутності громадянина у вищезазначеному зручному кріслі, а також копії паспорта і коду.
Ну що, напружилися? Отож… Бо тепер нам є де розвернутися у своїх фантазіях. І присвоїти нашому переселенцеві, що несподівано розмножився, умовні позначки "А", "Б" і "В".
Отже, громадянин "А". З ним якраз ніяких проблем. Такий собі цілком реальний переселенець, припустімо, навіть пенсіонер, з усіма необхідними довідками. І оригіналами документів. Відкриває рахунок і отримує карту для виплат, якою потім власноруч розпоряджається. Нюанс один: на якій території він реально живе - на окупованій чи на підконтрольній. Але тут залишилися запитання до держави. Громадянин "А" - не винен апріорі. І пенсія - за ним. Щонайменше доти, доки влада не визначиться з позицією. Поки що ж він може бути позбавлений допомоги виключно як переселенець. У разі, якщо громадянин "А" реально не переїхав. Що, повторимо, сьогодні в режимі онлайн може вільно перевірити й підтвердити СБУ, маючи у своєму розпорядженні електронну базу переміщень ВПО. Крапка. Чому цю базу досі не підтягнули до бази Мінсоцполітики? Запитання - до Мінсоцу. І чому досі існує ця безглузда (чи, навпаки, вигідна) прив'язка пенсії до статусу ВПО - запитання теж не до громадянина "А".
Якщо ж громадянин "А" реально переїхав, але він не пенсіонер, то тут можуть бути задіяні додаткові методи перевірки його прав на допомогу переселенцям. Включно з наявністю нерухомості, депозитів у банку тощо. Для чого Мінфін, отримавши у розпорядження бази 24 органів влади (поки що де-юре), і ввів переселенців у райдер верифікації всіх соціальних держплатежів. Ще минулого літа в результаті фізичної верифікації переселенців (не пенсіонерів, тому що їх перевірку Мінсоцполітики заблокувало) через Ощадбанк було не тільки відсіяно понад 150 тис. людей, які не з'явилися на звірку (тут пряме запитання до власника бази), а й виявлено ТПО з мільйонними депозитними рахунками і приватними будинками. Всупереч чинним обмеженням. (Обмеження - ще одне окреме запитання до держави. І це явно має бути не 12 тис. грн - 10 мінімальних зарплат).
Тут-таки слід акцентувати увагу ще на одній підкатегорії громадянина "А". Не пенсіонер. Реально переїхав. Десь так років 5–10 тому. Завів роботу, сім'ю, але при цьому зберіг прописку, наприклад у Донецьку. Після початку виплат прийшов і зареєструвався як ТПО. Отримує виплати. За нашою інформацією, дані "непереселенців із пропискою" досить ефективно використовують і шахраї. Людина може давно жити і працювати у Львові й навіть не підозрювати, що її друге "Я" отримує допомогу як переселенець у Запоріжжі.
Громадянин "Б". Цей - із довірливих. Точніше - тих, які довіряють. З різних причин. Здоров'я, обмежені кошти, відсутність особистого транспорту… І, швидше за все, це пенсіонер. Притому з категорії тих, хто реально не живе на підконтрольній Україні території. Тому користується послугами посередника. Того самого, на якого оформляє доручення, одного разу спеціально виїхавши на територію України. Чи взагалі не виїхавши, а просто довіривши свої документи посередникові, який і "вирішує" всі питання з українською державою. За винагороду.
Тут можуть бути варіанти. Залежно від моральної планки ділка. У кращому разі, за повний пакет документів переселенця він бере 10-20% відкоту з кожної виплати - пенсії, допомоги, регресу, дитячих тощо., які регулярно знімає з допомогою довіреної йому банківської картки. Решту чесно доправляє "переселенцеві" прямо додому - на окуповану територію. І таких карт у цього, по суті, добропорядного посередника при перетині лінії розмежування справді може бути сотня, а то й тисяча. Що, однак, при його затриманні та "викритті злочинної діяльності" Службою безпеки свідчить лише про одне - чисту угоду між "переселенцем" і посередником. А також про те, що в СБУ в цьому випадку не має і найменшого приводу для піару.
Тут, кажете, треба згадати про інтереси держави? Але ж немає чіткої позиції - немає держави. Зате, крім доходу посередника, добре йдуть справи і в працівника УСЗН, який приймає пачки заяв, написаних однією рукою. В інспектора міграційної служби теж непоганий настрій, коли він ставить свою "галочку" на довідці ТПО без присутності фізичної особи, реєструючи її на тому ж таки ущільненому квадратному метрі. Плюс банк, відкриваючи та обслуговуючи рахунок клієнта за дорученням, не порушує закону і має свій відсоток.
