Період активного розпаду фракції «Єдина Україна» прогнозувався давно. Більш ніж очевидною була мета, задля якої так довго влада зберігала єдність цієї фракції — коронація Володимира Литвина як спікера українського парламенту. Після цього фракція втратила внутрішній сенс для розвитку і навіть для самого існування.
5 липня, фактично перед тим, як народні обранці зібралися йти на канікули, було заявлено про створення чергової «постєдиської» нової парламентської групи з яскравою та помітною назвою — «Народний вибір». Цікаво, що сама назва вже давно витала в парламентських стінах і ще у квітні—травні ходили чутки, нібито фракцію з такою назвою з числа мажоритарників створюватиме відомий політик і підприємець Володимир Сивкович.
Та в оголошеному складі групи ім’я Сивковича не значилося. Зате було чимало інших цікавих імен. Приміром, Микола Гапочка. Потомствений аграрій Микола Михайлович протягом понад п’яти років перебував на посту заступника губернатора Луганської області, а в 1998— 2001 роках був першим заступником Олександра Єфремова. Торік, під час пертурбацій у Держрезерві, Микола Михайлович був переведений до цієї структури на посаду заступника Володимира Куратченка. З цієї ж посади він і прийшов до парламенту.
Не менш цікавою є особистість одного з наймолодших народних депутатів Володимира Гошовського. Представник «клану Гошовських» у парламенті Володимир Сергійович замінив у стінах Верховної Ради свою матір, Валентину Андріївну, котра як депутат Верховної Ради двох попередніх скликань цього разу програла вибори й тепер курирує соціальну сферу в Раді національної безпеки й оборони України, є заступником Євгена Марчука. Батько нардепа, Сергій Володимирович, протягом тривалого часу очолював НАК «Надра України», а зараз є держсекретарем Міністерства екології та природних ресурсів України. Гошовський — із молодих та ранніх. Його політичні амбіції більш ніж очевидні. «И жить торопится, и чувствовать спешит», — це про таких, як Гошовський, писав свого часу Пушкін.
Явно виділяються у фракції постаті Миколи Баграєва — президента «Таврійських ігор» і людини, близької до Президента України, і Володимира Щербаня — екс-депутата, екс-губернатора Донецької і Сумської областей, голови Ліберальної партії України. Серед членів фракції — кілька директорів підприємств.
Та найцікавіше — це те, на чому базується ця парламентська група. Стає зрозумілим, що «Народний вибір» є дітищем двох політичних сил: з одного боку — «клан Гошовських», з іншого — голова Луганської обласної адміністрації Олександр Єфремов.
На деякому етапі Єфремов, як відомо, вирішив стати самостійною фігурою. Від Києва він — і політично, і географічно — був відгороджений двома потужними регіональними формуваннями — Харківським і Донецьким «кланами». При цьому Олександр Сергійович продовжував грати свою політичну роль, малопомітну, але досить важливу. Він належить до числа тих регіональних лідерів, яких вважають улюбленцями Президента. І стояти в суспільній ієрархії нижче від сусіди, Віктора Януковича, йому не хотілося. Тому за першої ж можливості Єфремов вирішив створювати свою власну фракцію в парламенті.
Подивіться на склад «Народного вибору». Кого ви там побачите? Вищезгаданий Микола Гапочка — колишній заступник Єфремова по роботі в обладміністрації, депутат Верховної Ради, обраний по округу №113 у Луганській області. Чи не випадково саме йому випала честь зачитувати з трибуни Верховної Ради текст заяви про створення нової парламентської групи? Генеральний директор державної холдингової компанії «Ровеньки-антрацит» Геннадій Астров-Шумилов (округ №111, Луганська область). Генеральний директор Луганського об’єднання з виробництва прокатних валів Микола Будаг’янц (округ №110 Луганської області). Директор заводу з виробництва гірничорятувального устаткування «Горизонт» Віктор Кирилов (округ №107, Луганська область). Генеральний директор холдингової компанії «Луганськтепловоз» Микола Мельников (округ №105, Луганська область). Голова правління і генеральний директор ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» Енвер Цкітішвілі (округ №106, Луганська область). Голова постійної комісії з питань бюджету і фінансів Луганської обласної ради Катерина Фоменко (округ №114, Луганська область). Начальник Луганського обласного управління Пенсійного фонду України Василь Надрага (округ №104 Луганської області), президент «Індекс-банку» і колишній керівник банку «Україна» Віктор Тополов (округ №115 Луганської області). До цієї тісної тусовки за територіальним принципом слід зарахувати голову правління ВАТ «Новомосковський трубний завод» Миколу Солошенка, якого з іншими луганчанами незримо з’єднує загальна дружба з першим віце-прем’єром Олегом Дубиною.
