31 жовтня харківські виборці поставлять крапку не лише в позачергових виборах міського голови, а й у довгій політичній історії покійного Геннадія Кернеса.
Новообраний мер, хоч би хто ним став, перегорне сторінку попередника і привнесе в розвиток міста свій власний стиль правління. Напередодні ж виборів політичну (і не тільки) спадщину Геннадія Кернеса все ще ділять, і вона, безперечно, вплине на специфіку майбутніх виборів. Доки одні намагаються мімікрувати під образ Кернеса, інші зіштовхнулися з прикрою реальністю: відсутність такого потужного гравця, як колишній мер, ще не гарантує зростання їхніх власних акцій.
Найбільшу публічну активність перед стартом кампанії виявляють секретар Харківської міської ради Ігор Терехов та ексголова Харківської ОДА, народний депутат IV і VIII скликань Михайло Добкін. Завдяки непристойно тривалій паузі між смертю Кернеса та призначенням позачергових виборів Ігор Терехов отримав час для нарощування електоральної ваги, натомість Михайло Добкін усе ще не вирішив проблеми з дефіцитом ресурсів і підтримки еліт. І, хоч у місті майже ніхто не сумнівається в незмінності «пари» Терехов—Добкін, висування інших впливових лідерів (зокрема народної депутатки Юлії Світличної) ще може додати виборам динаміки.
Харків у версії «посткернес» заслуговує реальної політичної конкуренції, яка стане можливою тільки тоді, коли в місто прийде результативна протидія зловживанням адміністративними ресурсами та підкупу виборцям. Робота є і для парламенту. Треба нарешті забрати в політиків можливість маніпулювати процедурами приведення до присяги голів громад і призначення позачергових виборів, як це було у випадку з набуттям повноважень Кернесом, що весь період виборчої кампанії й після власної перемоги перебував у тяжкому стані на лікарняному за кордоном, та зволіканням із рішенням про вибори після його смерті. Держава зобов’язана запобігти протистоянням між групами силової підтримки кандидатів та дружніми парамілітарними формуваннями, які ще до початку виборів проявились у прикордонному з Росією місті.
В очікуванні широкого консенсусу
За два місяці до офіційного початку виборів у Харкові домінує відчуття неминучості консенсусу політичних та економічних еліт навколо чинного секретаря міської ради Ігоря Терехова. Чи очікування збудуться, покаже час, але політичні й економічні гравці справді не демонструють готовності до сміливої боротьби без гарантій успіху. У багатьох досі перед очима третій результат тодішнього голови ОДА Олексія Кучера від «Слуги народу», який із 7% голосів поступився не лише Геннадію Кернесу, а й чинному нардепові Олександру Фельдману. Знову йти на такі публічні приниження мало хто захоче, а тому шанси Терехова заручитися підтримкою ключових економічних груп регіону та офісу президента України високі.
Висунення правлячою в країні партією «Слуга народу» конкурента Ігорю Терехову вже, фактично, закрите: кандидата від неї не буде. Натомість заяву відповідального за регіони в ОП Кирила Тимошенка про необхідність обрання «проукраїнського» мера Харкова в місті сприйняли як підтримку Ігора Терехова і камінчик у бік Михайла Добкіна. Значення такого сигналу від Банкової не варто применшувати. Зараз Ігор Терехов претендує не лише на традиційний електорат Кернеса, а й на підтримку виборців, які більше бояться колишнього голови ОДА, ніж не сприймають чинного секретаря міськради. Сигнали сигналами, та, схоже, Ігорю Терехову справді вдалося налагодити стабільний контакт із офісом Володимира Зеленського.
На відміну від Геннадія Кернеса, який після обрання у 2019 році зухвало конфліктував з обласним ставлеником Зеленського, секретар міської ради має безконфліктну комунікацію з головою ОДА Айною Тимчук.
У публічному просторі Ігоря Терехова наполегливо пов’язують із Арсеном Аваковим, колишнім міністром внутрішніх справ, під керівництвом якого він працював у Харківській ОДА. І, хоча єдиної думки про характер відносин Авакова й Терехова немає, робоча взаємодія кандидата з іще донедавна міністром вважалася солідною перевагою. Що, до речі, створювало нові виклики для політичної неупередженості правоохоронної системи. Зараз ключовим питанням стає, чи переглядатимуть офіс і партія Володимира Зеленського своє ставлення до Терехова, який має спільну з відставником історію.
