Можливість виконати один із п’яти обов’язків мусульманина — бодай один раз у житті здійснити хадж до святих місць у Мецці й Медині — кримські татари отримали лише сім років тому. Король Саудівської Аравії Фахт бін Абдель Азіз Аль-Саїд, прагнучи допомогти одновірцям із пострадянських країн, фінансував паломницькі групи. Для кримських репатріантів, які з труднощами обживаються на землі предків, зібрати 2,5—3 тисячі доларів на таку поїздку — річ нереальна. За ці роки, завдяки запрошенням короля Саудії, здійснити мрію вдалося понад 400 кримським прочанам. Однак на цьому зростання кількості володарів почесної приставки до імені — Хаджі — може й зупинитися. Минулого тижня 25 жінок і 75 чоловіків, які мали намір відвідати святі місця, з жалем дізналися, що нинішнього року король вирішив фінансувати паломницькі групи лише з країн, у яких точаться бойові дії чи сталося стихійне лихо. Такою була офіційна відповідь. Однак причини відмови можуть бути й інші.
З 1997 року організацією хаджу займався благодійний фонд «Крим-2000» на чолі з Хубедіном Куртбедіновим. Щоб отримати запрошення, до короля з проханням надати фінансову допомогу кримським мусульманам неодмінно зверталися керівники автономії та представник Президента України в Криму. Однак останніми роками організація поїздок супроводжується скандалами, що їх раніше лідери кримських татар — і духовні, і політичні — намагалися не афішувати. Адже в основі — внутрішні чвари, далекі не лише від постулатів віри, а й побутуючої думки про єдність кримськотатарського народу.
Непорозуміння, стверджує Х.Куртбедінов, виникли через бажання меджлісу повністю контролювати склад групи прочан. 2000 року дев’ятьох осіб просто не пустили в літак, який відлітав до Саудівської Аравії. Мустафа Джемілєв тоді конфлікт пояснив тим, що в групі були араби, а королівська квота надана лише кримським татарам. Куртбедінов, до речі, теж усунутий від польоту, стверджує, що постраждали кримські татари, опозиційні керівництву меджлісу. 2001-го хадж і зовсім не відбувся, а потім із Саудівської Аравії до Криму приїхав шейх Мухаммед Аль-Кахтані. Заснований ним фонд «Ас-Суна» («Прямий шлях») разом із фондом «Крим-2000» два роки займався організацією хаджів, за сприяння заснованої іноземними студентами-мусульманами організації «Бірлик» залучав кошти для будівництва мечетей і допомоги репатріантам. З меджлісом шейх не товаришував, а ось із тодішнім кримським спікером Леонідом Грачем спільну мову знаходив. Але торік кілька мусульманських організацій, у тому числі «Ас-Суна» і «Бірлик», несподівано припинили свою діяльність. А їхні керівники залишили межі України. Кажуть, не без допомоги відповідних органів і на наполегливі прохання кримськотатарських лідерів, у тому числі й духовних. У прес-групі кримського головкому СБУ на запитання про долю лідерів зазначених фондів відповіли без уточнення прізвищ: «Торік за грубе порушення визначеного законом статусу перебування іноземців на території України за межі країни було виселено ряд іноземних громадян». Чи міг шейх Аль Кахтані, який залишив межі України і якого вважають особою, наближеною до сина короля, вплинути на подальшу відмову фінансувати кримських прочан? Х.Куртбедінов у цьому не сумнівається.
Примітно, що за тиждень до початку хаджу представник меджлісу в Духовному управлінні мусульман Криму Арсен Альчиков зробив несподівану заяву: з низки причин муфтіят змушений відмовитися від попередньої практики організації хаджу. Безплатна «відправка груп віруючих певною мірою має туристичний характер». За канонами, підтверджує Арсен-ага, мусульманин повинен здійснити паломництво тільки на власні кошти, причому без шкоди для утримання сім’ї. Хубедін Куртбедінов пояснює цю заяву незнанням традицій: «Споконвіку і в Криму, і в мусульманському світі загалом багаті люди допомагали бідним здійснити хадж у святі місця. При цьому хадж зараховувався і багатому, і бідному». А оскільки, нагадує опонент муфтіяту, автори заяви і самі в минулому здійснювали паломництво в т.зв. безплатних групах, то мета ставилася інша.
Частково це підтверджує той факт, що раніше муфтіят звернувся до короля Саудівської Аравії з листом, у якому, за словами Арсена Альчикова, викладено принципову позицію: організовувати хадж має не громадська організація, а релігійна — Духовне управління мусульман Криму. «У групах, які формував фонд «Крим-2000», були люди з далекими уявленнями про норми поведінки в ісламі, — стверджує Арсен Альчиков. — На нас посипався шквал листів від офіційних осіб Саудівської Аравії про те, що прочани з Криму поводилися неправильно. — Один із наших прочан навіть не знав, як треба здійснити омовіння перед молитвою».
Народний депутат України Рефат Чубаров, що теж, до речі, на запрошення короля Саудії здійснив паломництво, у своїх коментарях не такий категоричний: ніхто не може заборонити фондам, у тому числі й зарубіжним, допомагати мусульманам в організації хаджу, однак при цьому вони обов’язково повинні співпрацювати з муфтіятом. «Дуже не хотілося б, щоб якісь фонди, окрім допомоги, ще й приносили нетрадиційні для кримських татар течії і тлумачення ісламу», — відмовляючись уточнити думку, сказав Рефат Чубаров. Втім, натяк на співпрацю фонду «Крим-2000» із фондами, заснованими вихідцями з арабських країн, більш ніж прозорий. І таке насторожене ставлення не новина: муфтіят і меджліс послідовно наполягають на відродженні в Криму саме європеїзованого сунітського напряму ісламу, за турецьким зразком, який часто називають ісламом у джинсах. Хоча, каже Хубедін Куртбедінов, що справді традиційне для кримських татар, «на сьогодні ніхто чітко не сформулював. І хіба це погано, що молоді чоловіки відпускають бороди, а їхні дружини носять закриті сукні й покривають голови?» — запитує він. Відповісти складно, оскільки ці явища тільки зараз починають публічно обговорюватися, а головними дослідниками мусульманського світу Криму досі залишаються спецслужби. Час від часу їм доводиться спростовувати повідомлення російської преси і місцевих політиків про вахабітські табори, тренувальні бази ісламських фундаменталістів та інші підривні центри у кримських горах і селищах репатріантів. Ця карта в політичних іграх завжди козирна, і не в останню чергу тому, що багато подій, які відбуваються в мусульманському середовищі, для більшості жителів півострова, а тим більше країни — абсолютно незрозумілі.
Задля справедливості зауважимо: розібратися в цих політико-релігійних хитросплетіннях не завжди вдається і самим кримським татарам. Здійснення хаджу — уже звична малоздійсненна мрія. Дай Боже завтра, у перший день Курбан-Байраму, під час святкового намазу потрапити в мечеть. Їх усе ще мало, і тисячі кримських мусульман змушені будуть молитися під відкритим небом, у дворі мечеті, а то й просто в орендованому до свята приміщенні клубу. Щоправда, деякі з них колись були храмами.