«Політика - це бокс, у якому нокаутуючі удари дістаються публіці»
Останні тижні в столиці були досить багаті на події. Причому переважно ті, що відбулися. Утім, судіть, самі.
Бездіяльність профільного комітету Омельченка, який відмовився рекомендувати парламенту можливу дату виборів мера (як на Банковій вказали, так і вирішили?). Відставка Черновецького за день до закінчення офіційного строку повноважень (як виявилося, хороший плацдарм для майбутнього маніпулювання датою тепер уже позачергових виборів). Неспроможність (без команди зверху) секретаря Київради Гереги оперативно провести пленарне засідання ради і дати офіційний привід ВР призначити вибори до того, як Рада піде на літні канікули. Створення конституційною більшістю парламентської комісії з розслідування діяльності Київради та Черновецького (ух ти! Тільки Ізраїль нікого не видає…). Критика віце-прем’єра Колеснікова на адресу Попова, який погано попрацював над проектом фанзони до Євро-2012 (ніби несподівано); невдоволення Азарова - на ту саму адресу, але вже з приводу провалу підготовки до чемпіонату приймаючої Олександрівської лікарні; несхвалення дій київських чиновників, «які задавлюють дрібний бізнес», прокурором столиці. (Як доречно помічено! І прямо за рейтингом…) Настійливі публічні рекомендації штатного соціолога-політтехнолога регіоналів Копатька (орбіта Ахметова) проводити вибори мера влітку. Заяви глави парламентської фракції ПР Єфремова про можливі спільні вибори мера та Київради в 2013 році (тінь резидента Сім’ї - глави ДУСі Кравця). Чергова репліка Кличка про те, що він не піде в уряд, але готовий ламати якусь систему. (Де - в Києві чи в парламенті? Питання, як і раніше, залишається формально відкритим.)
Проте з усього цього столичного хаосу вибудовується чітка лінія протистояння двох позицій у стані влади - проводити вибори мера Києва ДО чи ПІСЛЯ виборів до Верховної Ради. І грунтується вона виключно на великій перспективі, де ключовими питаннями є можлива конфігурація опозиційних сил у ВР, а також майбутні президентські вибори.
Однак давайте про все по черзі й буквально по пунктах.
Рішення комітету Омельченка. Ще за тиждень до засідання профільного комітету на столі в його голови - екс-мера столиці Олександра Омельченка лежав робочий документ із чітким юридичним обґрунтуванням проведення виборів мера Києва в серпні (не пізніше ніж через 60 днів після закінчення офіційного строку повноважень мера столиці, що відбулося б, як ми вже розбиралися, 3 червня). Проте на вирішальному засіданні 23 травня комітет не виконав публічного прохання спікера Литвина - назвати можливу дату виборів - і зняв із себе відповідальність за «величезну кількість законодавчих нестиковок і юридичних невідповідностей», порекомендувавши визначитися з датою самій президії ВР. Що сталося? Як уточнив позицію комітету в короткій телефонній розмові з DT.UA сам Омельченко, у депутатів просто не було офіційної підстави - проекту постанови про проведення виборів, який би вони, згідно із процедурою, затвердили чи, аргументувавши, - відхилили. Чому цей проект не підготували, наприклад, ті ж таки депутати опозиційних фракцій чи сам Омельченко, які давно й публічно наполягають на виборах, - питання. Таке саме питання можна адресувати гаранту та його команді, котра, як і слід було сподіватися, під прикриттям широкого демократичного обговорення дати виборів у парламенті на той момент робила ставки зовсім в іншій грі.
Відставка Черновецького. Леонід Михалич, перебуваючи на святій землі, у черговий раз ледь усіх не заплутав. Деякі спостерігачі навіть оцінили його порив як благородний. А якщо взяти до уваги ще й створення по слідах відставки Черновецького парламентської ТСК (чергової піар-бутафорії) для розслідування його діяльності та Київради, то мера вже можна до мучеників зараховувати. Однак, як кажуть, тихіше їдеш, більше бачиш. А подивитися в цій історії справді є на що. Ну, хоча б на той факт, що одним розчерком пера Леонід Михайлович змінив юридичний статус виборів мера столиці. Якби 3 червня його повноваження закінчилися згідно із законом, то вибори в серпні - неминучість. Тепер же, вони за будь-яких розкладів - позачергові, оскільки Черновецький «полетів» за день до закінчення своєї каденції. А отже, парламент отримав досить широкий люфт для того, щоб добре подумати про час їх проведення. Хоча тут, власне, й думати особливо не потрібно. Як відомо, набрали чинності статті закону про місцеве самоврядування. Якщо зовсім коротко, то механізм остаточного виведення Києва з космічної галактики Черновецького (про те, куди - на орбіту Ахметова чи на шлях Сім’ї - трохи нижче), виглядає так: Черновецький офіційно складе з себе повноваження тільки після того, як Київрада офіційно візьме до відома його відставку (ст. 79, п.1, п.7). З того моменту виконуватиме обов’язки секретар ради Галина Герега. Вона ж, згідно з п. 3 ст. 42 того ж закону, впродовж 15 днів повинна звернутися у Верховну раду з проханням призначити вибори мера. А тепер читаємо особливо уважно.
Чергове пленарне засідання Київради призначено на 12 липня. Останнє ж перед літніми канікулами засідання парламенту відбудеться 6 липня. Принаймні про це свідчить офіційний розклад на сайті ВР. Отже, розглянути клопотання Київради парламент зможе тільки у вересні, коли народні депутати повернуться з морів. А вибори можуть бути призначені виключно на листопад (оскільки закон обумовлює строк виборчої кампанії в 60 днів). Та й то якщо ВР ухвалить таке рішення оперативно. Однак тут варто згадати заяву Єфремова про плани ПР об’єднати позачергові вибори мера із черговими виборами Київради і провести їх у 2013 році. (При цьому обмеживши каденцію депутатів і мера 2015 роком, коли згідно із Конституцією України місцеві вибори відбудуться по всій країні).