Поки що все гаразд в Ігоря Терехова і в депутатському корпусі міста й регіону. У міській раді блок Кернеса «Успішний Харків» контролює 40% мандатів, у обласній раді — 38%. Аналіз голосувань у обласній та міській радах свідчить, що блок Кернеса «Успішний Харків» і «Слуга народу» частіше голосують ідентично. Наприкінці 2020 року тодішній депутат Харківської міської ради Олексій Кучер коментував, що були певні коаліційні домовленості між партією влади та блоком Кернеса. Публічних ознак втрати монолітності всередині партійного проєкту покійного мера поки що немає, а нішу маловпливової опозиції займають «Партія Шарія» та блок Світличної «Разом».
Фактично, єдиним опозиційним до міської влади великим бізнесменом залишається депутат Верховної Ради від ОПЗЖ Олександр Фельдман, який публічно висловлюється на підтримку Михайла Добкіна. У 2019 році, ще в часи Геннадія Кернеса, Харківська міська рада підтримала будівництво нової магістралі через ринок — об’єкт політика ТЦ «Барабашово». І наприкінці 2020-го Ігор Терехов продовжив лінію колишнього шефа, подавши проєкт багаторівневої дорожньої розв’язки на сесії міської ради. Таке рішення матиме наслідком скорочення торговельної площі, що викликало масові протести підприємців у місті. Олександр Фельдман неодноразово називав будівництво дороги способом політичного тиску.
Теплі відносини з місцевою владою склалися у власника однієї з найбільших у країні фінансово-промислових груп DCH — Олександра Ярославського. Ігор Терехов займається іміджевим проєктом з «відновлення» футбольного клубу «Металіст» (Харків), а фактичний власник клубу не шкодує компліментів на його адресу. Містком між великим бізнесом регіону, офісом президента і кандидатом може стати реалізація на базі Харківського тракторного заводу Ярославського кластера креативних індустрій — центрального компонента проєкту Володимира Зеленського «Українська Кремнієва долина».
З-поміж вагомих бізнесменів Ігоря Терехова публічно підтримав і засновник Mos City Group Павло Фукс, який був багатолітнім партнером Геннадія Кернеса. На «олігарха» в червні наклала санкції РНБО, і його практична участь у фінансуванні передвиборної кампанії поки що непевна.
Переговори обласних організацій партій «Акцент», «Голос», «Демократична Сокира», «Європейська солідарність», «Національний корпус», «Правий сектор» про єдиного кандидата поки що не дали практичного результату. Якщо не вважати таким повне оновлення місцевого «Голосу», який, до речі, контролює квоту голови Харківської міської ТВК.
Відсутність рівнозначних політичних альтернатив — один із результатів тривалого правління Харковом ексцентричного Геннадія Кернеса.
Хто хоче стати «новим Кернесом»?
За два місяці до офіційного старту виборчого процесу ОПОРА зібрала перелік потенційних кандидатів і проаналізувала особливості дочасної агітації.
Секретар Харківської міської ради і в. о. міського голови Ігор Терехов
Ігор Терехов із 2006 року працював у Харківській ОДА, з 2010 року був заступником Харківського міського голови, а з кінця 2020-го — секретарем Харківської міської ради. Депутат VII та VIII скликань Харківської міської ради. Потенційний кандидат широко представлений у сегменті зовнішньої реклами, активно рекламується, дає інтерв’ю на місцевому телебаченні, а матеріали часто супроводжуються брендом партії «Блок Кернеса — Успішний Харків». Крім того секретар міської ради часто зустрічається з мешканцями міста, під його патронатом влаштовуються свята, в соціальних мережах на його користь поширюється реклама.
Народний депутат Олександр Фельдман
Представник партії «Опозиційна платформа — За життя» у Верховній Раді України Олександр Фельдман розмістив зовнішню рекламу зі своїм зображенням та критикою міської ради. Його зовнішня реклама пов’язана з іще одним потенційним кандидатом — Михайлом Добкіним. На будівлях, які належать концерну АВЕК та КО, поруч із зовнішньою рекламою Олександра Фельдмана розміщувалася реклама й Михайла Добкіна, зокрема на фасаді будівлі АВЕК та на приміщеннях ринку «Барабашово». Сам Фельдман на власній сторінці у Facebook висловився на користь Добкіна. Показово, що вся інша реклама Фельдмана та Добкіна розміщена в передмістях на в’їзді до Харкова, проте в самому місті домінує реклама Ігоря Терехова.
Народний депутат IV та VIII скликань Михайло Добкін
Михайло Добкін 1 січня анонсував намір балотуватися на посаду Харківського міського голови.
