Будинки на кісточках. Виноградних. Сьогодні це майже стовідсотковий прогноз для майбутнього виноградників кримського Південнобережжя у світлі запровадження легального ринку земель сільгосппризначення. Розмах і масштаб ринку нелегального в усіх перед очима. Попри дорожнечу і розкіш, вілли і котеджі виглядають посеред виноградників так само непрезентабельно, як сьогодні виглядала б золота фікса в усмішці лідера європейської країни. Все ж таки розуміють, що замки посеред виноградників - це правдива ознака незаконності, надзаконності, і це не між краплинками - це в лоб. Охочих якось «вимутити» шматок поля на схилі біля моря - не злічити впродовж усіх років дії земельного мораторію. Охочих зберегти й розвивати те, що є винним брендом країни, - жменька. Це останні з могікан галузі, яких іще дивом не відтіснили торгаші. На жаль, але в цьому процесі сиренами на узбережжі Криму вивищуються сімейні вілли політичної еліти країни. Ми змушені повернутися до теми долі Південнобережного відділення «Магарача» у Відрадному, в чиїх льохах зберігається найстаріше вино, вироблене на просторах колишньої імперії, і де ще недавно селекціонери чаклували з новими сортами винограду. Дім Сім’ї знову витісняє Дім вина.
Сценарії та постановники
У травні минулого року міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк, який проводив у Криму розширену нараду щодо перспектив розвитку садівництва, виноградарства і виновиробництва в Україні, страшенно потішив громадськість жорсткістю і слушністю заяв, частина з яких навіть глибоко шокувала кримську чиновну публіку. Ганячи керівництво Національного інституту винограду і вина «Магарач» за розвал наукової роботи, міністр повідомив про свої спостереження у Відрадному, звідки, власне, цей флагман виноробства і виноградарства і починався більш як 180 років тому і де зараз розташоване Південнобережне відділення агрофірми «Магарач».
«Я бачив, біля Ботанічного саду ви посадили такі саджанці, що повиростали кам’яні будинки, - обурювався міністр. - Мені дуже хотілося б, щоб ви розповіли, як ви знищили таке підприємство. Це класичний приклад того, як знищено всі заслуги вчених, професури, ентузіастів, фанатиків, які будували цей інститут».
І потім іще додав у спілкуванні з пресою: «Я не вважаю правильним, що «Магарач» пішов із частини території виноградників, які є на узбережжі якраз у Ялті, і ці місця віддав під забудову. Я вважаю, що нинішній директор не створював цього підприємства, і йому ніхто не давав права його ліквідовувати».
Тоді ж журналісти запитали в міністра, котрий дав розпорядження Академії аграрних наук, у чиїй структурі перебуває НІВіВ «Магарач», за два тижні провести ревізію і аналіз діяльності інституту: чи буде проаналізовано розпорядження Кабміну про реорганізацію інституту і переведення заводу та знаменитої колекції з Відрадного у Віліне Бахчисарайського району. На що М.Присяжнюк сказав: «Я думаю, що комісія зробить повний аналіз розвитку і розвалу інституту, але науковий інститут і торгову марку «Магарач» буде повернуто. Я переконаний, що «Магарач» розвиватиметься».