Таким чином, з обраних у Луганській області 12 депутатів тільки троє не ввійшли до складу нової групи: Людмила Кириченко залишилася у фракції «Регіони України», Сергій Сінченко вирішив не зраджувати комуністам, а Юлій Йоффе — трудовикам.
Володимир Гошовський привів із собою, як вважають, свого земляка-аграрія Олега Каратуманова, радника голови НАК «Украгролізинг» Віктора Бойка, губернатора Сумської області Володимира Щербаня ( який щойно залишив фракцію «Наша Україна» і якого Віктор Ющенко порівняв зі зрадливою дружиною), а також відомого шоумена Миколу Баграєва. Таким чином, у парламенті утворилося нове формування.
При короткому погляді на нове утворення можна помітити, що нова група позбавлена ідеологічного обличчя і багато уваги приділяє популістській риториці, на кшталт «Позиція «Народного вибору» — це та позиція, якої з кожного ключового питання дотримується народ України, наші виборці».
Група не має одного впливового лідера — тут введений інститут співголовування. Пам’ятаєте, на зорі демократичних перетворень Партія демократичного відродження України теж вводила подібні інститути, але швидко від них відмовилася? Лише у випадку з «Народним вибором» співголів не сім (як у ПДВУ), а п’ять. Самі члени групи пояснюють це тим, що вони, мовляв, не партія, і непотрібно партійні принципи переносити в парламентське життя.
Більшість депутатів у групі мають партійну «прописку» або Народно-демократичної (до якої належить сам Олександр Єфремов; до речі, Луганську обласну організацію НДП очолює член групи Василь Надрага), або Аграрної партії. Виняток становлять ліберал Щербань і, хоч як дивно, соціал-демократ (об’єднаний) Микола Мельников. Це свідчить про те, що група не піде на повідку ні в трудовиков, ні в есдеків, ні в аграріїв, ні в НДП — Єфремов і Гошовський вирішили зіграти власну гру.
За допомогою фракції адміністрація Президента зможе ефективно впливати на інші фракції в парламенті і на позапарламентські важелі влади. Природно, основну увагу буде приділено роботі серед своїх однопартійців — членів фракцій Народно-демократичної партії і «Аграрники України». Та за допомогою Мельникова можна буде здійснювати набіги на поля СДПУ (о), а Віктор Тополов відомий своїми близькими стосунками з Петром Диминським, який відіграє не останню роль у фракції «Наша Україна». Можливо, розпочнеться процес перетягування депутатів, які залишилися в «Єдиній Україні» (їх залишилося дев’ять, і фракція підлягає розпуску).
Щоправда, ледь помітно простежуються фігури ще двох зацікавлених осіб. Перше — це віце-прем’єр Олег Дубина, який, безсумнівно, матиме вплив на представників промислових кіл у групі, особливо на тандем Цкитішвілі — Солошенко. А для Олега Вікторовича за непевності його нинішнього становища й за поглиблення конфлікту з донеччанами (особливо з Віталієм Гайдуком) це дуже важливо. Друге — це Леонід Кучма, для якого створення групи дозволить послабити тиск, який зростає, із боку донеччан, створити їм противагу на Сході України, зміцнити свої власні позиції, висунути нових людей із числа молодих і амбіційних політиків на кшталт Гошовського-молодшого. І це повністю лягає в канву нової кадрової політики Президента — поруч із призначеннями в адміністрацію Президента Сергія Льовочкіна і Валерія Хорошковського.
А взагалі — нова група до осені може стати предметом активних парламентських торгів. 15 чоловік можуть зробити погоду — особливо, якщо буде йтися про важливі «осінні» питання у Верховній Раді. Тому плюс до всього нова група — це ще й вигідний політичний товар. Який може мати свій еквівалент, виражений як у конкретних сумах, так і в конкретному політичному капіталі.