Опитування громадської думки показують — 70% українців переконані: результати виборів буде сфальсифіковано. Що це — результат власного досвіду, міф, неприйняття результатів волевиявлення інших людей чи реальний прогноз? Саме такий настрій став однією з рушійних сил революції 2004 року, так само як і багатьох подібних технологій, застосованих в інших країнах до українських помаранчевих подій чи після них. Пряма фальсифікація результатів народного волевиявлення є одним із найтяжчих злочинів. Звичайно, незаконна агітація, адміністративний ресурс чи чорний піар також впливають на результати, проте згідно з міжнародними підходами вважаються меншим злом, ніж підміна бюлетенів чи протоколів. Під час останніх виборчих кампаній в Україні спостерігачі говорили про підкуп виборців, нерівні шанси різних партій, проблеми з доступом опозиції до ЗМІ. Що ж до прямої фальсифікації, то ми сподівалися, що вона вже давно в минулому. Ба, навіть у критикованій усіма демократії по-туркменськи ця проблема не стала основною.
Справді, на останніх виборах у нас усе було вирішено на етапі висування, коли альтернативних кандидатів просто не було номіновано і зареєстровано в ЦВК. Відтак фальсифікувати не було сенсу. Проте напередодні позачергових виборів 2007-го проблема можливої фальсифікації результатів стає не лише суспільним міфом, а й можливим сценарієм. Сумарний рейтинг умовно-помаранчевих знову дорівнює сумарному рейтингу партій чинної коаліції, і боротьба за кожен голос обіцяє бути кривавою. Штаби ініціюють негласні змагання та обіцяють «призи» за найкращий результат у ввіреній області, окрузі, що змушує менеджерів шукати можливі й неможливі шляхи набирання відсотків. Рівень доступних технологій є однаковим для всіх партій, ресурсів основним гравцям не бракує. Тому кампанії, як видається, будуть проведені яскраво і на межі порушення закону.
Загалом, у схемі класичного планування виборчої кампанії «День виборів» виділяють як окремий пункт: це цілий великий напрям, яким займається спеціальний відділ у штабі, і робота його вельми специфічна. У день виборів у бій вступають члени виборчих комісій, спостерігачі, мобільні групи, залучаються додаткові структури безпеки та охорони, проводяться і зриваються екзит-поли, тримають напоготові бригади провокаторів і бандитів. Адже саме в день виборів можна провести операції, які або перекриють допущені помилки в агітаційній кампанії, або, навпаки, спричинять втрату добутих під час кампанії голосів.
Як же саме фальсифікуються вибори? На диво, до цього часу багато навіть серйозних політиків упевнені, що на рівні ЦВК комусь можна позичити чи відібрати півмільйона голосів. Мушу розчарувати, нині це неможливо: усі партії мають доступ до протоколів окружних та дільничних комісій і можуть усе перерахувати самі. Тому міф про всемогутній транзитний сервер є фікцією. З його допомогою неможливо змінювати результати, він є лише допоміжним пристроєм для пригальмовування подачі даних з окремих окружних комісій, бо показує контрольні цифри, за якими видно, скільки голосів треба докинути, щоб мати в сумі потрібний результат.
То де ж можна докинути? Рівень окружної комісії також відпадає. У 2004 році єдина така спроба — у сотому окрузі в Кіровограді — була негайно викрита, і, цілком можливо, ще до 30 вересня цього року винуватцям оголосять серйозні судові вироки. Окружна комісія, яка формується із досвідчених бійців різних партій, складає детальний протокол із зазначенням результатів на кожній дільниці, і кожен може перевірити контрольні цифри. Отже, ОВК використовують для інших цілей — затримки передачі даних, розгляду скарг, впливу на формування кадрового складу ДВК тощо.
