UA / RU
Підтримати ZN.ua

Колаптоїдний стан

Кандидат у президенти Юлія Тимошенко, Комітет виборців України, Анатолій Гриценко, Віктор Пинзени...

Автори: Юлія Мостова, Сергій Рахманін

Кандидат у президенти Юлія Тимошенко, Комітет виборців України, Анатолій Гриценко, Віктор Пинзеник, ряд депутатів БЮТ і «НУ—НС» звернулися до президента з вимогою ветувати зміни до Закону «Про вибори», прийняті 233 депутатами. Проте Віктор Ющенко не дослухався до звернення тих, хто вважає ухвалені зміни загрозою встановленню реальних результатів народного волевиявлення. За даними «ДТ», гарант узяв на себе пакетні зобов’язання. У цей пакет, до якого додаються мільйони аргументів, входять: підписання вищезгаданого закону; швидке оголошення виборів демократичними і прозорими; гарна картинка передачі влади після проведення не відкладеної в довгу шухляду інавгурації. Усе це Віктору Януковичу у разі перемоги необхідне для додаткової легітимізації своєї фігури в очах цивілізованого світу. Проте закон, прийнятий на настійну вимогу регіоналів, ставить під сумнів механізм роботи виборчих комісій. І, як наслідок, самих виборів. Юристи Віктора Януковича стверджують, що до прийняття небездоганного законопроекту фракцію підштовхнули підступні задуми тимошенківського штабу. Юристи Юлії Володимирівни наполягають на тому, що ситуації в окружних комісіях, які здалися регіоналам провісниками наміру Тимошенко відкликати свої 50 відсотків членів комісії і зірвати вибори, спровоковані самими регіоналами. Історія ж законопроекту така.

В.Ющенко став президентом на хвилі спротиву фальсифікаціям. Йдучи з посади — відкрив їм шлях? Фото: Василь Артюшенко
Представники Партії регіонів неодноразово висловлювали занепокоєння недосконалістю окремих положень чинного закону про вибори президента. Йшлося, зокрема, про 28-му статтю документа, якою встановлювалося: засідання виборчої комісії є повноважним тільки в тому випадку, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 складу комісії. Регіонали думали, що Тимошенко може віддати своїм представникам команди саботувати засідання виборчкомів. Відсутність кворуму підривала легітимність роботи комісій, їхні рішення можна було поставити під сумнів.

Як приклад, що підтверджує їхні побоювання, біло-блакитні наводили події в Одеській області, де представники Тимошенко виходили з комісій, зриваючи їхню роботу. У свою чергу, тимошенківці стверджували, що корінь слід шукати в іншому таборі. За їхніми словами, підконтрольний регіоналам член ЦВК Тетяна Астахова власноруч замінила подані БЮТ списки членів окружкомів. У аналогічних гріхах соратники Юлії Володимирівни звинуватили також ще одного виборчкомівця — Олександра Чупахіна. Він нібито проігнорував подану БЮТ кандидатуру голови окружної комісії в Джанкої і прийняв рішення про призначення на цю посаду іншої особи, котра не давала на те своєї згоди. А потім відмовився виправляти свою помилку. В цих умовах блокування роботи комісій можна було розглядати як виправдане.

Регіонали обвинувачення відкидали. Вони стверджували, що представники БЮТ без очевидних причин систематично, демонстративно зривали роботу комісій, що відповідним чином документувалося. Що реакцією на події в Одесі є постанова ЦВК, в якій ідеться про масові й грубі порушення законодавства бютівськими виборчкомівцями. Що бютівських ставлеників, усупереч заявам Тимошенко, ніхто з комісій масово не виганяв. Навпаки, команді Юлії Володимирівни настійно рекомендували замінити прогульників на більш дисциплінованих і відповідальних персонажів. Понад те: вчора Тимошенко нарешті дослухалася до рекомендацій і за дві доби до виборів замінила майже вісім десятків осіб у своїх виборчкомах на Сході.

