У шикарного кабінету на Думській площі знову той самий господар. За результатами виборів мера Одеси, оголошеними міською територіальною виборчою комісією, перемогу здобув чинний міський голова Руслан Боделан. І вже 4 березня у свій 60-річний ювілей він отримував поздоровлення. Проте колишній мер Одеси Е. Гурвіц, який посів друге місце в передвиборній гонці, з такими результатами не згоден. У заяві на ім’я генпрокурора він пише, що вибори сфальсифіковані. Е. Гурвіц, сподіваючись довести свою правоту, оскаржив у суді рішення Одеської територіальної виборчої комісії з виборів депутатів міськради та міського голови й вимагає визнати ці вибори недійсними. Та при цьому він переконаний, що в Одесі виграти процес — річ безнадійна. Тому одночасно було надіслане клопотання на ім’я голови Верховного суду України з проханням розгляд справи перенести за межі Одеси.
Нагадаю, з таким самим клопотанням 98-го року звертався Р. Боделан, незадоволений результатами виборів, і його прохання було задоволене. Скаргу розглядали в кіровоградському суді, й рішення було винесене на його користь. Саме завдяки цьому рішенню Р. Боделан і керував містом чотири роки. Звичайно, всім відомо, що прохання Боделана було задоволене завдяки втручанню Президента країни. Що ж до шансів Е. Гурвіца, то висуванець від блоку «Наша Україна», який став народним депутатом на другий термін за партійним списком, може розраховувати лише на підтримку В. Ющенка. Чи вона буде й чи матимеме вагу, покаже час. Поки що клопотання екс-мера, надіслане на ім’я голови Верховного суду України, залишилося без відповіді. У зв’язку з цим 11 квітня Жовтневий суд м. Одеси мав розпочати слухання справи. Та, на прохання позивача, воно було перенесене на 15-те квітня. Якщо за цей час прибічникам Гурвіца не вдасться переломити ситуацію на свою користь, екс-мер муситиме розпрощатися зі своєю мрією.
Шансів на перемогу в місцевому суді в Гурвіца практично немає. І чудес у таких справах не буває. Твердження, що перемагає той, хто при владі, як і раніше, залишається практично незаперечним. Тому що брилу, яка складається з адмінресурсу, паростки демократії розтопити не можуть. І це чудово розуміє команда Боделана. Різниця в 50 тисяч голосів, із якою переміг свого суперника чинний мер, для них — головний аргумент. Ну, а про те, що на попередніх виборах (результати яких були оскаржені в суді) різниця становила 70 тис. голосів, — це давно забуте минуле. Сьогодні переможці сприймають себе караваном, який іде собі, а скаргу команди Гурвіца — гавканням собак, укуси яких смертельними для них уже бути не можуть.
Та якщо говорити за великим рахунком, то річ не в тому, який відсоток голосів сфальсифікований,— скажімо, два, п’ять чи десять, — а в тому, що будь-яка фальсифікація — це порушення закону, яке нічого спільного з постійно нами декларованою демократією, шляхом якої ми нібито просуваємося з кожними новими виборами, не має. А на ділі виявляється, що наша країна ще не дозріла, аби фактам фальсифікації надавати значення.
Чи зможе команда Гурвіца довести всі зафіксовані порушення, це питання. Однак те, що вони є, — факт. Про це говорять кандидати і в народні депутати, і в місцеві ради, які теж подали позови до суду. Про це свідчать і самі результати голосування. Якщо перемога більшості претендентів у Верховну Раду була прогнозована, то результати виборів до міськради, без перебільшення, можна назвати вражаючими. У масі своїй пройшли бізнесмени та мало кому відомі підприємці разом із главами райадміністрацій та дітьми високопоставлених чиновників. Серед них син самого Р. Боделана, дочка народного депутата С. Кивалова, син голови Одеського господарського апеляційного суду В. Балуха. І жодного прибічника Гурвіца, які в міськраді попереднього скликання представляли не тільки опозицію місцевій владі, а й активну частину місцевого парламенту. Пройшов лише керівник дитячого реабілітаційного центру Борис Литвак, відома, шанована людина, незмінний депутат, якого сильні світу сього, певне, просто побоялися чіпати.
Тому прибічники Гурвіца оскаржують сьогодні не тільки результати виборів міського голови, а й у цілому вибори до місцевої ради. Адже більшість зафіксованих порушень спільні для всього виборчого процесу. Та найцікавіше те, що суд має розглянути ті самі порушення, за якими вибори 98-го року були визнані недійсними. Різниця лише в тому, що цього разу, як запевняють у штабі Гурвіца, їх зафіксовано набагато більше. Плюс до цього додалася величезна кількість фактів фальсифікації. І якщо Р. Боделан у кіровоградському суді оскаржував в основному погану організацію виборів, що призвело до спотворення результатів голосування, то Гурвіц доводитиме, що безпосередньо сфальсифіковані самі результати.
