Які ми з вами легкопам’ятні, легкі на пам’ять.
Якось дуже швидко забуваємо...
Микола Азаров, 11 березня 2011
Голову Партії регіонів Миколу Азарова цього тижня посвячували в Єрусалимі у лицарі Ордену Святого Гробу Господнього. Практично тоді ж парламентська фракція його партії в Києві недвозначно демонструвала, що до її пріоритетів не входить ні шанування десяти божих заповідей (тієї ж - Не вкради!), ні дотримання правил суспільної етики, прийнятих у християнських державах.
Чергове перенесення прийняття антикорупційних законів відоме всій країні. А ось поповнення рядів фракції залишилося непоміченим. Воно не менш показове. 16 березня фракція прийняла до своїх лав народного депутата Антона Яценка. «Хрещеного батька Тендерної палати».
11 березня нинішнього року під час підсумкової прес-конференції М.Азаров дуже навіть правильно заявив, що «будь-який об’єктивний критик повинен оперувати фактами». Факти, які підтверджують згадані фамільні зв’язки пана Яценка, «Дзеркало тижня» опублікувало ще в 2007 році (див. список членів ТПУ в: «Сімейні» обійми держзакупівель», «ДТ», № 34, 15.09.07; організаторів / засновників приватних компаній із «галактики ТПУ»: «Привідкриваючи таємниці тендерного двору», «ДТ», 01.09.07).
Цих фактів жодного разу не було поставлено під сумнів у численних позовах, поданих на «ДТ» тодішніми «тендерними консультантами». Оскільки вони грунтувалися на офіційних документах.
Про ці факти чотири роки тому чудово знав і пан Азаров (див. інтерв’ю з ним: «ДТ», 01.09.07). А його вірний соратник та тодішній (і нинішній) голова КРУ Петро Андрєєв вигукував, що «це ненормально, коли держава стає безсилою перед купкою ділків!» (див. «ДТ», № 27, 14.07.07).
При цьому збитки держбюджету від діяльності цієї «купки ділків» той-таки П.Андрєєв оцінював приблизно в три мільярди гривень. На рік! А палата правила майже три роки.
Безпосередніми свідками цього «безсилля держави» стали десятки, якщо не сотні тисяч підприємців і держслужбовців, замовників державних тендерів, по всій країні - від Новоазовська до Чопа.
Про роль, природу ТПУ і «ділків» чудово знав і Віктор Янукович, нинішній президент і «почесний лідер» Партії регіонів. Будучи прем’єром, він публічно заявляв: «Більшої корупції, ніж у палаті, у країні немає. Уряд вживатиме дуже жорстких заходів із цього питання, оскільки Тендерна палата в усіх уже в печінках сидить» (17.08.2007, Харків; цитується за: «Эксперт», №32, 2007). І погрожував: «Цих тямущих хлопців, які придумали, як набивати кишені бюджетними грішми... ми до них підберемося й розберемося».
Рік тому Сергій Льовочкін, глава президентської адміністрації, у дні другого туру президентських виборів поділяв праведний гнів свого шефа: «...що витворяли у минулі роки знамениті тендерні палати?!» (цит. за: «Українська правда», 16.03.2011).
Відтоді пан Яценко встиг побувати одним із трьох найлютіших ворогів української преси (нарівні з Леонідом Черновецьким), відповідно до антирейтингу Інституту масової інформації 2007 року. Виступити автором законопроекту про запровадження кримінальної відповідальності для журналістів «за поширення негативних відомостей». Стати народним депутатом України від Блоку Юлії Тимошенко. Потім його вигнали з фракції БЮТ (показово - зовсім не за причетність до діяльності ТПУ!).
І впродовж цих років його ім’я постійно спливало у зв’язку з побудовою нових корупційних схем: у сфері тих-таки держзакупівель, хай і позбавлених опіки ТПУ, у процесах подачі електронної звітності, в оціночній діяльності... Про них писали «Дзеркало тижня» і десятки інших українських видань.
Неодноразові спроби ГПУ, СБУ і МВС розслідувати його діяльність закінчувалися нічим. І контраргументи були дуже вагомі. І кваліфікація «органів» давно викликає сумніви. І спрацьовував страх ефекту доміно: якщо посадять його, то він може розповісти таке-е-е-е і про
таки-и-их...
Утім, у демократичних християнських державах за відсутності судових доказів спрацьовує громадський осуд. Політики, чиновники або народні обранці подають у відставку. Самі не хочуть - їх витискує місцева політична еліта. Навіть за найменших підозр у крадіжці бюджетних коштів. Прикладів цього - безліч.
Пояснення просте. Річ не в конкретній людині. А в неприглядній практиці поводження з бюджетними коштами, яка з нею асоціюється. Її громадський осуд посилає всім чиновникам і політикам чіткий сигнал: «Так не робіть, це погано! І вам буде погано, навіть якщо вас не впіймають за руку». Не менш важливо, щоб прості громадяни теж отримували сигнал: «Ми, можновладці, справді піклуємося про те, щоб наші руки були чистими...»
Який же сигнал послав вступ «хрещеного батька ТПУ» до фракції Партії регіонів? Крім того, що цей Орден Золотого Тельця збагатився новим членом. Сигнал очевидний. Знання, навички та вміння нового «лицаря» дуже затребувані Партією регіонів. Схоже, в розробці перебувають нові масштабні корупційні схеми. Суспільству слід уважно придивитися до останніх рухів регіональних рук. Тому що ціна «легкої пам’яті» пана Азарова може бути для суспільства надто високою!
Наприклад, цього тижня у першому читанні було прийнято урядовий законопроект №7532, яким різко звужується відкритість держзакупівель, а закупівлі держпідприємств передаються в ручне керування Кабміну. На порядку денному Верховної Ради також з’явився законопроект авторства пана Яценка про електронну комерцію. А в цій сфері для різноманітних посередників-консультантів - роздолля...