Українські ЗМІ вже урочисто повідомили про проходження конкурсу на керівні посади в "українському ФБР".
Однак за прогнозами з приводу того, хто з кандидатів стане біля керма нового центрального органу виконавчої влади - Державного бюро розслідувань, на задній план відійшли поточні, але вельми цікаві моменти самого конкурсу, а також питання формування й повноважень самої конкурсної комісії. На мій погляд, ці факти заслуговують на увагу громадськості, оскільки деякі виявлені аспекти несуть у собі ефект юридичної бомби вповільненої дії.
Згідно з профільним законом, конкурсна комісія - основний орган, відповідальний за відбір і формування верхівки ДБР. Формується комісія за квотним принципом: три людини від президента України, три - від Кабінету Міністрів і три - від Верховної Ради. Закон також установлює чіткі вимоги до осіб, що претендують на місце члена комісії (ст.11 ч.3): "Членами конкурсної комісії можуть бути особи, що мають бездоганну ділову репутацію, вищу юридичну освіту, високі професійні та моральні якості, авторитет у суспільстві".
Очевидно у вказаних органах довго вирішували, хто ж гідний їх представляти… Згідно із законом, конкурсна комісія повноважна за наявності шести членів. Наприкінці лютого ЗМІ повідомили, що комісія вже сформована й повноважна, бракувало тільки представників від Верховної Ради. Вони з'явилися 29 березня.
Гадаю, ніхто не заперечуватиме, що основна діяльність ДБР пов'язана з оперативно-розшуковою діяльністю і досудовим слідством. Отже, члени комісії для належної оцінки знань кандидатів самі повинні мати вагомі знання в цій царині і, напевно… практичний досвід роботи у відповідній сфері.
Сама комісія біографічної інформації про своїх членів чомусь не опублікувала. Тому для того, щоб ближче познайомитися з біографічними даними членів конкурсної комісії, довелося звернутися до відкритих джерел інформації.
Квота президента
Роман Андрійович Майданик, голова конкурсної комісії - завідувач кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Доктор юридичних наук, професор. Напрями наукової діяльності - цивільне право, сімейне право, міжнародне приватне право.
Віктор Опанасович Самохвалов - професор кафедри теорії права і держави юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Перша вища освіта - історичний факультет цього ж університету. Друга - юридичний факультет університету (1996 р.). З 2004 р. - голова постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати. В 2005-му обраний Всеукраїнським з'їздом третейських суддів на посаду голови Третейського суду України.
Тетяна Володимирівна Сліпачук, з 1994 по 2004 р. - генеральний секретар МКАС при ТПП України. З 2004 до 2011 р. - партнер ЮФ "Василь Кисіль і партнери", керівник практики міжнародної торгівлі та міжнародного арбітражу. З 2011-го по нинішній час - партнер ЮФ Sayenko Kharenko, керівник практики міжнародної торгівлі та міжнародного арбітражу.
Квота Верховної Ради
Владислав Вікторович Бухарєв - народний депутат, фракція "Батьківщина", член комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. 1992-2007 рр. - служба в органах Служби безпеки України на оперативних і керівних посадах. 2007-2010 рр. - Державна податкова адміністрація України - начальник податкової міліції, перший заступник голови. 03.03- 07.07.2014 - Служба безпеки України, перший заступник голови. Освіта - Київське вище військове інженерне училище, інженер-зв'язківець.
Євген Сергійович Дейдей - член фракції партії "Народний фронт", член комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Досвід роботи: з 04.2014 рр. - Головне управління МВС України, м. Київ, координатор батальйону міліції спеціального призначення "Київ-1". З 10.09. 2014 р. - Військова рада політичної партії "Народний фронт", член ради. З 27.11.
2014 р. - народний депутат України VIII скликання. Освіта: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, політологія.
Микола Петрович Паламарчук - фракція "Солідарність", БПП. Перший заступник керівника Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, генерал-лейтенант міліції. Освіта: юридична, Харківська національна юридична академія.
