Протистояння, що триває не перший рік, між органами самоврядування Вишгорода в особі мера і міськради з одного боку та районної влади – з іншого нещодавно зробило новий виток. Причина — старі суперечки про те, де мають пройти кордони розмежування між містом і районом, кому мають належати місцеві підприємства.
Побувавши у Вишгороді, доходиш висновку: кордон тут розмежовує вже не тільки території, а й усе, що тільки можна, навіть людей, поділяючи їх на «своїх» і «чужих». Не оминуло це й газетярів. Створюється враження, що в запалі боротьби журналісти забули не тільки про фахову солідарність, а й про елементарну етику.
Референдум по-вишгородськи, про який почали останнім часом говорити як про спосіб виходу з глухого кута протистояння влади, цілком може виявитися грізною зброєю, але при цьому – двосічною, що не гарантує перемоги представникам жодної зі сторін. Приводом, що спонукає опонентів звернутися до думки населення, стала вкрай загострена проблема розподілу територій. Питання про те, хто кого тіснить — риторичне. Вишгород — місто маленьке, а віднедавна ще зменшилося. Кореспонденту «ДТ» вдалося обійти його пішки, при цьому неодноразово перетинати кордони, що розділяють місто й сільську місцевість.
У результаті рішення районної влади про уточнення територій деяких сільських рад із 4900 гектарів землі Вишгородської міської ради у нього вилучено 4300 гектарів. Внаслідок такого «братерського» переділу промислові підприємства опинилися за межею міста. І податкова база Вишгорода, і його бюджет перетворилися на малі величини. Так, бюджет міста на 2004 рік разом із відрахуваннями – приблизно 3,7 млн. грн. При тому, що тільки витрати на зарплату працівників бюджетної сфери становлять 1,6 млн. грн. Коштів на ремонт житлового фонду, благоустрій міста та на інші потреби не залишається. Характерним є й те, що таке розмежування територій унаслідок різниці між ставками земельного податку в міській та сільській місцевості завдає збитків державному й обласному бюджетам. І суми ці значні: у Вишгородському міськвиконкомі підрахували, що за рік бюджети всіх рівнів зазнають збитків від 2 до 3 млн. грн.
За твердженням міської влади, із кожної гривні, що надходить сьогодні до першого «кошику» бюджету міста Вишгорода, 72 копійки забирає районний бюджет без згоди міської ради. Представники мерії вважають, що районна рада, зменшивши територію Вишгорода вдесятеро, фактично привласнила собі функції Верховної Ради. Київська ГЕС, яку спочатку будували на території Вишгорода, нині опинилася у складі земель села Хотянівка. Керівництво міста, посилаючись на наявні в них документи, заявляє, що депутати Вишгородської районної ради Київської області «відкусили» і шматочок столиці України — урочище Наталка. Рішення райради про виділення земельної ділянки на центральній вулиці Вишгорода під будівництво будинку двічі було скасовано в судовому порядку, але гроші на будівництво будинку продовжують виділяти з районного й обласного бюджетів.
Вищий господарський суд двома своїми постановами скасував рішення райради про вилучення земель, що належать місту. Але «обрізану» землю не тільки не повернули власникам, а й навпаки — від цього «п’ятачка» щось «відкушують»: нещодавно районна влада передала земельну ділянку в центрі Вишгорода на проспекті Т.Шевченка для будівництва житлового будинку.
Розуміючи, якщо так триватиме й надалі, то незабаром у підпорядкуванні міського самоврядування нічого не залишиться, депутати міськради ухвалили рішення про забудову центральної частини міста. Оскільки це загрожує зносом деяких будівель, не обходиться і без невдоволення деяких приватних власників. Опоненти не оминули нагоди звинуватити міську владу, висунувши ідею проведення референдуму про недовіру міському голові та його відкликання. Цю ідею міська влада несподівано підтримала: Вишгородська міська рада ухвалила рішення про проведення референдуму. Але з істотними доповненнями. Якщо врахувати оприлюднені проекти рішень, то населенню Вишгорода можуть запропонувати висловити свою думку не тільки стосовно міського голови та депутатів міськради, а й про діяльність деяких інших владних структур і посадовців. Зокрема, Вишгородської райради, депутатів облради, голови райадміністрації В.Мельника.
