З наближенням президентських виборів в Україні увага головних політичних гравців дедалі більше зосереджується на проблемі можливого перерозподілу власності. Підстави для занепокоєння дійсно існують і полягають вони у масштабній тінізації вітчизняної економіки, в незахищеності частини власності, отриманої в результаті приватизації. Якщо близько половини валового внутрішнього продукту виробляється (і перерозподіляється) в тіні, поза межами офіційної статистики і державного бюджету, очевидно, що не менша частина політики також є тіньовою, непублічною, закритою для громадськості.
Бажання головних гравців надійно убезпечити власні бізнесові інтереси після обрання нового Президента визначальною мірою впливає на розвиток політичних процесів в Україні. Підтвердження цього — намагання президентської команди завершити конституційну реформу до виборів, щоб перерозподіл владних повноважень і ключові кадрові призначення відбулися під контролем нинішнього Президента; шалена боротьба за представництво у Верховній Раді, у керівництві регіонів і окремих міст, що розгортається в період виборчих кампаній на всіх рівнях; концентрація засобів масової інформації в руках кількох, найбільш впливових фінансово-політичних угруповань; призначення ними «своїх» людей на ключові посади в структурах виконавчої і судової влади, в правоохоронних органах.
Із приходом до влади нової президентської команди дійсно є небезпека перерозподілу власності, причому в разі перемоги кандидата як від опозиції, так і від діючої влади. Однак побоювання щодо можливого перерозподілу власності значною мірою перебільшені. Водночас боротьба за гарантії збереження власності шляхом встановлення контролю над державними органами супроводжується численними порушенням закону, згортанням демократичних процесів в українському суспільстві. Тим самим не створюються сприятливі умови для поступального розвитку суспільства і держави, формується негативний імідж України у світі.
Вихід із цієї ситуації ми бачимо в легалізації та амністії власності, капіталів і доходів; впровадженні дійсно вільної конкуренції; встановленні прозорих та однакових для всіх правил гри. В цьому зацікавлені насамперед підприємці, бо їх не влаштовує ні залежність бізнесу від окремих високих посадовців, ні надмірне втручання контролюючих і правоохоронних структур в економіку. Не лише бізнесмени, але й переважна більшість (69%) громадян переконані, що вести підприємницьку діяльність, не порушуючи закон, в Україні сьогодні неможливо.
У легалізації та амністії власності, капіталів і доходів зацікавлене й українське суспільство. Підтверджуючи несправедливий характер приватизації, майже дві третини (62%) громадян водночас упевнені, що легалізація тіньових капіталів є необхідною, 58% вважають, що слід створювати умови для такої легалізації, а 46% – засвідчили готовність пробачити порушення, що були в минулому, тим підприємцям, які виведуть капітали з тіні та вкладатимуть їх у легальну економіку країни. Йдеться про амністію не у суто юридичному сенсі поняття, скоріше – про суспільно-політичне, громадське визнання, надання легітимності набутій власності, капіталам і доходам із метою їх залучення до легальної економіки в інтересах усього суспільства.
Економіка країни потребує довгострокових, а отже – захищених капіталовкладень. Лише вони здатні забезпечити нові робочі місця, відповідну вартість праці, стабільну зарплату. Саме тому необхідно врешті-решт підвести риску під минулим, щоб рухатися вперед. Спроби політичної експлуатації популістських гасел «перерозподілу власності в ім’я відновлення соціальної справедливості» можуть знайти підтримку серед людей, більшість з яких соціально незахищені і не мають власності. Але нічого, крім посилення соціальної напруженості та стагнації економіки, такі заклики не додадуть. Як і не додадуть вони позитивних рис міжнародному іміджу України, її кредитному та інвестиційному рейтингам.
Усвідомлюючи важливість вирішення цієї проблеми, експерти Центру Разумкова виносять результати її дослідження та обговорення в рамках фахової дискусії на шпальти «Дзеркала тижня». Сподіваємося, вони будуть цікаві читачам. Тим більше що «ДТ» було одним із перших українських видань, яке порушило питання суспільно-політичних наслідків тінізації власності в Україні, і постійно тримає його в полі зору. Фахова дискусія відбулася 24 березня 2004 р. з участю всіх зацікавлених сторін – підприємців, політиків, юристів, представників громадськості, журналістів.
Користуючись нагодою, висловлюємо вдячність Посольству Королівства Швеція в Україні, що підтримало цей дослідницький проект у рамках Програми SIDA – Агентства з питань міжнародної співпраці та розвитку. Власне факт цієї підтримки засвідчує, що міжнародна спільнота хоче бачити Україну демократичним, стабільним і передбачуваним партнером.