У середу інформаційний простір України розірвала новина: кіровоградський "Беркут" відмовився їхати на Київ зачищати мітингуючий Майдан. Інформацію поширили ЗМІ з посиланням на "Рідний Кіровоград", який, своєю чергою, посилався на власні джерела. У повідомленні говорилось: "Незважаючи на погрози і можливі санкції проти нас весь особовий склад - 220 бійців, відмовились вантажитись в автобуси і не виїхали на Київ, - розповів один з командирів". Новину підхопили й місцеві видання, зокрема інтернет-сайти. Очевидно, атмосфера в суспільстві була така, що подібних звісток чекали і хотіли їм вірити.
Та, мабуть, не один журналіст перепитав у колег: "А що це за "Рідний Кіровоград"? Це нове щось з'явилося?". Але сумнів не став визначальним - інформація розлетілася по всіх усюдах.
Та насправді ні видання, ні сайта "Рідний Кіровоград" у нашому краї не існує (пошукові системи дають цю назву виключно зі згадкою про нашумілу інформацію про кіровоградських беркутівців). Є громадська організація з такою назвою, наближена до народного депутата Андрія Табалова. Її голова Артем Постолатій стверджує, що ні він, ні його колеги не причетні до поширення цієї інформації, але намір створити сайт зі згаданою назвою у них був, та наразі це лише намір.
Хай там як, але повідомлення про геройство кіровоградських беркутівців розлетілося по світу. Ближче до обіду мені зателефонувала подруга, Наталка Селецька, колишня кіровоградка, а нині киянка: "Стою на Майдані, щойно оголосили, що кіровоградський "Беркут" відмовився виконувати наказ. Я мало не розплакалась від розчулення. Так радісно стало за земляків! Молодці!". Колезі телефонували знайомі українці з Австрії, перепитували, чи правда це, і теж висловлювали свою підтримку. Торговий агент косметичної фірми Ігор Герасимов: "Нам цілий день телефонують партнери і, крім ділових запитань, майже всі згадують про наш "Беркут", радіють". Ясна річ, є люди, яким це повідомлення не додало радості й оптимізму, але публічно вони про це не говорять.
Та й у багатьох, хто щиро радів, закрадався сумнів, адже досі кіровоградські правоохоронці не вирізнялися ні громадянською позицією, ні високою національною свідомістю.
І буквально за кілька годин сумнів матеріалізувався: прес-секретар голови облдержадміністрації Вікторія Талашкевич спростувала повідомлення у соцмережах, а начальник сектору громадських зв'язків УМВС у Кіровоградській області Віталіна Бевзенко - й офіційно. Правда, жодної іншої інформації вона не повідомила. Ні кількісного складу кіровоградського "Беркуту", ні прізвищ або контактів командирів, щоб можна було отримати інформацію з перших рук. Та це й не дивно. З будь-якого хоч трохи резонансного приводу від начальника сектору (інші його співробітники взагалі не уповноважені будь-що заявляти) можна почути, в кращому випадку, лише загальні слова.
Але ж шила у мішку не сховаєш. І вже під вечір люди в місті знали, що відбулося насправді. Обговорювали й те, що беркутівці отримують близько 5 тис.грн на місяць. Гроші для Кіровограда чималі, тож їм є що захищати.
Валерій М., тесть одного з бійців кіровоградського "Беркуту":
- У нашому обласному центрі цей підрозділ невеликий - 60 чоловік. У Київ вони поїхали, сиділи там в автобусі неподалік центру міста. У зачистках участі не брали, але й спеціального рішення про це не приймали. Їхній командир десь відлучився. А тут якраз підійшли мітингувальники з криками "ганьба!", почали розгойдувати автобус. Командир телефоном відповів: дійте залежно від обставин. Вирішили поїхати звідти - як кажуть, від гріха подалі.
Розповіді й інших людей, обізнаних із ситуацією, здебільшого зводилися до аналогічного.
Очевидно, хтось із мітингувальників на емоційній хвилі переповів цей епізод комусь із журналістів, і брехня пішла гуляти селом. У цьому випадку - країною і світом.
Тож кіровоградський "Беркут", сам того не сподіваючись, опинився у центрі уваги такої широкої аудиторії. Та хай там як, і йому, і іншим правоохоронцям, очевидно, найближчим часом доведеться ухвалювати відповідальне рішення: кого захищати - народ чи владу?