На Кіровоградщині спалахнув скандал навколо місцевого гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР). Власне, все почалося (принаймні для місцевих органів влади) з того, що на рахунки Долинського міськвиконкому, податкової інспекції та відділень Пенсійного фонду почали надходити гроші, які мали покрити заборгованість КГЗКОР перед цими організаціями. Інтрига ще та — спочатку ніхто нічого не розумів: навіть директор комбінату Микола Колесник, до якого звернувся голова Кіровоградської обласної ради Микола Сухомлин, не міг до ладу щось пояснити. Та досить швидко стала відома приголомшлива новина: дніпропетровському товариству з обмеженою відповідальністю «АФК-КР» за 49 мільйонів гривень продано цехи середнього та дрібного дроблення загальною площею понад десять тисяч квадратних метрів, що коштують, за оцінками експертів, не менш як 250 мільйонів гривень. КГЗКОР почали продавати шматками?
…У середині 80-х, коли в містечку Долинська тільки-но починалося будівництво гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, планувалося, що підприємство перероблятиме за рік 33 мільйони тонн окислених руд і отримуватиме 11 мільйонів тонн залізорудних котунів з умістом заліза близько 62 відсотків. Доля КГЗКОР відома: будучи добудованим на 83 відсотки, ось уже 16 років він злишається в ролі валізи без ручки — і нести важко, і кинути шкода. Скільки разів ішлося про приватизацію! Усі, як манни небесної, чекали розумного, грамотного господаря, який довів би до ладу величезне підприємство, щоб і собі прибуток мати, і щоб Долинська та Кіровоградщина в цілому (очікувалося до 125 мільйонів гривень щорічних надходжень до бюджетів різних рівнів) жили й процвітали.
Величезне недобудоване підприємство (обслуговували його понад тисяча працівників — котельня, механічні майстерні, соціальна сфера) потребувало коштів на утримання. Держава щорічно виділяла від 14 до 30 мільйонів гривень. Звісно, кошти надходили невчасно і не в повному обсязі, тож накопичувалися борги. Саме 8,6 мільйона гривень боргу перед кількома будівельними організаціями з Кривого Рогу й відіграли вирішальну роль. Борг цей висить уже більш як десять років, але попередньому керівництву комбінату вдавалося домовлятися з кредиторами. Минулого року справа вчергове дійшла до суду, комбінат було визнано банкрутом і призначено нового арбітражного керуючого — О.Барановського. Як згодом стало відомо (за даними Мінпромполітики), цей харків’янин раніше вже був позбавлений ліцензії арбітражного керуючого і нібито фігурував у кількох приватизаційних конфліктах. Але дивним чином отримав можливість розпочати санацію КГЗКОР.
Забігаючи наперед, слід сказати, що Кабмін, дізнавшись про такий нелогічний і невигідний для держави продаж комбінату шматками, виділив-таки ті злополучні 8,6 мільйона гривень, але поїзд уже пішов…
І зелене світло йому дав той-таки Барановський (до речі, нині він, за словами Сухомлина, перебуває в розшуку): у якійсь малотиражній газеті Дніпропетровщини він помістив оголошення про проведення «Регіональною універсальною біржею» аукціону з реалізації майна ДП «КГЗКОР». Цехи названо майном боржника, яке не може бути використане з виробничою метою, що, як стверджує той-таки Сухомлин, не відповідає дійсності. Без цих цехів виробничий процес на комбінаті просто неможливий. Рахунок, на який покупці перераховували гроші, Барановський відкрив у Харкові, а це, як стверджує Мінпромполітики, дає йому змогу і далі чинити протиправні дії щодо реалізації й іншого майна комбінату.
Річ у тім, що арбітражний керуючий мав підготувати план санації підприємства, затвердити його в Міністерстві промислової політики, узгодити з Фондом держмайна і провести відповідним судовим рішенням. Нічого цього зроблено не було, що й дозволяє говорити про незаконність дій Барановського та повернення майна в державну власність.
Цікавий поворот: коли Микола Сухомлин заговорив про це з новопризначеним головою облдержадміністрації Володимиром Мовчаном, той запевнив, що план санації лежить у нього на столі, мовляв, із цим усе гаразд. Але виявилося, що план не затверджений і не погоджений з жодною інстанцією, чого вимагає закон. Узагалі, роль нинішнього керівника області, який повинен захищати її інтереси і держави, більш ніж незрозуміла.