Адвокати Гурвіца мають намір пред’явити суду оригінали протоколів, з яких випливає, що на дільницях була 100-відсоткова явка виборців, а це викликає серйозний сумнів. Оскільки через тісноту в приміщеннях і брак кабін для таємного голосування приблизно 20% одеситів не змогли взяти участі у виборах. Вони мають намір подати матеріали, які свідчать про підробку, вкидання бюлетенів, видачі в одні руки більше одного комплекту, оригінали заздалегідь підписаних порожніх протоколів, докази того, то протоколи в день голосування повертали на доробку, а також бюлетені, де немає підписів голів та членів комісій. Річ у тому, що бланки бюлетенів цього разу, на відміну від попередніх виборах, не мали взагалі жодного ступеня захисту й могли бути розтиражовані в будь-якому обсязі. Офіційний запит Гурвіца про кількість віддрукованих бланків на замовлення міськвиборчкому залишився без відповіді. Адвокати мають намір подати на розгляд суду також факти порушення прав довірених осіб та спостерігачів, у тому числі закордонних. Про те, як їх позбавляли можливості ознайомитися зі списками виборців, не допускали участі в підрахунку голосів, про те, що відкриття виборчих дільниць і відкриття сейфів із бюлетенями відбувалося до їхнього прибуття. Зафіксовано, що з деяких дільниць бюлетені взагалі вивозилися без оголошення результатів голосування і надходили до виборчої комісії через райадміністрацію.
Команда Гурвіца має намір подати суду й інші докази порушення законодавства. У своєму листі на ім’я генпрокурора екс-мер пише, що російські телеканали, які транслюються місцевими кабельними мережами, напередодні й навіть у день голосування неодноразово показували фільми, які дискредитують блок «Наша Україна» та його як кандидата в мери. Слід сказати, буквально днів за десять до голосування місцеві телеканали почали крутити сюжети на тему Гурвіц і Чечня. Саме чеченська тема на цих виборах стала головним інструментом у боротьбі проти Гурвіца. Звинувачення в зв’язках із чеченськими терористичними угрупованнями під час його перебування екс-мером він назвав абсолютно бездоказовим, сфабрикованим проти нього компроматом, привезеним із Москви. На його погляд, ці відеоматеріали були лише прелюдією до ще більшої провокації, яка готується проти нього. У пресі була опублікована його заява, в якій він повідомляє, що Р. Боделан поінформував місцевих силовиків про замах, який готується на нього, і що цей злочин готують нібито чеченці. Про цю інсценівку, як називає її Гурвіц, він відразу повідомив голові Верховної Ради, керівникові президентської адміністрації, голові СБУ та міністрові внутрішніх справ. До речі, задовго до передвиборної гонки стало відомо, що готується замах і на самого Гурвіца. У зв’язку з чим йому офіційно держава надала охорону.
Слава Богу, боротьба за крісло мера в Одесі пройшла без пострілів. Неймовірно криваві технології, використані на попередніх виборах, залишилися в минулому. І це, мабуть, єдине досягнення Одеси. Похвалитися їй більше нічим. За даними міськвиборчкому, у виборах взяли участь трохи більше 50% одеситів. А якщо вірити численним заявам про наявність мертвих душ і вкидання, приписки, то ці цифри можуть бути ще нижчими. За даними штабу Гурвіца, в акції волевиявлення взяло участь приблизно 44 % виборців.
Низька явка — це, мабуть, найсумніший висновок, який можна зробити з нинішніх виборів в Одесі. Жителі міста, здається, давно зневірилися в тому, що волевиявлення народу є їхньою волею, а не волею влади. І це, мабуть, найголовніший висновок. Ризикну припустити, що багато одеситів не прийшли на виборчі дільниці тому, що не побачили в списках людини, за яку захотіли б віддати свої голоси. На жаль, оскільки боротьба розгорнулася між тими ж самими основними претендентами (хоча було зареєстровано 13 чоловік, троє з яких потім зійшли з дистанції) третій, реальний кандидат просто не міг з’явитися. Бо битви між ними він ніколи б не виграв. І це, мабуть, для Одеси вже трагедія. Оскільки вибір між минулим і дуже-дуже минулим нічого хорошого не обіцяє. За великим рахунком, для цих кандидатів, які вже прославили Одесу, крісло мера може бути лише в музеї воскових фігур.
Низька явка виборців пояснюється ще й тим, що нинішня кампанія з виборів міського голови скидалася на боротьбу бульдогів під килимом. З місцевих ЗМІ, особливо електронних, довідатися і до пуття зрозуміти, що відбувалося, було неможливо. Виборам міського голови, і загалом у місцеві ради, приділялися скупі рядки. Арії ж одного кандидата, який намагався переконати виборців, буцімто виконуються вони зовсім не через вибори, зацікавити не можуть. Про те, що Е. Гурвіц зареєстрований кандидатом у мери, городяни довідалися після того, як його через суд намагалися зняти з реєстрації. Зняти на тій підставі, що він не прописаний у м. Одесі. Судова епопея закінчилася тим, що скаржники свою заяву забрали. Та цю гучну історію крутив місцевий телеканал, який, сам того не бажаючи, зробив Гурвіцу рекламу. Тому що рекламного ролика екс-мера він, попри все, не помістив би ні за які гроші.
Нинішня виборча кампанія продемонструвала: влада, а саме їй підконтрольні провідні телекомпанії в Одесі, зробила все, аби передвиборна боротьба скидалася на гру в одні ворота. Рівні можливості для кандидатів — цей демократичний принцип Одеси — розтоптала. Якщо судити, наскільки Україна просунулася шляхом демократії, через призму роботи регіональних мас-медіа, то «вільне» місто (Одеса мала таку славу), на жаль, посяде почесне місце в ряду тих, хто псує імідж рідної держави, яка намагається довести світові, що країна прагне жити за європейськими стандартами.