Квота Кабінету Міністрів України
Денис Анатолійович Монастирський, з 2005 р. - Хмельницький університет управління і права (кафедра теорії та історії держави і права). Кандидат юридичних наук. Сфера наукових інтересів: теорія права, законодавчий процес, парламентське право, ефективність законодавства.
Наталя Іларіонівна Севостьянова, секретар Конкурсної комісії - у 2008 р. закінчила Одеську національну юридичну академію за спеціальністю "Правознавство". Має освітньо-кваліфікаційний рівень магістра права. У 2011 р. закінчила аспірантуру Одеської національної юридичної академії, здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук. 03.2012- 03.2014 - доцент кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Національного університету "Одеська юридична академія". 2013 р. - отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. 03.2014-01.2015 - урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини. З 14.01.2015 - перший заступник міністра юстиції України.
Іван Михайлович Стойко. 2002-2005 рр. - Верховна Рада України, народний депутат України IV скликання. 2005-2007 рр. - Тернопільська обласна адміністрація, голова. 2007-2012 рр. - Верховна Рада України, народний депутат України VI скликання. Освіта: Сиктивкарський державний університет, історичний факультет. Тернопільська академія народного господарства, факультет економіки та управління. Національна академія державного управління при президентові України, кафедра управління суспільним розвитком.
Отже, щодо трьох членів конкурсної комісії, а саме: Бухарєва, Дейдея і Стойка - я не знайшов інформації про наявність у них вищої юридичної освіти. При цьому тільки у двох членів (Бухарєва і Паламарчука) є досвід роботи у правоохоронних органах. І схоже, що тільки в одного з дев'яти членів комісії (Паламарчука) є і юридична освіта, і досвід роботи у правоохоронних органах.
Таким чином, при формуванні складу та організації конкурсного процесу конкурсна комісія припустилася порушення ст.11 Закону України "Про державне бюро розслідувань", що може поставити під сумнів не тільки авторитет комісії та її професіоналізм, а й стати підставою для визнання в судовому порядку її неповноважною, а всіх її рішень, ухвалених з участю членів, які "не відповідають" вимогам закону, - неправомірними. Варіантів може бути багато. Наприклад, голову комісії та секретаря обирають після повного формування комісії в кількості дев'яти членів. І тут з'ясовується, що два чи три члени не відповідають вимогам закону. Чи легітимним тоді вважається обрання голови й секретаря комісії, які підписували всі рішення?
Не віриться, що органи влади, які делегують своїх представників, цього не знали. Можливо, тут з самого початку процесуально закладено "запасний" варіант. Не вдалося призначити "свого" кандидата, і ось вам… спливає питання про легітимність конкурсної комісії. Результати оскаржуються, скасовуються, і весь конкурс проводиться заново!
Закон "Про Державне бюро розслідувань" узагалі містить порядок призначення на посаду через конкурс, відмінний від чинного порядку для проходження на державну службу. Судіть самі: і в тому, і в іншому випадку переможець конкурсу проходить перед призначенням на посаду спеціальну перевірку, передбачену Законом України "Про запобігання корупції", та перевірку, передбачену Законом України "Про очищення влади". Якщо перевірку не пройшов, тебе не призначають. Саме для цього в Законі "Про державну службу" передбачено, що за результатами конкурсу визначається й запасний кандидат-переможець - "другий номер". Якщо перший не пройшов перевірки, "запускають" другого. Ну, а якщо вже й другий не пройшов - тоді новий конкурс.
А в законі про ДБР цю норму прибрали, тобто визначається лише кандидат-переможець, і якщо він перевірку провалив, конкурс починається заново! У законі є ще один цікавий нюанс: без призначення директора ДБР технічно не можна призначити його заступників, навіть якщо вони пройшли всі післяконкурсні перевірки. Річ у тім, що заступників призначає директор бюро за поданням конкурсної комісії; не призначили директора - нема кому вносити подання на заступників.