Якщо ж моральну планку посередника занижено, то угода "переселенця" і посередника автоматом стає непрозорою й нечесною. Варіант такої схеми досить точно описала у статті для ресурсу "Інформаційний опір" Олена Степова.Основна фішка в тому, що посередник, оформляючи пакет документів для клієнта (наприклад, пенсіонера), "забуває" уточнити, що, крім пенсії, йому призначені ще й 884 грн допомоги як непрацездатному переселенцю. І кладе їх до своєї кишені. З урахуванням же дивних особливостей вищезгаданої бази, у проміжках між звіркою зареєструватися переселенцем можна відразу в кількох областях. І отримувати допомогу. За твердженням Степової, такі випадки досить масово поширені.
Тут додамо: якщо Мінсоцполітики піде на реальне відкриття бази, а також з'явиться державна політика стосовно переселенців, і буде чітко розмежований статус одержувачів соціальної допомоги (переселенець, пенсіонер, який проживає на окупованій території, інвалід та ін.), то пенсіонерам, котрі залишилися на окупованих територіях, можливо, доведеться повернути державі переселенські виплати. Такі варіанти можуть розглядатися. І одна річ - повертати те, що ти сам отримав, як виявилося, незаконно (хоча тут можна оскаржити подвійні стандарти держави в суді), а зовсім інша - дізнатися, що ти їх, виявляється, "отримував". Тут СБУ й правоохоронні органи можуть проявити кмітливість і викрити злочинну діяльність нечистого на руку посередника, працівника УСЗН і міграційної служби.
Громадянин "В". Стовідсотковий віртуал. Щоб оцінити красу гри цього невловимого громадянина, а точніше - його творців, слід повернутися до магічного слова "банк", а також до тези про те, що закон не забороняє під час відкриття рахунків використовувати доручення та копії документів потенційних клієнтів. Тепер потрібно максимально зосередитися, аби знайти відповідь на просте запитання: у кого можуть бути копії документів, які дозволяють відкрити рахунок на ім'я громадянина, що ні сном ні духом про цей рахунок не відає? Крім самої реальної людини і крім посередника, якому вона довірила свої справи. Немає версій? Тоді згадайте цифри, які ми озвучили на самому початку розмови, дійшовши висновку, що всі 1 млн 200 тис. пенсіонерів, які залишилися на окупованій території, мають довідку переселенця. Електронна база пенсіонерів - у Пенсійному фонді. Там же вони свого часу ставали на облік. Туди ж пред'являли оригінали документів, залишаючи... правильно! Копії.
Ідемо далі. Регіональні відділення Пенсійного фонду розміщені в кожній з областей України, у т.ч. на території Донецької та Луганської областей. Які внаслідок відомих подій виявилися розділеними на підконтрольну Україні частину та непідконтрольну. Так само розділилися і відділення Пенсійного фонду. Тобто частина їх залишилася на окупованій території. Разом із копіями документів та базою. Ось до неї, до інформаційної бази ПФ, за інформацією надійних джерел, "мінсоц" "ДНР"-"ЛНР" має доступ досі. Створити свою "республікам" бракує ресурсів. Та й, як з'ясувалося, необхідності. Що це означає?
Це означає, що довірена людина, наприклад, "міністра соцполітики" "ЛНР" Світлани Малахової (екс-співробітниця Луганської обладміністрації з багатолітнім стажем) весь цей це час могла спокійно штампувати "пакети переселенців" на підконтрольній Україні території. Наприклад пенсіонерів, які виїхали з міста Сєверодонецька, де потребами цієї категорії громадян відає подруга вищезгаданої "міністра соцполітики" "ЛНР", така собі досвідчена в соціальному захисті пані Елеонора Поліщук. Зрозуміло, вона теж має доступ до української бази. І, як ми вже з'ясували, цю людину з пачкою копій чужих документів у нас приймуть в УСЗН, де вона власноруч заповнить гірку заяв, - у базі ж почерк не фіксується. Не виженуть і з ДМС, поставивши позначку про проживання чергової групи "нужденних пенсіонерів" за першою, що спала на думку, назвою вулиці. Банк документи теж візьме, та ще й подякує. Яка різниця, з кого відсотки мати і кому картки оготівковувати? Оформить навіть без липового доручення. Про що свідчить недавній показовий випадок в одному з банків, де менеджера впіймали на оформленні 100 (!) банківських карток. Із використанням копій документів. Звісно ж, літніх громадян, які залишилися на окупованих територіях і, зважаючи на своє здоров'я, фінансовий стан, освіту, а також місце проживання (села й селища), опинилися на гачку пенсійної мафії "республік". Для багатьох із них фраза "сотника", відповідального за конкретний населений пункт: "Сиди й мовчи, а то перестанеш отримувати російську пенсію", - паралізуюча. Так і сидять люди. У "ДНР" - схема така сама. І нова в.о. "міністра соцполітики" пані Толстикіна, за бажання, теж швидко її освоїть.
