На вертикалі, по якій розвивається скандал навколо закриття «Сільських вістей», вирішальними повинні стати дві зупинки. Перша — Апеляційний суд (у крайньому разі, Верховний), друга — Держкомітет з інформації, де газета, що проштрафилася, може зареєструвати споріднений бренд на кшталт «Сільські вісті плюс», «Сільські вісті-2» тощо. Це, звісно, ще не факт, оскільки в реєстрації можуть відмовити на цілком (або майже) законних підставах. «Сільські вісті» з «причепом» уже існують. Не можу сказати в якій кількості, але на Вінниччині — точно є.
«Сільські вісті Вінниччини» тижневий спецвипуск органу місцевої обладміністрації газети «Подолія». А за логотипом, розміром, шрифтами, версткою і навіть виглядом першої сторінки — двійник усеукраїнських «Сільських вістей». І, попри протести законного власника торговельної марки, виходять ще з 2000 року.
На тлі такого, м’яко кажучи, непорозуміння, показовим є торішній випадок із появою у Вінниці газети «ФАКТИ i подiї» — зовні абсолютного двійника столичних «ФАКТОВ и комментариев».
Оригінальні «ФАКТИ» відразу звернулися в Держкомінформації та в Антимонопольний комітет України. Не минуло й двох тижнів із початку розслідування справи про неправомірне використання чужого товарного знака, як псевдо-«Факти» припинили вихід, а їхній редактор став безробітним.
Чому залишилася без такої ж принципової уваги аналогічна скарга «Сільських вістей» — залишається тільки здогадуватися. Можливо (а не тому), і з тієї причини, що засновником плагіатора «ФАКТОВ» виявилася обласна друкарня, а не обладміністрація.
А редактор вінницьких «СВ», як пояснив голова обласної організації СПУ Іван Бондарчук, відговорився посиланням на «Правду». Мовляв, була ж і «Піонерська...», і «Комсомольська...». Коротше, слово таке. Популярне. Єдине, у чому все-таки довелося дати задній хід, — синє тло логотипа «Сільських вістей» замінили зеленим.
А причина появи такого двійника очевидна. Читацька аудиторія «Сільських вістей» на Вінниччині традиційно найбільша. І коли у верхах кілька років тому пролунала думка, що «Сільським вістям» потрібно «бити морду», губернатор області (уже колишній) переговорив із кількома провідними журналістами на предмет створення сільської газети на противагу «СВ». Про зміст цієї розмови знаю від одного з тих, із ким провели співбесіду.
Ось тільки з провідними не склалося, і до справи «антипропаганди» довелося підключити офіційний орган обладміністрації. Проти чого останній, здається, і не заперечував. Адже в перспективі, після виникнення, скажемо так, певних труднощів із передплатою на «СВ», вивільнялася досить прибуткова ніша ємністю в 200 тисяч примірників.
Поки що захопити цю нішу «СВ-2» не вдалося. Силова організація передплати з селекторними нарадами й вимогами обладміністрації «забезпечити передплату... кожного державного службовця, що працює в колективі», на цих самих держслужбовцях і захлинається. А рядові селяни, заради котрих і закручували цю веремію, чомусь не дуже поважають газету, яка стверджує вустами обласних керівників, що жити стало краще, жити стало веселіше. Вони у відповідь, як завжди, мовчать, і — голосують трудовою гривнею за звичні «Сільські вісті».
Тим паче що передплату на них, усупереч чуткам, досі не законсервовано. Оформляють у будь-якому поштовому відділенні. На весь рік — сама заповнювала бланки. Що, на думку соціалістів, небезпечно іншим сюрпризом. А саме: у разі припинення виходу синіх «Сільських вістей» передплатники одержать своєрідну компенсацію у вигляді зелених «Сільських вістей». Не кийком, то палицею.
— Ми усвідомлюємо таку можливість, — повідомив голова обласної організації СПУ, депутат облради Іван Бондарчук. — І попереджаємо про неї під час наших акцій протесту проти закриття опальної газети, що має на Вінниччині понад 200 тисяч передплатників.
Так, про усякий випадок. Адже на розумове здоров’я наш народ взагалі не скаржиться. І давно вже дотримується одного зі старих рецептів, який радить: якщо на клітці зі слоном написано «буйвіл», не вір очам своїм.
P. S. Камінець у город — просто для повноти картини...
«Подолія», що випускає «Сільські вісті Вінниччини», недавно відзначилася ще в одному скандалі, несподівано одержавши репутацію газети, надійність якої перевірено... електронікою.
Редакція випустила саморекламний календарик із напівроздягненою пані. Про смаки, звісно, не сперечаються, але пані виявилася ще й «обличчям» засобів контрацепції Joy, надійність яких перевіряється електронікою. За якимсь дивним збігом, газетярі теж скористалися «слоганом» про надійність дружби з ними. Губернатор, котрому мало не кожен відвідувач вважає необхідним подарувати горезвісний календарик, досі утримується від висновків: який же рівень надійності примірила на себе газета обладміністрації. Чи для блага державних інтересів що плагітування «Сільських вістей», що Joy — усе однаково?