Загалом складається враження, що комісія періодично у своїй роботі дарує конкурсантам підстави для подальшого оскарження результатів конкурсу в судах. Першим був тест на знання законодавства. Причому самого Порядку проведення тестування не було на сайті КМУ, який був і залишається, по суті, єдиним офіційним джерелом інформації про конкурс для самих конкурсантів. Тобто кандидати не знали, який порядок проведення тестування, скільки запитань і з якої сфери права, скільки часу на це відведено, який прохідний бал, чи можна користуватися кодексами або технічними засобами тощо. Що вже само по собі є порушенням і дає підстави для оскарження в суді.
Втім, тестування на знання законодавства в останній момент відклали - на три тижні. Офіційна версія - неактуальність частини тестових запитань!
Річ у тому, що на початку жовтня набрала чинності низка змін у законодавстві в частині правосуддя та виконавчого провадження. Втім, повірити в те, що члени конкурсної комісії не знали про це, якось малоймовірно, скоріше, просто не встигли. Однак за три тижні на сайті з'явився Порядок проведення тестування на знання законодавства і додаткові тестові запитання. Сто запитань за 90 хвилин, прохідний бал 65. Тобто треба було правильно відповісти на 65 запитань: одна правильна відповідь - один бал. Під час тестування з'ясувалося, що деякі запитання мають два варіанти правильних відповідей, а деякі сформульовано так, що зміст запитання не зовсім зрозумілий. Але все це списувалося на технічні нюанси. Втім, деякі кандидати набрали таку високу кількість балів, що склалося враження, начебто вони змогли вивчити не тільки запитання, а й відповіді у відповідній послідовності.
Однак наступний, через тиждень, тест на так звані загальні здібності (логічне, абстрактне, математичне й інше мислення) однозначно переплюнув тестування на знання законодавства. Хоча прохідного бала комісія з цього тестування не встановила: мовляв, усі пройдуть на наступний етап - співбесіда, але члени комісії враховуватимуть цей бал для себе на співбесіді. Виходить, усе-таки своє значення для подальшої долі конкурсанта він має.
Під час тестування конкурсанти повинні були відповісти на 60 запитань за 45 хвилин. Приклади тестових запитань у кількості аж… чотири штуки з 60 було розміщено на сайті КМУ. Пояснення з боку конкурсної комісії було просте: право інтелектуальної власності на тестову програму та її зміст належить приватній компанії "ТОВ OS Ukraine", яка нібито входить до якоїсь італійської корпорації Giunti O.S. International Group. От із цієї ж причини, повідомили члени комісії, і не можна оскаржити результати тестування. Бо власник програмного забезпечення не розкриє інформацію про кількість правильних/неправильних відповідей та їхній зміст. Оригінальна й система нарахування балів: один бал за правильну відповідь, і мінус 0,25 бала за неправильну. Як повідомили на вступній частині перед проведенням тесту, кандидати, які йшли на роботу до НАБУ (Національне антикорупційне бюро України), повинні були набрати 20 балів на подібному тестуванні. Правда, в них начебто й часу на тест було більше, і запитання інші. Напруга бриніла у повітрі аудиторії, навіть техніка не витримувала - як з'ясувалося згодом, після того, як тест пройшов кандидат Василь Вовк (генерал-майор СБУ), вимкнувся комп'ютер. У результаті, на прохання кандидата, комісія дозволила йому пройти повторне тестування 11 листопада, тобто через тиждень.
Отже, скажу так: 20 балів я не набрав. Але схоже, що не тільки я - очевидно, саме тому конкурсна комісія на своєму засіданні 7 листопада вирішила публікувати списки тих, хто пройшов тестування, не вказуючи кількості набраних балів. Чим, вважаю, поламала всю логіку попереднього рішенні від 1 листопада, оскільки результати тестування на знання законодавства публікували, вказуючи кількість балів, набраних кожним кандидатом. Якщо було встановлено прохідний бал 65, навіщо це було робити? Хто набрав не менше ніж 65, той і пройшов.
Словом, запитання є, і хотілося б отримати на них чіткі відповіді, бажано - ще до закінчення конкурсу.