Отже, через десять місяців після розпорядження міністра Присяжнюка, яке він віддав своєму заступникові - президенту НААН Миколі Безуглому, можемо констатувати: найкраще в них вийшло з директором, котрий проштрафився, - його просто замінили. З торговою маркою «Магарач», права на яку агрофірма ще 2006 року передала партнеру по спільній діяльності - естонській компанії Magarach OÜ, теж особливої трагедії немає. Поки йдуть суди і розслідується кримінальна справа, ще в листопаді минулого року було зареєстровано новий знак - Національного інституту винограду і вина «Магарач». Інша річ, що його тепер нема на що ставити - за останні півроку в «Магарачі» не розлито жодної пляшки, але про це - трохи нижче. А з тим, що так обурило міністра - передачею виноградників під забудову в Ялті, - виявилося зовсім складно, і сьогодні можемо казати не про повернення землі, а про підготовку «евакуаційних» заходів із депортації Південнобережного відділення агрофірми «Магарач» з історичного місця. З тієї самої причини, яка й викликала шок у кримської публіки, яка поділяла праведний гнів Присяжнюка, котрий дивом, напевно, не знав, хто у нас головний девелопер урочища Магарач, і не бачив жодної з численних публікацій з ілюстраціями «дачі Януковича» у Відрадному. Звісно, там є й інші забудовники: за часів, коли інститутом керував А.Авідзба, НААН очолював М.Зубець, а МінАПК - його зять Ю.Мельник (майже повний ланцюжок погоджень для відмов від користування ділянками), земля «Магарача» скорочувалася, мов шагренева шкіра, і про це ми теж писали. Але найскандальніші землевідведення - все ж таки біля самісінької крайки морського берега, і бажанням їх розширити, обійшовши закон, і пояснюється, на наш погляд, поява на світ вже трьох розпоряджень КМ України.
У вересні 2007 року прем’єр-міністр України Віктор Янукович підписав розпорядження (№746-р) з абсолютно безневинною назвою - «Про узгодження пропозиції щодо створення Музею виноробства «Магарач», але з цікавим змістом.
У ньому сказано: «Погодитися з пропозицією Української академії аграрних наук про створення Музею виноробства «Магарач» як підприємства з державною часткою в його статутному фонді більш як 50 відсотків у межах повноважень галузевих академій наук відповідно до статті 4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук і статусу їхнього майнового комплексу». Решту керівництво «Магарача» і НААН мало зробити своїми руками. А саме: перевести завод і знамениту колекцію з Відрадного в село Віліне Бахчисарайського району - щоб «налагодити зразкове виробництво вина», як казав DT.UA Михайло Зубець. А вся територія (включаючи останні 14 гектарів мускату білого «Магарач» і льохи), як побоювалися винороби, могла б відійти до дачі. При цьому збереження колекції, як розумієте, гарантувати ніхто не міг. Наступного тижня після публікації DT.UA про цю ситуацію, Кабмін, за ініціативою прем’єра Юлії Тимошенко, скасував розпорядження про створення «музею».
Однак 21 червня 2010 року Кабмін Миколи Азарова скасовує це розпорядження Кабміну Тимошенко і поновлює дію розпорядження Кабміну Януковича.
28 листопада 2011 року на світ з’являється ще одне цікаве розпорядження КМУ (№1364-р) «Про віднесення нерухомого майна до відання Національної академії аграрних наук».
Підтримавши пропозицію Міністерства аграрної політики і НААН, уряд відніс у ведення вказаної академії будівлі та споруди (інвентарні номери) державного підприємства «Лівадія» на вул. Виноградній, 2, у селищі Лівадія.
А до чого тут «Лівадія», спитаєте ви, адже мову ж ведемо про «Магарач»? Усе просто: саме сюди, як з’ясувалося зі спілкування з керівництвом та співробітниками інституту, і збираються переводити Південнобережне відділення «Магарача» з Відрадного! У Віліному, як повідомив нашому тижневику заступник директора інституту «Магарач» Віктор Загоруйко, поставлять нову лінію розливу, це буде головний завод, а в Лівадії почнуть переробляти виноград з південнобережних ланів, і там-таки це вино буде. Туди ж перевезуть і колекцію «Магарача». Виявляється, її треба рятувати: внаслідок бурхливого будівництва, яке ведеться поряд з льохами, по стінах пішли тріщини. Чесно кажучи, коли була в льосі, де зберігається колекція, жодних тріщин не помітила. І заступник директора на них не вказував, але, вийшовши на світло, Віктор Опанасович на камеру розповів: «Ви бачили ці тріщини, які пішли після будівельних робіт? Вони є. І сьогодні, якщо є така можливість і хороші льохи в межах тієї ж таки Ялти, щоб закласти цю колекцію, потрібно перекласти і врятувати її».
