У зв’язку з президентським призначенням Ігоря Бакая главою Державного комітету України з водного господарства (Держкомводгосп) від колег і бізнесменів, які давно і досить добре знають призначенця, довелося почути чимало всіляких реплік, епітетів, визначень і анекдотів. Втім, як свідчить народний досвід: «друга человека мужеска пола темной масти не отмоешь добела».
За свої неповні сорок років Бакай устиг нажити і розтратити один із найбільших капіталів в Україні, створити й очолити НАК «Нафтогаз України» — практично з початку 1998 року і до березня 2000-го, коли І.Бакая на посаді голови правління НАКу замінив його соратник Ігор Діденко (нині він очікує вердикту німецького суду). Ще цікавіші сторінки бізнес-біографії І.Бакая пов’язані з туркменським газом — згадайте корпорацію «Республіка», приписувані йому «галоші», необхідні в пісках, по 5—10 доларів за пару... А вже потім — ЗАТ «Інтергаз» — гідний конкурент на ринку газу таким компаніям і групам компаній, як «Єдині енергетичні системи», «Ітера», «Індустріальний союз Донбасу» і деяким іншим.
Тоді, як утім, і зараз, була актуальною приказка: «Добре в каламутній воді рибку вудити»... Або — кому добре?.. Можливо, тому, хто днями першого менеджера найбільшої в Україні нафтогазової компанії призначив... главою Держкомводгоспу? Чи тому, кого призначили?.. Зрештою, середовище для нього знайоме...
Шкода, королівство замале, розгулятися ніде. Чи ми помиляємося?