Як відомо, опозиційні фракції Київради БЮТ і Блок Кличка вже виступили з офіційними заявами, вимагаючи перенести пленарне засідання сесії Київради на найближчий час. Проте в секретаря Київради Галини Гереги, до якої DT.UA звернулося по коментар і яку ті ж таки опозиціонери звинувачують у поінформованості про можливу відставку Черновецького та завбачливому перенесенні засідання з червня на липень, власна думка щодо цього.
«Зараз багато розмов з приводу того, що я нібито знала про майбутню відставку Черновецького тощо. Не знала. І спішно повернулася з відрядження до Львова, - заявила Герега. - Більше того, рішення про перенесення пленарного засідання з червня на 12 липня було ухвалено одноголосно на погоджувальній раді голів фракцій. Основний мотив - Євро-2012. Щоб не створювати додаткового скупчення людей у центрі, депутатів і відпустили в офіційні відпустки. Куди вони, до речі, вже успішно й роз’їхалися. Якщо ж в опозиційних фракцій були якісь свої міркування щодо можливого розвитку подій (а про офіційне закінчення строку повноважень Черновецького 3 червня багато хто з них публічно заявляв), вони мали їх озвучити або заперечити у травні на раді. Власне, коли ми й ухвалювали це рішення.
Що стосується нинішньої пропозиції перенести засідання на найближчі дні, то я, щойно повернувшись, відразу ж обдзвонила всіх голів фракцій. Віталія Кличка в тому числі. Проблема в тому, що більшості депутатів справді немає в Києві. І я не впевнена, що зможу забезпечити кворум. До того ж хотілося б, що б подібне рішення ми ухвалювали в складі максимальної кількості депутатів, а не 62-ма голосами тих, кого вдалося видзвонити. Однак, якщо опозиційні фракції самі зберуть кворум і в залі буде хоча б 80 депутатів, тільки спасибі їм скажу» - сказала Г.Герега.
З усього викладеного вище можна зробити перший важливий для нас висновок (другий трохи нижче): оперативної команди Банкової терміново збирати сесію і приймати відставку Черновецького Герега не отримала. Виходить, вирішено тягти час?
Лінія Кравця (Сім’ї). Адміністрація президента сьогодні докладає неймовірних зусиль для того, щоб… виграти всі вибори. Спочатку в Києві. Рецепт, схоже, один. Провести й виграти вибори мера після виборів до парламенту: Адже Кличко вже вгніздиться у Верховній Раді, а без нього Попов легко прийде до фінішу першим. Далі: розтягти нову опозицію в парламенті на численних лідерів. Тому Кличко в парламенті цій групі буде потрібнішим, ніж у Києві. Коли всіх багато - розводити й домовлятися простіше. Та й списків, куди можна упхати своїх, більше… І, нарешті, перед президентськими легше: на розмитому полі опозиції - багато бажаючих… А якщо ще й Тимошенко спробувати випустити?.. Як мовиться, розділяй і владарюй: князів багато, а Янукович один... А чому, власне, ні? Тому що…
Лінія Ахметова. Як виявилося, скандал з Андріївським узвозом, що забрав у Попова п’ять відсотків заповітного рейтингу (згідно із внутрішньою соціологією Банкової до Андріївського розрив між Кличком і Поповим становив чотири відсотки, зараз - дев’ять), був тільки початком окремої стратегії відомих регіоналів. Після грубої підніжки, підставленої Попову компанією Ахметова, не забарилася черга дрібних стусанів. Віце-прем’єр Борис Колесніков, прем’єр-міністр Микола Азаров, прокурор Києва Анатолій Мельник різко, публічно й майже синхронно вказали (увага!) головному кандидату від влади у столичні мери на недоліки… І це на тлі заяв штатного соціолога Копатька про те, що вибори треба проводити якнайшвидше, оскільки як на дріжджах зростає особистий рейтинг Попова. У чому фішка? Можливо, в тому, що Кличко в парламенті Ахметову не потрібен? Ну, тому що потрібен Яценюк, який готується стати президентом?..
Лінія Кличка. Дозволимо собі повторитися, що затримка влади із призначенням дати виборів виявилася на руку Кличкові, який передумав іти в мери. Імовірно, майбутні дивіденди від великої політики переважили сьогоднішню пропозицію Ріната Леонідовича - все ж таки взятися за Київ. Щоправда, Віталій Володимирович за півтора місяця так і не знайшов у собі сил повідомити про своє рішення виборцеві, котрий повірив у нього. Кличко вирішив за краще перекласти відповідальність виключно на владу. Яка, «відтягуючи вибори, готує майданчик для Попова», «нарощує рейтинг Попова» тощо.
Не переконливо. Оскільки в силі залишаються запитання: для кого готував майданчик сам Кличко, коли, приміром, знаючи, що офіційно повноваження Черновецького закінчаться 3 червня, 24 травня погодився на перенесення пленарного засідання Київради на липень? Що хоче сказати, лише голосно констатуючи плани влади, а не активно обстоюючи законну й близьку дату виборів? Але ж обстоювати і констатувати - це досить різні речі… Як бокс і політика. Тут нокаутуючі удари дістаються виключно публіці. Тим більше від подвійної гри. У результаті, спільними зусиллями влади та опозиції Київ з його свободами і правами вирішувати, самоуправляти, обирати - відправили у відставку. Ну, або якщо ще точніше, - в нокаут…