Епізод із журналістом Борзовцем стався саме тоді, коли голова райдержадміністрації після вердикту сесії міськради вирішив зустрітися з депутатами міськради. Як стверджують представники мерії, 22 із 32 депутатів міськради підписали звернення, в якому засудили методи управління, які використовує голова райдержадміністрації. Останній, на їхній погляд, не зважає на права органів самоврядування. Сам В.Мельник вважає, що цей документ якщо і підписано, то набагато меншою кількістю депутатів. Для уточнення ситуації він продемонстрував наполегливе бажання зустрітися з міським депутатським корпусом. Але тоді це не вийшло. Деякі міські депутати замість того, щоб поспішити на заклик, поставили запитання: кого, власне, на такій зустрічі репрезентуватиме ініціатор її скликання – депутата облради чи ж голову райдержадміністрації? Інші обурилися, мовляв, чому депутати повинні йти до райдержадміністрації, чи не краще самому Мельнику вшанувати своєю присутністю найближчу сесію міськради, там і вирішити всі питання. Треті взагалі запідозрили ініціатора зустрічі у прагненні спонукати народних обранців влаштувати імпічмент міському голові. Вирішивши, що на них вкотре хочуть вчинити тиск, із 32 депутатів міськради на зустріч із головою райадміністрації з’явилися лише п’ять, і ще двоє делегатів із тих 22, які нібито підписали звернення із засудженням дій голови райдержадміністрації. На зустрічі чітко визначилися взаємовідносини зі ЗМІ. Що, власне, і стало передумовою для прес-конференції в УНІАНі, де журналістам надали плівку із записом, на якій, як тепер кажуть, «голос, схожий на голос Мельника», брутально висловлюючись, погрожував журналісту В.Борзовцю фізичною розправою. Коли згодом кореспондент «ДТ» і колеги-журналісти попросили В.Мельника прокоментувати цю подію, то почули, що «В.Борзовець втрутився в розмову, чого не мав робити, тому його попросили залишити приміщення, і він пішов, погрожуючи судом, при цьому жодного нападу на журналіста не було». З огляду на все, журналіста не побили, але вивели із приміщення силоміць, у цьому сумнівів немає. Свої уявлення про права журналіста на інформацію та власне бачення подій В.Мельник продемонстрував на очах автора цих рядків і його колег із двох телеканалів. Згоду на коментар про взаємовідносини районної влади й органу міського самоврядування він ставив у залежність від того, якою буде оцінка подій і чи дозволять йому попередньо ознайомитися зі знятими й озвученими сюжетами, щоб дати «добро» на їхній випуск до ефіру. І дуже здивувався, коли йому в цьому відмовили.
Відповідаючи на запитання про узгодження кордонів територій, В.Мельник звинуватив міського голову Вишгорода в небажанні співпрацювати, підготувати й подати на розгляд відповідний проект генерального плану міста з позначенням кордонних знаків. А щодо вирішення проблеми з будівництвом житла існує думка не тільки голови адміністрації, а й документ — проект Програми соціально-економічного та культурного розвитку району на 2004 рік, у якому написано: «За рахунок коштів обласного бюджету планується фінансувати продовження будівництва багатоквартирного житлового будинку в м. Вишгороді в сумі 300 тис. грн.». А земля, районна чи міська, хіба людям не однаково? – почули журналісти в адміністрації.
Для людей запитання: «ти проти кого дружиш?» – не смішне, а життєво важливе. Кордони пролягли скрізь. Вишгородський райком КПУ разом із міськрадою ветеранів поширював листівки, що засуджують діяльність мера, запрошуючи громадян на пікетування міської ради. А вишгородці на шпальтах місцевої газети пишуть про підозрілі методи, за допомогою яких збирають підписи для референдуму про відставку мера. У тих, хто не заполітизований і нікуди не пише, — свої проблеми. Зрозуміло, що власникам добротних будинків, які можуть потрапити під плани міськради забудувати частину міста багатоповерхівками, не хочеться втрачати свої садиби, і вони похмуро гадають: «Як поводитися, щоб не знесли?» Вишгородці, які мають проблеми з житлом, теж на розпутті: як позначиться їхнє ставлення до подій «у верхах» на отриманні квартир? Словом, кордони розділили й особисті інтереси, і здоровий глузд.