Можна тільки здогадуватися про масштаби такого вимивання коштів із українського бюджету. Обізнані люди наполягають на, як мінімум, 50-60% "віртуалів" у списках переселенців-пенсіонерів. Це 600-700 тис., чи не так? Треба ж, і тут у ногу з різницею в даних Мінсоцполітики та Міжрегіонального штабу! Усього, при мінімальній пенсії
1074 грн, маємо понад 700 млн щомісячного доходу. На рік - 9 млрд! Хіба не про такі втрати заявляє міністр Розенко? А коли ще уточнити, що "пенсійна мафія" "варить" і на шахтарських селищах...
Чи можна припустити, що вся ця історія розгортається без будь-якої глобальної участі верхівки ПФ, Мінсоцполітики та Ко, обмежуючись виключно участю вищезгаданої тьоті Зої з УСЗН? Не можна. Тому що, по-перше, постає гостре питання щодо партнерського використання бази ПФ. А по-друге, ще в попередньому матеріалі автор спіткнулася на 60 тис. "мертвих душ" у списках переселенців, які напередодні передачі бази Мінфінові презентував міністр Розенко. Тут важливо, що Мінфін розрахував свою цифру, співвідносячи дані природного приросту та смертності населення й виявивши протилежні тренди: там, де найбільше реєструвалося пенсіонерів, смертність не зростала. Ну тому, що вони там реально не жили, отже й помирали на окупованих територіях. За формулою розрахували можливу цифру - сьогодні вона становить 77-86 тис. людей. Однак уточнити її можна тільки після фізичної верифікації. Коли кожен пенсіонер муситиме особисто з'явитися або в банк, або в УСЗН. Або не з'явитися. Тоді постає пряме запитання: як Мінсоц узяв ось так і швиденько нарахував 60 тис. покійників? Не маючи доступу на окуповані території. Після тривалих консультацій із фахівцями варіантів виявилося небагато. Або УСЗН приймали довідки про смерть з печатками "ДНР"-"ЛНР" (чого апріорі бути не може), або в надрах "республік" дуже ефективно працюють наші спецслужби, або в Мінсоцполітики є партнери на окупованій території.
Оскільки Павло Розенко відмовив нам у роз'ясненнях, а генерал Грицак брифінгу з приводу таких успіхів своєї команди не збирав, - наполягатимемо на партнерській версії. А по суті - на узгодженому воюючими сторонами витоку коштів із державного бюджету України.
…Насправді для того, щоб розставити крапки над "і" в цій історії та засвоїти з неї уроки, влада має зробити чотири речі.
По-перше, визначити чітку позицію держави - інтегруємо/відтинаємо, платимо/не платимо, - у фарватері якої будуватимуть свою політику міністерства й відомства, а суспільство, як мінімум, реально розумітиме, хто і за якими правилами грає, хто кому допомагає та скільки на це витрачає. Тим самим мають бути припинені спекуляції на болючій темі для сотень тисяч людей, які по обидва боки лінії розмежування намагаються вижити на копійки, поки хтось заробляє мільярди.
По-друге, створити єдиний державний орган центральної влади, наділений конкретними повноваженнями та відповідальністю, який відповідатиме за формування і реалізацію державної політики щодо переселенців.
По-третє, у стислі терміни виконати закон і створити Єдиний державний реєстр переселенців. А також, виходячи з чіткої позиції держави стосовно конфлікту і людей, які залишилися на неконтрольованих територіях, розмежувати статус ТПО, пенсіонерів та інших одержувачів соціальної допомоги. Оскільки такий хаос в обліку ТПО не тільки створює ґрунт для корупції в частині виплат і бюджетних втрат, а й у перспективі може бути використаний тими, хто має доступ до баз, як політичний важіль на виборах. Хіба завадять 700 тис. зайвих душ, яким рано чи пізно доведеться дозволити голосувати?
І, нарешті, по-четверте, зробити результати верифікації Мінфіном виплат переселенцям максимально публічними, а також передати їх не тільки на розгляд Мінсоцу, який повинен буде припинити незаконні виплати, а й у НАБУ.