Формально через справи державної ваги (це коли члени уряду на чолі з Президентом Віктором Ющенком прийшли агітувати й переконувати парламентарів проголосувати за документи з так званого пакета ВТО, а стали свідками тривіального «мордобою» у стінах ВР) 6 липня не відбулося обіцяного Юлією Тимошенко засідання Кабміну та «розбору польотів» глави НАК «Нафтогаз України» Олексія Івченка. Незадовго до цього Юлія Володимирівна розкритикувала дії останнього і дала зрозуміти, що не виключає відставки голови правління нафтогазового НАК. Згідно з деякою інформацією, прем’єр-міністр навіть направила Президенту подання про відставку О.Івченка.
У свою чергу, О.Івченко теж не сидів склавши руки: оперативно відрапортував про виконану роботу перед В.Ющенком. А заодно 5 липня поскаржився Президентові на «необгрунтовану полеміку», що розгорнулася навколо «Нафтогазу України», її політичний підтекст і активну участь у ній українських політиків та членів уряду. Мовляв, не треба нам ні хули, ні похвали, нехай тільки не лізуть у справи НАК, оскільки це ускладнює переговорний процес із «Газпромом».
А для більшої переконливості наприкінці свого епістолярного послання (див. obozrevatel.com) глава НАК попросив Віктора Андрійовича «заборонити членам уряду робити безвідповідальні заяви та коментарі щодо дефіциту газу, а також втручатися у господарську діяльність НАК «Нафтогаз України».
Напевне, «втручанням у господарську діяльність НАК» його глава вважав санкціоновану прем’єром заборону на реекспорт газу — до часу ліквідації дефіциту в газовому балансі країни. Можливо, і ще щось, та про це у своєму зверненні до В.Ющенка 5 липня він не писав.
Проте аргументів О.Івченка для В.Ющенка, очевидно, виявилося достатньо, щоб задовольнити прохання свого нафтогазового протеже. Того ж дня у відповідь на «доповідь» О.Івченка глава держави наклав заборонну резолюцію щодо втручання у газові і взагалі справи НАК, адресовану особисто прем’єру та членам уряду... Вже наступного дня цю радісну для НАК і особисто його глави звістку рознесли по світу (себто по сайтах) численні агентства.
І при цьому чомусь ніхто не запитав себе: а кому, як не Кабміну, цікавитися справами НАК «Нафтогаз України», якщо саме уряду безпосередньо підпорядкована ця національна компанія? Більше того, у суперечці з «Газпромом» щодо умов транзиту газу територією України пан Івченко сам посилався на уряд України, прикриваючись угодою до 2013 року, підписаною урядом Російської Федерації і Кабміном України.
То що ж означає пряме вето Президента на втручання Кабміну у справи «Нафтогазу України»? Хіба це по суті не є втручанням у ту ж таки господарську діяльність НАК, про яку йшлося вище? Отже, уряду і прем’єру — зась, а Президентові що, сам Бог велів?! Чи це продовження «славної» пам’яті практики Леоніда Кучми, який теж волів сам «вирішувати газові питання» і ой як не любив втручання «сторонніх», включно з членами уряду?..
І ще питання: чому глава держави зайняв таку позицію? Він не довіряє прем’єру чи боїться, що вона хоче впровадити цікаві їй схеми роботи на ринку газу з цікавими їй компаніями та особистостями? А чи Президент не хоче, щоб прем’єр заважала його оточенню впроваджувати власні схеми та методи роботи на нафтогазовому ринку?
В.Ющенко настільки однозначно довіряє О.Івченку, що готовий залишити НАК «Нафтогаз» узагалі без будь-якого контролю з боку виконавчої влади? І чи означає це, що, знявши відповідальність за роботу НАК із уряду, Президент готовий розділити всю повноту відповідальності з главою НАК «Нафтогаз України» за дії останнього в досить непростій ситуації із тим-таки «Газпромом» і Туркменистаном? Адже наслідки помилок глави НАК можуть дуже дорого обійтися не лише національній нафтогазовій компанії, а й усій державі...
Багатьом коментаторам «газової» теми в теперішній ситуації і справді краще вже було б помовчати. А декому — демонструвати своє красномовство й аргументацію насамперед під час дуже непростих перманентних переговорів із «Газпромом» і Туркменистаном.
До речі, про «Газпром». Уже 8 липня інформагентства передали інформацію про те, що нібито на саміті у Великобританії (Шотландії) президент РФ В.Путін «лякає країни великої «вісімки» Україною». Путін, мовляв, заявив, що розвивати проект поставок російського газу до Європи через Україну можна лише за наявності чітких гарантій Києва щодо виконання взятих на себе зобов’язань, передає РІА «Новости».
Як повідомило джерело в російській делегації, про транзит газу через Україну мова зайшла під час обговорення на саміті «вісімки» теми поставок енергоносіїв.
«Президент визнав, що з Україною нині важко мати справу. Був тристоронній проект з участю Німеччини, але угоду з Україною досі не підписано», — повідомило джерело. За його словами, Путін заявив, що «коли будуть гарантії від України, тоді можливо буде розвивати цей проект у тому чи іншому вигляді».
З одного боку, ця «заява» цілком вписується в розгорнуту росіянами кампанію дискредитації України на європейському ринку. Але, з іншого боку, це очевидний сигнал: конфлікт між «Газпромом» і НАК «Нафтогаз України» існує і далеко не вичерпаний, як про це пан Івченко повідомляє В.Ющенку.
…Простіше, звісно, написати Президентові України слізну чолобитну й розповісти, що «в Багдаді все спокійно». Та тільки проблеми після цього самі собою не вирішаться. Тим більше якщо заборонити уряду взагалі у них втручатися.