Віллу зведено на місці старої ампелографічної колекції «Магарача». Виноградник розкорчували і збиралися садити новий, але президія Академії аграрних наук вирішила по-іншому і дала згоду на вилучення цієї ділянки з передачею в оренду під забудову. 2003 року уряд Криму передав її в оренду на 49 років «Міжрегіональному промисловому союзу» під протекторатом тоді ще правої руки В.Януковича і куратора Криму Антона Пригодського. Корпорація вже тоді була сусідом «Магарача» - фірма «Дельфін-2001» (де МПС був партнером Фонду майна України) управляла колишнім санаторієм для радянських віпів «Чорноморський». Напередодні президентських виборів-2004 «Дельфін» повністю поглинув санаторій «Чорноморський», його керівником у той час, до речі, був нинішній мер Ялти Олексій Боярчук.
Договором оренди земельної ділянки площею 1,2 га, виділеної під будівництво та обслуговування пансіонату сімейного типу, корпорація «Міжрегіональний промисловий союз» не обмежилася. І 2006 року Рада міністрів Криму вилучає ще 0,8573 га із земель сільгосппризначення Інституту винограду і вина «Магарач» - «під комплекс протизсувних і протиерозійних споруд для обслуговування пансіонату сімейного типу». Протест прокуратури про незаконність вилучення та зміни цільового призначення ділянки РМ Криму проігнорувала.
І, нарешті, 20 травня 2008 року уряд Криму задовольняє звернення МПС про розірвання договорів оренди на обидві ділянки загальною площею 2,05 га і передає їх ТОВ «Пансіонат сімейного типу». Постанову готували, судячи з усього, чи то «з колін», чи то у великому хвилюванні, бо незабаром довелося вносити зміни. Забули зазначити термін оренди - 49 років.
ТОВ «Пансіонат сімейного типу» заснували 2007 року компанія «Лемтранс», яка не потребує сьогодні особливих рекомендацій, і ТОВ «Донбаське промислово-транспортне підприємство» (у співзасновниках - відоме ПП «Сервіс-охорона-транспорт» і особисто А.Пригодський). Однак несприятлива погода для Антона Вікентійовича пройшла й над цією структурою. І напередодні передачі землі, у січні 2008 року, засновники «Пансіонату сімейного типу» змінюються. Ними стали фізособа з часткою 286 гривень і ТОВ Будівельна компанія «Київтехнопромбуд», а його матрьошка розкривається так: фізособа з часткою чотири гривні (не друкарська помилка!) та ТОВ «Київбуджитло», чиїм єдиним засновником є тепер уже знамените ТОВ «Будинок лісника», директором якого на момент створення була теж уже досить публічна людина - Павло Володимирович Литовченко. Довірена особа Сім’ї в цілому і Януковича-молодшого щодо документів (довіреностей) зокрема.
Жителі Відрадного кажуть, що огорожу між віллою та колишнім «Чорноморським» наразі демонтують. І правильно. Фірми споріднені не тільки видом діяльності - відпочинок віп-персон, а й документально. Серед засновників «Дельфіна-2001» тепер також значиться БК «Київтехнопромбуд». Отже, загальна територія споріднених структур, що сусідять із Нікітським ботанічним садом, уже підбирається під 8,5 га: у путівниках та рекламних матеріалах зазначалося, що курортний комплекс «Чорноморський» розміщується в мальовничому парку площею 6,5 га.
Як далі розвиватимуться події навколо «Магарача», сказати напевно ніхто в Криму не може, а дехто в Києві - не хоче. Зібравши з різних джерел (усі як один - на умовах анонімності) відповіді на це запитання, можна припустити, що найближчим часом події стануть розвиватися за принципом доміно. Причому останнім, цілком можливо, «впаде» такий гігант, як «Масандра», передача майна якого - перша реальна спроба прорвати броню спеціального закону.