Але це сталося після того, як Рада внесла істотні уточнення у виборчий закон. Норму про 2/3 кворуму було вилучено, і тепер для роботи виборчих комісій кворум не потрібен зовсім! Тепер зірвати вибори неможливо, тож своєї мети прибічники Януковича досягли. Але якою ціною! Таку зміну закону можна було б зрозуміти або прийняти, якби депутатський корпус дослухався до пропозиції Юрія Ключковського і зберіг хоча б якийсь кворум. А так для ухвалення рішення достатньо буде трьох голосів. Або навіть двох — голови комісії й секретаря. Або навіть одного — який належатиме голові, оскільки за наявності печатки він може сам, на власний розсуд, визначити результат і освятити рішення наявною в нього печаткою.

Слід додати, що такий крок парламенту удвічі небезпечний і тому, що підкріплений уточненням ще однієї норми 28-ї статті закону. Тепер комісії вищого рівня правомочні приймати рішення за комісії нижчого рівня. У принципі, така практика існувала й раніше. Але тоді цьому передувала відповідна демократична процедура — наявність скарги, судовий розгляд тощо. Нині ж ЦВК може приймати рішення за окружком, а окружком — за дільницю коли і як завгодно. Єдина внесена в закон умова для цього — «бездіяльність». Зрозуміло, що було головною метою авторів зазначеної новели. Тепер блокувати рішення про підбиття підсумків виборів неможливо. Але не слід забувати, що, дуже захотівши, під «бездіяльність» можна підвести будь-що. Не кажучи вже про те, що «бездіяльність», якщо треба, вкрай легко організувати.

Уникнувши однієї загрози, депутати породили іншу, мабуть — страшнішу: можливе спотворення результатів волевиявлення.

У підконтрольних тій чи іншій політичній силі недобросовісних членів комісій усіх рівнів, фактично, розв’язані руки. Захотівши, вони можуть навіть не рахувати голоси, а на власний розсуд «підбивати підсумки» й відправляти рішення нагору.

Для таких побоювань є підстави. За наявною інформацією, після першого туру представники Тимошенко так і не змогли отримати з дільниць на Сході країни у встановлений законом термін чотири з половиною тисячі протоколів з мокрими печатками. Відповідно, втративши право на оскарження.

Сумнівно, що в умовах встановленої новим законом «суворості» хтось перейматиметься повною прозорістю процесу. Ще більш сумнівно, що хтось потім перераховуватиме мільйони бюлетенів.

Загроза того, що результати виборів будуть спотворені, відтепер досить велика. А отже, велика й загроза того, що в очах безлічі виборців легітимність нового президента буде сумнівною. Хоч би хто переміг, і хоч би яким був його результат.

Схоже, депутатський корпус (принаймні ту його частину, яка ухвалила поправки) ця обставина не дуже стурбувала. Примітно, що величезну кількість поправок, які пропонувалися під час обговорення (зокрема багато слушних), було рішуче відкинуто більшістю Ради.

Цікаво, що головне науково-експертне управління парламенту рекомендувало відхилити проект, пізніше схвалений ВР і підписаний президентом.

І насамкінець про останню, прийняту депутатами поправку. Вона уточнює (або, якщо комусь більше подобається, — порушує) квотний принцип формування комісій. Якщо один із кандидатів не подбав про своє представництво в якійсь комісії, «порожнечі» заповнять із подачі місцевих органів влади. І це рішення можна зрозуміти й навіть виправдати. Але в комплексі з іншими новаціями воно може піднести суб’єктивізм виборчкомів до абсолютного ступеня.

Провести через зал закон №6004 регіонали не змогли б, якби їх не підтримали комуністи і 29 членів фракції «НУ—НС». У розділі «Поіменне голосування» сайта Верховної Ради зафіксовано, що «за» проголосували: C. Аржевітін, О.Білозір, Ю.Бут, В.В’язівський, І.Геращенко, Л.Григорович, О.Гуменюк, А.Давиденко, Я.Джоджик, С.Довгий, В.Каськів, Я.Кендзьор, В.Кириленко, О.Клименко, Ю.Костенко, І.Кріль, М.Круць,М.Кульчинський, К.Ляпіна, В.Мойсик, Л. Оробець, І.Палиця, А.Парубій, О.Слободян, І.Стойко, Р.Ткач, В.Тополов, З.Шкутяк, П.Ющенко.