Єдиним місцем, на якому можлива фальсифікація, залишається виборча дільниця. Найпростіший спосіб — банальне вкидання бюлетенів під час підрахунку голосів, що передбачає злочинну змову всіх присутніх членів ДВК, коли після закриття дільниці голова комісії, тяжко зітхаючи, каже, що треба допомогти хорошій партії, бо, мовляв, на іншому кінці країни — ми ж усі про це знаємо — вкинуть напевне, отже, ми лише вирівняємо ситуацію. Інші члени комісії можуть пристати на це як з ідеологічних мотивів, так і, подеколи, за додаткові матеріальні стимули. У місцях компактного проживання електорату однієї партії вкинути бюлетені можуть лише за неї. Якщо в комісії представлено дві сили, маржу додаткових бюлетенів можуть поділити між ними. Представників третіх сил, так би мовити, зайвих пасажирів, просто витискають або й грубо виганяють з комісії. У 2006 році за таке могли навіть скасувати результати по відповідній дільниці, а тепер цієї норми немає. Тому спостерігачі знають: якщо з комісій виганяють місцеву опозицію — чекай вкидання і явки 99%. На щастя, у комісіях у нас працюють усе-таки здебільшого порядні громадяни, і таку тотальну фальсифікацію вдається застосувати не часто.
За наявності перехресного контролю, реального представництва від конкуруючих партій, високопрофесійної роботи незалежних спостерігачів махінатори змушені вдаватися до більш хитрих способів.
1. «Петля» або «карусель» — це коли агент махінатора виносить з дільниці пустий бюлетень, після чого за рогом вербуються люди, які отримують «правильно» заповнений бюлетень, а натомість виносять з дільниці новий. Оскільки цього року матимемо один бюлетень (до референдума справа не дійде), то проблемою буде вкрасти саме перший бюлетень. Проте розвиток комунікаційних технологій дає змогу винахідливо вдосконалити модель. Місяць тому на виборах міського голови Ірпеня студенти фотографували позначку в бюлетені на камеру мобільного телефона, а оплату за свій голос отримували інколи теж віртуально — на рахунок того ж таки мобільного. У такому разі довести факт злочину практично неможливо.
2. Голосування поза межами виборчої дільниці, тобто вдома. Досвід роботи виборчих комісій показує, що при виїзному голосуванні група членів комісії може відвідати двох-трьох виборців протягом години. При багатоквартирному заселенні — до чотирьох-п’яти виборців, але не більше. Плануючи таке голосування, комісія так і вираховує необхідний час. Тобто, маючи список із 20 бажаючих проголосувати вдома, три члени комісії вирушають за вказаними адресами о 15.00 і повертаються до 19.00. У 2004 році фіксувалися випадки, коли група виходила на маршрут зі списком із 150 осіб або взагалі без нього, і поверталася за 40 хвилин. Лише формування групи із представників справді конкуруючих партій та супроводження групи спостерігачами може запобігти вкиданням чи впливу на виборців. Для виборів 2007 року Рада скасувала вимогу про надання медичної довідки для того, щоб проголосувати вдома. Частково запобігти загрозі масових голосувань поза межами виборчої дільниці можна було б шляхом роз’яснень ЦВК стосовно того, що в заяві виборець повинен вказати причину такого наміру й надати будь-який документ на підтвердження неможливості прибути на дільницю. У 2006 році надійшло чимало скарг від інвалідів, з яких вимагали свіжі довідки про те, що відрізана 10 років тому нога перед виборами не відросла. Отже, 2006 року вимоги були надто жорсткі, 2007-го — надто м’які, і це створює ґрунт для маніпуляцій під час надомного голосування.
3. «Хустинка» — голосування на дільниці за осіб, які точно не проголосують або виїхали з міста. Спеціально підготовлені люди підходять на дільниці до «свого» члена комісії, який має спеціальний знак («хустинку»), показують будь-який документ, отримують бюлетень і голосують. За належного рівня акторської майстерності можливо вкинути до 20—50 бюлетенів на одній дільниці. Хоча уважний спостерігач може викрити ці хитрощі не лише всередині дільниці, а й за обстановкою поблизу неї.
Інші методи зазвичай є комбінаціями перелічених або їхніми різновидами. Маніпуляції під час підрахунку: як-от псування бюлетенів конкурента або підміна пачок підрахованих бюлетенів, є не настільки ефективними.
Після підрахунку й отримання оперативних результатів можна очікувати як спроб скасувати результати по окремих дільницях та опротестувати загальні результати виборів, так і закликів до нових майданів. Але це вже інші, революційні технології, а фальсифікації — або вони вже стануть фактом, або ми таки зможемо їх уникнути. Рішення за штабами — або перемога в будь-який спосіб, або захист чесно отриманих відсотків. Суспільство ж у будь-якому разі дізнається, чи були фальсифікації, — навіть якщо цього не доведуть у найгуманнішому у світі Печерському районному суді. Шила в мішку — не сховаєш.