22% членів "Блоку Петра Порошенка" в облрадах і 12% у ВР - колишні регіонали
Нардеп від БПП Олексій Гончаренко, названий кандидатом на пост міністра охорони здоров'я від пропрезидентської парламентської фракції, оперативно підчистив свою біографію, вилучивши з неї відомості про членство в партії "Союз" і Партії регіонів. Безумовно, за гучністю та масштабом цей інцидент явно поступався скандалу, викликаному заявами міністра економіки Айвараса Абромавічуса. Але випадок з Гончаренком розкриває деякі причинно-наслідкові зв'язки "серйозної політичної кризи, в яку входить Україна".
Адже варто лише напружити пам'ять…
"Сьогодні я запевняю, що Партія регіонів тотально дискредитована поведінкою свого колишнього лідера - вбивці, злодія, злочинця. І я переконаний, що Партія регіонів не має жодного шансу на відродження…", - так у травні 2014-го на мітингу в Мукачевому кандидат у президенти Петро Порошенко оцінив перспективи організації, одним із засновників якої він свого часу виступив.
15 листопада 2015-го, вже після виборів до місцевих органів влади, відповідаючи на запитання одного з телеканалів щодо долі регіоналів і комуністів, глава держави заявив наступне: "Коли мене запитували під час кампанії, чи обіцяю я указом президента заборонити КПУ, я сказав, що - ні. Комуністична партія має програти вибори, потім одержати рішення суду за свої злочини, і тільки після цього ми це приймемо законом. Така сама ситуація і з тими, хто сьогодні в лавах "Опоблоку" через вибори намагається бути представленим у місцевій владі або Верховній Раді".
Подібна позиція навряд чи припускала створення самим президентом партій-прикриттів для колишніх регіоналів під час місцевих виборів, тим паче - масштабне надання їм місць у списку "Блоку Петра Порошенка".
Однак на той самий момент уже було оприлюднено поіменний аналіз партійних списків у 11 областях, де фігурували понад 300 екс-членів Партії регіонів. "Більшість із тих, хто не став членом "Опозиційного блоку", балотуються як кандидати від "Блоку Петра Порошенка "Солідарність", "Відродження" і "Нашого краю", - написав напередодні виборів на своїй сторінці в Фейсбуку Андрій Левус, нардеп із "дружнього" БПП "Народного фронту". У його заяві йшлося про "120 екс-регіоналів, виявлених у списках БПП, 102 колишніх членів ПР у списку партії "Наш край" (конформістського проекту, створеного АП під вибори, який вмістив у себе різношерстих колишніх)". Також, за даними Левуса, 57 колишніх регіоналів віднайшлися в надрах "Відродження", 28 - "Батьківщини", по одному - в списках партій "УКРОП" і ВО "Свобода".
Відповіддю на публікацію цих відомостей і практично прямі звинувачення партнера по коаліції у "співробітництві партії президента з представниками режиму Януковича" стала заява голови фракції БПП у парламенті Юрія Луценка: "Люди, які активно себе показали після революції, ті, хто були рядовими членами, точніше, статистичними членами Партії регіонів, можуть бути серед нас. Я цього не виключаю".
Використовуючи поствиборну статистику, спробуємо оцінити масштаб явища, ступінь інтеграції "статистичних" поплічників Януковича в пропрезидентську політичну силу.
Розглянемо карти. Відразу уточнимо: спираємося на інформацію з 20 областей, тому що (з об'єктивних причин) дані по Донецькій і Луганській областях відсутні, а ще в трьох областях - Львівській, Івано-Франківській та Волинській - колишніх регіоналів у списках БПП не виявлено.
Таким чином, 84 депутати обласних рад із 377 тих, хто прийшов від БПП, - колишні члени ПР. Що становить без малого чверть (22%) президентського депутатського корпусу в регіонах. (Не забуватимемо при цьому, що 17 народних депутатів із 139 від БПП - також вихідці із ПР). Як з'ясувалося, партія Януковича виявилася надійним кадровим резервом для партії Порошенка.
Якщо спробувати позначити точки найщільнішого співробітництва нової влади з представниками старої, то п'ятірку лідерів очолили Дніпропетровська та Одеська області, де половина депутатів БПП в облрадах - колишні регіонали: 7 із 14 і 11 із
22 депутатів відповідно.
У світлі цієї статистики можна перейнятися запитанням, хто більше влаштовував Банкову в кріслі мера Дніпропетровська - ставленик Коломойського Філатов чи екс-регіонал Вілкул? Як, утім, і в Одесі,де центральна влада не надто сприяла просуванню в мери Саші Боровика з формально пропрезидентської команди Саакашвілі та, м'яко кажучи, не надто заважала перемозі чинного градоначальника Геннадія Труханова, колишнього нардепа від ПР і екс-глави фракції Партії регіонів в Одеській міськраді.
Рясна присутність колишніх регіоналів спостерігається і в Черкаській обласній раді (38%, 7 депутатів із 18), Харківській (30%, 6 із 20) Хмельницькій (29%, 5 із 17) і Чернігівській (25%, 3 із 12). Як бачимо, вчорашні використовували партію влади як "кришу" для повернення у владу не тільки на Сході.
Серед аутсайдерів "забігу колишніх" - Київ, де за списком блоку стали депутатами Київради лише два регіонали з 52 депутатів. А також Закарпатська область, яка пропустила в загальному потоці людей БПП (15 депутатів) лише одного вихідця з колишньої влади.
І ще одна цифра. Станом на кінець січня поточного року до керівництва міських, районних і обласних рад обрано 260 депутатів від БПП. З них 55 (21%) - колишні регіонали, які пройшли під прапором президентського блоку. Це означає, що сьогодні кожний п'ятий місцевий керівник від БПП - екс-регіонал. Як тут знову не процитувати Петра Олексійовича: "Нові обличчя, нові люди - це те, що зараз характеризує нашу країну…"
З урахуванням майбутніх довиборів керівництва в ще "безголових" місцевих радах, ця цифра може бути уточнена. У бік зменшення чи в бік збільшення.
Саме по собі залучення в політику та в систему державного управління "колишніх" крамолою не є. Особливо, якщо до справи долучають професіоналів, не заплямованих причетністю до злочинів.
Та в цьому випадку є запитання. І щодо кількості партійних "вихрестів". І щодо їхньої "статистичності". І щодо профпридатності.
Не варто "чути кожного", хто з такою легкістю пообіцяв "жити по-новому…"