Про що свідчать 26 голосів депутатів «НУ—НС» (голос Ірини Геращенко відкликаний заявою народної обраниці, яка повідомила в секретаріат ВР про те, що в момент голосування в залі не перебувала, а була з новонародженою дитиною вдома; карткою Круця скористалися тоді, коли він удома хворів, а карткою Клименка — за його відсутності, — про що обидва депутати також написали заяву в секретаріат парламенту), відданих за закон Лавриновича?

По-перше, про те, що, на їхню думку, результат виборів визначений і сумнівів у них не викликає. Саме тому групи Костенка, Кириленка, Балоги і Коломойського поспішили виявити свою лояльність до майбутнього переможця. Поки що — кадрованим складом — торги тривають. По-друге, такий поспіх пояснюється наявністю внутрішньофракційного конкурсу за право називатися «вирішальним голосом» при створенні коаліції ПР—«НУ—НС» у Раді. Нагадаємо: у разі перемоги Віктора Януковича голоси для відставки Тимошенко в сесійному залі знайдуться без особливих зусиль. Але для призначення нового прем’єра необхідно, щоб його кандидатуру висунула коаліція. Діюча коаліція теоретично може, але на практиці навряд чи висуне потрібну Януковичу кандидатуру. Тому потрібна нова коаліція. Вона не може бути створена шляхом об’єднання фракцій ПР, Блоку Литвина і комуністів — формально не вистачає голосів, адже всього у трьох фракціях набирається 219 депутатів. Фракція БЮТ на даному етапі у грі участі не братиме. Отже, вихід один — об’єднати в коаліцію ПР і «НУ—НС». Для того, щоб фракція «НУ—НС» прийняла таке рішення, необхідно, аби більшість із 72 депутатів — а саме 37 — проголосували за створення коаліції з регіоналами. У такому разі коаліцію створять дві фракції, в обліковому складі яких перебувають 244 депутати. Менша частина фракції «НУ—НС» де-факто залишиться в опозиції, але їхні голоси можуть бути компенсовані як входженням у коаліцію комуністів і литвиновців, так і приростанням коаліції під час кожного голосування неформальними багнетами, резерв яких у штабі ПР сьогодні оцінюється, щонайменше, у 38 голосів — вісім литвинівців, контрольованих Василем Хмельницьким, і 30 бютівців, готових присягнути новому господарю у разі перемоги Януковича. Але головне — це більшість у «НУ—НС». З одного боку, регіонали спокійні, адже вже сьогодні, як стверджують утаємничені, вони заручалися підтримкою 40 депутатів. У штабному розподілі праці за переговори з нунсівцями відповідає Сергій Льовочкін. Воно й зрозуміло, адже Льовочкін відповідальний і за робочий графік Януковича. А кожен, хто приходить здатися в полон, жертвуючи собою заради «збереження статусу української як єдиної мови і незмінності європейського вектора розвитку України», хоче особисто від Януковича почути підтвердження недаремності своєї жертви, а заодно залишити на столі лідера регіоналів список шуканих міністерських і губернаторських посад. Ви думаєте, вони їм потрібні для того, щоб осідлати фінансові потоки? А ось прохачі переконані, що виключно для того, аби проводити реформи. Це палке прагнення може стати єдиним приводом для затримки оголошення нової коаліції: адже реформаторські апетити кожної з груп такі великі, що коли їх задовольнити, то регіоналам просто не залишається місця в можливому майбутньому уряді. Тому залагодження може тривати певний час.

До речі, ходоки тягнуться не тільки до Льовочкіна, а й до інших впливових регіоналів. Охочих стільки, що, кладучи цукерку в рот, один із біло-блакитних босів сказав: «До понеділка не приймаю. З понеділка буде дешевше».

І, нарешті, по-третє. У разі перемоги Януковича більшість націонал-демократів «НУ—НС» подарують вітчизняній етнографії нове трактування кольорів вишиванки, де чорний, виявляється, — це антрацит, а червоний — любов. До влади.