Екс-голова Кіровоградської облдержадміністрації Василь Моцний, а нині голова громадської організації «Моя Кіровоградщина», напередодні призначення нового керівника заявляв, що Володимир Мовчан відверто лобіюватиме економічні інтереси дніпропетровського клану. За час керівництва областю (щоправда, поки що це незначний період — трохи більше ніж півтора місяця) Володимир Петрович не висунув жодної ініціативи і не висловив (принаймні публічно) конкретних намірів щодо поліпшення ситуації в області. На жаль, він не заявив своєї позиції і у зв’язку із скандалом навколо продажу майна комбінату. Це тим більше дивно, що збереження і розвиток КГЗКОР є одним із пріоритетних завдань, визначених програмою соціально-економічного розвитку Кіровоградської області. За словами Миколи Сухомлина, голова облдержадміністрації пропонував йому підписати спільну заяву щодо цієї ситуації. Але її зміст не влаштував голову обласної ради, тому той відмовився.
На вимогу журналістів Володимир Мовчан коротко сформулював свою позицію так: «Усе, що продали, стоїть на місці, нікуди не поділося. І чому ніхто не думає про можливість поповнення бюджетів двох областей — Кіровоградської і Дніпропетровської? Тим більше що комбінат тепер має шанс запрацювати…»
Чиї ж інтереси насправді стоять за таким поспішним і незграбним продажем майна державного підприємства (навіть не з’ясовано до кінця стосунки з іншими країнами — учасниками будівництва КГЗКОР щодо часток майна та компенсації за них, очевидно, малося на увазі, що з ними розраховуватиметься держава)? Саму процедуру санації було розпочато з ініціативи ЗАТ «Криворіжагробуд», яке очолювало комітет кредиторів комбінату. Це ЗАТ пов’язують з ім’ям російського бізнесмена Вадима Новинського, який є власником або співвласником великої кількості українських активів у складі компанії «Смарт-холдинг» — у тому числі й Інгулецького ГЗК, суднобудівних заводів Миколаєва та Херсона. Цей бізнесмен давно проявляє інтерес до нашого ГЗКОР.
А тут іще й такий приємний збіг обставин: Володимир Мовчан свого часу був головою наглядової ради ВО «Чорноморський суднобудівний завод» (його фото і номер телефону і досі красуються в контактах сайта підприємства), до приватизації якого як арбітражний керуючий, за даними відкритих джерел, був нібито причетний той-таки Барановський. Гарна (і головне — ефективна!) компанія!
Товариство, до речі, виявилося ширшим, ніж здавалося спочатку. Вадим Новинський разом із російською компанією ЗАТ «Металоінвест», яка належить впливовому російському бізнесменові Алішеру Усманову, створили ТОВ «Українська рудно-металургійна компанія» («УРМК»). З її боку простежуються наполегливі спроби організувати на базі КГЗКОР спільне підприємство, в якому державі відводилась би корпоративна частка. У 2007 році президент України підписав указ, яким заборонив будь-які дії щодо належного державі майна комбінату, тож, очевидно, поспішаючи встигнути до закінчення виборчої кампанії, вирішили діяти в обхід?
Що ж буде з комбінатом далі? Є побоювання, що власники можуть просто вирізати й продати метал із придбаних цехів, отримавши непогані гроші. Зрозуміло, такий поворот подій — хрест на майбутньому комбінату. В принципі варіант малоймовірний, адже ТОВ «УРМК» мало інші плани: у свого часу підготовленому інвестиційному проекті воно пропонувало технологічно перепрофілювати підприємство: з переробки відвалів та хвостосховищ і використання окислених руд для виробництва котунів перевести комбінат на переробку завезеної руди. Виходить, замість підприємства з унікальними технологічними можливостями, яке б вирішувало соціальні, економічні та екологічні проблеми регіону, Україна отримає звичайний ГЗК під російським контролем? Не кажучи вже про те, що процеси у вітчизняному металургійному комплексі будуть узалежнені від російської домінанти.
Існує й ще одна небезпека. За словами голови обласної ради Миколи Сухомлина, частково чи повністю продано два водогони, якими з Карачунів (водосховище під Кривим Рогом) мала подаватися вода для технологічних потреб КГЗКОР, до того ж невідомо, кому належать хвостосховища (відвали і земля під ними). Голова обласної ради побоюється, щоб околиці Долинської не перетворили на місце складування відходів Криворіжжя.
Питання ситуації навколо КГЗКОР розгляне найближча сесія обласної ради та спеціальна контрольна комісія Верховної Ради з питань приватизації, куди звернувся Микола Сухомлин. Як відомо, Кабмін створив робочу групу для недопущення відчуження майна державного підприємства (щоправда, керівництво області в ній не представлене), Генеральна прокуратура оскаржила в Господарському суді Кіровоградської області продаж двох корпусів комбінату, а обласна прокуратура порушила за цим фактом кримінальну справу. Міліції доручено ввести на підприємство охорону з метою збереження бухгалтерської документації та майна. Фактично йдеться про повернення державного майна власникові. Але чи вдасться це зробити?