Але камінь перший - виробничу базу з Відрадного виведуть. У принципі, там уже майже нікого немає, окрім сторожів та технологів, які і у відпустці, але йдуть дивитися на хересну плівку. Виробництво знеструмили одразу ж по завершенні переробки врожаю-2011 року, нібито через заборгованість за електроенергію. Людей, можна сказати, кинули напризволяще: заборгованість із зарплат - уже півроку, понад 20 осіб намагаються повернути гроші через суд. Новий директор агрофірми прямо запропонував людям звільнятися. Тобто об’єкт відновленню не підлягає.
Нову лінію розливу справді можуть згодом запустити у Віліному, але якщо почнуть розливати торішній виноматеріал, буде скандал, причому міжнародний. Хоча скандал може виникнути й раніше. Фірма - партнер спільної діяльності з агрофірмою «Магарач», Magarach OÜ, сьогодні опинилася в такій самій ситуації, як і робітники. Контракт не розірвано, але його виконання в односторонньому порядку українською стороною припинено. І це серйозна проблема, яка не дозволить просто так зачистити пагорб над «дачею Януковичів».
Істина - не в кримському вині
Спробуємо викласти коротко проблемні моменти, які вже є й можуть виникнути у процесі цієї чергової «реорганізації» виноробних підприємств і розплачуватися за які доведеться нам усім.
Олександр Дулушков, співзасновник компанії Magarach OÜ, що 1999 року підписала контракт з Інститутом винограду і вина «Магарач» про спільну інвестиційну діяльність (СІД), заявляє про грубе порушення контракту і вже звернувся по допомогу до МЗС Естонії та Кабміну України.
«Між урядом Естонської Республіки та урядом України укладено угоду про сприяння і взаємний захист інвестицій. Плюс - існує міжурядова комісія, яка, наскільки нам відомо, займається питаннями захисту інвестицій. Очевидно, буде звернення до суду, - каже О.Дулушков. - Але спочатку потрібно з боку агрофірми отримати якусь реакцію і відповідь на наші листи. Ми запитуємо: чому ви не продовжуєте виробництво, чому новопризначені директори виступають від імені спільної діяльності всупереч контракту, не маючи ні довіреності, ніяких посвідчень? Однак відповідей жодних».
Метою контракту СІД була закупівля інвестором виноматеріалів, виготовлення і реалізація винної та супутньої їй продукції. Сторони беруть участь у прибутках і збитках пропорційно до розміру внесків: інвестор - 49%, інститут - 51%. Нинішнє керівництво інституту звинувачує інвестора в тому, що, крім встановлення ненової лінії розливу, нічого зроблено не було. Зате всі запаси винзаводу - продано. Говорить Віктор Загоруйко: «Прихід естонців призвів до того, що ми практично всі запаси, які в нас були, і коньячних спиртів, і мадер, і хересів, - практично всі розлили. У тому числі й урожаю 91-го року. Жодного гектару нових виноградників не посадили. Жодної бочки не купили, нічого».
Представник фірми стверджує, що з 2005 року, коли відбулося об’єднання кількох господарств «Магарача», спільна діяльність по суті дотувала агрофірму, купуючи в неї виноматеріал за ціною удвічі-втричі вищою від ринкової. «Я вважаю, що саме тому після того, як контракт в односторонньому порядку було фактично зупинено, перестали надходити кошти від продажу вина, СІД перестала купувати в агрофірми виноматеріал, і ситуація в агрофірмі стала такою гнітючою», - каже Дулушков.
Зазначу, працівники агрофірми і у Відрадному, і у Віліному це підтверджують, більше того, пишуть усілякі листи підтримки інвесторам й водночас - відчаю.
Другий момент, котрий загрожує нам як співвласникам державного майна і надбання, полягає у втраті бази для селекційної роботи у Відрадному, що створювалася не одним поколінням учених.
Тагір Рамазанов, учений і колишній співробітник інституту, відомий своїми працями з відродження аборигенних сортів винограду (в т.ч. знаменитого Екім-кара - Чорного доктора), який чимало зробив для того, аби надбанням широкої гласності стали факти корупції колишнього керівництва «Магарача», вважає, що у разі «евакуації» багато напрямів досліджень доведеться закрити.