Останні кілька місяців у місті розповсюджується газета «Время Добкина», потенційний кандидат організовує публічні заходи на свята й використовує місцеві медіа. На користь Михайла Добкіна активно поширюється реклама в соціальних мережах. 19 червня в місті відкрилися три «Добкін-хаби», які можуть бути офісами потенційного кандидата. Проте вже наступного ранку невідомі розмалювали всі хаби написами «Скучный хаб», «Денег никто не даст» і «Все ху*ня».
Депутат Харківської міської ради VI скликання Дмитро Маринін
Дмитро Маринін на своїй сторінці у Facebook неодноразово заявляв, що буде балотуватися. Політик є депутатом Харківської міської ради VI скликання від «Партії регіонів», у 2010–2012 роках обіймав посаду радника міського голови з питань житлово-комунального господарства. Нині заявляє про себе як опозиціонера до Кернеса і його послідовників.
Депутатка Харківської міської ради Аліна Мустафаєва
Зі сторінки Dmytro Nikonov (помічник нардепа Олександра Куницького) в мережі Facebook з січня рекламувалися дописи з проханням визначитися, вибравши відповідну цифру, з кандидатом на майбутніх виборах Харківського міського голови, виділивши кандидаткою від партії «Слуга народу» Аліну Мустафаєву.
Зі сторінки самої Мустафаєвої на політичну рекламу в червні було витрачено понад три тисячі доларів.
Депутат Харківської міської ради Анатолій Родзинський
Після чергової сесії Харківської міської ради 14 липня Анатолій Родзинський розмістив допис на сторінці у Facebook із заявою про рішення взяти участь у виборчих перегонах. Жодної передвиборної активності за потенційним кандидатом не спостерігалося. Політик був депутатом Харківської міської ради від партії «Сильна Україна», нині в раді він представляє партію «Опозиційна платформа — За життя». У 2015 році балотувався на посаду Харківського міського голови від політичної партії «Громадський рух «Народний контроль».
Наразі це все, що можна сказати про перелік і масштаб дочасних кампаній кандидатів на посаду харківського мера. І обмеженість списку потенційних кандидатів та їхніх активностей багато говорить про майбутні вибори.
Медійний біль Харкова
Традиційний біль Харкова (і не тільки його) — залежність медіа від політичних інтересів, які поділені між сферами впливу.
Геннадій Кернес залишив після себе медіагрупу з числа «7-го каналу», «Харьковские известия», «Восточный дозор». З Арсеном Аваковим пов’язані АТН, «Главное», при цьому колишнім співзасновником ТОВ АТН є син колишнього міністра внутрішніх справ — Олександр. Телеканал Simon медіагрупи «Об’єктив» належить родині колишнього депутата Харківської міської ради з фракції партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» Олександра Давтяна.
Канал Р1 (ТРК «Регіон») заснований зятем покійного ексголови Харківської обласної державної адміністрації Євгена Кушнарьова Олександром Кагановським. Та сама медіакомпанія — ТРК «Регіон» — є власницею газети «Вечірній Харків». Наразі одним зі співзасновників ТОВ ТРК «Регіон» є Андрій Крючков, який був радником голови Харківської ОДА Ігоря Райніна у 2015–2016 роках.
Газета й медіацентр «Время» належать народному депутатові Олександру Фельдману («Опозиційна платформа — За життя»). Депутат Харківської обласної ради від «Слуги народу», гендиректор ПАТ «Турбоатом» Віктор Суботін є власником сайту «Статус-кво». 9 червня з’явилась інформація про заснування в Харкові нового каналу — Kharkiv.Live. Канал створює медіахолдинг Live Network, який належить народному депутатові від «Опозиційної платформи — За життя» і київському забудовникові Вадиму Столару.
На жаль, розділеність медіа в Україні за політичними інтересами власників не залишає шансів для практичного втілення декларацій Закону про збалансоване і об’єктивне висвітлення виборів. Парламент під час нового кола виборчої реформи мусить приділити цій проблемі серйозну увагу.
Замість висновку
Потенційних наступників Геннадія Кернеса можуть надихати приклади його переконливих виборчих перемог. Тільки від виборців міста і центральної влади залежить, чи вдадуться вони до спроб перемогти за рахунок адміністративного ресурсу та матеріального задобрювання виборців.
Харків може стати полігоном недоброчесних технологій напередодні національних кампаній 2023–2024 рр. Але в інтересах країни він має продемонструвати приклад демократичної зміни влади після багатолітнього правління однієї людини.