«На території Південнобережного відділення АФ «Магарач», окрім дослідно-експериментального винзаводу, розміщується й експериментальна база виноградарських підрозділів інституту «Магарач». Це фізіологічний майданчик для дослідів у вегетаційних посудинах, комплекс лізіметрів (унікальні споруди для вивчення впливу типів грунтів, мінерального живлення та водного режиму на продуктивність винограду. Аналогічних нема ніде!), теплиці, гідропонні канали та лотки для швидкого розмноження і оцінювання нових перспективних сортів, лабораторні приміщення і кабінети наукових співробітників. Усе це прилягає до винзаводу і «пансіонату сімейного типу», - каже Т.Рамазанов. - Питається: що буде з вищепереліченими об’єктами, адже їх не перевезеш у Віліне чи абикуди? Тоді доведеться закривати дослідження з цих напрямів».
І все ж, за словами Тагіра Рамазанова, найбільші втрати будуть в іншій площині. «Мені здається, для нормальної людини аморальна навіть сама думка про перенесення (переведення, переїзд) бодай чогось, що пов’язане з «Магарачем», за межі місцевості, звідки він починався, тобто урочища Магарач. Це - національне надбання й праця багатьох поколінь виноробів та виноградарів, і ніхто не має права розпоряджатися ним як особистим чи звичайним майном, - вважає Рамазанов. - Кожній хоч трохи освіченій людині відомо, що вино - це продукт місцевості (теруару), внаслідок чого вина з одного й того ж сорту виходять різними. І всім чудово відомо, що Мускат білий «Магарач» на виноградниках Лівадії не вийде!»
Нову проблему, яку керівництво інституту назвало як причину перенесення колекції, винороби і виноградарі, з котрими довелося розмовляти, пропонують вирішити у логічний правовий спосіб. Якщо підвал, де розміщена винотека, покрився тріщинами через інтенсивне будівництво по сусідству, то потрібно стягувати через суди збитки із власників цих будов, а не «рятувати колекцію», переносячи її в інше місце.
І третій важливий момент, який стосується концерну «Масандра», чий підрозділ - держпідприємство «Лівадія» - частково буде зайнятий «Магарачем». Є підстави вважати, що грядуща легалізація ринку землі сільгосппризначення бачиться дуже віддаленим і складним моментом для тих, хто хотів би приватизувати оптом або вроздріб «Масандру». Частинами пробували й відкушували за всіх урядів і президентів, але тепер, схоже, є бажання отримати все й за один підхід до столу. Але, по-перше, ще два роки майно і земля «Масандри», завдяки закону, мають мораторій на відчуження. По-друге, не факт, що після майбутніх виборів склад парламенту дозволить нинішнім фаворитам цей закон змінити або скасувати зовсім. Висновок: це потрібно зробити раніше. І повзучим способом - «передачею у відання», і, була б на те воля президента, то й поданням відповідного законопроекту. (От подарунок Леоніду Грачу зроблять - закон же його авторства, властиво, на цій темі можна й кампанію зробити).
І про вино. У самому держпідприємстві «Лівадія», гадаю, зрадіють, що до них прийде «Магарач» зі своїм новим торговим знаком, - литимуть вино під його гербом. Бо право на ТМ «Лівадія» підприємство передало ТОВ «Лівадія інвест», це було ще за колишнього директора Віктора Назарова. Чиста випадковість, мабуть, але співзасновника фірми, яка ллє тепер царські портвейни, звати Андрій Вікторович Назаров. А коньяки під ТМ «Магарач» ллють ...під Алуштою. І, кажуть, із молдавських спиртів, бо «свої» «Магарач» закінчив розливати 2000 року. Нинішній директор інституту Анатолій Зотов точно знає (він співзасновник фірми «Маглів»), але, на жаль, нам не вдалося поки що зустрітися. І ви не лякайтеся, якщо побачите медалі «Масандри» на етикетках, де крихітними буквами значиться місце розливу і в Алушті, і в Лівадії, і ще десь. Ліцензійні угоди, кажуть, дуже схвалює міністр аграрної політики і продовольства України. Але це історія - для наступного номера.